Постанова № 30350049, 20.03.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р. 10 год.45 хв.Справа № 821/667/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Вітічак О.Р.,

за участю:

представника позивача - Павліша П.В.,

представника відповідача - Жиліної О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповіальністю "Відродження"

до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповіальністю "Відродження" (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду із адміністративним позовом до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, МДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення від 10.12.2012р. № 0000162300, яким позивачу збільшено зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем на 59303,33грн. та штрафними санкціями на 14825,83 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки позивача щодо його господарських відносин із ФОП ОСОБА_3, у якому ДПІ визнала нікчемним правочин позивача із ФОП ОСОБА_3 Позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо визнання правочину нікчемним, оскільки податковий орган як суб'єкт владних повноважень не наділений таким правом, що є виключно компетенцією суду. Відповідно не можуть бути застосовані і наслідки визнання правочину недійсним - зменшення податкового кредиту.Угода, як зазначає позивач, була реально виконана, придбаний товар - використаний у власній оподатковуваній господарській діяльності позивача, первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином, а тому спірні суми були правомірно ТОВ віднесені до податкового кредиту.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є законним. Під час проведення перевірки ДПІ дійшла висновку, що товар від ФОП ОСОБА_3 до позивача не поставлявся. Зазначене підтверджується актом перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо неможливості ним реального здійснення господарської діяльності. Також відповідач як на підставу правомірності податкового повідомлення-рішення посилався на те, що товарно-транспортні накладні на перевезення придбаного пального оформлені не належним чином та не відповідають вимогам для їх заповнення. Усі вищенаведені обставини свідчать про нікчемність угод позивача з ФОП ОСОБА_3, що позбавляє права ТОВ "Відродження" на формування податкового кредиту по операціям з даним контрагентом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд встановив наступні обставини.

Генічеською МДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача, результати якої оформлені актом від 26.11.2012 № 15/22-2/32364872 "Про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при здійснені відносин з ФОП ОСОБА_3 за період липень, вересень, грудень 2011р., лютий 2012р. (далі - акт № 15).

За актом перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

- ч.1-5 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч.1 ст. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ФОП ОСОБА_3, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача";

- п. 198.1, 198.2, 198.6, ст. 198, Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит ТОВ "Відродження" податку на додану вартість на загальну суму 182319,99 грн. в тому числі за липень 2011р. в сумі 55250 грн, вересень 2011 в сумі 4053,33 грн., грудень 2011р. в сумі 118963,33 грн., лютий 2012р. в сумі 4053,33 грн.

Такі висновки відповідач зробив у зв'язку з визнанням господарських операцій між ТОВ "Відродження" та ФОП ОСОБА_3 такими, що не створюють реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Основним аргументом відповідача, на якому ґрунтується його позиція, є твердження, про те, що угоди, укладені позивачем із ФОП ОСОБА_3 є нікчемними, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що товар не перевозився і не зберігався.

Такий висновок зроблений на підставі акту Генічеської МДПІ від 03.08.2012р. № 6/17-2/НОМЕР_2 позапланової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2011р по 16.07.2012р., яким встановлено неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_3 з контрагентами продавцями та покупцями та порушення ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. За таких обставин ДПІ вважає, що господарські операції ФОП ОСОБА_3 містять ознаки нікчемності, а відповідно нікчемними є і всі подальші угоди у ланцюгу до вигодонабувача.

Тому відповідач вважає безпідставним віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_3, що спричинило визначення позивачу зобов'язання із ПДВ за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Суд не погоджується із такою позицією податкового органу з наступних підстав.

Позивач відповідно до договорів від 21.06.2011р. та 28.02.2012р. придбав у ФОП ОСОБА_3 нафтопродукти (бензин, дизпаливо) що підтверджується податковими накладними: №77 від 27.07.2011р., №3 від 01.09.2011р., № 17 від 09.12.2011р., від 15.12.2011р, № 50 від 28.02.2012р., видатковими накладними: №77 від 27.07.2011р., №3 від 01.09.2011р., № 17 від 09.12.2011р., від 15.12.2011р, № 50 від 28.02.2012р.

Транспортування придбаного товару здійснювалось транспортом ФОП ОСОБА_3 що підтверджується товарно-транспортними накладними. серія БЗС № 8973158 від 27.07.2011р., № б/н від 01.09.2011р., № 5122011 від 09.12.2011р., № 5122011 від 15.12.2011р., № 28022012 від 28.02.2012р.

Оплата придбаного в ФОП ОСОБА_3 товару проводилась у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями позивача № 340 від 26.07.2011р., № 341 від 26.07.2011р.,№ 452 від 01.09.2011р, № 683 від 08.12.2011р., № 696 від 13.12.2011р., № 71 від 28.02.2012р. банківськими виписками з особового рахунку ТОВ "Відродження".

Товар (нафтопродукти) зберігався у спеціальних цистернах, які знаходяться на балансі підприємства.

В подальшому товар було використано у власній господарській діяльності позивача під час виконання польових робіт, що підтверджується бухгалтерським звітом про рух ПММ за перевіряємий період, де зазначено який вид пального, в якій кількості, кому було передано, скільки і для чого використано.

Зазначені документи були надані відповідачу під час перевірки та їх наявність ним не заперечується.

Зауважень щодо правильності оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів позивачем, факту оплати на користь ФОП ОСОБА_3 вартості придбаного товару у ДПІ немає.

Як зазначено в акті перевірки в наданих товарно-транспортних накладних на придбання ПММ, відсутні підписи та прізвища водіїв та осіб, які відпускали та приймали товар, відсутні підписи осіб, відповідальних за вантажно-розвантажувальні роботи, що є необхідними умовами для складання товарно-транспортної документації

На думку суду, порушення умов заповнення товарно-транспортних накладних не може бути підставою позбавлення права позивача на формування податкового кредиту, по таким операціям.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що ФОП ОСОБА_3 податкове повідомлення - рішення, прийняте на підставі акту перевірки Генічеської МДПІ від 03.08.2012р. № 6/17-2/НОМЕР_2, оскаржено до суду. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.02.2013р. у справі за позовом ФОП ОСОБА_3 до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, МДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення від 10.12.2012р. № 0029431702, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено зобов'язання із податку на додану вартість, позовні вимоги задоволено. Постанова суду не набрала законної сили.

За нормами п.198.1-198.2 ст.198 ПК України у платника ПДВ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом досліджені первинні бухгалтерські документи позивача: договори поставки позивачу товару ФОП ОСОБА_3, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення. Оплата за товар проведена у безготівковому порядку, що підтверджується банківською випискою із рахунку позивача.

За таких обставин суд вважає правомірним формування ТОВ "Відродження" податкового кредиту у липні, вересні, грудні 2011р., лютий 2012р. по відносинам з постачальником ФОП ОСОБА_3

На момент проведення перевірки у Позивача були наявні всі необхідні документи обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем ФОП ОСОБА_3

Отже судом встановлено, що позивач на підставі податкових накладних, виписаних платником ПДВ, відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплаченого ним у ціні товару, придбаного у ФОП ОСОБА_3 у липні, вересні, грудні 2011р., лютий 2012р тобто виконав усі вимоги, передбачені Податковим кодексом.

Відповідачем не надано суду доказів порушення позивачем вимог зазначеного закону.

Щодо визнання правочинів нікчемними, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку про завищення податкового кредиту за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених позивачем із ФОП ОСОБА_3, які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Спростовуючи вказані доводи податкового органу, суд враховує такі правові норми.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Статтею 203 ЦК України (яка, на думку відповідача, порушена позивачем) встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Разом з тим, згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з вимогами ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів. Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №12 під публічним порядком у цьому та інших випадках належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

Але відповідачем не були наведені в акті перевірки № 15 фактичні обставини про те, що в результаті укладання між позивачем та його контрагентом, а також виконання ними угод про постачання нафтопродуктів було порушено публічний порядок, встановлений в державі (незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості держави, основних конституційних прав, свобод, гарантій людини тощо) - правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" є такими, що порушують публічний порядок.

Тобто всі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, зокрема, правочини з поставки нафтопродуктів не є такими, що порушують публічний порядок та/або суперечать інтересам держави. Тому відсутні підстави вважати, що укладені та виконані позивачем правочини суперечать інтересам держави, мали на меті отримання податкової вигоди, мають ознаки нікчемних.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України взагалі не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

ДПІ не надано до справи рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій, тому висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Разом з тим, на підтвердження фактів реальності угод з ФОП ОСОБА_3 позивачем надано суду: договори, податкові та видаткові накладні, ТТН, докази оплати за поставлений товар, докази використання придбаного товару у господарській діяльності.

За таких обставин, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено реальність укладених позивачем з ФОП ОСОБА_3 договорів поставки, а тому вважає неправомірним виключення із податкового кредиту сум по господарським операціям із вказаним контрагентом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповіальністю "Відродження" до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.12.2012р. № 0000162300.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" понесені судові витрати по сплаті судового збору згідно квитанції № 12G142988 від 21.02.2013р. у сумі 741,29 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 березня 2013 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1