Ухвала суду № 30350896, 01.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

01.04.13 р. Справа № 7/430

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду заяву Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Гризодубової, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 33760279) про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 року у справі № 7/430

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 31301827) до комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа»

про стягнення 14 741 138,33 гривень, -

за участю представників сторін:

від заявника (відповідача): Богінська Т.М., яка діє на підставі довіреності № 500/01 від 21.10.2012

від стягувача (позивача): не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 року у справі № 7/430 позовні вимоги дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 12 992 988,69 гривень, пені у розмірі 1 018 959,02 гривень, інфляційних нарахувань у розмірі 681 626,85 гривень, трьох відсотків річних у розмірі 251 355,57 гривень задоволено частково.

Стягнуто з комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на користь дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 12 992 988,69 гривень, пеню у розмірі 815 167,22 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 681 626,85 гривень, три відсотки річних у розмірі 251 355,57 гривень, судовий збір у розмірі 56 460,00 гривень.

У відповідності з вимогами статті 116 Господарського процесуального кодексу України 27 січня 2012 року був виданий наказ про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 року.

22 березня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла заява комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 року у справі № 7/430, строком на 1 (один) рік.

В обґрунтування своєї заяви відповідач зазначив, що на сьогоднішній день комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» не має можливості виконати рішення господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 року у справі № 7/430, оскільки підприємство знаходиться у незадовільному фінансовому стані. Наявна дебіторська заборгованість населення перед комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» за послуги з теплопостачання ускладнюють фінансовий стан. Населення є неплатоспроможним через швидкоплинні інфляційні процедури у державі. Відповідно до норм діючого законодавства не є можливим стягнення пені з населення за несвоєчасну сплату комунальних послуг (зокрема і послуг теплопостачання) через неврегульованість механізму її розрахунку, що, в свою чергу призводить до збільшення боргу.

Скрутний фінансовий стан, збитковість, обмеженість матеріальних ресурсів позбавляє підприємство можливості погашення існуючої заборгованості у повному обсязі.

Відповідно до Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про теплопостачання» підприємство не може надавати послуги з теплопостачання за тарифами, що не відшкодовують собівартість послуг.

Підприємством було здійснено розрахунок економічно обґрунтованої собівартості теплової енергії відповідно до методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 955 від 10 липня 2006 року з урахуванням нової ціни на природний газ, діючих цін на електроенергію, воду, закупівельне тепло та діючого законодавства про заробітну плату. Отримано висновок інспекції з контролю за цінами в Донецькій області щодо економічного обґрунтування собівартості 1 Гкал теплової енергії для бюджетних організації - 513,10 гривень, інших споживачів - 512,07 гривень. На підставі даної собівартості було розраховано тариф на теплову енергію для бюджетних організацій та інших споживачів.

Так, Законом України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг» від 09 липня 2010 року до створення цієї комісії функції державного регулювання у сфері тепло споживання тимчасово передано Національній комісії регулювання електроенергетики, розрахунки собівартості і тарифів на теплову енергію для усіх категорій споживачів, висновки державної інспекції з контрою за цінами було направлено в НКРЕ 19 вересня 2010 року для прийняття рішення про встановлення тарифів на теплову енергію.

Постановою НКРЕ від 14 грудня 2010 року № 1825 для бюджетних організацій та інших споживачів було залишено діючі тарифи. У зв'язку з цим підприємством була подана до НКРЕ претензія з вимогою встановити економічно обґрунтований тариф або визначити джерело відшкодування збитків.

В порушення Закону України «Про національну комісію регулювання ринку комунальних послуг» встановлений тариф не відшкодовує економічну обґрунтовану собівартість Гкал на 19,6 %. У зв'язку з чим, підприємством було направлено претензію до НКРЕ з вимогою встановити економічно обґрунтований тариф або передбачити джерело відшкодування збитків.

Виконання рішення у справі ускладнює також те, що попри фінансову заборгованість ККП «Маріупольтепломережа» та знаходження майна під арештом, підприємство має здійснювати заходи з поточного та капітального ремонту тепломереж, аби належним чином забезпечити функціонування опалювальної системи міста.

Необхідно враховувати й той факт, що ККП «Маріупольтепломережа» є єдиним підприємством постачання теплової енергії, послугами якого користується майже півмільйона мешканців міста, теплову енергію підприємства також отримують 87 дитячих садків, 70 школи, 3 приюти, 33 лікувальних установи та організації міста.

Середньомісячні надходження на розрахунковий рахунок підприємства складають 48.4 мільйони гривень, а споживання природного газу за місяць - 50,7 мільйони гривень. Крім того, споживання електричної енергії у місяць - 6,3 мільйони гривень, води - 1,4 мільйони гривень, заробітна плата з перерахуванням до соціальних фондів - 9,5 мільйони гривень, погашення кредиту з % - 2,0 мільйони гривень На підставі цього, навіть без придбання технологічних матеріалів дефіцит обігових коштів складає більш 20,0 мільйони гривень і підприємство не має можливості у повному обсязі сплачувати поточні платежі за газ та погашати заборгованість за попередній опалювальний період.

Негайне виконання рішення суду призведе до неможливості виконання підприємством покладених на нього обов'язків із забезпечення установ та організацій тепловою енергією, а це у свою чергу спричинить техногенну катастрофу, оскільки підприємство не зможе належним чином завершити опалювальний сезон 2012-2013 років та здійснювати поточний ремонт з метою підготовлення до наступного опалювального сезону.

ККП «Маріупольтепломережа» немає можливості виконувати рішення суду не тільки у встановлений строк, але й встановленим способом, тобто перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок стягувана.

У випадку винесення постанови про арешт коштів підприємства останнє буде повністю позбавлено можливості здійснювати господарську діяльність, забезпечувати населення міста, підприємства, установи та організації тепловою енергією, провадити сплату поточних платежів.

Про важкий фінансовий стан заявника справі свідчить баланс на 31 грудня 2011 року, баланс на 30 вересня 2012 року, звіт про фінансові результати за 2012 рік.

Відповідно до вимог частини третьої статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України автоматизованою системою документообігу суду суддею для розгляду вказаної заяви визначено Фурсову С.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25 березня 2013 року заяву прийнято до провадження та її розгляду призначено в судовому засіданні на 01 квітня 2013 року.

Представник заявника Богінська Т.М. у судовому засіданні наполягала на задоволенні заяви, надав пояснення, аналогічні викладеним у заяві.

Стягувач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявку суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення заявника, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, пункту 1 частини 3 статті 129 Конституції України, суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Вказаною нормою визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Так, виконання рішення про стягнення коштів може бути неможливим через відсутність коштів на рахунках боржника.

За змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо) і залежно від обставин справи.

В контексті зазначеного, господарський суд, оцінюючи вимоги заявника наголошує на наступному.

Відтак, в контексті приписів статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, саме на відповідача покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази, у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Доводи заявника щодо необхідності відстрочки виконання рішення полягає в обґрунтуванні скрутного фінансового становища і оцінки негативних наслідків виконання такого рішення без її надання.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наяву загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.03.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Господарський суд вважає, що заявник довів належні підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, що підприємство знаходиться у важкому фінансовому стані, тобто є збитковим, про що підтверджується відповідними балансами, є підприємством послугами якого користується майже півмільйона мешканців міста, теплову енергію підприємства також отримують 87 дитячих садків, 70 школи, 3 приюти, 33 лікувальних установи та організації міста, що є обставинами, які дають підстави для відстрочення виконання судового рішення, оскільки важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок незалежних від нього обставин.

Враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та вищевикладені обставини, які підтверджуються належними та допустимим доказами, господарський суд вважає за можливе задовольнити заяву боржника частково та відстрочити виконання рішення суду на 3 (три) місяці.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

У Х В А Л И В :

Заяву Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 року у справі № 7/430 задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 року у справі № 7/430, строком на 3 (три) місяці.

Ухвала набирає законної сили 01 квітня 2013 року та може бути оскаржена через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом п'яти днів з дня її винесення.

Виконання рішення господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 у справі № 7/430 року, здійснювати з урахуванням цієї ухвали.

Суддя Фурсова С.М.