Ухвала суду № 30358966, 14.03.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

14.03.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц/797/348/13 Головуючий у першій

Категорія 50 інстанції Пекарініна І.А.

Доповідач у апеляційній

інстанції Сундуков В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого: Сундукова В.М.,

суддів: Клочка В.П., Єфімової В.О.,

при секретарі: Івченко М.О.,

за участю: позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 04 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ( третя особа - Нахімовська районна державна адміністрація міста Севастополя) про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 (третя особа - Нахімовська районна державна адміністрація міста Севастополя) про позбавлення батьківських прав.

Вимоги позову мотивувала тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, у 2006 році шлюб між сторонами було зірвано, у березні 2006 року рішенням суду стягнуто аліменти не утримання дитини, з моменту розірвання шлюбу, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по утриманню та вихованню дочки, з його боку відсутнє піклування і турбота про фізичний та духовний розвиток дитини.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 04 жовтня 2012 року в задоволенні позову позивачу відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення - про задоволення її позову у повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову позивачу в позові, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо неповнолітньої дочки немає.

З такими висновками суду першої інстанції слід погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та нормам діючого законодавства.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Як роз'яснено пунктами 15 та 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи; зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 є батьком малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. 25.04.2006 року шлюб між сторонами розірвано, за рішенням суду від 03.03.2006 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти, але рішення суду у примусовому порядку не виконувалося, зі слів позивача, виконавчий лист нею пред'явлений до виконання лише у червні 2012 року.

Також в матеріали справи надані копії квитанцій про поштові переводи грошових коштів на утримання дитини у 2010-2012 роках.

Крім того, в судовому засіданні в суді першої інстанції позивач не заперечувала надіслання посилок дитині від відповідача.

Як вбачається з пояснень позивача у суді першої інстанції між нею, її батьками та відповідачем склалися непорозуміння, яке має затяжний характер.

З соціально-психологічного висновку психолога Севастопольського диспансерного психоневрологічного відділення для дітей і підлітків, де дитина проходила психологічне обстеження не вбачається порушень психіки дитини внаслідок відсутності спілкування з батьком (а.с.64).

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що з вересня 2005 року відповідач не спілкується з дочкою, не проявляє до неї батьківської турботи, не надає достатньої матеріальної підтримки не цікавиться її життям та потребами, не відвідує її не є повністю обґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи відповідач у добровільному порядку надсилав гроші, посилки для доньки, що свідчить про батьківську турботу та матеріальну підтримку.

Крім того, відповідач фактично мешкає у м.Сміла Черкаської області, що позбавляє його можливості відвідувати дитину в не відпускний період.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу у позові, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дочки.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить, а тому воно, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 04 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: В.М.Сундуков

Судді: В.О.Єфімова

В.П.Клочко