Постанова № 30355644, 05.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2013 р. Справа №2а-9069/12/0170/10

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Ждані В.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача - Ростовська О.К., довіреність №1 від 02.01.2013 року;

від відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-орхідея»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-орхідея» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби із вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002912204 від 09.08.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 260088,00 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 173392,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 86696,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків проведеної відповідачем перевірки, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення. Так, позивач зазначає, що донарахування податку на додану вартість відбулось на підставі зменшення податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Промпроектбуд» за липень 2011 року. Позивач зазначає, що укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, висновок податкового органу, на думку позивача, є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову, а також звернув увагу, що висновками судово-економічної експертизи підтвердилось, що висновки акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 30.07.2012 року № 4189/22-3/32681249 щодо завищення позивачем у липні 2011 року суми податкового кредиту в розмірі 182151,00 гривень, зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у липні 2011 року на суму 8759,00 гривень не підтверджені даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами, а також сума податкових зобов'язань в розмірі 260088,00 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 173392,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 86696,00 гривень не обґрунтовано донарахована відповідачем.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, у матеріалах справи є письмові заперечення проти позову.

Суд, враховуючі думку представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його та його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача та його представника, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, у тому числі є заперечення відповідача проти позову, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-орхідея» є юридичною особою, зареєстрованою 04.11.2003 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 439582 (а.с.24) та довідкою з Єдиного держаного реєстру підприємств та організацій України АА №683126 (т.1 а.с. 23, 24).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Союз-орхідея» зареєстроване як платник податку на додану вартість, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ № 100003623 від 04.12.2006 року за індивідуальним податковим № 326812401093.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Союз-орхідея» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що у період з 25.07.2012 року по 27.07.2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Сімферополі АР Крим проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Союз-орхідея» по взаємовідносинам з ТОВ «Промпроектбуд» за липень 2011 року, в ході проведення якої було встановлено відсутність укладання угод з метою настання реальних наслідків та проведення податкового кредиту на підставі нікчемних правочинів.

Результати перевірки знайшли своє відображення у Акті № 4189/22-3/32681249 від 30.07.2012 року (т. 1 а.с. 26-31).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст.188, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV, в результаті чого встановлено: завищення у липні 2011 року сум податкового кредиту в розмірі 182151,00 гривень; зменшено від'ємне значення з ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у липні 2011 року на суму 8759,00 гривень; донараховано податкових зобов'язань з ПДВ всього у сумі 173392,0 гривень.

Відповідно вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, на підставі норм Цивільного кодексу, робить висновок про неможливість здійснення позивачем будь-яких фінансово-господарських відносин з ТОВ «Промпроектбуд» у липні 2011 року, крім тих що мають не правовий характер, у зв'язку з не встановленням місця знаходження, відсутністю основних фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, а також пояснень та документів, через що податковий кредит ТОВ «Союз-Орхідея» за липень 2011 року в сумі 182151,13 гривень підлягає зменшенню.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим було прийнято податкове повідомлення рішення № 0002912204 від 09.08.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 260088,00 гривень, в тому числі: за основним платежем в сумі 173392,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 86696,00 гривень (а.с.25).

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд не погоджується з доводами відповідача на підставі наступного.

У відповідності з нормами п.14.1.181 ст.14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів ( послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари ( послуги) відрізняються більш ніж 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари ( послуги), та складається із сум податків, нарахованих ( сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом статті 193 та статтею 194 протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Матеріалами справи у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов угод з вищезазначеним контрагентом та подальше використання товару та послуг у господарській діяльності.

Відповідно п.198.1 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає при здійсненні операцій по придбанню або виготовленню товарів та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, почали такі товари /послуги та основні засоби використовуватися в межах господарської діяльності звітного податкового кредиту, а також від того, здійснював платник податків оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.198.2 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата події, що сталася раніш:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ПКУ не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого ( нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання платником податку товарів та послуг, використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, наявність належним чином оформленої накладної.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з постачання товарів позивачем надані документи бухгалтерської та податкової звітності.

Як свідчать наявні у справі документи, між ТОВ «Союз-Орхідея» (Покупець, Замовник) та ТОВ «Промпроектстрой» (Постачальник, Виконавець) укладені наступні договори:

- Договір про постачання будівельних матеріалів, запчастин до сільгосптехніки № 1-06/11 від 01.06.2011, на виконання якого Постачальник надає товар на протязі трьох календарних днів після отримання замовлення. Право вартості на товар та риск випадкової гибелі товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін, або акту приймання-передачі товару.

- Договір про надання послуг № 1-04/11 від 01.04.2011, на виконання якого Виконавець надає за винагороду послуги з пошуку та території України продавців (постачальників) зернових та інших сільськогосподарських культур, які вказані у додатку к дійсному договору, а також сприяє у складанні угод Замовником із продавцями (постачальниками) товарів. Виплата винагороди здійснюється після поставки товару Замовнику та підписання відповідного акту виконаних робіт.

На виконання умов вказаних договорів протягом липня 2011 року сторонами підписані накладні та акти виконаних робіт, а саме:

- податкова накладна від 01 липня 2011 року № 15 на загальну суму 164 414,10 гривень, в тому числі ПДВ - 27 402,35 гривень;

- видаткова накладна від 01 липня 2011 року № 15 на загальну суму 164 414,10 грн., в тому числі ПДВ - 27 402,35 гривень;

- товарно-транспортна накладна від 01.07.2011 року № 15/1 на загальну суму 164 414, 10 гривень;

- податкова накладна від 02.07.2011 року № 20 на загальну суму 330 741,24 гривень, в тому числі ПДВ - 55 123,54 гривень;

видаткова накладна від 02.07.2011 року № 20 на загальну суму 330 741,24 гривень, в тому числі ПДВ - 55 123,54 гривень;

- товарно-транспортна накладна № 20/1 від 02.07.2011 року на загальну суму 330 741,24 гривень;

- податкова накладна від 04 липня 2011 року № 25 на загальну суму 264 466,53 гривень, в тому числі ПДВ - 44 077,75 гривень;

- видаткова накладна від 04 липня 2011 року № 25 на загальну суму 264 466,53 гривень, в тому числі ПДВ - 44 077,75 гривень;

- товарно-транспортна накладна від 04.07.2011 року № 25/1 на загальну суму 264466,53 гривень;

- податкова накладна від 18 липня 2011 року № 64 на загальну суму 164 000,00 гривень, в тому числі ПДВ - 24 000,00 гривень;

- акт прийому - передачі виконаних робіт (послуг) від 18 липня 2011 року на загальну суму 164 000,00 гривень, в тому числі ПДВ - 24 000,00 гривень;

- податкова накладна від 27 липня 2011 року № 100 на загальну суму 64 208,92 гривень, в тому числі ПДВ - 10 701,49 гривень;

- видаткова накладна від 27 липня 2011 року № 100 на загальну суму 64 208,92 гривень, в тому числі ПДВ - 10 701,49 гривень;

- товарно-транспортна накладна від 27.07.2011 року № 100/1 на загальну суму 18119,17 гривень;

- товарно-транспортна накладна від 27.07.2011 року № 100/2 на загальну суму 18 641,82 гривень;

- товарно-транспортна накладна від 27.07.2011 року № 100/3 на загальну суму 9506,00 гривень;

- товарно-транспортна накладна від 28.07.2011 року № 100/4 на загальну суму 10082,12 гривень;

- товарно-транспортна накладна від 28.07.2011 року № 100/5 на загальну суму 8641,82 гривень;

- товарно-транспортна накладна від 29.07.2011 року № 100/6 на загальну суму 9217,94 гривень;

- податкова накладна від 30 липня 2011 року № 118 на загальну суму 125 076,00 гривень, в тому числі ПДВ - 20 846,00 гривень;

- акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 30 липня 2011 року на загальну суму 125 076,00 гривень, в тому числі ПДВ - 20 846,00 гривень.

Оплата придбаного товару на зазначену суму, у т.ч. ПДВ підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а саме:

- платіжне доручення від 06 вересня 2011 року № 593 на загальну суму 164414,10 гривень, в тому числі ПДВ - 27 402,35 гривень;

- платіжне доручення від 06 вересня 2011 року № 592 на загальну суму 125076,00 гривень, в тому числі ПДВ - 20 846,00 гривень;

- платіжне доручення та від 12 вересня 2011 року № 613 на загальну суму 205665,25 гривень, в тому числі ПДВ - 34 277,54 гривень;

- платіжне доручення від 12 вересня 2011 року № 614 на загальну суму 264466,53 гривень, в тому числі ПДВ - 44 077,76 гривень;

- платіжне доручення від 06 вересня 2011 року № 591 на загальну суму 144000,00 гривень, в тому числі ПДВ - 24 000,00 гривень;

- платіжне доручення від 12 вересня 2011 року № 612 на загальну суму 125076,00 гривень, в тому числі ПДВ - 20 846,00 гричень.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угоди, включення суми ПДВ по вказаній угоді підтверджено відповідними необхідними документами.

Судом під час розгляду справи ухвалою від 16.10.2012 року було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро». Згідно з висновком № 229/12 судово-економічної експертизи від 14.01.2013 року, що проведена судовим експертом Філенко А.С. (а.с. 30-56) висновки акту ДПІ в м. Сімферополі № 4189/22-3/32681249 від 30.07.2012, щодо завищення у липні 2011 року суми податкового кредиту у розмірі 182151,00 гривень; зменшення від'ємного значення з ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у липні 2011 року на суму 8759,00 гривень первинними документами податкового та бухгалтерського обліку ТОВ «Союз-Орхідея» не підтверджується.

Експертом в зазначеному висновку вказано, що ТОВ «Союз-Орхідея» за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Промпроектбуд», виписало податкові накладні у сумі ПДВ 182 151 гривень, які відповідають вимогам діючого законодавства.

Експертом встановлено, що документами податкового та бухгалтерського обліку ТОВ «Союз-Орхідея» підтверджується фактичне виконання угод, укладених з контрагентом ТОВ «Промпроектбуд», у загальній сумі 1 092 906,79 гривень, у т.ч. ПДВ 182151,13 гривень, що підтверджується договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

ТОВ «Союз-Орхідея» сплатило вартість отриманих товарів та послуг на загальну суму 1028697,88 гривень, у т.ч. ПДВ 171 449,65 гривень. Заборгованість перед ТОВ «Промпроектстрой» у розмірі 64208,91 гривень було погашено угодою про припинення обов'язків заліком взаємних вимог від 01.03.2011 року.

Таким чином, станом на 01.03.2011 заборгованість ТОВ «Союз-Орхідея» перед ТОВ "Промпроектстрой" відсутня, що підтверджується угодою, виписками банку, платіжними дорученнями.

Щодо використання позивачем товарів у господарській діяльності суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту висновку експерта, ТОВ «Союз-Орхідея» було використано товари та послуги придбані у ТОВ «Промпроектбуд», а саме: на підставі послуг отриманих від ТОВ «Промпроектбуд», позивачем було укладено договори із постачальниками на придбання ячменю та пшениці на загальну суму 1755473,40 гривень та здійснено сплату по вказаним договорам у загальній сумі 1780549,40 гривень, що підтверджено договорами, виписками банку, платіжними дорученнями.

Придбані товари ТОВ «Союз-Орхідея» було подальше реалізовано, на вартість реалізації товарів, що були придбані у ТОВ «Промпроектбуд», було нараховано дохід та податкові зобов'язання. Загальна сума реалізації складає 932546,46 гривень, у т.ч. ПДВ 186973,57 гривень. Реалізовані товари були сплачені покупцями на загальну суму 908484,45 гривень, у т.ч. ПДВ 151414,08 гривень, що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками банку.

Таким чином, суд зазначає, що використання позивачем товарів, послуг отриманих від ТОВ «Промпроектбуд», в господарській діяльності підтверджується документами первинного та регістрами бухгалтерського та податкового обліку (договори, головні книги, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, оборотно- сальдові відомості по рахункам договори, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, виписки банку, та інше).

Відносно відображення в бухгалтерському обліку ТОВ «Союз-Орхідея» відомостей про отримання товарів, послуг від ТОВ «Промпроектбуд», їх перевезення до місця зберігання і використання, експертом встановлено, що відомості отримання товарів, послуг від ТОВ «Промпроектбуд», та їх перевезення до місця зберігання і використання, підтверджуються: показниками головної книги по рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за липень 2011 року, обігово-сальдової відомості, первинних документів, отриманих від ТОВ «Промпроектбуд» та підтверджуючих фінансово - господарські взаємовідносини (акти здачі приймання робіт (надання послуг), рахунки, платіжні доручення та банківські виписки), а також товарно-транспортна накладна та подорожній лист автомобіля, податковими накладними.

Таким чином, первинні документи, регістри, бухгалтерського та податкового обліку підприємства, підтверджують наявність у позивача виробничих та матеріальних ресурси, достатніх для використання придбаних у ТОВ «Промпроектбуд» товарів, послуг у господарський діяльності.

Експерт в зазначеному висновку вказав, що заниження податку на додану вартість в розмірі 173392,00 гривень та завищення від'ємного значення у розмірі 8759,00 гривень документами бухгалтерського і податкового обліку позивача не підтверджено.

Суд, дослідивши даний висновок № 229/12 судово-економічної експертизи в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384, 385 КК України), яким під час дослідження використовувались методи документальної перевірки та співставлення (перевірялись на вірність арифметичні підсумки та виведені результати, встановлювалась повнота заповнення реквізитів, проводилась відповідність ведення бухгалтерського обліку вимогам законодавчих та нормативних актів, відповідність ведення бухгалтерського обліку, та інше, зіставлялись дані договірної документації з даними первинних документів, що підтверджують господарські операції про виконання договірних зобов'язань), а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів встановлених висновком експерта по даній справі. Дані про заінтересованість експерта в розгляді справи відсутні, його висновки об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам, відповідають первинним та додатковим документам позивача, наявним в матеріалах справи.

Таким чином, сума штрафних (фінансових) санкцій у податковому повідомленні-рішенні № 0002912204 від 09.08.2012 року розрахована безпідставно, у зв'язку із чим донарахування податкових зобов'язань ДПІ в м. Сімферополі АР Крим всього у сумі 260088,00 гривень, у тому числі: за основним платежем 173392,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 86696,00 гривень не обґрунтовано.

Висновки відповідача щодо нікчемності правочинів з зазначеним контрагентом та завищення податкового кредиту, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до зазначених частин 1-3, 5 і 6 статті 203 ЦК загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Розглядаючи справу у межах доводів відповідача щодо нікчемності укладеного правочину, суд зазначає, що відповідач посилається на порушення під час укладення вказаних угод відповідачем вимог ч.1 та 2 ст.228 ЦК, а саме: укладений правочин порушує публічний порядок.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Однак, суд зазначає, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто позивач та його контрагенти мають право вільного вибору як контрагента по угоді, так і виду та якості товарів, що ними придбаваються, а також право вільного вибору наступного розпорядження придбаним товаром - продати його іншим особам, використовувати у власній виробничій діяльності і таке інше.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Навпаки з наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Посилання ДПІ у м. Сімферополі ДПС в акті перевірки на статті 203, 215 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і стаття 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0002912204 від 09.08.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 260088,00 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 173392,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 86696,00 гривень, не може бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п.3. ч.3 ст. 87 КАС України витрати на проведення судових експертиз віднесені до виду судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати по сплаті судового збору, а також судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 05.03.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 11.03.2013 року.

Керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 09.08.2012 року № 0002912204, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-орхідея», про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 260088 (двісті шістдесят тисяч вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-орхідея» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок, шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-орхідея» судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 9501 (дев'ять тисяч п'ятсот одна) гривня 00 копійок шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.