Рішення № 30351472, 29.03.2013, Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим

29.03.2013 103/4539/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2013 року м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим в складі: судді Яніна І.А.,

при секретарі Саттаровій Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради про скасування нарахованої заборгованості за послуги централізованого опалення з моменту відключення квартири, визнання факту відсутності договірних правовідносин, визнання договору про надання послуг з централізованого опалення розірваним, зобовязання закрити обліковий рахунок абонента, зобовязання не нараховувати плату за надання послуг з центрального опалення та зустрічним позовом Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги по тепловому постачанню та обслуговуванню внутрішньо будинкових мереж теплового постачання,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 17 вересня 2012 року звернулася до суду з позовом до Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради (надалі - підприємство «Міськтепломережа») про скасування нарахованої заборгованості за послуги централізованого опалення з моменту відключення квартири, визнання факту відсутності договірних правовідносин, визнання договору про надання послуг з централізованого опалення розірваним, зобовязання закрити обліковий рахунок абонента, зобовязання не нараховувати плату за надання послуг з центрального опалення. Своїх вимоги вона мотивувала тим, що 1 серпня 2009 року між нею та підприємством «Міськтепломережа» був укладений договір про надання послуг з центрального опалення, який вона до 1 липня 2011 року виконувала. Оскільки послуги відповідача були незадовільні, тарифи завищені, то вона прийняла рішення відмовитись від вказаного договору на підставі п.32 договору. Рішенням Бахчисарайського виконавчого комітету №35-и від 6 березня 2006 року їй було надано дозвіл вчинити відключення від мережі центрального опалення. 19 травня 2011 року вона звернулася до міжвідомчої комісії та відповіді не отримала. 21 червня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача та попередила про розірвання договору, повідомила про відключення квартири від мережі центрального опалення. 14 липня 2011 року комісією за участю представника відповідача був складений акт про відключення квартири від мережі центрального опалення. ОСОБА_1 зазначила, що відключення квартири від мереж було здійснено без порушення прав та інтересів інших осіб, в акті від 14 липня 2011 року зафіксовано, що система теплопостачання не порушена, відокремлення квартири від внутрішньо-будинкових мереж центрального опалення не впливає на безперебійну роботу інженерного обладнання будинку в цілому та на санітарно-гігієнічні умови суміжних приміщень. Позивач вказала, що на заміну централізованому встановлено індивідуальне (автономне) електричне опалення у квартирі, яке відбувається побутовими обігрівачами загальна потужність яких не перевищує 2 квт, тому не потребує додаткових узгоджень та проекту. ОСОБА_1 зазначила, що відключення вона здійснила у відповідності із законодавством України. Проте, своїми діями підприємство «Міськтепломережа» обмежує її в реалізації законних прав та змушує оплачувати фактично не надані послуги, у звязку із чим позивач звернулася до суду.

Підприємство «Міськтепломережа» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги по тепловому постачанню та обслуговуванню внутрішньо будинкових мереж теплового постачання у розмірі 1797 грн. 64 коп., зазначивши, що остання самовільно відключила квартиру від мережі центрального теплопостачання в порушення вимог чинного законодавства, відключення окремих квартир в багатоквартирному будинку не можливо, акт про відключення житлового будинку (квартири) від мереж центрального опалення відповідно до вимог чинного законодавства підприємством не складався, правові підстави для припинення нарахування плати за послуги теплопостачання відсутні.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 первісний позов підтримали у повному обсязі, пославшись на обставини, зазначені у позові, при цьому в задоволенні зустрічного позову просили відмовити, оскільки він є необґрунтованим.

Представник підприємства «Міськтепломережа» за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні зустрічні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, пославшись на обставини, зазначені у зустрічному позові, просила суд їх задовольнити, при цьому в задоволенні первісного позову просила відмовити, вважаючи його необґрунтованим.

У відповідності зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі наданих сторонами доказів, а статті 10, 60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доведення та подання доказів, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, при цьому зустрічний позов підлягає задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1. Послуги із центрального опалення та гарячого водопостачання споживачам, що мешкають в зазначеному будинку, надаються підприємством «Міськтепломережа».

Відповідно до рішення виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради АРК від 6 березня 2006 року №35 ОСОБА_1 дозволено здійснити відключення від системи центрального опалення квартири АДРЕСА_2 після надання проекту альтеративного теплопостачання, при цьому вона зобовязана здійснити відповідні погодження з питання відключення з комунальними підприємствами (а.с.14).

Доказів виконання ОСОБА_1 зазначених приписів виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради АРК від 6 березня 2006 року №35, надання проекту альтеративного теплопостачання, виконання зобовязань здійснити відповідні погодження з питання відключення з комунальними підприємствами, ОСОБА_1 суду не надано, матеріали справи їх не містять.

У серпні 2009 року між ОСОБА_1 та Бахчисарайським комунальним підприємством «Міськтепломережа був укладений типовий договір про надання послуг з центрального опалення для населення. Відповідно до п.32 Договору він укладений на один рік та вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або про необхідність перегляду (а.с.22-23).

ОСОБА_1 у позові зазначила та у судовому засіданні пояснила, що на заміну централізованому в її квартирі встановлено індивідуальне (автономне) електричне опалення у квартирі, яке відбувається побутовими обігрівачами загальна потужність яких не перевищує 2 квт, при цьому вказала, що для встановлення такого опалення відповідного проекту та дозволу (погодження) не потребується. Проте зазначені обставини належними та допустимими доказами не підтверджені.

19 травня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до міжвідомчої комісії по розгляду питань відключення від мереж ЦО із заявою про надання дозволу на відключення від системи центрального опалення і встановлення індивідуальної (автономної) системи теплопостачання (а.с.21).

21 червня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до начальника підприємства «Міськтепломережа» із заявою про розірвання з 1 липня 2011 року зобовязань на підставі п.32 договору, укладеного в серпні 2009 року, продовженого в серпні 2010 року, у звязку із неможливістю сплачувати послуги з теплопостачання та встановленням автономного опалення, повідомила про відключення житлової площі від центрального опалення, просила призначити комісію для підтвердження даного факту документально (а.с.16).

Аналогічні звернення ОСОБА_1 направила начальнику підприємства «Міськтепломережа» 26 липня 2011 року та 4 квітня 2012 року (а.с.17,18).

Таким чином, відповідно до умов п.32 укладеного в серпні 2009 року договору строк його дії закінчився у серпні 2011 року, встановленим порядком договір не продовжувався (не переукладався), новий договір в письмовій формі не укладався, у звязку із чим в задоволенні вимог щодо визнання розірваним договору про надання послуг з централізованого опалення, строк дії якого закінчився, необхідно відмовити.

Свобода договору, закріплена у ст.6,627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною. У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обовязковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (ч.3 ст.6 ЦК України). Так, ст.ст.19,20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачають обовязок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року (справа 2-№6-110 ЦС12), яка відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Оскільки ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги щодо визнання факту відсутності договірних правовідносин, які не відповідають способам захисту, передбаченим ст.16 ЦК України, а також враховуючи обовязок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг, в задоволенні вимог щодо визнання факту відсутності договірних правовідносин необхідно також відмовити.

Суд вважає, що свобода власників житла самостійно вирішувати питання відключення від мереж централізованого опалення не є безмежною.

За положеннями «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року переобладнання це улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Відповідно до ст.383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Як зазначено у ст.24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання приладів комерційного обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації за умови пред'явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов'язків. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Пославшись на ч.2 ст.383 ЦК України, ОСОБА_1 у позові зазначила, що відключення вона здійснила у відповідності з законодавством України. Але, такі ствердження не відповідають дійсності.

Так, питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 21 липня 2005 року №630, відповідно до яких з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Згідно з пунктом 26 Правил (у редакції з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року №1268) відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування, відповідно до Закону України «Про теплопостачання», схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відповідно до пункту 25 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за № 1478/11758 (у редакції зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 6 листопада 2007 року № 169), установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. До складу такої комісії обовязково повинен входити представник підприємства, що надає послуги з теплопостачання.

Відомості про надання ОСОБА_1 належно оформленого дозволу на відключення квартири від мереж централізованого теплопостачання та прийняття відповідного рішення міжвідомчою Комісією в матеріалах справи відсутні, а тому слід вважати, що відключення квартири було здійснено самовільно з порушенням установленого порядку.

Крім того, суд приймає до уваги на те, що обєктом відключення від мереж централізованого опалення є не багатоквартирний будинок у цілому, а лише одна квартира ОСОБА_1

Суд вважає, що ОСОБА_1 була споживачем відповідних послуг до відключення від мережі централізованого опалення, оскільки користувалася цими послугами, і продовжує бути споживачем відповідних послуг після відключення від мережі централізованого опалення, приймаючи до уваги те, що в порушення зазначених нормативних положень вона відключила у своїй квартирі централізоване опалення самовільно, без відповідного дозволу, а також без технічного обґрунтування відповідності відключення санітарно-технічним вимогам, правилам експлуатації будинку і додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших норм і правил, що підтверджується відповідним актом.

З огляду на наведене суд приймає до уваги те, що оскільки мав місце факт самовільного відключення квартири ОСОБА_1 від централізованого теплопостачання, то за умов предявлення підприємством «Міськтепломережа» до останньої позовних вимог про стягнення заборгованості по оплаті послуг теплопостачання, вимоги ОСОБА_1 про скасування нарахованої заборгованості за послуги централізованого опалення з моменту відключення квартири (яке є самовільним), а також про зобовязання закрити обліковий рахунок абонента, зобовязання не нараховувати плату за надання послуг з центрального опалення суперечать нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З огляду на наведене, суд вважає, що первісний позов необґрунтованим.

Враховуючи те, що сам по собі факт відсутності договору не звільняє ОСОБА_1 від виконання зобовязань по оплаті послуг з централізованого теплопостачання, при цьому за період самовільного відключення квартири ОСОБА_1 від центрального теплопостачання підприємство «Міськтепломережа» з вини власника квартири не мало можливості виконати зобовязання про надання послуг, з неї на підставі ч.2 ст.903 ЦК України на користь підприємства підлягає стягненню заборгованість за теплопостачання, яка станом на 1 листопада 2012 року складає 1763 грн. 50 коп.

З огляду на наведене, суд вважає, що зустрічний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст.88, ч.2 ст.99 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь підприємства «Міськтепломережа» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

Таким чином, виходячи із засад змагальності, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, керуючись ст.ст.10,11,60,213,215,218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Зустрічний позов Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради (ідентифікаційний код 22245512) заборгованість по оплаті послуг теплопостачання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми у розмірі 1746 (одна тисяча сімсот сорок шість) грн. 27 коп., заборгованість по оплаті послуг за обслуговування внутрибудинкових мереж теплопостачання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми в розмірі 50 грн. 94 коп., а також судовій збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК, у строки апеляційного оскарження, передбачені ст.294 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: