Рішення № 30357999, 02.04.2013, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Провадження № 2/702/3/13

Справа № 2 -4 /12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е НЕ М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі: головуючого - судді: Мазай Н.В.

при секретарі: Возній В.В., Мусіч Ю.М., Ставській І.М.,

з участю представника позивача КС «Кредит - СоюЗ» : Софієнка В.І.

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 : ОСОБА_5

відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 : не з»явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Монастирище цивільну справу за позовом кредитної спілки «Кредит - СоюЗ» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд із позовом до відповідачів про стягнення боргу за договором кредиту та договорами поруки, солідарно посилаючись на те, що кредитна спілка «Кредит - СоюЗ» уклала із відповідачем ОСОБА_3 договір кредиту № МН - 0018 від 25.01.2008 року про надання кредиту в розмірі 7 500 грн. з терміном повернення коштів 12 місяців (далі - договір кредиту). Згідно умов вказаного договору відповідач ОСОБА_3 (далі відповідач 1) зобов»язаний повернути отриману суму кредиту та сплатити відсотки за користування грішми в строки відповідно до передбаченого договором графіка, але відповідач 1 свої зобов»язання по договору виконав не повністю, із порушенням графіку сплат, чим порушено ст. ст. 526, 1054 ЦК України та умови Договору. У зв»язку із цим та у відповідності до ст.ст. 611, 625 ЦК України, договору кредиту позивач наполягає на поверненні суми кредиту із урахуванням індексів інфляції та процентів за користування кредитом. Відповідач станом на 10.11.2010 року має непогашену суму кредиту 7032,23 грн. Частина 2 ст. 1054 та ч. 1 ст. 1050 ЦК України вказують на можливість застосування ст. 625 ЦК України. Відповідно до ст. 625 ЦК України сума грошового зобов»язання повертається з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення. Сума кредиту із урахуванням індексу інфляції за час прострочення становить 8158,79 грн. Відповідач станом на 10.11.2010 року заборгував кредитній спілці також 5251,84 грн. відсотків за користування грішми згідно п. 3.1. Договору та донараховано 7754,88 грн. процентів згідно п. 3.2. Договору. Всього заборгованість Відповідача 1 перед позивачем станом на 10.11.2010 року - 21 165,51 грн. (в тому числі 8158,79 грн. кредиту із урахуванням індексів інфляції, 5251,84 грн. процентів, 7754,88 грн. донарахованих процентів). За відповідача 1 поручилися відповідач ОСОБА_4 ( далі відповідач 2) та відповідач ОСОБА_2 (відповідач 3), згідно договорів поруки № МН - 0018 від 25.01.2008 року. Відповідно до договору поруки та ст. 554 ЦК України Відповідачі 2 та 3 несуть солідарну відповідальність разом із боржником - Відповідачем 1. Тому, вони пред»являють вимоги про солідарну відповідальність по Договору кредиту разом із Відповідачем 1 також і до Відповідачів 2 та 3. Просять позов задоволити та стягнути солідарно із відповідачів на користь КС «Кредит - СоюЗ» суму боргу в сумі 21 165,51 грн. та стягнути судові витрати із ОСОБА_3 В ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, в зв"язку зі сплатою відповідачем 1) 11.11.2010 року 400 гривень, просять стягнути з відповідачів солідарно 20 765 гривень 51 коп., та з відповідача 1 судові витрати.

У судових засіданнях представники позивача кредитної спілки «Кредит - СоюЗ» позов підтримали повністю, просять його задоволити.

У судових засіданнях відповідач ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що її син ОСОБА_3 не підписував договір кредиту та не знав про те, що вона уклала за нього договір. Вона про укладення договору повідомила йому вже після того, як уклала договір та отримала кошти. Вона говорила сину, що буде брати кредит, він відповів щоб брала. Син мав намір сплачувати кредит, але потім все платила вона, а чоловік сказав що це її питання. Кредитний договір та договора поруки підписувала також вона. Їй потрібні були кошти на лікування хворої матері. В кредитній спілці їй сказали, щоб вона взяла паспорт сина і ставила сама підпис в договорі за нього, але щоб підпис був схожий на підпис сина, що вона і зробила. Кредитний договір вона укладала в приміщенні спілки за адресою м. Монастирище, вул. Жовтнева, в присутності працівника спілки, інспектора жіночої статі, анкетні дані якої не знає. ОСОБА_6 договір не підписував. Крім цього, вона сама підписувала договори поруки, а також всі інші документи, а саме заяву, ставила підпис на квитанції про отримання коштів. Всі оплати за договором вона платила сама, син не платив. Кошти, в сумі 7 500 гривень вона отримала сама. По мірі можливості сплачувала кошти за даним договором. Позов не визнає, оскільки син договір кредиту не підписував.

У судове засідання 01.04.2013 року відповідач ОСОБА_3 не з»явився, в інших засіданнях давав пояснення, що позов не визнає, оскільки договору не укладав, про його наявність не знав, договір не підписував. Він навіть не знає, де знаходиться кридитна спілка. Будь-які документи по Кредит Союз не підписував.

У судових засіданнях представник відповідачів ОСОБА_5 позов не визнав, вважає, що в даному випадку має місце заволодіння незаконним шляхом відповідачем ОСОБА_2 коштами позивача в сумі 7 500 гривень. В судовому засіданні встановлено та підтверджено доказами, що ОСОБА_3 не підписував договір, не був членом спілки, на нього не покладалися обов"язки члена спілки, він не ставив свій підпис на документах. Крім цього, ОСОБА_3 не надавав повноважень, щоб за нього ставили підписи. Вказане підтверджується показами відповідача ОСОБА_2 та інших відповідачів. Дійсно, вважає, що за даними правовідносинами має місце незаконне заволодіння ОСОБА_2 коштами, за що настає відповідальність по іншим правовідносинам, а саме відшкодування майнової шкоди завданої особою. Вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі. Просить питання судових витрат не вирішувати, оскільки вказане питання потребує підготовки і вони мають право звернутися з вказаним питанням з позовом в іншому провадженні. Вважає, що в даній справі суд повинен винести окрему ухвалу в порядку ст. 211 ЦПК України відносно посадових осіб кредитної спілки.

В судові засіданні відповідач ОСОБА_4 не з»явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Згідно даних протоколу судового засідання Придніпровського районного суду м. Черкаси, на виконання ухвали суду від 28.01.2011 року про судове доручення, допитаний в якості свідка ОСОБА_6 показав суду, що на час укладення правочину він працював в кредитній спілці «Кредит-Союз» у м. Черкаси та був у статусі голови правління, а тому мав право на укладення правочинів по наданню кредитів. Він діяв відповідно до Статуту КС « Кредит -Союз», Положення «Про фінансові послуги», посадової інструкції. Він є інвалідом 1 групи, але захворювання які він має не виключали його права на укладання правочинів. Він підтверджує дійсність свого підпису на договорі кредиту № МН-0018 від 25.01.2008 року, договорі поруки МН-0018 від 25.01.2008 року. Чи їздив він 25.01.2008 року в м. Монастирище Черкаської області він не пам»ятає, оскільки пройшло багато часу ( а.с. 86).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення повністю та виходить з наступного :

Згідно положень ст. 10 ЦПК України, які роз»яснювались судом сторонам та відповідають положенням ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач, як на підставу подання позову до відповідача ОСОБА_3 посилається на наявність договору кредиту № МН - 0018 від 25.01.2008 року ( а.с. 9 ).

У відповідності до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу ( ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Суд вважає, що у даному випадку має місце порушення частини третьої ст. 203 ЦК України, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Суд вважає, що даний договір відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, так як при його укладені не дотримано вимог частин 2-3 ст. 203 ЦК України, оскільки, згідно висновку експертів № 504-П/13-23, № 505-ТЕД/13-23 за результатами проведення комплексної (почеркознавчої та ТЕД) експертизи від 18.03.2013 року два підписи від імені ОСОБА_3 в оригіналі договору кредиту № МН-0018 від 25.01.2008 року - виконані не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням ознак зразків його підписів ( а.с. 227-232).

Позивачем доказів права підпису від імені відповідача ОСОБА_3 даного договору кредиту № МН-0018 від 25.01.2008 року, суду не надано, а тому суд вважає, що позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Позивач, як на підставу подання позову до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 посилається на наявність договорів поруки № МН - 0018 від 25.01.2008 року ( а.с. 10, 11 ).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Тобто, фактично договір поруки є похідним від основного зобов"язання боржника перед кредитором, в даному випадку зобов"язання відповідача ОСОБА_3 перед позивачем, за договором кредиту № МН-0018 від 25.01.2008 року та не може існувати окремо.

Оскільки, суд вважає, що договір кредиту № МН-0018 від 25.01.2008 року, укладений між Кредитною спілкою "Кредит-Союз" та відповідачем ОСОБА_3 є нікчемним, то і договори поруки відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемними, оскільки не відповідають вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому позов і в частині вимог до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.

Суд вважає, що судові витрати повинні бути розподілені між сторонами у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, яка не містить застережень з приводу відмови від судових витрат. Представником відповідача ОСОБА_3 не надано суду доказів сплати йому позивачем витрат за проведення експертизи, а тому суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 понесені ним та документально підтверджені судові витрати ( квитанція про сплату рахунку за експертизу № 204 від 08.11.2012 року ( а.с.182)), в сумі 1 176 гривень 96 коп, що буде повністю відповідати вимогам ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 5-8, 10, 11, 14, 81, 88, 158-159, 169, 213-215, 294 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 256, 258, 267, 526, 530, 549-552, 553- 559, 1046-1055 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову кредитної спілки «Кредит - СоюЗ» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту, відмовити повністю.

Стягнути з кредитної спілки «Кредит - СоюЗ» (Черкаська область, м. Монастирище. вул. Жовтнева, 6, р/р 2650400014031, в Черкаській філії ВАТ " Укрексімбанк", МФО 354789, ЄДРПОУ 25204519) на користь ОСОБА_3 судові витрати за оплату експертизи в сумі 1 176 гривень 96 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів через Монастирищенський районний суд до апеляційного суду Черкаської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя : Мазай Н.В.