Рішення № 30348228, 18.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 5011-66/9416-2012 18.03.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського

району м. Києва «Печерськжитло»

про стягнення 285 101,84 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Мірошник М.М. - предст. за довір.;

від відповідача: Денисенко А.В. - предст. за довір.

Рішення прийняте 18.03.2013, у зв»язку з оголошено в судовому засіданні перервою з 2.02.2013 по 18.03.2013.

У судовому засіданні 18.03.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» про стягнення заборгованості за надані з 01.01.2012 по 30.04.2012 послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 275 905,48 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 404,64 грн., 3% в розмірі 1 264,24 грн. та пеню в розмірі 6 527,48 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2012 у справі №5011-66/9416-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2012 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012, справу передано на новий розгляд господарського суду міста Києва.

Згідно повторного автоматичного розподілу справи №5011-66/9416-2012, вказана справа передана на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.01.2013 справу прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 04.02.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2013, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 27.02.2013.

В судовому засіданні 27.02.2013 представник відповідача подав суду додаткові документи до матеріалів справи.

В судовому засіданні 27.02.2013, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 18.03.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 111№І Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час судового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2004 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Печерськжитло" (абонент) був укладений Договір №03854/2-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (надалі по тексту - місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за №165/374 (надалі по тексту - правила користування), правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №403/6691 (надалі по тексту -правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Предметом Договору є забезпечення відповідача послугами з постачання питної води, якість якої повинна відповідати вимогам ДОСТу 2874-82 «Вода питна» та приймання від останнього в систему каналізації м. Києва стічні води (п.1.4. Договору).

27.06.2008 Міністерство з питань житлово-комунального господарства України затвердило Наказ №190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", яким було скасовано Наказ Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65 та введено нові правила користування системою централізованого водопостачання та водовідведення.

Наказом № 190 встановлено наступне:

- п. 3.1. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

- п. 5.2. Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

- п. 5.21. Зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем.

Таким чином, із змісту Наказу №65 та Наказу №190 слідує, що облік споживання обсягів питної води здійснюється виключно по засобам обліку, які встановлені у будинку споживача на межі балансового розподілу мережі виробника та абонента.

Згідно з п. 2.1.1. Договору облік поставленої питної води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Пунктом 2.1.2. Договору передбачено, що зняття показників лічильника (-ів) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м.куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату у наданих послуг.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання (пункт 2.1.4 Договору).

У відповідності до п.п. 2.1.5, 2.1.6 Договору абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника; облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника; абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягах наданих послуг (за встановлено постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги; для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами; звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків; в разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та поведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Пунктом 2.2.1. Договору сторони погодили, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з пунктом 2.2.2. Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі платежу, позачергово зараховується постачальником в погашення боргу.

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (пункт 2.2.3. Договору).

Відповідно до пункту 2.2.4 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року, позивач надав відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод на загальну суму 2 249 849,35 грн., що підтверджується розшифровками рахунків абонента за період з 01.01.2012 по 30.04.2012, актами зняття показань з приладу обліку за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 (копії наявні в матеріалах справи).

Відповідно до ст.ст. 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, Договір передбачає надання послуг з постачання питної води для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб (у відповідності до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 № 2918-111). ПАТ «АК «Київводоканал» надає послугу з питного водопостачання, не розділяючи її на категорії в залежності від того, для яких потреб ця послуга буде використана відповідачем, та проводить нарахування за питну воду, яка в подальшому використовується відповідачем у своїй господарській діяльності для надання послуг споживачам (мешканцям) з холодного водопостачання та водовідведення та за питну воду, яка в подальшому використовується відповідачем у своїй господарській діяльності для надання послуг споживачам (мешканцям) з гарячого водопостачання.

Крім того, слід зазначити, що споживачем питної води у розумінні ст.4 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" є юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб. Предметом Договору є забезпечення відповідача послугами з постачання питної води відповідно до ДОСТ 2874-82 "Вода питна" та Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 №400 без розподілу постачання питної води на категорії в залежності від того, для яких потреб ця послуга буде використана відповідачем в своїй господарській діяльності: чи для надання послуги з холодного водопостачання, чи для надання послуги з гарячого водопостачання. (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2011 по справі №7/548 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» про стягнення заборгованості за надані з 01.10.2008 по 31.07.2010 послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 2 835 762,72 грн.)

Власниками водопровідних мереж, якими здійснюється постачання гарячої води та індивідуальних теплових пунктів (бойлерів), є ПАТ «Київенерго». Питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води транспортується водопровідними мережами ПАТ «АК «Київводоканал» та на межі балансової належності водопровідних мереж позивача та ПАТ «Київенерго» передається КП УЖГ Печерського району м. Києва «Печерськжитло». Об'єми переданих на межі балансової належності послуг з постачання питної води відповідачу фіксуються в актах зняття показань з приладів обліку (наявні в матеріалах справи) шляхом зняття показань з водолічильників, що встановлюються на межі балансової належності. Акти про зняття показань з приладів обліку підписані та погоджені представниками відповідача (копії актів наявні в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково у загальній сумі 1 973 943,87 грн., що підтверджується платіжними вимогами-дорученнями за період з 01.01.2012 по 30.04.2012, копії яких є в матеріалах справи.

Внаслідок невиконання відповідачем у встановлені договором строки своїх зобов'язань, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01.01.2012 по 30.04.2012 на загальну суму 275 905,48 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, зокрема, з тих підстав, що розрахунок позовних вимог на суму 275 905,48 грн. безпідставно містить у собі грошову суму, яка є вартістю води на підігрів, яка не випливає із зобов'язання та яку відповідач не зобов'язаний сплачувати позивачу.

Проте, суд не може погодитись з даними запереченнями виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, Договору, позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та, на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, приймати від нього стічні води відповідно до правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва.

Згідно з пунктом 2.1.1. Договору, облік поставленої питної води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Згідно з вимогами пунктів 2.1, 2.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за №936/15627 (надалі по тексту - Правила) договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до п.3.7. Правил, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Пунктом 3.13. цих правил передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності (абз.2).

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором (абз.3).

При цьому, згідно п.1.2 цих Правил, виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник).

Згідно приписів статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1). Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч.2). Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч.3). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами (ч.5).

Таким чином, спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких сторонами визначено актами відповідно до умов Договору, а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка використовується для гарячого водопостачання, як про це зазначає відповідач, а відтак правовідносини сторін регулюються умовами Договору, виходячи зі складених двосторонніх актів. Аналогічна правова позиція висловлена Вищий господарський суд України, зокрема у своїх постановах від 16.05.2012 № 3/75-64/269 та від 27.11.2012 у справі № 52/237-35/143-2012.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що договором передбачено облік питної води, в тому числі і тієї, що йде на підігрів у місці передачі послуг від позивача відповідачу - на межі балансової належності, де встановлені водолічильники.

Відповідачем в своїх запереченнях також зазначається недоведеність позивачем наявності заборгованості у відповідача за спірний період.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

За таких обставин враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані з 01.01.2012 по 30.04.2012 послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 275 905,48 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 4.2. Договору стронами визначено, що за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем керуючись п. 4.2. Договору, нарахувано пеню за період з січня 2012 по квітень 2012 у розмірі 6 527,48 грн.

Враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем та доданим до позову розрахунком пені у розмірі 6 527,48 грн., який, за висновками суду, є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам законодавства, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за період з січня 2012 року по квітень 2012 року нараховані та пред'явлені до стягнення три відсотки річних в сумі 1 264,24 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 404,64 грн.

При перевірці судом проведених позивачем розрахунків встановлено, що суми заявлених до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на задоволення позову судовий збір, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Печерськжитло" (01103, м. Київ бул. Дружби народів, 30/1, код ЄДРПОУ 03366569) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) заборгованість в розмірі 275 905,48 грн. (двісті сімдесят п»ять тисяч дев»ятсот п»ять гривень 48 коп.), інфляційні втрати в розмірі 1 404,64 грн. (одна тисяча чотириста чотири гривні 64 коп.), три проценти річних в розмірі 1 264,24 грн. (одна тисяча двісті шістдесят чотири гривні 24 коп.), пеню в розмірі 6 527,48 грн. (шість тисяч п»ятсот двадцять сім гривень 48 коп.), 5 702,04 грн. (п»ять тисяч сімсот дві гривні 04 коп.) - судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення: 26.03.2013

Суддя М.Є. Літвінова