Ухвала суду № 30351846, 01.04.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 130/480/13-ц Провадження № 22-ц/772/901/2013Головуючий в суді першої інстанції:Порощук П.П.Категорія: 46Доповідач: Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2013 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Шемети Т.М.,

суддів Сопруна В.В., Марчук В.С.,

при секретарі Пєтуховій Н.О.,

з участю представника заявника Цвень Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 лютого 2013 року по справі за поданням державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, -

встановила:

12 лютого 2013 року державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_3 в будівлі магазину загальною площею 74,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, яким він володіє спільно з ОСОБА_4, оскільки на виконанні у ВДВС Жмеринського МУЮ з 14.05.2012 року знаходиться виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа виданого 26.04.2012 року Жмеринським міськрайонним судом у справі №1-12 про конфіскацію усього майна належного ОСОБА_3

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 лютого 2013 року в задоволенні подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області щодо визначення частки майна боржника ОСОБА_3 в будівлі магазину загальною площею 74.8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, яким він володіє спільно з ОСОБА_4, визнавши за ОСОБА_3 права власності на ? частини - відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, начальник ВДВС Жмеринського МУЮ Нагорний Д.В. подав на неї апеляційну скаргу, в якій вказав на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального права, просив її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити подання державного виконавця. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні ухвали не було застосовано ст. 60 та ст. 63 Сімейного Кодексу України, разом з тим відповідно до ст. 325 Цивільного Кодексу України суб'єктом права приватної власності є саме фізична особа, Цивільний Кодекс України не встановлює такого суб'єкта права приватної власності як фізична особа - підприємець, реєстрація права власності на нерухоме майно за фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності чинним законодавством не передбачено, а отже судом першої інстанції невірно застосовано п.29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

В судовому засіданні апеляційного суду представник Державної виконавчої служби України подану апеляційну скаргу підтримав, просить скасувати ухвалу суду і ухвалити нове рішення про задоволення подання державного виконавця. ОСОБА_4 в судове засідання не зявилася, про день та час рзгляду була повідомлена належним чином, надала письмові заперечення, згідно яких проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить її відхилити, а ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що в провадженні державного виконавця ВДВС Жмеринського РУЮ знаходиться виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа у справі

№1-12 про конфіскацію усього майна належного ОСОБА_3 В лютому 2013 року державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_3 в будівлі магазину загальною площею 74,8 м.кв. за адресою АДРЕСА_1, яким він володіє спільно з ОСОБА_4.

З матеріалів справи вбачається, що з 14.01.1989 року ОСОБА_4 перебуває у шлюбі з боржником ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. (а.с.5)

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні подання державного виконавця відділу ДВС Жмеринського МУЮ у Вінницькій області, суд першої інстанції виходив з того, що на момент придбання будівлі магазину в АДРЕСА_1, загальною площею 74,8 м.кв., ОСОБА_4 являлась фізичною особою - підприємцем, при цьому суд керувався п.29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Суд, пославшись на Постанову Пленуму ВСУ, не взяв до уваги те, що Рішенням Конституційного Суду України від 19.09.2012 року № 17-рп/2012 здійснено офіційне тлумачення положень частини першої статті 61 Сімейного кодексу України:

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина перша статті 61 Сімейного Кодексу України вказує, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

-2-

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Сімейного Кодексу України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

З наведених положень випливає, що власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Одним із видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).

Таким чином, судом першої інстанції не було досліджено та достовірно встановлено на які кошти було придбано спірну будівлю магазину: за спільні кошти подружжя чи особисті кошти, отримані ОСОБА_4 в порядку спадкування, договору дарування, тощо. Одна лише та обставина, що на момент придбання магазину ОСОБА_4 була фізичною особою - підприємцем, не спростовує факту вкладення у придбання будівлі спільних коштів подружжя.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, що призвело до передчасного винесення ухвали, за таких обставин, ухвала суду залишатись в силі не може і підлягає скасуванню, а вирішення питання про визначення частки майна боржника слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦКП України, колегія суддів, -

ухвалила:

Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 лютого 2013 року по справі за поданням державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою - скасувати, а питання визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності слід направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, на ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча: Т.М.Шемета

Судді: В.В. Сопрун

В.С. Марчук