Постанова № 30356179, 20.03.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р. Справа № 5015/4821/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участю представників: позивача Романової Н.В., Піхоцького А.В., відповідача Антоніва Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівського національного аграрного університету на рішення господарського суду Львівської області від 10 січня 2013 року у справі №5015/4821/12 за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" до Львівського національного аграрного університету про стягнення 1964,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" у листопаді 2012 року звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського національного аграрного університету про стягнення 1964,22 грн., з яких 1709,64 грн. - сума основного боргу, 1,71 грн. інфляційних нарахувань, 51,27 грн. три проценти річних та 201,60 грн. пені за невиконання умов договору №200 на приймання сум платежів від платників-фізичних осіб через установи банку, укладеного сторонами 26 січня 2010 року з наступними змінами і доповненнями.

Господарський суд Львівської області (суддя Сухович Ю.О.) рішенням від 10 січня 2013 року, постановленим у справі №5015/4821/12 за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" до Львівського національного аграрного університету про стягнення 1964,22 грн., позов задовольнив частково - стягнути з Львівського національного аграрного університету на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" 1709,64 грн. основного боргу, 53,95 грн. пені, 10,82 грн. 3% річних та 1 453,96 грн. судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення 147,65 грн. пені, 1,71 грн. інфляційних втрат та 40,45 грн. 3% річних відмовив.

Львівський національний аграрний університет подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 10 січня 2013 року у справі №5015/4821/12 в частині задоволеного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи, неправильно визначив суть правовідносин між сторонами й постановив незаконне і необґрунтоване рішення. За твердженням відповідача, акти приймання-передачі послуг не підписані жодною із сторін, рахунки-фактури є внутрішніми бухгалтерськими документами позивача, а відтак ці документи не є належними доказами надання послуг. На думку відповідача позивачем не подано належних доказів надсилання актів та рахунків-фактур, оскільки поштова квитанція та реєстр рекомендованих листів про відправку кореспонденції свідчать лише про факт надсилання листа, однак не підтверджують ту обставину, що в цьому листі знаходились саме вказані позивачем документи. Крім того, відповідач наголошує, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.ст. 56, 57 ГПК України, оскільки копія позовної заяви та доданих до неї документів були надіслані відповідачу лише 20 листопада 2012 року - після порушення провадження у справі (16 листопада 2012 року) відтак, позовна заява у відповідності до положень п. 6 ч. 1ст. 63 ГПК України підлягала поверненню без розгляду.

Відповідач подав відзив, просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги, яку вважає безпідставною. А рішення господарського суду Львівської області від 10 січня 2013 року вважає законним, обґрунтованим, таким, що повно і всебічно відображає фактичні обставини справи, винесене з дотриманням матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 20.02.2013 року оголошено перерву до 20.03.2013 року.

У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) апеляційну скаргу підтримав повністю. Представники позивача апеляційну скаргу заперечують, оскаржене рішення господарського суду вважають законним і обґрунтованим. Просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Львівського національного аграрного університету на рішення господарського суду Львівської області від 10 січня 2013 року у справі №5015/4821/12 та матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін і вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з нижченаведених підстав.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з матеріалами справи відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", в особі начальника філії - Львівське обласне управління (банк) та Львівський національний аграрний університет (клієнт) 26 січня 2010 року уклали договір №200 на приймання сум платежів від платників-фізичних осіб через установи банку. Надалі сторони вносили зміни і доповнення до названого договору.

Отже, відповідно до умов договору № 200 від 26 січня 2010 року з наступними змінами і доповненнями, банк (позивач) зобов'язувався здійснювати організацію та розрахунково-касове обслуговування шляхом приймання від фізичних осіб сум платежів за водопостачання і водовідведення, квартплату та інших платежів через установи ВАТ "Ощадбанк" Львівської області та здійснення їх перерахунку на користь клієнта в розрізі кожного виду послуг та П.І.П. назви платника (п.1 договору). А клієнт (відповідач) зобов'язувався повідомляти платників, що плата за надані банком послуги з розрахунково-касового обслуговування вноситься платником в установи банку за окремим прибутковим документом при здійсненні платежу до 300 грн. - у розмірі 2 (двох) % від суми, але не менше 2,00 грн.; більше 300 грн. до 1 000 грн. включно - у розмірі 1% від суми; більше 1 000 грн. до 10 000 грн. включно - у розмірі 0,75% від суми; більше 10 000 грн. - у розмірі 0,5% від суми, але не більше 200 грн. плата утримується від кожної прийнятої суми, вказаної в прибутковому документі (п.2.1.2. договору).

Згідно з п. 3.2. договору оплата послуг банку здійснюється клієнтом в термін не пізніше третього робочого дня місяця, наступного за звітним, після виставленого рахунку і акту приймання-передачі наданих послуг за період з 26-го числа минулого місяця по 25-те число (включно) поточного місяця. Клієнт перераховує комісійну винагороду за надані послуги на рахунок банку самостійно.

Відповідно до п. 4.3. договору клієнт сплачує банку пеню за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за надані послуги відповідно до п.п. 2.1.2. та 3.2. договору у розмірі 1% від не перерахованої, або несвоєчасно перерахованої суми платежу за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується ця пеня.

Строк дії договору сторони визначили до 01 лютого 2012 року (п.6.1. договору).

На виконання умов договору позивач в період з 26 вересня 2011 року до 26 жовтня 2011 року надав відповідачу послуги з розрахунково-касового обслуговування на загальну суму 1709,64 грн. Факт надання означених послуг підтверджується реєстром прийнятих - перерахованих платежів на користь Львівського національного аграрного університету за період з 26 вересня 2011 року до 26 жовтня 2011 року на загальну суму 118464,94 грн. (а.с.105-113).

У зв'язку з неоплатою наданих послуг позивач 18 травня 2012 року надіслав відповідачу рахунок-фактуру №10 від 17 травня 2012 року про оплату наданих послуг в сумі 1709,64 грн. та акт №10 приймання-передачі від 18 травня 2012 року послуг, наданих у період з 26 вересня 2011 року до 26 жовтня 2011 року. Факт надсилання підтверджується реєстром рекомендованих листів № 1 від 18 травня 2012 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Проте, відповідач акт приймання-передачі наданих послуг не підписав, борг не сплатив, а також залишив без відповіді претензію про сплату заборгованості за надані послуги впродовж 26 вересня-26 жовтня 2011 року, надіслану позивачем 27 серпня 2012 року.

Задовольняючи позов суд першої інстанції керувався наступними нормами закону:

- ст. 11 Цивільного кодексу України про те, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини та ст. 174 Господарського кодексу України про те, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать;

- ст. 627 Цивільного кодексу України, згідно з якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

- ст. 901 Цивільного кодексу України згідно з якою за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. У частині 2 цієї норми закону вказано, що загальні положення глави 63 Цивільного кодексу України про послуги можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання;

- ст. 341 Господарського кодексу України про те, що установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору;

- ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України про виконання зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- ст. 629 Цивільного кодексу України за змістом якої договір є обов'язковим для виконання сторонами;

- ст. 612 Цивільного кодексу України за приписами якої боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач на виконання умов договору №200 на приймання платежів та додаткових договорів у період з 26 вересня 2011 року до 26 жовтня 2011 року надав відповідачу послуги з розрахунково-касового обслуговування, вартість цих послуг становить 1709,64 грн., які відповідач не оплатив.

При цьому суд першої інстанції вказав, що факт відсутності підписаного між сторонами акту приймання-передачі послуг не може бути доказом їх ненадання. Натомість факт надання послуг підтверджено реєстром прийнятих - перерахованих платежів на користь Львівського національного аграрного університету за період з 26 вересня 2011 року до 26 жовтня 2011 року на загальну суму 118464,94 грн. Цей факт відповідач не спростував.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 10,82 грн. за період прострочення виконання грошового зобов'язання - з 29 травня 2012 року до 13 серпня 2012 року. Щодо інфляційних нарахувань, суд зазначив, інфляційне збільшення суми за цей період має мінусове значення та становить - 8,55 грн., відтак сума боргу з врахуванням інфляції складає 1 701,09 грн., тобто інфляція за цей період не нараховується.

Також суд першої інстанції стягнув з відповідача пеню в сумі 53,95 грн. за невиконання грошового зобов'язання за договором № 200 від 26 січня 2010 року. Пеня нарахована за період прострочення з 29 травня 2012 року до 13 серпня 2012 року на підставі п. 4.3. договору № 200 від 26 січня 2010 року та з урахуванням положень ст.ст. 549, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України.

Момент настання строку виконання зобов'язання відповідача оплатити надані позивачем у період з 26 вересня 2011 року до 26 жовтня 2011 року послуги за договором № 200 від 26 січня 2010 року суд першої інстанції визначив 29 травня 2012 року, виходячи з дати надсилання відповідачу поштою рахунку-фактури та акту приймання-передачі послуг (18 травня 2012 року) з урахуванням поштового перебігу, умов п. 3.2. договору та положень ч. 2 ст. 530 ГПК України. Слід зазначити, що при нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних втрат суд враховував кінцевий період, визначений позивачем - 13 серпня 2012 року.

Суд відхилив позицію позивача про нарахування означених платежів, починаючи з 04 листопада 2011 року, оскільки відсутні докази, що підтверджують настання у відповідача обов'язку виконати грошове зобов'язання за договором № 200 від 26 січня 2010 року - оплатити вартість послуг у сумі 1709,64 грн.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач належними і допустимими доказами не спростував факту надання позивачем послуг за договором № 200 від 26 січня 2010 року, а саме приймання позивачем впродовж 26 вересня - 26 жовтня 2011 року платежів на загальну суму 118464,94 грн. і перерахування їх на користь відповідача. За твердженням відповідача, він не отримував від позивача рахунку-фактури №10 від 17 травня 2012 року та акта №10 приймання-передачі послуг від 18 травня 2012 року, а подані позивачем докази надсилання 18 травня 2012 року поштової кореспонденції можуть підтверджувати надсилання будь-яких інших документів. Разом з тим відповідач не спростував і не заперечив факту отримання поштової кореспонденції, відправленої позивачем 18 травня 2012 року. Однак не назвав яку саме кореспонденцію, відправлену позивачем 18 травня 2012 року, він отримав.

Вищевикладені фактичні обставини справи повністю спростовують твердження скаржника про відсутність підстав для задоволення позову.

Неспроможними є й твердження скаржника про відсутність підстав для прийняття позовної заяви до провадження, оскільки всупереч положенням ст.ст. 56, 57 ГПК України копія заяви і доданих до неї документів не надсилались відповідачу теж необґрунтовані. До позовної заяви додано опис вкладення від 07 листопада 2012 року та фіскальний чек до нього від 07 листопада 2012 року за № 9759, які є належним доказом надсилання відповідачу копії позовної заяви від 07 листопада 2012 року за вих. № 25-08/9392 (а.с. 6-11). Крім того, відповідач подав суду першої інстанції відзив на позов, із змісту якого видно, що відповідачу відомий зміст позовних вимог, їх обґрунтування (а.с.70-74).

Львівський апеляційний господарський суд перевірив законність і обгрунтованість рішення господарського суду Львівської області від 10 січня 2013 року по справі №5015/4821/12у повному обсязі й вважає, що таке прийняте у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та достовірно встановленими судом фактичними обставинами справи. Тому підстав для скасування немає.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 10 січня 2013 року у справі №5015/4821/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Львівського національного аграрного університету без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Кордюк Г.Т.

суддя Хабіб М.І.