Постанова № 30350533, 22.03.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2013 р. 11 год.25 хв.Справа № 2а- 4306/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Вітічак О.Р.,

за участю:

представника позивача - Заремби М.В.,

представників відповідача - Гончарва С.С., Макогонюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВВ"

до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВВВ» (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове - повідомлення рішення від 08.06.2012р. № 0000702301, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 1393211,0 грн. у тому числі за основним платежем на 928807,0 грн. та за штрафними санкціями на 464404,0 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Обґрунтовуючи позов, зазначив, що ТОВ «ВВВВ» виконало всі вимоги Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-ІУ (далі - ПКУ) для декларування податкового кредиту по відносинам з постачальником ТОВ «НКФ «Трейдінг-2011». Податковий кредит підтверджено податковими накладними, придбаний товар використано у господарській діяльності для виробництва оподатковуваних товарів. Позивач стверджує, що отримання товарів, крім податкових та видаткових накладних, підтверджується товарно-транспортними накладними, актами приймання - передачі із зберігання товарів, вартість товарів сплачена постачальнику у безготівковому порядку. З цих підстав позивач вважає, що відповідач протиправно зменшив податковий кредит по відносинам з ТОВ «НКФ «Трейдінг-2011» у січні 2012року і тому просить скасувати спірне податкове повідомлення - рішення.

Представник відповідача проти позову заперечує, мотивуючи тим, що позивач у січні 2012 року неправомірно сформував податковий кредит по відносинам з ТОВ «НКФ «Трейдінг-2011», оскільки товарно-транспортними накладними не підтверджується фактичне перевезення товарів від постачальника до позивача. Відсутність фактичного здійснення поставок товару не дозволяє використати цей товар в оподатковуваній, господарській діяльності позивача, а тому податок на додану вартість по цим операціям не може бути включений до податкового кредиту позивача. У зв'язку з цим відповідач просить відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Спірне податкове повідомлення - рішення складене на підставі висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 28.05.2012р. № 299/22-2/36719773 (далі - акт № 299). За цим актом податковий орган перевіряв дотримання позивачем вимог податкового законодавства з ПДВ по відносинам з ТОВ «НКФ «Трейдінг-2011» у січні 2012року.

Під час перевірки відповідач встановив, що позивач частину податкового кредиту січня 2012 року у сумі 928817,66 грн. сформував за наслідками господарських операцій з придбання олії у ТОВ «НКФ «Трейдінг-2011».

За актом перевірки № 299 відповідач підтверджує, що операції позивача з придбання товарів у згаданого постачальника підтверджено видатковими та податковими накладними, вартість товарів та нарахований при цьому ПДВ сплачені постачальникові у безготівковому порядку. Придбання олії здійснювалось за договором поставки від 01.01.2012р. №010112.

За договором поставки №010112 навантаження олії соняшника мало здійснюватись за адресою м. Запоріжжя Донецьке шоссе, 12. На запит відповідача департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської Ради листом від 26.06.2012р. №3898/01-12/4077 повідомив, що договір оренди з ТОВ «НКФ Трейдінг 2011» за адресою: м. Запоріжжя Донецьке шоссе,12 не укладався, звернень від даного ТОВ щодо оренди майна не надходило. За висновками відповідача товарно-транспортні накладні на перевезення олії від постачальника до позивача документують перевезення товарів від постачальника до позивача невеликими партіями (в межах 6 тонн) засвідчують використання транспорту для такого перевезення, який не міг реально здійснити цю господарську операцію. За даними органів ДАІ УМВС у Херсонській області зазначені у товарно-транспортних накладних транспортні засоби є легковими автомобілями, автокраном або дані про власника номерних знаків відсутні. При складані акту перевірки № 299 відповідач не посилається на результати документальної перевірки постачальника ТОВ «НКФ Трейдінг 2011» з питань його взаємовідносин з позивачем та дослідження документів про обставини здійснення господарської діяльності цього СПД.

За наданими суду документами відсутність постачальника за місцем реєстрації податковими органами до ЄДРПОУ не вносились. Під час розгляду справи відповідачем надано лист ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 30.08.2012р. №3586/7/22-621 про надання інформації стосовно ТОВ «НКФ «Трейдінг 2011» за запитом відповідача, у якому відповідачеві відмовлено у проведені зустрічної перевірки через неналежне оформлення відповідного запиту відповідачем.

По сукупності доказів відповідач стверджує, що позивачем та ТОВ «НКФ «Трейдінг 2011» задокументовані безтоварні операції, придбана таким чином олія соняшника не може бути використана в оподатковуваній господарській діяльності позивача і тому ПДВ по цій операції не може бути включене до податкового кредиту цього платника податку у січні 2012 року.

У зв'язку з відсутністю операцій з поставки товарів від ТОВ «НКФ «Трейдінг 2011» до позивача у січні 2012 року відповідач вважає, що правочини, укладені позивачем на придбання олії в момент їх укладення не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що є підставою недійсності цих правочинів. Керуючись приписами Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що договори поставок товарів від ТОВ «НКФ «Трейдінг 2011» до позивача є нікчемними, та не створюють інших наслідків крім тих, що пов'язані із їх недійсністю.

Під час розгляду справи судом досліджено договір від 01.01.2012р. №010112 про поставку олії від ТОВ «НКФ «Трейдінг 2011» позивачеві. За умовами договору постачальник, зареєстрований як платник податків у ДПІ у Києво-Святошинському районі, навантаження здійснює за адресою м. Запоріжжя Донецьке шоссе12, приймання товару здійснюється на складі постачальника, перевезення товарів здійснюється силами та за рахунок постачальника.

Таким чином за умовами договору №0110112 позивач не є учасником транспортного процесу з перевезення олії і тому ця операція не є господарською операцією позивача.

Як зазначає представник позивача, посилаючись на договір № 010112 та договір зберігання від 11.01.2012р. № 110112, постачання олії дійсно здійснювалось невеликими партіями транспортом постачальника. При цьому розвантаження олії здійснювалось у цистерни автомобілів великої ємності за адресою м. Запоріжжя Донецьке шоссе, 12, після заповнення автоцистерн проводилось фактичне перевезення вантажу покупцю. На час заповнення цистерн автомобілів укладався договір зберігання постачальником олії соняшника, яка поетапно переходила у власність позивача.

За поясненнями позивача такий порядок відвантаження олії пов'язаний із затримкою у технологічному процесі постачальника.

Позивач звертає увагу суду, що товарно-транспортні накладні неналежних перевізників не мають відомостей та відміток позивача як вантажоодержувача і через те є внутрішніми документами ТОВ «НКФ «Трейдінг 2011», фактичне перевезення олії підтверджено товарно-транспортними накладними з підписами та відбитками печатки вантажоодержувача. Позивач стверджує, що саме олія, придбана у постачальника ТОВ «НКФ «Трейдінг 2011» використана ним для отримання доходу та декларування податкових зобов'язань з цього оподатковуваного доходу.

Оцінюючи позицію сторін по даній справі суд зазначає, що відповідно до ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому датою виникнення права на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначається сторонами, відповідач у січні 2012 рік виконав всі вимоги Податкового кодексу України щодо документування свого права на податковий кредиту у січні 2012 року по відносинам з ТОВ «НКФ «Трейдінг 2011».

Виходячи з цього суд вважає, що право на податковий кредит платника податків податковим органом має проглядатись виходячи з документів та наслідків господарської діяльності цього платника податків. При використані документів та інформації про інших СПД має бути доведеним те, що ці документи та інформація були відомими або мали бути відомими платникові податку на час фактичного вчинення правочину.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до умов договору №0110112 позивач не виступає замовником та виконавцем транспортних послуг, тому операції з документування транспортних послуг є господарською діяльністю постачальника олії ТОВ «НКФ «Трейдінг 2011» та суб'єктів господарювання, що документували надання транспортних послуг. У зв'язку з цим дефектні товарно-транспортні накладні можуть бути підставою для перегляду грошових зобов'язань постачальника та його контрагентів, що документували надання транспортних послуг та не стосуються оподаткування господарської діяльності позивача.

Як з'ясовано судом під час розгляду справи для оцінки результатів господарської діяльності позивача з ТОВ «НКФ «Трейдінг 2011» відповідач використав уривчасті відомості про господарську діяльність учасників правовідносин. При цьому перевірка самого постачальника ТОВ «НКФ «Трейдінг 2011» не проводилась, а відомості які мали бути підтвердженням висновків акту перевірки відповідача від 28.05.2012р. №299/22-2/36719773 отримувались податковим органом після складення акту перевірки у червні та серпні 2012 року. Неналежна організація контрольно-перевірочних заходів відповідачем щодо перевірки обґрунтованості декларування податкового кредиту у січні 2012 року не дозволила податковому органу з'ясувати всі обставини здійснення господарської діяльності позивача та його постачальника ТОВ «НКФ «Трейдінг 2011» у цьому податковому періоді. Як наслідок під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними доказами правомірність висновків акту перевірки № 299 та не спростував докази позивача щодо недосліджених обставин здійснення господарської діяльності позивача та його постачальника.

Суд також звертає увагу відповідача, що податковим законодавством України не передбачено колективної відповідальності різних та не пов'язаних між собою СПД за несплату податків і зборів. За положеннями Податкового кодексу України така відповідальність має виключно індивідуальний характер. Через це суд вважає неправомірним перенесення такої відповідальності постачальника на податковий кредит позивача.

Щодо визнання правочинів нікчемними, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку про завищення податкового кредиту за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемного, на думку відповідача, договору, укладеного позивачем із ТОВ «НКФ «Трейдінг 2011», який не спричиняє реального настання правових наслідків (ст. 21 акту № 299).

Спростовуючи вказані доводи податкового органу, суд враховує такі правові норми.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Статтею 203 ЦК України (яка, на думку відповідача, порушена позивачем) встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Разом з тим, згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з вимогами ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів. Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №12 під публічним порядком у цьому та інших випадках належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

Але відповідачем не були наведені в акті перевірки № 15 фактичні обставини про те, що в результаті укладання між позивачем та його контрагентом, а також виконання ними угод про постачання нафтопродуктів було порушено публічний порядок, встановлений в державі (незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості держави, основних конституційних прав, свобод, гарантій людини тощо) - правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" є такими, що порушують публічний порядок.

Тобто всі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, зокрема, правочини з поставки нафтопродуктів не є такими, що порушують публічний порядок та/або суперечать інтересам держави. Тому відсутні підстави вважати, що укладені та виконані позивачем правочини суперечать інтересам держави, мали на меті отримання податкової вигоди, мають ознаки нікчемних.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України взагалі не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

ДПІ не надано до справи рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій, тому висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Разом з тим, на підтвердження факту реальності виконання угоди з ТОВ «НКФ «Трейдінг 2011» позивачем надано суду: договори, податкові та видаткові накладні, ТТН, докази оплати за поставлений товар, докази використання придбаного товару у господарській діяльності.

За таких обставин суд повністю задовольняє позовні вимоги позивача та скасовує спірне податкове повідомлення рішення.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВВ" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.06.2012р. № 0000702301.

Стягнути із державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВВ" понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2146,0 грн. згідно платіжного доручення № 46 від 12.10.2012р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 березня 2013 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1