Постанова № 30350149, 27.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2013 р. Справа № 5023/4076/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О., суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю

прокурора - Дозорець Р.С. посвідчення № 013761

представників сторін:

позивача - не з'явився

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - Русський М.М. за дорученням б/н від 01.08.2012 року

3-ї особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (вх. № 3989Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 26 листопада 2012 року у справі

за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство», смт. Кочеток, Печеніжського району, Харківської області

до 1. Печенізької районної державної адміністрації, смт. Печеніги, Харківської області

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Український стандарт», м. Чугуїв, Харківської області

третя особа - Відділ Держкомзему у Печенізькому районі, смт. Печеніги, Харківської області

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування розпорядження № 309 від 10.09.2003 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міжрайонна прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство", смт. Кочеток звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить скасувати розпорядження Печенізької районної державної адміністрації від 10.09.2003 року за №309 "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду та земель запасу Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ТОВ "Український стандарт", також визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,2426 на території Печенізької селищної ради Печенізького району, укладений між Печенізькою райдержадміністрацією та ТОВ "Український стандарт" 04.11.2003 року, скасувавши запис про його державну реєстрацію за № 24 від 10.11.2003 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26 листопада 2012 року по справі №5023/4076/12 (суддя Буракова А.М.) в позові відмовлено.

Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 26 листопада 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказує на те, що Печеніжська района державна адміністрація незаконно вилучила спірні земельні ділянки із постійного користування ДП «Чугуєво-Бобчанське лісове господарство» та змінила їх цільове призначення із лісогосподарського на рекреаційне, що унеможливлює їх використання зі збереженням лісових культур.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, 18.03.2013 року направив лист, в якому вказує на те, що апеляційну скаргу прокурора підтримує у повному обсязі та просить її розглянути без участі його представника.

1-й відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, 24.01.2013 року подав через канцелярію суду клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.

Третя особа також відзив на апеляційну скаргу не надала, у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.

2-й відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 26 листопада 2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення. Вказує на те, що прокурор не надав суду доказів вилучення спірної земельної ділянки та зміни її цільового призначення.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представників позивача, 1-го відповідачів та 3-ї особи за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Український стандарт" звернулось до Голови Печеніжської районної державної адміністрації з Листом, в якому просило надати в оренду земельну ділянку площею 2 га із земель водного та лісового фонду на території Печеніжської селищної ради для створення зони відпочинку для працівників ТОВ "Український стандарт" терміном на 49 років (т.1 а.с.25).

20.08.2003 року Печенізькою районною державної адміністрації прийнято Розпорядження № 286, яким надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок ТОВ "Український стандарт" з метою створення зони відпочинку та розміщення спортивного комплексу із земель лісового фонду та земель запасу на території Печенізької районної державної адміністрації загальною площею 1, 2426 га для подальшої передачі даних земельних ділянок в оренду (т.1 а.с.26).

З матеріалів справи вбачається, що Харківським регіональним центром державного земельного кадастру на замовлення ТОВ "Український стандарт" виготовлено Проект відведення земельної ділянки рекреаційного призначення для передачі її в оренду строком на 49 років для створення зони відпочинку для працівників та для розміщення спортивного комплексу на території Печеніжської селищної ради Печенізького району Харківської області (т.1 а.с.18-24).

Розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області № 309 від 10.09.2003 року затверджено проект відведення земельних ділянок ТОВ "Український стандарт" з метою створення зони відпочинку та розміщення спортивного комплексу із земель лісового фонду та земель запасу на території Печенізької селищної ради, загальною площею 1, 2426 га. Надано в оренду земельні ділянки ТОВ "Український стандарт" з метою створення зони відпочинку та розміщення спортивного комплексу із земель лісового фонду та земель запасу на території Печенізької селищної ради, загальною площею 1, 2426 га, терміном на 49 років. Рекомендовано ТОВ "Український стандарт" в місячний термін укласти договір оренди земельних ділянок (т.1 а.с.46).

На підставі вказаного розпорядження, 04 листопада 2003 року між Печенізькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Український стандарт" (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, який 10 листопада 2003 року зареєстрований у Печенізькій районній філії ХРЦ ДЗК шляхом внесення запису до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відповідно за № 24 (т.2 а.с.6-8).

Відповідно до п.1 Договору орендодавець надає орендарю земельну ділянку площею 1,2426 га із земель лісового фонду та земель запасу на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області (землі лісового фонду - 1,0530 га, землі запасу - 0,1896 га. Земельна ділянка виділена в натурі у встановленому законом порядку. Грошова оцінка земельної ділянки - 11823 грн.

Згідно з п.2 Договору земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання (рекреаційного призначення).

У п.2.2. Договору зазначено, що Договір укладається на термін 49 років, починаючи з дати його реєстрації.

04 листопада 2003 року між Печенізькою районною державною адміністрацією та ТОВ "Український стандарт" підписано Акт приймання - передачі земельної ділянки в натурі із земель лісового фонду та земель запасу Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області на підставі розпорядження голови Печенізької районної державної адміністрації № 309 від 10 вересня 2003 року (т.2 а.с.9).

Харківська міжрайонна прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернулось з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство", в якому просить скасувати розпорядження Печенізької районної державної адміністрації №309 від 10.09.2003 року та визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 04.11.2003 року.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що проведеною Харківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері у серпні 2012 року перевіркою додержання вимог земельного законодавства на території Печенізького району Харківської області встановлено факт незаконного вилучення земель лісогосподарського призначення Печенізькою районною державною адміністрацією, які перебувають в постійному користуванні Державного підприємства «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство», та надання їх в оренду ТОВ «Український стандарт». Відповідно до документації із землеустрою (п.п.1.1,1.3. пояснювальної записки) вказана ділянка належить до земель ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» та частково розташована на березі Печенізького водосховища, тобто знаходиться у його прибережній захисній смузі. Відповідно до експлікації земельних угідь (п.1.3. пояснювальної записки) із загальної площі ділянка розміром 1, 0530 га представлена лісами 1 групи, а 0, 1896 га - піски (включаючи пляжі), тобто прибережна смуга водосховища. З урахуванням вимог ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України, ведення будівництва ТОВ «Український стандарт» двоповерхового спортивного комплексу, 2 гаражів та інших об'єктів, що заплановані, буде здійснюватися на лісовій критій площі, що виключає ведення на ній лісового господарства. В порушення вимог законодавства Печенізькою районною державною адміністрацією незаконно прийняте вищевказане розпорядження № 309 від 10 вересня 2ООЗ року, яким ТОВ «Український стандарт» незаконно передано у користування земельну ділянку площею 1,2426 га, фактично змінивши її категорію з лісогосподарського на рекреаційного призначення та вилучивши її з постійного користування ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 у справі №1-1/99 роз'яснено поняття "органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" як орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч.2 ст.29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" зазначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду україни № 2 від 16.01.2013 року зазначено, що системний аналіз приписів статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" і норм ГПК (зокрема, статті 29 та пункту 6 частини першої статті 81) свідчить про наявність у прокурора права на звернення до господарського суду з позовом в інтересах громадянина (в тому числі фізичної особи-підприємця) за наявності підтверджених належними доказами підстав, передбачених частиною другою статті 36-1 названого Закону, та з урахуванням правил статті 12 ГПК стосовно підвідомчості справ господарському суду.

Колегія суддів зазначає, що Харківська міжрайонна прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернулось з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство", писилаючись на те, спірна земельна ділянка вилучена з постійного користування ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство», що є порушенням його охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом.

З матеріалів справи вбачається, що прокурором ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано документів в підтвердження права постійного користування спірною земельною ділянкою ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство».

Відповідно до ст. 93 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), під час лісовпорядкування здійснюються з тому числі і визначення меж та внутрігосподарська організація території лісового фонду, що перебуває у користуванні постійних лісокористувачів.

Згідно приписів ст. 9 Лісового кодексу України право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Відповідно до ст. 94 Лісового кодексу України матеріали лісовпорядкування затверджуються державними органами лісового господарства за погодженням з місцевими Радами народних депутатів та органами охорони навколишнього природного середовища, вони є лише основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами, а не посвідчують право постійного користування.

У ст. 17 Лісового кодексу України зазначено, що ліси надаються в постійне користування виключно на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням в тому числі з органами виконавчої влади з питань лісового господарства, а право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Прокурором та позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції Державного акту на право користування ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» спірною земельною ділянкою.

Також не надано доказів наявності рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування стосовно надання в постійне користування ДП "Чугуєво - Бабчанське лісове господарство" спірної земельної ділянки на території Печенізького району Харківській області.

У судовому засіданні прокурор вказує на те, що доказом належності спірної земельної ділянки ДП "Чугуєво - Бабчанське лісове господарство" є документація з землеустрію. Проте вказаних документів не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прокурором не доведено порушення прав та законних інтересів ДП "Чугуєво - Бабчанське лісове господарство", яке визначено позивачем по даній справі.

В матеріалах справи наявне погодження Чугуєво-Бабчанського держлісгоспу від 02.09.2003 року про погодження місця розташування об'єкта рекреаційного призначення з метою створення зони відпочинку для працівників ТОВ "Український стандарт' та для розміщення спортивного комплексу товариства, відповідно до якого були погоджені місця розташування об'єкта рекреаційного призначення з метою створення зони відпочинку для працівників ТОВ "Український стандарт" та для розміщення спортивного комплексу, що розташований на березі Печенізького водосховища на земельній ділянці загальною площею-1,2426 га, з них земель запасу - 0.1896га та земель лісового фонду -1.0530га на території Печенізької селищної ради за рахунок земель лісового фонду Печенізького лісництва кв.-150, виділ 23 , при дотриманні відповідних умов (т.1 а.с.117).

Листом № 01-11/357 від 16 липня 2012 року Директор лісгоспу Світало С.П. повідомив Харківську міжрайонну природоохоронну прокуратуру про те, що погодження на вилучення земельних ділянок лісового фонду на території Печеніжського району ТОВ «МФ Український стандарт» не надавались. Лісгосп не має інформації щодо вилучення цих земель лісового фонду (т.1 а.с.90).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскаржуваним розпорядженням відповідачу надано земельну ділянку площею 1,2426 га із земель лісового фонду та земель запасу на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області (землі лісового фонду - 1,0530 га, землі запасу - 0,1896 га).

Прокурором та позивачем не надано документів з яких би вбачалось до земель запасу якого району відноситься земельна ділянка 0,1896 га та чиї законні права та інтереси порушені оскаржуваним Розпорядженням.

Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження прокурора у позовній заяві на незаконне вилучення спірної земельної ділянки, оскільки Розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області № 309 від 10.09.2003 року затверджено проект відведення земельних ділянок та надано в оренду земельні ділянки ТОВ "Український стандарт". Вилучення земельної ділянки з земель лісового фонду вказаним розпорядженням не проводилось.

Слід зазначити, що відповідно ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, здійснюється лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 149 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування з земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок здійснюється за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з наданих до матеріалів справи документів неможливо встановити до якої категорії земель належить орендована земельна ділянка та неможливо з'ясували хто є власником (користувачем) земельної ділянки та чи була вилучена дана земельна ділянка у попереднього власника чи користувача у відповідності зі ст. 149 Земельного кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що прокурор не довів обставин на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, у зв'язку з чим позовна вимога про скасування розпорядження Печенізької райдержадміністрації Харківської області від 10.09.2003 р. № 309 "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ТОВ «Український стандарт» задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки площею 1,2426 на території Печенізької селищної ради Печенізького району, укладеного між Печенізькою райдержадміністрацією та ТОВ "Український стандарт" 04.11.2003 року та скасування запису про його державну реєстрацію за № 24 від 10.11.2003 року колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частина 2 особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Частина 3 волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частина 4 правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Частина 5 правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частина 6 правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Положеннями ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду України №02-5/111 від 12.03.2009 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 2.26 частини 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання, дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам Закону України "Про оренду землі". Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Враховуючи, що Договір оренди земельної ділянки площею 1,2426 га на території Печенізької селищної ради, який укладено між Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ «Український стандарт» від 04.11.2003 року, було укладено на підставі розпорядження Печенізької райдержадміністрації Харківської області від 10.09.2003р. № 309, яке не скасовано та є чинним, вимога про визнання недійсним вказаного договору також не може підлягати задоволенню з підстав незаконності розпорядження на підставі якого укладено Договір.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити що за загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009 р. N9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків.

У даній справі необхідною умовою для визнання спірного договору оренди недійсним є встановлення норми права, якій суперечить спірний договір і доведення факту невідповідності змісту договору цій нормі.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що прокурор у позовній заяві не зазначив жодної підстави недійсності спірного правочину, яка визначена у ст.203 ЦК України. У відповідності до принципу змагальності сторін, суд не вправі виходити за межі своєї компетенції та наводити правове обґрунтування позовних вимог, а потім давати їм правову оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги не містять правових підстав, що в свою чергу є додатковою підставою для відмови в позові.

Крім того слід зазначити, що за змістом ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зазначене прокурором позивачем по справі ДП "Чугуєво - Бабчанське лісове господарство" не є сторонами у Договорі оренди, і кому в даному випадку повинна повертатися земельна ділянка невідомо.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги прокурора позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають матеріалам справи, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 26 листопада 2012 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26 листопада 2012 року у справі № 5023/4076/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 26.03.2013 року

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Медуниця О.Є.