Ухвала суду № 30364968, 18.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р.

справа № 2а-0870/8426/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз»до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Квас Бевериджиз»звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 19.08.2011р. №0000382302/12078. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності надання послуг контрагентами, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість ТОВ «СБШ»за квітень 2011 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує на те, що через відсутність у ТОВ «СБШ»та його постачальників, фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становлять зміст договору підряду: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання матеріалів, а також відсутність документів, що дають змогу визначити фактичний обсяг виконаних робіт, свідчить про відсутність реального характеру операцій укладених позивачем з даним підприємством а відтак у позивача не має права на їх врахування при визначенні об’єкта оподаткування податком на додану вартість.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Квас Бевериджиз»просило відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, представник ТОВ «Квас Бевериджиз»просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено невиїзна документальна перевірка ТОВ «Квас Бевериджиз»достовірності вчинених право чинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість ТОВ «СБШ»за період квітень 2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 01.08.2011 р. №261/23-258/36065256. В ході перевірки виявлено, що ТОВ «Квас Бевериджиз»допущені порушення ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Квас Бевериджиз»при придбанні у постачальників та продажу товарів (послуг).

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя прийняла податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2011 року № 0000382302/12078, яким встановлено порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу визначено суму завищення від’ємного значення ПДВ в розмірі 190636,00грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 1,00грн.

З акту перевірки вбачається, що за період який перевірявся позивач перебував у взаємовідносинах з ТОВ «СБШ», з яким позивачем було укладено наступні договори: - договір підряду №0212/01 від 02.12.2010, предметом договору є роботи з облаштування огорожі підприємства. Загальна вартість робіт складає 1915999,52грн. в т.ч. ПДВ 319333,25грн., термін виконання 80 календарних днів; - договір підряду №0203/01 від 02.03.2011, предметом договору є здійснення ремонтних робіт приміщень котельної і АХУ. Загальна вартість робіт складає 668200,00грн. в т.ч. ПДВ 111333,33грн., термін виконання 10 календарних днів; - договір підряду №0203/02 від 02.03.2011, предметом договору є здійснення ремонтних робіт на 2 поверсі адміністративного приміщення. Загальна вартість робіт складає 320000,00грн. в т.ч. ПДВ 53333,33грн. Термін виконання –10 календарних днів. Додатковою угодою №1 до договору було передбачено виконання додаткових робіт на загальну вартість 219827,00грн. Строк виконання робіт протягом 10 днів з моменту підписання додаткової угоди.

На виконання умов договорів ТОВ «СБШ»виписані акти виконаних робіт та податкові накладні. Акт виконаних робіт від 22.04.2011 на загальну суму 219827,00грн. в т.ч. ПДВ 36637,83грн., податкова накладна №8 від 27.04.2011 на виконання умов договору №0203/02; акт виконаних робіт від 13.04.2011 на загальну суму 668200,00грн. в т.ч. ПДВ 77956,67грн., податкова накладна №1 від 15.04.2011 –договір підряду №0203/01; акт виконаних робі від 11.07.2011 на загальну суму 456250,00грн. в т.ч. ПДВ 76041,67грн., податкова накладна №7 від 27.04.2011 –договір підряду №2104/01.

До складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним по підприємству ТОВ «СБШ» включені у повному обсязі та відображені у реєстрах отриманих податкових накладних у квітні 2011р. у розмірі 190636,17грн.

Розрахунки між суб’єктами господарювання за наданні роботи, послуги проводились у безготівковій формі.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту, ТОВ «Квас Бевериджиз» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманими послугами до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від’ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Реальність надання виконаних робіт, підтверджені належним чином первинними документами.

При цьому судом вірно зазначено, що обсяг робіт, що зазначений у договорах підряду фактично виконаний, грошові кошти за виконані роботи сплачені, спір щодо реального стану приміщень, які було відремонтовано у сторін відсутній. При цьому податковим органом не досліджувався факт залучення до виконання робіт, відповідно до умов договорів підряду, субпідрядних організацій: ТОВ «Марка», ТОВ «Будгарантсервіс», ТОВ «Укртехпром Інвест-Сервіс», ТОВ «Теплогаз-Сервіс». ДПІ досліджувались не всі залучені до робіт субпідрядники, а лише ТОВ «Будгарантсервіс»та його контрагент - ТОВ «Веліс», тобто лише ті підприємства, які згідно з даними відповідача є підприємствами «податковими ямами».

Зазначені факти спростовують посилання податкового органу на порушення позивачем ч.ч. 1, 5 ст. 203 п.п.1,2 ст. 215 ЦК України.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди –покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов’язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов’язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України. В зв’язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя –залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 21 грудня 2012 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова