Постанова № 30350344, 14.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 р. Справа №805/802/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ушенка С.В.,

при секретарі - Ромашовій О.О.,

за участю

представника позивача - Костенко Н.І. (за довіреністю),

представника відповідача - Ахромєєвої І.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2012 року № 0000652200,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Орджонікідзевугілля» (далі - ДП «Орджонікідзевугілля», позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2012 року № 0000652200.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 0000652200 від 21.12.2012 року. Вказане рішення прийняте на підставі акту перевірки від 07.12.2012 року № 2854/22/32276912. Даний акт складено за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Белпліт» за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ДП «Орджонікідзевугілля» завищено валові витрати за 2010 рік на суму 420981,00 грн. внаслідок включення до складу валових витрат операцій по придбанню дизельного палива від ТОВ «Белпліт». Такий висновок податковий орган робить виходячи з наявності ознак нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Белпліт».

Позивач не згодний з такими висновками податкового органу, а також з рішенням, прийнятим відповідачем, оскільки всі спірні операції відображені в бухгалтерському обліку позивача з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Окрім цього, позивач посилається на те, що усі витрати по виконанню угоди, яку відповідач вважає такою, що не спрямована на реальне настання правових наслідків, повністю підтверджуються первинними документами.

Посилаючись на вказані обставини позивач просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000652200 від 21.12.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та документи в їх підтвердження, і просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, про що надав письмові заперечення на позов і пояснення, аналогічні викладеним в них, зазначивши, що податкове повідомлення-рішення прийняте у зв'язку з порушенням позивачем вимог податкового законодавства. В ході проведення перевірки ТОВ «Белпліт» по ланцюгу постачання було встановлено, що ТОВ «Белпліт», у якого позивач придбав паливо, придбало ТМЦ (паливо) у ПП «Пінгвін 2007», а ПП «Пінгвін 2007» у свою чергу у ТОВ «БРФ». ТОВ «БРФ» має стан - припинено, але не знято з обліку. Декларації з податку на прибуток підприємства з дати реєстрації підприємства по теперішній час до ДПІ у Київському районі м.Донецька ТОВ «БРФ» не надавалися, відомості про наявність основних фондів на підприємстві відсутні. Саме з цього зроблені висновки про безтоварність усіх вказаних угод. Посилаючись на вказані обставини, представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити позивачу у задоволені позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно, повно і всебічно дослідивши всі обставини справи і перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено наступне.

Позивач, Державне підприємство «Орджонікідзевугілля» (код ЄДРПОУ 32276912; 86405, Донецька область, м. Єнакієве, вул. Трестовська, буд. 10) зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Єнакієвської міської ради Донецької області 03.03.2003 року за № 1 268 120 0000 00052.

На податковому обліку як основний платник ДП «Орджонікідзевугілля» перебуває у Єнакієвській ОДПІ з 14.03.2003 року за № 1869 та є платником податку на додану вартість.

Єнакієвською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Белпліт» за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року.

За наслідками перевірки складено акт від 07.12.2012 року № 2854/22/32276912.

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ДП «Орджонікідзевугілля» завищено валові витрати за 1 квартал 2010 року на суму 420981,00 грн. внаслідок включення до складу валових витрат операцій по придбанню дизельного палива від ТОВ «Белпліт», які є безтоварними;

- п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ДП «Орджонікідзевугілля» занижено податок на додану вартість на суму 84196,20 грн. за березень 2010 року внаслідок включення до складу податкового кредиту за відповідний податковий період сум ПДВ по придбаним ТМЦ (дизельного палива), операції з придбання яких є безтоварними.

Крім того, в ході проведення перевірки ТОВ «Белпліт» по ланцюгу постачання податковими органами встановлено, що ТОВ «Белпліт», у якого позивач придбав паливо, придбало ТМЦ (паливо) у ПП «Пінгвін 2007», а ПП «Пінгвін 2007» у свою чергу у ТОВ «БРФ».

Також встановлено, що ТОВ «БРФ» має стан - припинено, але не знято з обліку. Декларації з податку на прибуток підприємства з дати реєстрації підприємства по теперішній час до ДПІ у Київському районі м.Донецька ТОВ «БРФ» не надавалися, відомості про наявність основних фондів на підприємстві відсутні. Саме з цього зроблені висновки про безтоварність усіх вказаних угод.

За результатами вказаної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000652200 від 21.12.2012, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток у розмірі 420981,00 грн. за 1 квартал 2010 року.

Дане податкове повідомлення-рішення є предметом спору в даній справі.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Кодексу, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Белпліт», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме включення позивачем до складу валових витрат звітного податкового періоду суми витрат, пов'язаних із виконанням правочинів, укладених з ТОВ «Белпліт».

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочин, який укладений позивачем з ТОВ «Белпліт» не був спрямований на реальне настання правових наслідків та є нікчемним.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Белпліт» був укладений договір від 18 січня 2010 року про закупівлю № 01-10/94ГПт за результатами відкритих торгів, які відбулись 05.01.2010р., згідно з яким постачальник (ТОВ «Белпліт») зобов'язується передати у власність товар (бензин А-80 ДСТУ 4063-2001, дизельне паливо ДСТУ 3868-99), а покупець (позивач) прийняти та оплатити товар. Відповідно до пункту 9.1 договору, строк його дії встановлено до 31.12.2010р., а по зобов'язанням сторін по договору - до повного і належного їх виконання.

Виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ «Белпліт» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: платіжних дорученнях, видаткових, товаро - транспортних та податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження транспортування товару позивачем до суду надані товарно-транспортні накладні, в яких вказано вантажовідправником ТОВ «Белпліт», а вантажоодержувачем ДП «Орджонікідзевугілля» СП «Управління матеріально-технічного постачання».

Судом також встановлено, що позивач використовував паливо у власній господарській діяльності. В подальшому паливо, що придбавалось за договором від 18 січня 2010 року Структурним підрозділом «Управління матеріально-технічного постачання» ДП «Орджонікідзевугілля» передавалось іншим структурним підрозділам, а саме: Структурному підрозділу «Автобаза» та Структурному підрозділу «Ремонтно-механічний завод» ДП «Орджонікідзевугілля», ПТУ.

Вказане підтверджується податковою накладною, видатковими накладними, наказами на відпуск палива та довіреностями, виданими уповноваженим особам на відпуск палива, копії яких наявні в матеріалах справи.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1., платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1. цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12., 7.13., 7.14., 14.1., 16.9. та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1. статті 6 цього Закону. При цьому, за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку надають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до податкової інспекції податкової звітності з податку на прибуток за 1-й квартал 2010 року та відповідність даних, що міститься в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку. Будь-яких зауважень щодо невідповідності даних бухгалтерського обліку та даних податкового обліку з податку на прибуток відповідач не зазначив ані в Акті перевірки ані в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 цього Закону, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1. пункту 5.2. цієї ж статті Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї статті.

Крім того, у п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведений вичерпний перелік операцій, за якими витрати платника податків не включаються до складу валових витрат, оскільки у п. 5.10. наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем були сформовані валові витрати за фактом отримання товарно-матеріальних цінностей в порядку, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пункту 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному позивачем договорі, та підтверджують обґрунтованість формування валових витрат за досліджуваною господарською операцією.

Крім того, реальність господарської операції, визначеної у договорі від 18.01.2010 року про закупівлю № 01-10/94ГПт підтверджується подальшим використанням придбаних нафтопродуктів на основі даних бухгалтерського обліку та відповідними внутрішніми накладними про переміщення товарно-матеріальних цінностей на підприємстві позивача.

Судом встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «Белпліт» на момент вчинення спірних фінансово-господарських операцій був юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, знаходився на податковому обліку в органах податкової служби та був платником податку на додану вартість.

Отже, при здійсненні господарських операцій по купівлі товарів у ТОВ «Белпліт» та подальшому їх використанні у своїй господарській діяльності в діях позивача була наявна господарська мета, відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав вважати договір про закупівлю нафтопродуктів №01-10/94ГПт від 18.01.2010 року нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Таким чином, постачальник позивача ТОВ «Белпліт» на час здійснення господарських операцій мав статус юридичної особи, та як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів та був наділений правом видачі податкових накладних, що обумовлює спеціальну податкову правосуб'єктність.

Представником відповідача в судовому засіданні надано до матеріалів справи копію акту перевірки від 12.06.2012 р. № 444/22-2/21994341 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Белпліт» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Пінгвін 2007» за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р., які були використані Єнакієвською ОДПІ Донецької області ДПС при проведенні перевірки і на які відповідач робить посилання при встановленні порушень податкового законодавства з боку позивача.

Як вбачається із зазначеного акту перевірки, первинні документи по взаємовідносинам з ДП «Орджонікідзевугілля» щодо здійснення фінансово-господарської діяльності із зазначеним вище контрагентом податковим органом не досліджувались, висновки щодо нікчемності правочинів зроблені на підставі аналізу лише податкової звітності ТОВ «Белпліт», ПП «Пінгвін 2007» і є припущеннями, на яких вони не можуть ґрунтуватись.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин, суд приходить до висновку про безпідставність посилань відповідача в акті № 2854/22/32276912 від 07.12.2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Белпліт» за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року.

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Стосовно доводів відповідача, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Белпліт», є нікчемним, суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд бере до уваги, що умовою для кваліфікації правочину як нікчемного через те, що він порушує публічний порядок, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, визначальне значення має встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник.

З аналізу Акту перевірки та заперечень відповідача проти позову вбачаються обставини, які на думку відповідача свідчать про нікчемність вказаного договору, а саме:

- розбіжність в співставлених даних у розрізі контрагентів;

- відсутність у контрагента ТОВ «Белпліт» по ланцюгу постачання ТОВ «БРФ» достатніх виробничих потужностей для здійснення діяльності.

Що стосується відсутності основних засобів та потужностей у контрагента ТОВ «Белпліт» по ланцюгу постачання суд зазначає, що в судовому засіданні відповідачем не було надано документів, які б підтвердили, що у договорах, укладених між контрагентами позивача було передбачено, що товар (паливо) мав бути виготовлений або зберігатися саме на виробничих потужностях цього підприємства.

Відповідачем не доведено, що продаж вказаного товару вимагав від контрагента позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів саме у власності.

Суд не бере до уваги розбіжності, виявлені у даних інших контрагентів позивача при їх співставленні, оскільки в даному випадку будь-яке порушення спричиняє відповідальність та негативні наслідки лише для особи - порушника. Підприємство не може відповідати за будь-які неправомірні дії своїх контрагентів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставини реальності правочину, укладеного з ТОВ «Белпліт» та правильності його відображення в податковому обліку позивача.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судом встановлено, що ані у відношенні позивача, ані у відношенні керівника ТОВ «Белпліт» не було порушено кримінальної справи та не виносився вирок щодо встановлення вини вказаних осіб. Правочини з ТОВ «Белпліт» спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції позивача.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги і, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, у відповідності до вимог ст. 11 КАС України, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені.

Керуючись статтями 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2012 року № 0000652200 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.12.2012 року №0000652200, винесене Єнакієвською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби, про зменшення Державному підприємству «Орджонікідзевугілля» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 420981,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» здійснені судові витрати в розмірі 2 294,00 грн.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в судовому засіданні «14» березня 2013 року.

Постанова у повному обсязі складена «19» березня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.