Постанова № 30357232, 20.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20 березня 2013 року 17 год. 34 хв. № 826/980/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроімпорт" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 20 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 24 січня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроімпорт" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 16 січня 2013 року № 0000662205 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у загальному розмірі 1495602,00 грн.

Ухвалою суду від 28 січня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 07 лютого 2013 року. Пояснив, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки складене відповідачем у зв'язку зі встановленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 10 по 21 грудня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 27 грудня 2012 року № 1255/22-05/33786077 про результати документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Грін майстер" (також далі за текстом - ТОВ "Грін майстер") за період із 01 по 30 червня 2011 року та із 01 по 31 серпня 2011 року, із товариством з обмеженою відповідальністю "Агростройперспектива" (також далі за текстом - ТОВ "Агростройперспектива") за період із 01 по 30 червня 2011 року та із 01 серпня по 30 вересня 2011 року, із товариством з обмеженою відповідальністю "Іст енд траст" (також далі за текстом - ТОВ "Іст енд траст") за період із 01 по 30 червня 2011 року та із 01 по 31 серпня 2011 року, із товариством з обмеженою відповідальністю "Перша технологічна компанія-СТГ" (також далі за текстом - ТОВ "Перша технологічна компанія-СТГ") за період із 01 по 31 серпня 2011 року, із товариством з обмеженою відповідальністю "Жакард лайнен аутфітс. Хоум текстайл" (також далі за текстом - ТОВ "Жакард лайнен аутфітс. Хоум текстайл") за період із 01 по 31 серпня 2011 року та із товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем 2009" (також далі за текстом - ТОВ "Тандем 2009") за період із 01 по 31 серпня 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем занижено суму ПДВ у загальному розмірі 1293979,45 грн., у тому числі у: червні 2011 року - 487493,45 грн.; серпні 2011 року - 626030,80 грн.; вересні 2011 року - 180455,20 грн., чим порушено ст. 185, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України).

Копію наказу від 10 грудня 2012 року № 2063, на підставі якого проведено перевірку, вручено особисто під розписку законному представнику позивача.

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки, 16 січня 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1293979,00 грн. за основним платежем та у розмірі 201623,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.1 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як з'ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджується інформацією, зазначеною в акті перевірки, позивач є платником ПДВ починаючи із 11 вересня 2007 року.

Перевіркою позивача виявлено, що одними з основних постачальників позивача є ТОВ "Грін майстер", ТОВ "Агростройперспектива", ТОВ "Іст енд траст", ТОВ "Перша технологічна компанія-СТГ", ТОВ "Жакард лайнен аутфітс. Хоум текстайл" та ТОВ "Тандем 2009".

Зокрема, 04 березня 2011 року між позивачем та ТОВ "Іст енд траст" укладено договір № 040403, за умовами якого ТОВ "Іст енд траст" зобов'язалось передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти та оплатити такий товар. На підставі вказаного договору, у період із 01 по 30 червня та із 01 по 31 серпня 2011 року ТОВ "Іст енд траст" виписано відповідні податкові накладні, суми ПДВ яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

25 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ "Грін майстер" укладено договір № 25/04, за умовами якого ТОВ "Грін майстер" зобов'язалось передати у власність позивачу товар, а позивач - прийняти та оплатити такий товар. На підставі вказаного договору, у період із 01 по 30 червня та із 01 по 31 серпня 2011 року ТОВ "Грін майстер" виписано відповідні податкові накладні, суми ПДВ яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

04 травня 2011 року між позивачем та ТОВ "Перша технологічна компанія-СТГ" укладено договір № 04/05, за умовами якого ТОВ "Перша технологічна компанія-СТГ" зобов'язалось передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти та оплатити такий товар. На підставі вказаного договору, у період із 01 по 31 серпня 2011 року ТОВ "Перша технологічна компанія-СТГ" виписано відповідні податкові накладні, суми ПДВ яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

Крім того, 04 травня 2011 року між позивачем та ТОВ "Агростройперспектива" укладено договір № 050401, за умовами якого ТОВ "Агростройперспектива" зобов'язалось передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти та оплатити такий товар. На підставі вказаного договору, у період із 01 по 30 червня та із 01 серпня по 30 вересня 2011 року ТОВ "Агростройперспектива" виписано відповідні податкові накладні, суми ПДВ яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

03 липня 2011 року між позивачем та ТОВ "Жакард лайнен аутфітс. Хоум текстайл" укладено договір № 03/07, за умовами якого ТОВ "Жакард лайнен аутфітс. Хоум текстайл" зобов'язалось передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти та оплатити такий товар. На підставі вказаного договору, у період із 01 по 31 серпня 2011 року ТОВ "Жакард лайнен аутфітс. Хоум текстайл" виписано відповідні податкові накладні, суми ПДВ яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

08 серпня 2011 року між позивачем та ТОВ "Тандем 2009" укладено договір № 08/08, за умовами якого ТОВ "Тандем 2009" зобов'язалось передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти та оплатити такий товар. На підставі вказаного договору, у період із 01 по 31 серпня 2011 року ТОВ "Тандем 2009" виписано відповідні податкові накладні, суми ПДВ яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

З викладених обставин вбачається, що у період із 01 по 30 червня та із 01 серпня по 30 вересня 2011 року позивачем, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Грін майстер", ТОВ "Агростройперспектива", ТОВ "Іст енд траст", ТОВ "Перша технологічна компанія-СТГ", ТОВ "Жакард лайнен аутфітс. Хоум текстайл" та ТОВ "Тандем 2009", до складу податкового кредиту включено суму ПДВ у загальному розмірі 1293979,45 грн.

Однак, як зазначено в акті перевірки та підтверджується наданими у ході судового розгляду справи поясненнями представника відповідача, податковий кредит за вказані періоди позивачем сформовано протиправно, оскільки перевіркою позивача не виявлено реальності господарських операцій, на підставі яких вказаними суб'єктами господарювання виписано податкові накладні, суми ПДВ яких позивачем включено до податкового кредиту.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що викладений висновок відповідача ґрунтується на обставинах, виявлених у ході проведених перевірок контрагентів позивача.

Зокрема, попередніми перевірками ТОВ "Грін майстер", ТОВ "Агростройперспектива", ТОВ "Іст енд траст", ТОВ "Перша технологічна компанія-СТГ", ТОВ "Жакард лайнен аутфітс. Хоум текстайл" та ТОВ "Тандем 2009" виявлено, що у вказаних товариств відсутні економічно необхідні умови для ведення господарської діяльності, а саме основні фонди, технічний персонал (у необхідній кількості), виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби (у необхідній кількості). Також виявлено факт проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, у зв'язку з чим не мають реального товарного характеру.

У постанові Верховного суду України від 08 вересня 2009 року у справі № 21-737во09 зазначено, що про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Аналогічна правова позиція міститься у рішеннях Вищого адміністративного суду України у справах № К/9991/59642/12 та № К/9991/59709/12.

Згідно зі ст. 185, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10 зазначено, що наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

З аналізу викладених положень вбачається, що платник податків має право сформувати податковий кредит тільки на підставі тих первинних документів, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, податковий кредит позивачем сформовано на підставі формально складених первинних документів. До того ж, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, отримавши письмовий запит відповідача від 07 листопада 2012 року № 9323/10/22-210, позивач не надав письмових пояснень та їх документального підтвердження по суті запитуваної інформації, а саме щодо формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ "Грін майстер", ТОВ "Агростройперспектива", ТОВ "Іст енд траст", ТОВ "Перша технологічна компанія-СТГ", ТОВ "Жакард лайнен аутфітс. Хоум текстайл" та ТОВ "Тандем 2009", що є порушенням положень ПК України.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України (Секретар судової палати ВАСУ Олександр Нечитайло: "Кількість податкових спорів у адміністративних судах стрімко зростає", 19 квітня 2012 року, http://www.vasu.gov.ua/ua/imp_sub.html?_m=publications&_t=rec&id=2256&fp=31), право на податковий кредит з ПДВ виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому, операція з придбання повинна бути реальною, тобто здійснюватись не тільки на папері, а насправді, повинна мати місце об'єктива зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту, а не виключно за рахунок економії на сплаті податків.

Саме в цьому контексті при розгляді судових спорів повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит з ПДВ. Перш за все, такі документи повинні бути достовірними, тобто відображати реальні події. У зв'язку із цим, навіть бездоганно оформлений документ (наприклад, податкова накладна) не може підтверджувати право на податковий кредит у тому випадку, якщо в процесі судового розгляду буде встановлено невідповідність фактичного й задокументованого платником податків руху активів.

Стосовно позовної вимоги представника позивача про визнання нечинним оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Так, нечинними (недійсними), за переконанням суду, можуть бути визнані нормативно-правові акти, перелік яких, зокрема, міститься у ст. 171 КАС України.

Характерною ознакою таких актів є те, що на підставі них виникають певні правовідносини, наприклад, укладаються договори.

Тобто, нормативно-правові акти є підставою для виникнення, зміни та припинення відносин між невизначеним колом фізичних та юридичних осіб.

Разом з тим, правові акти індивідуальної дії, до яких належить оскаржуване рішення, є актами, які спричиняють наслідки для конкретних осіб (у зв'язку з якими вони прийняті), можуть бути визнані протиправними та, як наслідок, скасовані.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представник відповідача надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроімпорт" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроімпорт" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 16 січня 2013 року № 0000662205.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 25 березня 2013 року