Постанова № 30356684, 25.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 березня 2013 р. № 13242/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд

в складі: головуючого - судді Білової О.В.

за участю секретаря судового засідання Сорокіна М.С.,

за участі представників: позивача - Зінченко Т.Л., Стриж Л.А., відповідача - Новікової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балмолоко" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.07.2012 р. №0000332301, №0000442301 від 26.09.2012 р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. ДПІ у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛМОЛОКО», за результатами якої складено акт №439/22-047/37010632 та винесено податкові повідомлення-рішення від 17.07.2012 р. №0000332301, від 17.07.2012 р. №0000322301. В процедурі адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень було частково скасоване податкове повідомлення-рішення від 17.07.2012 р. №0000322301 та прийнято нове - №0000442301 від 26.09.2012 р. Позивач не погоджується із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями в частині відображених в акті порушень з підстав, викладених у позові та додаткових письмових поясненнях.

Представником відповідача, Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби, в ході судового розгляду справи були надані письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на обставини, встановлені в ході проведення перевірки.

Представники позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко" - Зінченко Т.Л., Стриж Л.А. - в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та наданих письмових поясненнях.

Представники відповідача - Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби Новікова Н.В. - в задоволенні адміністративного позову просила відмовити, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях до позовної заяви та наданих поясненнях.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Балмолоко" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку у ДПІ у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби.

Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Балмолоко» (код за ЄДРПОУ 37010632) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 07.06.2010 по 31.12.2010 та з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 .

За результатами перевірки було складено акт №439/22-047/37010632 від 04.07.12 року (т. 1 а.с 17-66), яким встановлені порушення:

- п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, п.4.1 ст. 4,п. 5.9 ст. 5, п.п. 7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст. 7, п.п. 11.3.1 п, 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого збільшено валові доходи на суму 265 371,00грн.;

- п.1.32 ст.1, п. 5.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого зменшено валові витрати на суму3256233,00 грн., як наслідок за результатами перевірки позивача збільшено об'єкт оподаткування на суму 3 521 604,00 грн.

- п. 140.2 ст. 140 розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем безпідставно занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 4 890,00 грн.;

- п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.10.2, абз. «в» п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 п. 144.1 ст. 144, п. 146.12 ст. 146 розділу III, п.п.3 п.п. 7 п.п. 26 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ, в результаті чого ТОВ «Балмолоко» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у сумі 2 107 686,00 грн., як наслідок вищенаведеного за результатами перевірки ТОВ «Балмолоко» збільшений об'єкт оподаткування за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 на суму 2112576,00 грн.

- п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 4 Постанови КМУ №152 від 11.02.2010 р. враховуючі суму переплати, ТОВ "Балмолоко" не перераховано на небюджетний рахунок та вважається такою, що використана не за цільовим призначенням у сумі ПДВ 100902,00 грн.;

- п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.18, 1.4 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п. 4.2 ст. 4, п. 6.1 ст. 6. п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про ПДВ».

В результаті перевірки ТОВ «Балмолоко» за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 встановлено заниження податку на прибуток в сумі 486 071,00 грн., збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 67 223,00 грн.

Не погодившись з висновками податкового органу, позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби з запереченнями № 388 від 09.07.12 року (т.1 а.с. 67-71). За результатами розгляду зазначених заперечень Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби прийнято рішення від 12.07.12 року № 1989/10/22-0-14 (т. 1 а.с. 72-88), яким висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000322301 від 17.07.2012 р. (т. 1 а.с. 91), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 486071,00 грн., в тому числі за основним платежем - 486071 грн.;

- №0000332301 від 17.07.2012 р. (т. 1 а.с. 89), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 184930,75 грн., в тому числі за основним платежем - 67233 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 117707,75 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби у Харківській області (т. 1 а.с. 95-99), рішенням якої про результати розгляду скарги № 4763/10/10.2-17 від 24.09.12 року (т. 1 а.с. 101-105) скаргу позивача задоволено частково, податкове повідомлення-рішення №0000332301 від 17.07.2012 р. скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16804,75 грн. На підставі вказаного рішення Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000442301 від 26.09.12 року (т.1 а.с.93), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 168126 грн., в т.ч. за основним платежем - 67233 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 100903 грн.

Не погодившись з рішенням ДПС у Харківській області, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України (т. 1 а.с. 106-110). За результатами розгляду зазначеної скарги Державною податковою службою України відмолено в її задоволенні, а податкові повідомлення рішення, з урахуванням рішення Державної податкової служби у Харківській області, залишенні без змін (т. 1 а.с. 113-117).

Як з'ясовано судом з акту перевірки, письмових пояснень представників позивача, підставами для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень були встановлені під час перевірки наступні обставини, щодо яких виник спір:

1. Відповідач зробив висновок, що на порушення вимог п. 4.1 ст. 4 та п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено валові доходи за ІУ квартал 2010 року у сумі 9333,33 грн., у зв'язку з невірним відображенням у валових доходах (податкової звітності) бухгалтерських даних, які пішли на формування фінансового результату по підприємству, які є основою для формування податкової звітності, а саме: за рахунок того, що підприємством у періоді, який перевірявся, не в повному обсязі відображено доходи від реалізації готової продукції (не відображено у бухгалтерському обліку реалізацію масла 20 кг. селянське 72.5% (рах.701) в кількості 280 кг, по ціні 40,00 грн. за 1 кг., на суму 11200,00 грн. з ПДВ по видатковій накладній № 3063 від 30.11.2010 року покупцю ТОВ фірма «Апрель», тоді як вказана кількість масла була списана з залишків готової продукції по рах. 26 за вказаний період. Факт реалізації підтверджується наданими та долученими до матеріалів справи податковою накладною № 102 від 30.11.10 року та видатковою накладною №3063 від 30.11.10 року та податковими накладними, відображеними у реєстрі виданих податкових накладних та у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року (т. 1 а.с. 130-136).

Судом встановлено, що відповідно до рахунку бухгалтерського обліку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» загальний обсяг реалізації за IV квартал 2010 року складається з відвантаженої продукції в сумі 12 809 286,34 грн. (оборот по дебету даного рахунка) та отриманої попередньої оплати (кредитове сальдо по даному рахунку на кінець IV кварталу 2010 року) в сумі 28 283,61 грн. Дані суми без урахування ПДВ складають (12809286,34+28283,61) : 6 х 5=10697975,0 грн., в т.ч. по рахунку 701 «Готова продукція» 9231955,41 грн. (11078346,49 :6х5), по рахунку 702 «Товари» 189593,21 грн. (227511,85:6x5), по рахунку 712 «Роботи, послуги» 1251456,67 грн. (1501748,0:6x5), по рахунку 713 «Дохід від операційної оренди активів» 1400 грн. (1680:6x5).

Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача - рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» ( Д-т 36 К-т 701) продукція на суму 141600,00грн., в т.ч. ПДВ 23600,0грн. за накладною №3063 від 30.11.2010р. була реалізована покупцю ТОВ фірмі «Апрель», на підставі якої складена податкова накладна №102 від 30.11.2010р. на суму 141600,00грн., в т.ч. ПДВ 23600,0грн.. Загальний обсяг реалізації у IV кварталі 2010 року по ТОВ фірма «Апрель» складає 2090000,0грн., в т.ч. ПДВ 348333,33 грн. в т.ч. сума 1948400,0 грн. віднесена до рахунку 701, а сума 141600,0 грн. віднесена до рахунку 702.

Даний факт задекларовано та відображено по р.01.1 у податковій декларації з податку на прибуток за IV квартал 2010 року та декларації з податку на додану вартість (загальна) за листопад 2010 року та у додатку №5 «Розшифровка контрагентів» за листопад 2010 року.

В судовому засіданні представник відповідача, Скляр Ю.О., який безпосередньо проводив перевірку, погодився з доводами представника позивача та визнав відсутність даного порушення.

Оскільки дане порушення, відображене в акті перевірки, потягло донарахування сум податку на додану вартість у розмірі 1866,67 грн., то податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби від 26.09.2012 р. №0000442301 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі - 1866,67 грн., в тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 1866,67 грн. підлягає скасуванню. Крім того, дане порушення, відображене в акті перевірки, потягло збільшення валових доходів за ІУ квартал 2010 року на 9333,33 грн., що належить відкорегувати при визначенні суми донарахування по податку на прибуток підприємств.

2. Також судом встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень рішень було встановлення того, що позивачем у ІV кварталі 2010 року здійснювалася реалізація готової продукції кінцевим споживачам: бюджетним організаціям, підприємствам, тощо, за цінами, нижчими ніж собівартість, які не відповідають рівню звичайних цін.

В ході проведення перевірки головним державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контролю Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби Скляром Ю.О. було складено таблицю попозиційної реалізації молочної продукції, яка міститься в акті перевірки (сторінка 15 акту перевірки).

З даної таблиці вбачається, що різниця між повною собівартістю реалізованої продукції та фактичною вартістю реалізації складає 606678,39 коп.

На підставі даного факту податковим органом зроблено висновок про завищення валових витрат у І кварталі 2011 року на суму 606678,39 грн. та заниження валових доходів за ІV квартал 2010 року в сумі 253979,85 грн., заниження бази оподаткування податком на додану вартість за листопад 2010 року на суму 181878,71, за грудень 2010 року на суму 162973,75 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання за листопад 2010 року на 36375,74 грн. та за грудень 2010 року на 32594,75 грн.

Наявність вказаних порушень обґрунтовується відповідачем посиланням на норми п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1.18, 1.4 ст.1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6, п.п.7.3.1. п.7.3. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, визначення поняття «звичайна ціна» як для цілей справляння податку на прибуток, так і податку на додану вартість (п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість») містилося у п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно п.п. 1.20.8 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

З огляду на вищенаведені приписи законодавства, що діяло в момент існування спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що надання обґрунтування рівня звичайних цін на письмовий запит податкового органу під час проведення перевірки є обов'язком платника податку.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки головним бухгалтером позивача були надані службові записки від 15.06.12 року та від 18.06.12 року (т. 2 а.с. 41, 44) з приводу причин збиткової діяльності позивача, підтвердження формування повної виробничої собівартості готової продукції, розрахунків ціни реалізації готової продукції.

Головним бухгалтером позивача у пояснювальній записці зазначено, що контрагентам ТОВ «Апрель», ТОВ «ЮРА» за період IV квартал 2010 року, І квартал 2011 року було реалізовано масло солодко вершкове селянське 72,5% жиру, моноліт 20 кг, по можливій ціні реалізації, що склалася на оптовому ринку України. А вона на той період являлася нижчою собівартості. (т. 2 а.с. 42)

Будь-яких інших відповідей або обґрунтувань рівня відпускних цін на продукцію позивачем в ході перевірки не надано.

Зокрема, представниками позивача до податкового органу не надавалися калькуляції витрат на виробництво готової продукції та прайс-листи по товарних позиціях, що відображено в акті перевірки та не заперечувалося в ході судового розгляду справи.

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, надані до суду калькуляції є приблизними та орієнтовними та не збігаються з даними прайс-листів.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що в ході проведення перевірки позивачем на запит податкового органу не надано доказів відповідності рівня відпускних цін звичайним цінам в розумінні п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Таким чином, в результаті реалізації товарів нижче ціни їх собівартості позивач обчислив та задекларував валові доходи та податкові зобов'язання з ПДВ від здійснення господарських операцій за цінами, нижчими від звичайних, що потягло за собою заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

На підставі викладеного, висновки податкового органу про завищення валових витрат у І кварталі 2011 року на суму 606678,39 грн. та заниження валових доходів за ІV квартал 2010 року в сумі 253979,85 грн., заниження бази оподаткування податком на додану вартість за листопад 2010 року у сумі 181878,71 за грудень 2010 року у сумі 162973,75 грн. є правомірними.

3. В ході проведення перевірки було також встановлено, що в порушення вимог п. 140.2 ст. 140 ПК України позивачем безпідставно занижений задекларований показник у рядку 03 Декларації за період з 01.04.11 року по 31.03.12 року у сумі 4890,00 грн., вказане порушення виникло за рахунок допущеної арифметичної помилки при перерахунку доходів при поверненні товарів, як наслідок безпідставно занижено доходи, у сумі 4890,00 грн.

Відповідно до п. 140.2 ст. 140 ПК України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

В ході судового розгляду справи представником відповідача не було надано пояснень та письмових доказів, з приводу яких саме господарських операцій по поверненню товарів було допущено арифметичні помилки, посилання на первинні документи, по яких допущені порушення, також відсутні в акті перевірки.

Згідно пояснень представника позивача, підприємство не здійснювало повернення товарів у вказаних періодах, а суми коригування пов'язані з помилковим подвійним включенням до складу доходів І та і ІІ кварталів 2011 р. сум попередніх оплат.

На підставі викладеного, висновки акту перевірки в частині порушення позивачем вимог п. 140.2 ст. 140 ПК України спростовані в ході розгляду справи.

4. Також, як вбачається з акту перевірки, в ході її проведення встановлено порушення вимог п.138.2 п. 138.4 ст.138, п. 144.1 ст. 144, п. 146.12 ст. 146 розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого податковим органом встановлено безпідставне завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 у сумі 37829,32 грн., на суму витрат по поточних ремонтах основних засобів, проведених господарським способом, витрати по яким увійшли до складу собівартості готової продукції та наданих послуг.

Відповідно до п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України амортизації підлягають, зокрема: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Відповідно до п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Згідно з п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В ході судового розгляду справи представниками відповідача надані пояснення, що у зв'язку з набуттям чинності Податковим кодексом України, десятивідсотковий ліміт, в межах якого платник податку має право на віднесення витрат на ремонт основних засобів до витрат по податковому обліку по податку на прибуток, прийнятий як нульовий. Правового обґрунтування даного твердження представниками відповідача не надано.

Так, судом встановлено, та не заперечувалося сторонами, що згідно даних декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року позивач мав десятивідсотковий ліміт в розмірі 5795,00 грн., у І кварталі 2011 року використана його частина складає 2630,00 грн. Позивачем у декларації за ІІ-IV квартал 2011 року відображено додатково витрати в межах десятивідсоткового ліміту у розмірі 1295,5 грн.

Таким чином, залишок невикористаного десятивідсоткового ліміту 2011 року становить 1869,5 грн.

Як вбачається з розрахунку визначеної відповідачем суми завищення витрат в розмірі 37829,32 грн., вона складається з наступного:

- 8193,32 грн. - вартість використаних запчастин;

- 17619,33 грн. - вартість ремонтних робіт (т. 3 а.с. 155);

- 12703,00 грн. - заробітна плата працівників, зайнятих на ремонтних роботах (т. 3 а.с. 25).

Судом встановлено, що доказів того, що заробітна плата працівників в сумі 12703,00 грн. була виплачена виключно у зв'язку зі здійсненням ремонтних робіт, вартість яких підлягає амортизації, відповідачем в ході перевірки не встановлено та до суду не надано.

На підставі викладеного, суму виплаченої заробітної плати в розмірі 12703,00 грн. позивач правомірно відніс до витрат як витрати операційної діяльності, оскільки вказану суму заробітної плати не можна пов'язати з ремонтом конкретного об'єкту основних засобів.

Щодо витрат на придбання деталей та здійснення робіт, судом на підставі дослідження первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 3 а.с. 40-45, 48-55, 57-76), встановлено, що згідно з актами № 8 від 30.11.11 року та №б/н від 31.12.11 року запчастини були використані на ремонти виробничого обладнання, також, як вбачається з акту № 72 від 29.07.11 року та видаткової накладної №46 від 21.07.11 року, виписаних ФО-П Коваленко, ним були виконані, в тому числі, роботи з ремонту та технічного обслуговування, для чого здійснено демонтаж обладнання, використано витратні матеріали, при цьому розмежування вартості ремонтних робіт та технічного обслуговування, а також цільового використання витратних матеріалів вказані первинні документи не містять.

Щодо інших первинних документів, по яким встановлено завищення витрат по ремонтам, позивачем надані дані бухгалтерського обліку підприємства, які підтверджують, що вказані суми віднесені на збільшення балансової вартості основних засобів та не включалися до складу витрат.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на зазначене, з урахуванням невикористаного залишку десятивідсоткового ліміту в сумі 1869,5 грн., висновки про завищення позивачем витрат ІV кварталу 2011 року по ремонтам підтверджується в частині 1770,2 грн.

5. Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем п.п. 26 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати на суму товарів у залишках готової продукції на 01.04.11 року у сумі 90146,98 грн., судом встановлено наступне.

Відповідно до п.п. 26 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України балансова вартість товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції станом на кінець звітного податкового періоду, що передував даті набрання чинності розділом III цього Кодексу, визнається витратами в порядку, передбаченому розділом III цього Кодексу.

В судовому засіданні представник відповідача Скляр Ю.О. пояснив, що вважав всі залишки продукції, які значилися в обліку станом на 01.04.2011 року, такими, що реалізовані у ІІ кварталі 2011 року.

З наданих представниками позивача картки складського обліку та журналів-ордерів по рахунку 260 (т. 3 а.с. 7-11), судом встановлено, що товари (сир кисломолочний 9% та творог весовий 18%) на суму 17258,48 грн., які відповідач рахував реалізованими у ІІ кварталі 2011 року, станом на 01.07.11 року обліковувалися у залишках.

Тобто, висновок відповідача про завищення витрат у ІІ кварталі 2011 року на 17258,48 грн. зроблений без дослідження всіх обставин, що мають значення для вирішення даного питання, та ґрунтується на припущеннях.

Належних доказів коригування витрат у ІІ кварталі 2011 року на залишок суми у розмірі 72888,5 грн. позивачем не надано.

Отже, висновок податкового органу про завищення витрат на 72888,5 грн. у ІІ кварталі 2011 року підтверджений в ході судового розгляду справи.

Крім того, судом враховано, що представниками позивача визнане порушення щодо заниження доходу по податку на прибуток в сумі 2063,00 грн. в І кварталі 2011 року та надано пояснення, що вказане порушення виникло за рахунок арифметичної помилки при виправленні помилок в податковому обліку.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби від 17.07.2012 р. №0000332301 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі - 15533,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 15533,00 грн. та від 26.09.2012 р. №0000442301 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі - 1866,67 грн., в тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 1866,67 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби від 17.07.2012 р. №0000332301 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі - 15533,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 15533,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби від 26.09.2012 р. №0000442301 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі - 1866,67 грн., в тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 1866,67 грн.

В скасуванні податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби від 17.07.2012 р. №0000332301 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі - 470538,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 470538,00 грн. - відмовити.

В скасуванні податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби від 26.09.2012 р. №0000442301 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі - 166268,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 67233,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 99035,00 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01 квітня 2013 року.

Суддя Білова О.В.