Рішення № 30349382, 01.04.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 квітня 2013 р. Справа № 902/365/13-г

Провадження № 2/902/15/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТОВ "ДПЗКУ- МТС" 01033. м.Київ, вул.Саксаганського, 1

до: ТОВ "Мітлинецьке" 23720, Вінницька область, Гайсинський район, с.Мітлинці, вул.К.Маркса, 74А

про стягнення 91 509,44 грн. заборгованості за договором підряду

За участю представників сторін:

позивача : Врадій О.О. - за довіреністю;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітлинецьке" про стягнення 91509,44 грн. заборгованості за договором про надання послуг, з яких: 85800,00 грн. основного боргу, 953,74 грн. - 3 % річних та 4755,70 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.03.13 р. порушено провадження у справі № 902/365/13-г та призначено засідання на 01.04.13 р.

В судове засідання з''явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовільнити, з підстав, зазначених в позові.

Відповідач в судове засідання не з''явився, причини своєї неявки суду не повідомив. При цьому відзиву та будь- яких клопотань до суду від останнього не надходило, незважаючи на те, що про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення № 2906 від 21.03.13 р.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача - ТОВ "Мітлинецьке" належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04 липня 2012 року між ТОВ "ДПЗКУ- МТС" (далі по тексту - "Позивач") та ТОВ "Мітлинецьке" (далі по тексту - "Відповідач") був укладений Договір про надання послуг № КО ВН-47/12 (далі по тексту - "Договір"), згідно з п. 1.1. якого Виконавець (Позивач) зобов'язується надати послуги з збирання сільськогосподарських зернових культур комбайнами Виконавця на сільськогосподарських полях Замовника (Відповідача), а Замовник (Відповідач) зобов'язується прийняти виконані послуги та оплатити вартість послуг Виконавця (Позивача), відповідно до умов укладеного Договору.

Загальний обсяг робіт складає 325 га. (п. 1.3. Договору).

Відповідно до положень Договору Позивач якісно та вчасно надав послуги по збиранню сільськогосподарських культур, що підтверджується актами передачі - приймання виконаних робіт від 11.07.12 р. на суму 52640,00 грн.; від 12.07.12 р. на суму 38360,00 грн.; від 25.07.12 р. на суму 44800,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1.5. Договору Замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату Послуг Виконавця у відповідності з умовами даного Договору.

Оплата послуг здійснюється Замовником не пізніше ніж через 5 робочих днів з моменту підписання акту приймання Замовником наданих послуг від Виконавця (п.3.3 Договору).

Всупереч умов укладеного Договору Відповідачем послуги по збиранню сільськогосподарських культур оплочені були частково в розмірі 50000,00 грн. по акту від 11.07.12 р., в результаті чого за останнім перед Позивачем утворилась заборгованість у розмірі 85800,00 грн.

Несплата відповідачем виниклої заборгованості в добровільному порядку змусила позивача звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Крім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 953,74 грн. - 3 % річних та 4755,70 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання.

З урахуванням встановленого суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту- "ЦК України") цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповіднодо до припису ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, беручи до уваги зміст укладеного договору між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства регулюються главою 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Свої зобов"язання згідно укладених домовленостей позивач виконав належним чином, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін актами передачі - приймання виконаних робіт від 11.07.12 р. на суму 52640,00 грн.; від 12.07.12 р. на суму 38360,00 грн.; від 25.07.12 р. на суму 44800,00 грн., які знаходяться в матеріалах справи.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення норм Закону відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за надані послуги, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 85800,00 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після прийняття послуг у відповідача, як замовника, виникли безумовні зобов'язання виконання умов обумовленого договору та оплати виконаних робіт, при цьому чинним законодавством, а саме ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В ч.5 Договору сторони регламентували відповідальність за порушення умов Договору.

Зокрема, згідно п.5.3. Договору, відповідно до якого, у випадку прострочення оплати виконаної роботи, Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Перевіркою розрахунку 3% річних та пені, яка здійснювалась судом за допомогою ІПС Бази даних "Законодавство", судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 953,74 грн. - 3% річних за період з 16.07.2012 р. по 05.12.2012 р. та 4755,70 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання за це й же період по невиконаним актам підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача судовий збір покладається на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітлинецьке" (23720, Вінницька область, Гайсинський район, с.Мітлинці, вул.К.Маркса, 74А, код ЄДРПОУ 35901659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37702357) 85800,00 грн. основного боргу, 953,74 грн. - 3% річних, 4755,70 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання та 1830,18 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 02 квітня 2013 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 01033. м.Київ, вул.Саксаганського, 1

3 - відповідачу 23720, Вінницька область, Гайсинський район, с.Мітлинці, вул.К.Маркса, 74А