Постанова № 30350025, 27.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2013 р. № 820/964/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

при секретарі судового засідання Горшковій А.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Виноргаденко А.А.,

представника відповідача - Щербак Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ГРУП" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою в якій просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000292202 від 19.10.2012 р.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000292202 від 19.10.2012 року прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконним і підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував відображений в акті перевірки висновок про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ "ІНТЕКС ГРУП" по взаємовідносинах з ТОВ "Ланекс" та СПДФО ОСОБА_3 та неможливість реального ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, у зв'язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ІНТЕКС ГРУП" (код ЄДРПОУ 36371459) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах: з ТОВ "Ланекс" (код ЄДРПОУ 36818132) за березень - червень 2010 р., жовтень 2010 р., та з СПДФО ОСОБА_3 (код НОМЕР_2) за серпень - вересень 2010 р.

За результатами даної перевірки складено акт № 2230/22-206/36371459 від 12.10.2012 року (т.1, а.с. 10-21).

Перевіркою встановлено, що в періоді за березень - жовтень 2010 року встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ "Інтекс Груп" по взаємовідносинах з ТОВ «Ланекс» та СПДФО ОСОБА_3 та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, та порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215 ,п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальниками, а отже, відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість; ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997М 168/97- ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями в результаті чого ТОВ "Інтекс Груп " занижено податок на додану вартість всього у сумі 63140,0 грн. в т.ч.: березень 2010р. - 6446,00 грн.; квітень 2010 р. - 1394,00 грн; травень 2010р. - 796,00 грн; червень 2010р. - 31666,00 грн; серпень 2010 р. - 18167,00 грн; вересень 2010р. - 4671,00 грн; ст.3 ст. 4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями ТОВ "Інтекс Груп" завищено від'ємне значення різниці (між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту) поточного звітного періоду по рядку 22.2 декларації за жовтень 2010 р., що відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 76,0 грн.

На підставі акту перевірки № 2230/22-206/36371459 від 12.10.2012 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.10.2012 року за № 0000292202, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 94710 грн., з яких за основним платежем - 63140 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 31570 грн.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим -мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків Податкового законодавства України виключно з мотивів обставин організації господарської діяльності позивача з його контрагентами за перевіряємий період - ТОВ «Ланекс» та СПДФО ОСОБА_3

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентами - ТОВ «Ланекс» та СПДФО ОСОБА_3 є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових та видаткових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми податкового кредиту.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість по господарським операціям із ТОВ «Ланекс» та СПДФО ОСОБА_3 до складу податкового кредиту, суд дійшов висновку про наступне.

Так, в перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Ланекс» та СПДФО ОСОБА_3

Як вбачається із акту перевірки від 12.10.2012 року № 2230/22-206/36371459 та не заперечується позивачем, ТОВ "Інтекс Груп" отримано від ТОВ "Ланекс" в березні-жовтні маркетингові послуги, вимірювальні прилади та пристрої та від СПДФО ОСОБА_3 в серпні-вересні отримано вимірювальні прилади та пристрої.

Суд зазначає, що відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що надані первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні та банківські виписки) не є достатнім доказом на підтвердження реальності здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Отже, не може бути беззапереченим доказом підтвердження реальності виконання правочинів лише податкові, видаткові накладні та виписки з банку, а слід перевіряти й інші первинні бухгалтерські документи, які можуть підтвердити саме реальне виконання таких правочинів.

Так, позивачем в обґрунтування правомірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за перевіряємий період по правочинам з ТОВ «Ланекс» та СПДФО ОСОБА_3 по отриманню від них маркетингових послуг, вимірювальних приладів та пристроїв надано лише податкові та видаткові накладні, банківські виписки та акт здачі-прийняття робіт, що наявні в матеріалах справи.

Вивчивши надані документи, суд зазначає, що з виписок з банку не можливо встановити, що оплати проводились саме відповідно до виписаних податкових та видаткових накладних.

Крім того, позивачем не надано ні під час перевірки, ні під час розгляду справи не надано доказів, які б підтверджували факт передачі, отримання, транспортування, зберігання та оплати за товарно-матеріальні цінності, а також доказів подальшого використання позивачем отриманих товарно- матеріальних цінностей (доказів подальшої реалізації чи взяття та бухгалтерський облік) та послуг.

Щодо надано до суду акту здачі-прийняття робіт про надання інформаційно- консультативних та маркетингових послуг ТОВ "Ланекс" слід зазначити наступне.

Відповідно до Податкового кодексу України маркетингові послуги - це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Суд зазначає, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Разом з тим, і з наданих позивачем до суду Акту № 1-00000029 здачі-прийняття робіт (послуг) не можливо встановити реальний характер надання ТОВ "Ланекс" робіт (послуг), оскільки вони містять лише загальне визначення послуг та їх вартість.

Так, з вказаного акту № 1-00000029 неможливо визначити характер наданих інформаційно-консультаційних послуг, їх зміст, час, необхідність послуг, а саме: з яких питань Виконавцем надавались усні та письмові консультації; в чому виявилось інформування Замовника та які саме консультації були надані.

Також відсутня інформація стосовно осіб, які надавали послуги, їх спеціальність, освіта. Наведені обставини свідчать про те, що вказаний Акт здачі-прийняття робіт (послуг) не відповідають приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не може бути прийнятий в якості первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування податкового кредиту по зазначеному правочину з ТОВ "Ланекс".

Інших документів на підтвердження реальності здійснення ТОВ "Інтекс-Груп" господарських операцій з його контрагентами, позивачем ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи надано не було.

Виходячи із зазначеного, суд дійшов висновку, що з наявних у позивача документів неможливо встановити зміст та обсяги господарських операцій, реальність цих операцій, які саме послуги надавались за договорами із ТОВ «Ланекс» та СПДФО ОСОБА_3, яка вартість окремих послуг, чи пов'язані ці послуги з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 вище зазначеної статті Кодексу встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Підсумовуючи вище викладене, суд вважає за необхідне зауважити, що позивачем ані під час проведеної перевірки, ані під час розгляду справи не було надано доказів економічної необхідності надання вищезазначених інформаційно-консультаційних послуг та маркетингових послуг.

З наявних у справі документів вбачається, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентами не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається можливості фактичного здійснення контрагентами ТОВ «Ланекс» та СПДФО ОСОБА_3 господарських операцій, через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання такого виду робіт (надання транспортних засобів) або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З огляду на зазначене, враховуючи ненадання належним чином оформленої первинної документації, відсутності документів щодо підтвердження реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарських операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ «Ланекс» та СПДФО ОСОБА_3 господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість на їх підставі.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до неправомірного обрахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що висновки ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби викладені у акті № 2230/22-206/36371459 від 12.10.2012 року є обґрунтованими, у зв"язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Груп" про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2012 року № 0000292202 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ГРУП" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О. Чудних

Поний текст постанови виготовлено 01.04.2013р.