Ухвала суду № 30367636, 08.12.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2010 р.

справа № 2а-2207/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання: Федоровій Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 26.05.2009 року у справі №2а-2207/09/0870

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Продмаш-Веселе», смт.Веселе, Запорізька область

до: Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області

про: визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Закрите акціонерне товариство «Продмаш-Веселе» звернулось до суду з позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області від 06.10.2008р. №0001191503/0, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% від суми узгодженого податкового зобов’язання із земельного податку з юридичних осіб.

Позов вмотивовано безпідставністю спірного податкового повідомлення-рішення. Позивач вважає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по земельному податку є неправомірним з урахуванням того, що підприємство здійснило сплату узгодженої суми податку за вересень, грудень 2007р. своєчасно, не порушуючи при цьому вимог закону, що також підтверджується відповідними платіжними дорученнями із зазначенням суми та періоду, за який здійснюється оплата податку. Позивач вважає, що у відповідача відсутні повноваження зарахувати сплачені суми земельного податку за вказаними платіжними дорученнями в рахунок погашення податкового боргу. Тому позивач наполягає на безпідставності нарахування штрафних санкцій.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено в повному обсязі. При цьому суд визначився щодо неправомірності нарахування позивачу штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 06.10.2008р. №0001191503/0, а також зазначив, що відповідач не мав права зараховувати суми земельного податку, які надійшли від Закритого акціонерного товариства «Продмаш-Веселе» з певним призначенням платежу.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що підставою для прийняття невірного судового рішення стало неповне з’ясування судом обставин справи та помилкове застосування норм матеріального права. Апелянт посилається на п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181), п.1.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за сприяння яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженого наказом ДПА від 18.07.2005р. №276, та зазначає, що нарахування позивачу штрафу за прострочення сплати узгодженого податкового зобов’язання із земельного податку обґрунтоване п.7.7 ст.7 Закону №2181 і в діях податкового органу порушень не було, оскільки відповідач лише спрямував сплачені позивачем кошти на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу у порядку календарної черговості їх виникнення. Апелянт наполягає на відсутності підстав для задоволення позову.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає судове рішення законним та обгрнутованим, просить залишити його без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати Закритим акціонерним товариством «Продмаш-Веселе» земельного податку з юридичних осіб складено акт від 22.09.2008р. № 844/1503-334/14313895, за висновками якого підприємством в порушення п.17.1 ст.17 Закону України «Про плату на землю», пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», несвоєчасно сплачено земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 1680,58 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.10.2008р. №0001191503/0, в якому зазначено, що за затримку на 28 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання із земельного податку з юридичних осіб в розмірі 1680,58грн. Закрите акціонерне товариство «Продмаш-Веселе» зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10%, а саме: 168,06грн. (а.с.4). За наслідками адміністративного оскарження позивачем спірного податкового повідомлення-рішення винесені податкові повідомлення-рішення з позначками: /1,/2.

Аналіз норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне. Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі по тексту – Закон №2181).

З приписами п.1.2 ст.1 Закону №2181 податкове зобов’язання визначається як зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Згідно з пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку визначає у податковій декларації. При цьому, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону (пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181).

Законодавець визначив, що насамперед погашається податковий борг відносно податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, погашення здійснюється у порядку календарної черговості виникнення боргу, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях (пп.7.7 ст.7 цього Закону). При цьому, вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст.7 Закону №2181 та не звільняє обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону.

Відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.7 ст.7 Закону №2181 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу. І право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

За приписами ст.14 Закону України «Про плату за землю» (далі - Закон №2535) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до ст.17 Закону №2535 податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як свідчать матеріали справи, Закрите акціонерне товариство «Продмаш-Веселе» самостійно задекларувало земельний податок за 2007р. Відповідно до розрахунків, поданих позивачем до податкового органу, сума податкового зобов'язання із земельного податку за 2007 рік становить 20156,00грн. Задекларована сума земельного податку сплачена позивачем, про що свідчать копії платіжних доручень з відповідною відміткою банківської установи, а саме: №1903 від 24.10.2007р. на суму 1679,67 грн. та № 2105 від 22.01.2008р. на суму 1679,67грн. (а.с.15).

Отже, позивач самостійно сплатив суму податкового зобов’язання, визначену ним у податковому розрахунку земельного податку на 2007р., тобто виконав свої зобов’язання протягом граничних строків, що виключає застосування до нього штрафних санкцій, передбачених пп.17.1.17 п.17.1 ст.17 закону №2181. Проте, всупереч вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач зазначені платежі зарахував в рахунок погашення існуючого податкового боргу, тобто не за призначенням платежу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначився щодо відсутності повноважень податкового органу змінювати призначення платежу, зазначеного в платіжних дорученнях; самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08.12.2009р. у справі №21-1162 во 09 і є обов’язковою для врахування в судовій практиці у відповідності до ст.244-2 КАС України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.05.2009 року у справі №2а-2207/09/0870 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.05.2009 року у справі №2а-2207/09/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.О. Коршун