Ухвала суду № 30348596, 28.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-8969/12/0170/8

28.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-8969/12/0170/8 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 27.09.12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" (вул. Севастопольська, 20 А,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95011)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

треті особи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2012 року позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, треті особи Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 13.08.2012 р. № НОМЕР_1 про донарахування Публічному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" податку на додану вартість у розмірі 290794 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 145397 грн.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У судове засідання 28.03.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" має статус юридичної особи з 30.10.1996р., що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідкою ГУ статистики в АР Крим АА № 527205 з ЄДРПОУ від 21.05.2012р. та Статутом ПАТ "АК "Кримавтотранс" у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 03.03.2012р., номер запису 18821050017004282 (а.с. 117-132).

У п. 1.2 Статуту зазначено, що ПАТ "АК "Кримавтотранс" є новим найменуванням ВАТ "АК "Кримавтотранс".

ПАТ "АК "Кримавтотранс" взято на облік платника податків у ДПІ у м. Сімферополі 28.12.1994р. за № 122829 (а.с. 84) та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 200039675 від 16.07.1997р., ПАТ "АК "Кримавтотранс" зареєстровано як платник податку на додану вартість у ДПІ у м. Сімферополі АР Крим (а.с. 83)

17.07-23.07.2012р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС на підставі ст. 20, п.п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, ст. 79 гл. 8 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, відповідно до наказу № 1259/15-2 від 03.07.2012р. "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки", проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання достовірності формування податкового кредиту за серпень 2011р., а саме за рахунок СПД-ФО ОСОБА_4 та СПД-ФО ОСОБА_3, за результатами якої складено Акт перевірки за № 4195/15-2/03120667 від 30.07.2012 року (а.с. 20-24).

Перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настанні

правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СПД-ФО ОСОБА_4 та СПД-ФО ОСОБА_3 із ПАТ "АК "Кримавтотранс", в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

У зв'язку з цим, перевіркою встановлено, що у порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем завищено податковий кредит у серпні 2011р. у сумі 290 794,00грн.

Не погодившись з висновками даного акту перевірки, позивач надіслав до ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС заперечення за вих. № 963/12 від 03.08.2012р., які були визнані відповідачем необґрунтованими (а.с. 26-27).

У зв'язку з цим, висновки акту перевірки про завищення позивачем у серпні 2011р. податкового кредиту на 290 794,00грн. були покладені в основу податкового повідомлення-рішення №0007851502 від 13.08.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 436191,00грн., в тому числі 290 794,00грн. основного платежу та 145397грн. штрафних санкцій (а.с. 8).

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем порушено вимоги податкового законодавства.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.2.2 акту, перевіркою встановлено, що податковий кредит за серпень 2011р. ПАТ "АК "Кримавтотранс" сформовано за рахунок ФОП ОСОБА_4 у сумі 154423,12грн. ПДВ та за рахунок ФОП ОСОБА_3 у сумі 136 370,51грн. ПДВ, в той час як діяльність ФОП ОСОБА_3 за висновками акту №20139/17-1/НОМЕР_2 від 20.12.2011р. позапланової невиїзної документальної перевірки за серпень 2011р., а також діяльність ФОП ОСОБА_4 за висновками акту № 20140/17-1/НОМЕР_3 від 20.12.2011р. позапланової невиїзної документальної перевірки за серпень 2011р. визнані нікчемними, а правочини, укладені ними з контрагентами, такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, а відтак в даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування ПДВ, що може свідчити про відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності та проведення безтоварних операцій, а тому податковий кредит ПАТ "АК "Кримавтотранс" за серпень 2011р. у розмірі 290794,00грн. за рахунок контрагента СПД-ФО ОСОБА_4 у сумі 154423,00грн. та СПД-ФО ОСОБА_3 у сумі 136371,00грн. сформований неправомірно.

Зазначено також, що податкові накладні, які підтверджують взаємовідносини ПАТ "АК "Кримавтотранс" з контрагентами СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД -ФО ОСОБА_4 за серпень 2011р. не надані, тому не підтверджено правомірність формування податкового кредиту у сумі 154423,12грн. та у сумі 136370,51грн., у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту у серпні 2011р. на загальну суму 290 794,00грн. по взаємовідносинах з вищевказаними контрагентами.

Посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з ПДВ, акт камеральної перевірки № 397/41-2/03120667 від 19.10.2011р. декларації з ПДВ ПАТ "АК "Кримавтотранс" за серпень 2011р. (висновки якого та винесене на його підставі податкове повідомлення-рішення на момент спірної перевірки були оскаржені позивачем до суду), акт № 20139/17-1/НОМЕР_2 від 20.12.2011р. позапланової невиїзної документальної перевірки СПД-ФО ОСОБА_3 за серпень 2011р., акт № 20140/17-1/НОМЕР_3 від 20.12.2011р. позапланової невиїзної документальної перевірки СПД-ФО ОСОБА_4 за серпень 2011р., є безпідставними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акти перевірок контрагентів позивача та комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Статуту, основними видами діяльності позивача є, зокрема, функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту та допоміжне обслуговування наземного транспорту.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001р., з наступними змінами і доповненнями, відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором.

Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.

Власники автостанцій зобов'язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію.

Відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху.

Як свідчать матеріали справи, ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 мають ліцензії Головавтотрансінспекції на наступний вид господарської діяльності - надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", дозволений вид робіт - внутрішні перевезення пасажирів автобусами, а отже є автоперевізниками (а.с. 28, 29).

01.04.2011р. між ВАТ "АК "Кримавтотранс" (Виконавець-1) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (Виконавець-2) був укладений договір № 232-03Д-11, а також 01.04.2011р. між ВАТ "АК "Кримавтотранс" (Виконавець-1) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (Виконавець-2) був укладений договір № 365-03Д-11 про організацію перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом та надання автостанційних послуг, умови яких є ідентичними за змістом (а.с. 10-12, 13-15).

Пунктом 1.1 договорів обумовлено, що вони регулюють взаємовідносини між "Виконавцем-1" і "Виконавцем-2", що здійснюють у єдиному технологічному процесі, кожен у своєму обсязі, надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням та прибуттям пасажирів і перевезенням багажу автомобільним транспортом загального користування, що курсують через автостанційну мережу по маршрутах загального користування, відображених в реєстрі даних автобусних маршрутів, затвердженого особисто "Виконавцем-2".

В силу п. 2.5 договорів "Виконавець-1" реалізує квитки на проїзд пасажирів та перевезення багажу автобусами "Виконавця-2", що працюють на автостанційній мережі, на підставі поданих "Виконавцем-2" письмових повідомлень в адресу "Виконавця-1" із завіреними ним таблицями розрахунків вартості проїзду пасажира і перевезення багажу.

Права та обов'язки сторін обумовлені у розділі № 3 договорів.

Оплата послуг та розрахунки за перевезення встановлені розділом № 4 договорів, у п. 4.1 яких зазначено, що сума виторгу, отримана від пасажира, оформляється згідно відомості, яка є невід'ємною частиною договорів. Даним розділом сторони узгодили частки виторгу сторін, а також у п. 4.6 договорів встановили, що спосіб одержання своєї частки виторгу за надані послуги вибирає "Виконавець-2", який може бути як у готівковій, безготівковій, так і в змішаній формах. Розрахунки проводяться в національній валюті України по п'ятиденках шість разів на місяць. Остаточний розрахунок проводиться не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.

ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 затверджені Реєстри даних автобусних маршрутів на 2011р.

В матеріалах справи містяться копії складених на підставі п. 4.1 договорів відомостей, де відображені суми виторгу, отриманого від пасажирів за продаж їм проїзних квитків, вибірково долучених до матеріалів справи(а.с. 134-141). Оригінали всіх відомостей оглянуті судом та через їх велику кількість у повному обсязі до матеріалів справи не долучались.

Через значний обсяг відомостей про суму всього виторгу за серпень 2011р., які були представлені позивачем суду у судовому засіданні для огляду, наявні в матеріалах справи копії відомостей носять інформативний характер, однак при цьому вони спростовують висновки відповідача про безтоварність та нереальність, а відтак і нікчемність спірних господарських операцій.

На підтвердження фактичного виконання договору між позивачем та ФОП ОСОБА_3 позивачем надані: копія акту здачі-приймання наданих послуг № 949 від 31.08.2011р. з ФОП ОСОБА_3, де зазначено, що Виконавцем-1 надані послуги по організації перевезень на суму 80264,17грн., виторг від продажу багажних квитанцій становить 7790,95грн., всього на суму 88055,12грн. (в т.ч. ПДВ 14675,85грн.); копія податкової накладної № 949 від 31.08.2011р. на суму 88055,12грн. (в т.ч. ПДВ 14675,85грн.) (а.с. 30-31).

Що стосується виторгу від продажу пасажирських квитків та продажу багажних квитанцій, то ФОП ОСОБА_3 у серпні 2011р. виписані позивачу податкові накладні: № 1 від 15.08.2011р. на суму 409111,20грн., у т.ч. ПДВ 68185,20грн. та № 4 від 31.08.2011р. на суму 409111,86грн., у т.ч. ПДВ 68185,31грн. (а.с. 38-39).

Перерахування ПАТ "АК "Кримавтотранс" виторгу від реалізації квитків ФОП ОСОБА_3 відповідно до касових відомостей підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 212-218), а видача йому належних коштів з реалізації квтків та багажу - видатковими касовими ордерами (а.с. 219-236).

На підтвердження фактичного виконання договору між позивачем та ФОП ОСОБА_4 позивачем суду надані: копія акту здачі-приймання наданих послуг № 902 від 31.08.2011р. з ФОП ОСОБА_4, де зазначено, що Виконавцем-1 надані послуги по організації перевезень на суму 91316,38грн., виторг від продажу багажних квитанцій становить 6687,78грн., всього на суму 98004,16грн. (в т.ч. ПДВ 16334,03грн.); копія податкової накладної № 902 від 31.08.2011р. на суму 98004,16грн. (в т.ч. ПДВ 16334,03грн.) (а.с. 33-34).

Що стосується виторгу від продажу пасажирських квитків та продажу багажних квитанцій, то ФОП ОСОБА_4 у серпні 2011р. виписані позивачу податкові накладні: № 1 від 15.08.2011р. на суму 463269,00грн., у т.ч. ПДВ 77211,50грн. та № 2 від 31.08.2011р. на суму 463 269,74грн., у т.ч. ПДВ 77 211,62грн. (а.с. 36-37).

Перерахування ПАТ "АК "Кримавтотранс" виторгу від реалізації квитків ФОП ОСОБА_4 відповідно до касових відомостей підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 192-198), а видача їй належних коштів з реалізації квитків та багажу - видатковими касовими ордерами (а.с. 199-208).

Вищевказані податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2011р. (а.с. 50-82).

Твердження відповідача в акті перевірки про ненадання йому податкових накладних, спростовуються даними самого ж акту, де зазначено, що листом за вих.№ 887/5 від 13.07.2012р. позивачем були надані засвідчені копії документів, в тому числі податкові накладні.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, про безпідставність неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Доказів того, що ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 під час виписки спірних податкових накладних не були зареєстровані як платники ПДВ, відповідачем не надано.

Відповідно до матеріалів справи, податкові накладні, містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р, а саме: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

П. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) період (п. 200.3).

Таким чином, спірна сума податкового кредиту в розмірі 290794,00грн. підтверджується належним чином складеними платниками ПДВ податковими накладними, а відтак висновки про його завищення на цю суму суперечать фактичним обставинам справи та податковому законодавству.

В силу п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Статуту, основними видами діяльності позивача є, зокрема, функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту та допоміжне обслуговування наземного транспорту, тому організація, з використанням послуг перевізників - ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом та надання автостанційних послуг, за висновком суду, свідчить про використання позивачем даних послуг у власній господарській діяльності.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, відповідачем не наведено.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Однак, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим належними доказами не доведено, в чому полягає неспрямованість укладених позивачем з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 договорів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Будь-яких даних та доказів нікчемності угод між позивачем та ФОП ОСОБА_3, а також ФОП ОСОБА_4, відповідачем не зазначено.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте, з цієї підстави спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнавались.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки податкове повідомлення-рішення №0007851502 від 13.08.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 436191,00грн., в тому числі 290 794,00грн. основного платежу та 145397грн. штрафних санкцій, винесено відповідачем у порушення вимог податкового законодавства та всупереч фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; 197, п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.09.12 у справі № 2а-8969/12/0170/8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна