Ухвала суду № 30365349, 05.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р.справа № 2а/0470/15409/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Проценко О.А. Шлай А.В.

при секретарі судового засідання: Кязимова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

на постанову : Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року.

у справі № 2а/0470/15409/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін"

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про: скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

21.11.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮМІН»звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.05. 2011 року №0000692305.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011р.позовні вимоги задоволено.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ст.ст.14,198, 200, 201 Податкового кодексу, а також тим, що факт вчинення позивачем господарських операцій в акті перевірки не спростовується. Як зазначив суд першої інстанції, фінансові показники господарських операцій, за наслідками яких позивач у січні 2011р. нарахував податкові зобовязання з ПДВ та сформував суму податкового кредиту з ПДВ, підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88. Зазначені первинні документи були надані податковій інспекції у ході перевірки, що підтверджено в акті перевірки. Чинне законодавства України не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Отже, ТОВ «ЮМІН»жодним чином не порушив податкове або інше законодавство.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність рішення суду обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову-відмовити.

Як вказує відповідач, судом не враховано, що до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за січень 2011р. ТОВ «ЮМІН»було віднесено суму у розмірі 2071230,56 грн. по взаємовідносинах із наступними постачальниками товарів (послуг): ТОВ «Проско Ресурси», ТОВ з ІІ «Кольорові метали», ТОВ «Трансмаш». Згідно акту перевірки взаємовідносини ТОВ «ЮМІН»із зазначеними постачальниками мають багатоступеневі ланцюги постачання, до складу яких входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків. Крім того, за результатами проведених планових перевірок ТОВ «Проско Ресурси», ТОВ з ІІ «Кольорові метали»та ТОВ «Трансмаш»встановлено наявність нікчемних правочинів. Як зазначає відповідач, норми Податкового кодексу України та Бюджетного кодексу України передбачають право на відшкодування податку на додану вартість лише при наявності фактичної сплати податку на додану вартість усіма суб'єктами господарювання за ланцюгом постачання, а не з самого факту існування у постачальника зобов'язання по сплаті такого податку. Відповідач вказує на те, що наявність податкових накладних, що виписані постачальниками товарів (послуг) на адресу їх отримувача не є безумовною підставою для отримання платником права на отримання бюджетного відшкодування. У відповідності до вимог ст. 14 Податкового кодексу України з метою підтвердження права на отримання бюджетного відшкодування податковий орган має дослідити фактичну сплату податку на додану вартість до бюджету постачальниками товарів. За таких обставин та враховуючи порушення ТОВ «Проско Ресурси», ТОВ з ІІ «Кольорові метали»і ТОВ «Трансмаш»податкового законодавства в частині наявності нікчемних угод із підприємствами-контрагентами, не можливо встановити фактичну сплату постачальниками товарів ТОВ «ЮМІН»податку на додану вартість до Державного бюджету, а тому, на думку податкового органу, позивачем завищено суму податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування по податковій декларації з ПДВ за лютий 2011р., сформовану за рахунок відємного значення податкової декларації з ПДВ за січень 2011р. на 1871294,00 грн. З огляду на зазначене, ДПІ вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представники відповідача доводи та вимоги апеляційної скарги підтримали.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін. Як зазначив представник позивача, під час перевірки податковому органу були надані документи, зокрема платіжні доручення, які свідчать про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товару безпосередньо постачальникам-виробникам товару, сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та сплачена позивачем, що не спростовано в акті перевірки, а тому позивач вважає, що визначив у податкових деклараціях з ПДВ за спірний період суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у відповідності до Податкового кодексу України. Чинне законодавства України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг) на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Отже, як вказує представник позивача, ТОВ «ЮМІН»жодним чином не порушив податкове або інше законодавство.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку,що остання не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, 04.04.2011р. ТОВ «ЮМІН»було подано до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська податкову декларацію з ПДВ за лютий 2011р. ( вх. Від 04.04.11р. № 11048976) з уточнюючим розрахунком ( вх. № 11056621 від 13.04.11), в якій відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у розмірі 1871 294 грн.

Згідно з даними розрахунку суми бюджетного відшкодування: залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, становить 2041058 грн. Частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашена податковими зобовязаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, становить 1871294 грн. Сума, що підлягає відшкодуванню, становить 1871294 грн. Згідно довідки про залишок суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту, складається із суми ПДВ, яка виникла в січні 2011 року(а.с.12, 78-88 том 1).

04.04.2011р. позивачем також була подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (а.с.89-90 том 1).

З 28.04.2011р. по 16.05.2011р. згідно до вимог ст. 78 Податкового кодексу України на підставі направлення від 28.04.2011р. № 569/23-5, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, та відповідно до наказу від 27.04.2011р. № 728 податковою інспекцією була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмін»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1871294 грн. за лютий 2011р. на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.11р. по 31.01.11р.

За результатами перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було складено акт від 19.05.2011р. № 1528/23-5/34823177, за висновками якого встановлені порушення ТОВ «Юмін»п.14.1.18 п.14.1 ст. 14, п.200.1,п.200.4 Податкового кодексу України ,не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 1871 294 грн., що повязано з відсутністю підтвердженого факту надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету ТОВ «Юмін»по всьому ланцюгу придбання товару(а.с.10-21 том 1).

20.05.2011р. Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на підставі вищевказаного акту перевірки від 19.05.2011р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1»№0000692305, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1871294 грн. за лютий 2011р. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн. (а.с.39 том 1).

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення форми «В1»№0000692305 залишено без змін.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що назване податкове повідомлення-рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, виходячи з наступних підстав.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.14.1.179 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобовязання для цілей розділу У Податкового кодексу України- загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит- сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу п.14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу - п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Як вбачається із наданих суду документів, сума податкового кредиту з ПДВ за січень 2011р. була сформована ТОВ «ЮМІН»в результаті здійснення господарських операцій з такими контрагентами як ТОВ «Проско Ресурси», ТОВ ІІ «Кольорові метали», ТОВ «Трансмаш»та іншими постачальниками.

Так, між ТОВ «ЮМІН»та ТОВ «Проско Ресурси»було укладено договір поставки №10ПР/2009 від 02.03.2009р. з додатковими угодами. Предметом даного договору був продаж продукції (пісок, каолін в асортименті марок, навалом чи запакований, згідно специфікацій).

Факт реальності вчинення господарської операції за вказаним вище договором між сторонами у акті перевірки не спростовується та підтверджується наданими суду первинними бухгалтерськими документами, які наявні в матеріалах справи - копіями видаткових накладних за січень 2011р. на загальну суму 6151661,59 грн., в т.ч. ПДВ 1025276,93 грн.; копіями податкових накладних за січень 2011р. на загальну суму 5786100,00 грн., в т.ч. ПДВ 964350 грн.; копією реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011р., а також копіями платіжних документів, які підтверджують сплату ТОВ «ЮМІН»на користь ТОВ «Проско Ресурси»грошових коштів за січень 2011р. де у складі вартості товару зазначено про сплату позивачем і податку на додану вартість (а.с.1-113 том 2, а.с.124-191 том 3).

Також, між ТОВ «ЮМІН» та ТОВ ІІ «Кольорові метали»були укладені договори купівлі-продажу № 47 від 16.08.2010р., № 49 від 16.08.2010р., № 1858 від 25.06.2009р., №05/03-08 від 28.03.2008р. на реалізацію продукції. Предметом договорів була продукція власного виробництва ( пісок формувальний кварцовий, пісок кварцовий природної вологості, концентрати: дістен-сіліманітовий, рутиловий, ільменітовий).

Факт реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами між сторонами підтверджується наданими суду первинними бухгалтерськими документами, які наявні в матеріалах справи копіями видаткових накладних за січень 2011р., копіями податкових накладних за січень 2011р., реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011р., а також платіжними документами, які підтверджують сплату позивачем на користь ТОВ ІІ «Кольорові метали»грошових коштів за господарськими операціями, які були здійснені в січні 2011р., де у складі вартості товару зазначено про сплату позивачем і сум податку на додану вартість (а.с.114-267 том 2, а.с.127-191 том 3).Про безтоварність зазначених операцій у акті перевірки не йдеться.

Також, між ТОВ «ЮМІН» і ТОВ «Трансмаш»було укладено договір купівлі-продажу № 03/08ТРМ від 03.08.10р.

Факт реальності здійснення господарської операції за вказаним договором між сторонами підтверджується копіями податкових накладних за січень 2011р., копією реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011р., а також копіями платіжних документів, що свідчать про здійснення розрахунків між сторонами за січень 2011р., де у складі вартості товару зазначено про сплату позивачем і сум податку на додану вартість, які наявні в матеріалах справи.

Про безтоварність зазначених операцій з ТОВ ІІ «Кольорові метали»та ТОВ «Трансмаш»у акті перевірки не йдеться.

При цьому, зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіркою не встановлено порушення порядку ведення податкового обліку, не встановлено укладення ТОВ «Юмін»нікчемних (недійсних) правочинів. У розділі 3.2 акту перевірки зазначено про те, що постачальниками в податковому кредиті січня 2011р. ТОВ «Юмін»є ТОВ «Проско Ресурси», яким у січні 2011 року сплачено грошові кошти ПДВ у розмірі 964350 грн. згідно платіжних доручень, перелік яких наведено у додатку 7, а також зазначено про те, що довідкою зустрічної звірки від 30.03.2011р. підтверджено факт того, що ТОВ «Проско Ресурси»є виробником (видобувачем) реалізованої продукції; ТОВ з ІІ «Кольорові метали»сплачено ПДВ у розмірі 759102,33 грн. згідно платіжних доручень, перелік яких наведено у додатку 7, а також зазначено про те, що довідкою зустрічної перевірки від 29.03.2011р. підтверджено факт того, що ТОВ ІІ «Кольорові метали»є виробником (видобувачем) реалізованої продукції; ТОВ «Трансмаш»сплачено суму ПДВ у розмірі 329500 грн. згідно платіжних доручень. перелік яких наведено в додатку 7, а також довідкою зустрічної перевірки від 29.03.2011р. підтверджено, що ТОВ «Трансмаш»є виробником реалізованого товару (а.с.12).

Крім того, в матеріалах справи наявні докази здійснення позивачем у січні 2011р господарських операцій з іншими постачальниками , правомірність відображення у податковій звітності показників яких податковим органом не спростовується.

Таким чином, висновки податкового органу про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 1871294 грн., що повязано з відсутністю підтвердженого факту надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету ТОВ «Юмін»по всьому ланцюгу придбання товару є безпідставними, оскільки спростовуються вище дослідженими судом первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88, а також даними акту перевірки від 19.05.2011р., який не містить посилань на будь-які порушення податкового законодавства саме позивачем.

Посилання відповідача на порушення позивачем п.14.1.18 п.14.1 ст. 14, п. 200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України є безпідставними та протиправними, оскільки зазначені норми не містять заборони щодо формування сум бюджетного відшкодування ПДВ за умови не підтвердження факту надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету всіма контрагентами постачальників,що є виробниками товарів, та з урахуванням того, що акт перевірки містить посилання на сплату позивачем та контрагентами позивача сум ПДВ (а.с.18-19 том 1).

Так, у відповідності до п.14.1.18 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, зазначена норма містить визначення поняття щодо бюджетного відшкодування, а саме: бюджетне відшкодування це відшкодування відємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі У цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодування, сума, що визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 Податкового кодексу України така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України сумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, якщо в наступному податковому періоді сума має відємне значення.

На підставі зазаначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що викладені в акті висновки щодо порушення позивачем п.14.1.18 п.14.1 ст. 14, п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України спростовуються наявними у справі та дослідженими судом доказами. З викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011р. за № 0000692305 є протиправним, а тому підлягає скасуванню в повному обсязі.Виходячи з зазначеного, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Посилання особи, що подала апеляційну скаргу, на норми Податкового кодексу України та Бюджетного кодексу України, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки під час судового розгляду справи факт несплати позивачем суми ПДВ у складі придбаного товару відповідачем не підтверджено, навпаки, досліджені та наявні у справі платіжні документи свідчать про належну сплату позивачем податку на додану вартість у складі вартості товару. Матеріали справи також не містять належних доказів, якими є акти перевірки та податкові повідомлення-рішення, що свідчать про неповну сплату ПДВ безпосередніми постачальниками позивача.

Крім того, чинний Податковий кодекс України та Бюджетний кодекс України не ставить право платника податку на податковий кредит, формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема суб'єктами господарювання, які є постачальниками товарів контрагентам позивача.

Суд також критично відноситься до посилань відповідача про те, що за результатами планових перевірок ТОВ «Проско Ресурси», ТОВ з ІІ «Кольорові метали»та ТОВ «Трансмаш» встановлено нікчемність правочинів з їх контрагентами ПП «ВВ-плюс», ТОВ «Фірма Юквар», ТОВ «Альянс+»та іншими контрагентами, оскільки норми Податкового кодексу України не повязують показники податкової звітності суб'єкта господарювання з правомірністю угод його постачальників, що укладені з іншими особами.

Статтями 61,67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальністю особи має індивідуальний характер.

Отже, якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для них, відповідальність за названі дії не може бути покладена на позивача.

Відповідно до ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно дост.212 КАС України.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: А.В. Шлай