Рішення № 30360991, 27.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3290/13 27.03.13

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста»

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 13 897,99 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Голоднюк О.Г., довіреність № 32 від 01.01.2013 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 13 897,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 13 897,99 грн. шляхом заліку взаємних однорідних вимог, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/3290/13, розгляд справи призначено на 13.03.2013 р.

07.03.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 13.03.2013 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача 13.03.2013 р. у судове засідання з'явився, надав суду письмовий відзив на позов.

У судовому засіданні 13.03.2013 р. судом, в порядку ст. 77 ГПК України та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 27.03.2013 р.

22.03.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 27.03.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 27.03.2013 р. не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта» (далі - страхувальник) та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» (далі - позивач) було укладено Договір добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № 401.0008545/1592 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля «Субару», державний номерний знак АА 0626 КІ.

28.06.2012 р. о 17 год. 15 хв. в м. Севастополі по Лабораторному шосе та вул. Б. Мельника водій Коваленко А.В. керував автомобілем марки «Сузукі», державний номерний знак СН 5548 АН, в залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки невірно обрав безпечну дистанцію до автомобіля марки «Субару», державний номерний знак АА 0626 КІ, який зупинився попереду, в результаті чого вчинив з ним зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 06.07.2012 р. Коваленка О.В. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до Звіту про оцінку матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Субару», державний номерний знак АА 0626 КІ, № 4942-07/12 від 25.07.2012 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Субару», державний номерний знак АА 0626 КІ, в результаті ДТП, яка сталась 28.06.2012 р. о 17 год. 15 хв. в м. Севастополі по Лабораторному шосе та вул. Б. Мельника, складає 20 012,31 грн.

Позивачем було складено та підписано страховий акт № 201206-28/003-1, згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Субару», державний номерний знак АА 0626 КІ, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 13 897,99 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 201206-28/003-1 між страхувальником та позивачем було підписано Акти про проведення заліку взаємних однорідних вимог № 26 від 15.08.2012 р. та № 30 від 15.12.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

Як вбачається з ч. ч. 3- 4 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання.

Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до п. 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.2008 р. N 01-8/211 заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання перед страхувальником, так як вищезазначені Акти про проведення заліку взаємних однорідних вимог є належними та допустимими доказами виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

З метою з'ясування всіх обставин справи судом було направлено на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України запит № 06-37.1/910/3290/13 про надання інформації щодо страховика та страхувальника, забезпеченого транспортного засобу, типу полісу, ліміту відповідальності, строку дії полісу та розміру франшизи за Полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/6717535.

30.07.2012 р. до господарського суду м. Києва надійшов лист-відповідь з Моторного (транспортного) страхового бюро України на судовий запит № 06-37.1/910/3290/13, з якого вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Сузукі», державний номерний знак СН 5548 АН, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю «Гарантія», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/6717535.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АА/6717535 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Сузукі», державний номерний знак СН 5548 АН.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність Коваленка О.В., який на законних підставах керував автомобілем марки «Сузукі», державний номерний знак СН 5548 АН, в момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АА/6717535, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування» зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом № АА/6717535 встановлено франшизу в розмірі 510,00 грн.

Позивачем не враховано франшизу, встановлену Полісом № АА/6717535, при визначенні розміру позовних вимог.

Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою вих. № 01817 від 05.11.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відповідь на вищезазначену регресну вимогу надіслав позивачу лист вих. № 155 від 18.01.2013 р., з якого вбачається, що станом на дату вказаної відповіді відповідач не міг врегулювати регресну вимогу, надіслану йому позивачем з огляду на те, що позивачем не було додано до регресної вимоги необхідний для прийняття відповідного рішення комплект документів. Аналогічної позиції відповідач дотримується у своєму письмовому відзиві на позов.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на дату направлення регресної вимоги вих. № 01817 від 05.11.2012 р.) для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:

а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;

б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;

ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Як вбачається з положень п. 35.2. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на дату направлення регресної вимоги вих. № 01817 від 05.11.2012 р.) до заяви додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Дослідивши всі наявні у матеріалах справи документи, проаналізувавши норми, викладені у ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд дійшов висновку про те, що позивачем було додано до регресної вимоги достатній обсяг документів для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

З огляду на вищенаведене, доводи, викладені відповідачем у своєму письмовому відзиві, є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, відповідач у своєму письмовому відзиві зазначає про те, що позивачем не доведено суду факт виплати страхового відшкодування безпосередньо своєму страхувальнику.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як зазначалось вище, на підставі сформованого страхового Акту № 201206-28/003-1 між страхувальником та позивачем було підписано Акти про проведення заліку взаємних однорідних вимог № 26 від 15.08.2012 р. та № 30 від 15.12.2012 р., які є належним підтвердженням того, що господарське зобов'язання (в даному випадку - виплата страхового відшкодування), всі умови якого було виконано належним чином, припинилось, так як його виконання прийнято страхувальником.

З огляду на вищенаведене, суд не приймає до уваги доводи відповідача про недоведеність позивачем факту сплати страхового відшкодування безпосередньо своєму страхувальнику за Договором.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу підлягають частковому задоволенню в розмірі 13 387,99 грн. (13 897,99 грн. - страхове відшкодування, визначене позивачем та сплачене своєму страхувальнику, відповідно до страхового акту № 201206-28/003-1; за вирахуванням 510,00 грн. - розмір франшизи, встановлений Полісом № АА/6717535).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, будинок 56, офіс 13; ідентифікаційний код: 21130899) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 5-Б; ідентифікаційний код: 35893575) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 13 387 (тринадцять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 657 (одна тисяча шістсот п'ятдесят сім) грн. 36 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 01.04.2013 р.

Суддя О.В. Нечай