Постанова № 30357196, 19.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19 березня 2013 року 12 год. 09 хв. № 826/877/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Паллада-Україна" товариства з обмеженою відповідальністю концерну "Калина" до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 19 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 22 січня 2013 року надійшов позов дочірнього підприємства "Паллада-Україна" товариства з обмеженою відповідальністю концерну "Калина" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 26 липня 2012 року № 0000211530 та № 0000221530 (також далі за текстом - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваними рішенням відповідач протиправно зменшив позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) та суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

Ухвалою суду від 24 січня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 14 лютого 2013 року. Пояснила, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку зі встановленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 22 червня по 06 липня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 07 липня 2012 року № 13/15-309/30554253 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за лютий, березень 2012 року (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2012 року у розмірі 113596,00 грн. та від'ємного значення за березень 2012 року у розмірі 271742,00 грн., чим порушено абзац 3 п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України).

На підставі акту перевірки, 26 липня 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0000221530, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 385338,00 грн.; № 0000211530, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів) з ПДВ у розмірі 113596,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 28399,00 грн.

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Як виявлено відповідачем та перевірено судом, у період із січня по березень 2012 року позивач здійснював імпорт парфумерних та косметичних товарів з Російської Федерації, митна вартість яких у січні 2012 року склала 19744569,00 грн., у лютому 2012 року - 27670419,00 грн., у березні 2012 року - 26558738,00 грн. Імпортовані товари позивач реалізовував за ціною, нижчою за їх митну вартість, у результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ за лютий 2012 року у розмірі 113596,00 грн., за березень 2012 року у розмірі 271742,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2012 року у розмірі 113596,00 грн., за березень 2012 року у розмірі 271742,00 грн., а також завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2012 року у розмірі 113596,00 грн.

Факт реалізації імпортованих товарів за ціною, нижчою за їх митну вартість, представниками позивача не заперечувався. До того ж, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, позивачем ведеться облік товарів, що реалізуються по ціні, нижчій за їх митну вартість. По кожній одиниці товару, що реалізується по ціні, нижчій за їх митну вартість, визначається сума ПДВ, яка підлягає донарахуванню для подальшого включення до податкової накладної з ПДВ за відповідний звітний (податковий) період. Як пояснили у ході судового розгляду справи представники позивача, при реалізації імпортованих товарів за ціною, нижчою за їх митну вартість, позивач визначав базу оподаткування на рівні митної вартості товарів та включав до податкових зобов'язань по податкових накладних, виписаних на суму перевищення митної вартості товарів над фактичною.

Відповідно до абзацу 3 п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Тобто, при постачанні імпортних товарів база оподаткування в імпортера визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче за митну вартість товарів, тому імпортери, навіть продавши товари зі збитком, повинні нараховувати ПДВ у розмірі, в якому він був сплачений під час розмитнення товару.

За переконанням суду, дії платника податку, спрямовані на заниження податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій, слід розцінювати як такі, що виходять за межі господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Викладені положення та обставини, за переконанням суду, свідчать про правильність висновків відповідача щодо завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ та суми від'ємного значення за березень 2012 року.

Стосовно нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

З аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку про правомірність складених відповідачем оскаржуваних рішень та, як наслідок, відсутністю підстав для їх скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представник відповідача надала достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов дочірнього підприємства "Паллада-Україна" товариства з обмеженою відповідальністю концерну "Калина" до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову дочірнього підприємства "Паллада-Україна" товариства з обмеженою відповідальністю концерну "Калина" до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 26 липня 2012 року № 0000211530 та № 0000221530.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 25 березня 2013 року