Ухвала суду № 30346551, 01.04.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/3016/13-ц

2-1801/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 року м. Київ

01 квітня 2013 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Українець В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності, зобов'язання вчинити дії, перевіривши виконання вимог статті 121 ЦПК України,

в с т а н о в и в:

12 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на майно, набуте в період шлюбу та про витребування частини цього майна. Свої вимоги мотивує тим, що в період шлюбу з ОСОБА_3 було набуті транспортні засоби та речі домашнього обіходу за її кошти, проте ОСОБА_3 розпорядився транспортними засобами без її згоди та передав їх ОСОБА_2

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та надано строк на усунення її недоліків терміном п'ять днів з моменту отримання копії ухвали.

Відповідно до цієї ухвали заява не відповідає вимогам пунктів 3, 4, 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК, згідно яких позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог, ціну позову щодо вимог майнового характеру, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Позовна заява не містить чіткого змісту позовних вимог.

Так, позивач не зазначила за яку суму була продана нею квартира в 1996 році; яка сума витрачена нею на будівництво будинку в місті Чернігові; яка сума коштів залишилася на придбання спірного майна; дати придбання кожного з зазначених транспортних засобів, іх вартість на час придбання та вартість кожного транспортного засобу на час звернення з позовом в суд; за ким, коли та на підставі якого документа зареєстрований кожен з транспортних засобів, як на час їх придбання, так і на теперішній час.

Не містить позовна заява конкретного переліку придбаних меблів та зазначення вартості кожного предмета, як на час придбання, так і на час звернення з позовом в суд. У заяві лише зазначено, що в 2006 році придбано дубовий кухонний гарнітур; в 2007 році - меблі до ванної кімнати та меблі в коридор; набір кухонних меблів у вітальню "Асиметрія" в 2006 році тощо. У позовній заяві слід зазначити, коли та на які кошти була придбана кожна річ; її вартість на теперішній час, із зазначенням доказів, що підтверджують факт придбання майна в період шлюбу за спільні кошти; де знаходиться наразі це майно, якщо сторони не проживають спільно. Також позовна заява має містити перелік меблів, що входять до цих меблевих комплектів. Крім того, в перелік майна, на яке позивач просить визнати право власності, входять побутова техніка та освітлювальні прилади, проте в позовній заяві не зазначено вартості жодного предмета, як на час його придбання, так і на теперішній час з урахуванням його зносу.

Аналогічні вимоги стосуються й інших предметів домашнього вжитку, а саме: набір для каміна 6 одиниць (з чого він складається), 3 килими, вази, 4 дзеркала, різні сервізи, карнизи, 6 комплектів гардин, 3 комплекти сантехніки, 6 комплетів постільної білизни (яких вони розмірів, кольорів), 2 набори кришталевого посуду, 2 набори столових предметів (перелік предметів, що входять до наборів). Вартість кожного предмета на час придбання та на час пред'явлення позову з урахуванням зносу. Вбачається, що частина майна може складатися не з однієї речі (зокрема, набір для каміну, набір кришталевого посуду, кавовий сервіз, набір столових предметів тощо), тому позивачу необхідно чітко зазначити з яких предметів складається це майно та докази на підтвердження таких обставин.

Також позивач просить поділити й інші рухомі речі (витяжку, духову шафу, пилосос, холодильник тощо). У заяві не вказані індивідуальні ознаки кожної з цих речей (із зазначенням марки, виробника, фактури, складу, кольору тощо) та докази на підтвердження таких обставин. Необхідність визначення таких індивідуальних ознак кожної речі викликана тим, що у випадку задоволення позову про поділ майна та виділ кожній стороні окремих речей, рішення суду має бути зрозумілим, зокрема, для державного виконавця.

Предметом поділу є побутові прилади, на які при їх придбанні надаються відповідні документи. Позовна заява не містить інформації щодо наявності таких документів чи їх відсутності з зазначенням причин відсутності. Тобто, не зазначені докази, що підтверджують факт придбання спірних предметів під час шлюбу та за спільні кошти.

Щодо визнання права власності на картини, то слід зазначити їх вартість, спосіб отримання їх в дар (чи є нотаріально посвідчений договір дарування).

З позовної заяви вбачається, що ряд предметів придбано до 1996 року, тому позовна заява має містити виклад обставин, з урахуванням того, яке майно позивач вважає спільною сумісною власністю подружжя, яке конкретно майно вважає набутим нею в період шлюбу за власні кошти та на підставі яких доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі. Підтвердження таких складностей позивач суду не надала та не зазначила жодного доказу, який би підтвердив факт її звернення до будь-яких осіб, держаних органів чи організацій з проханням надати такі документи та відмови в задоволені її прохання.

Крім того, позивачу необхідно чітко викласти позовні вимоги, а саме: чи ставить вона питання про визнання права власності за нею лише на майно, набуте нею за власні кошти в період шлюбу, чи ставить вона також питання про поділ майна, яке набуте нею з чоловіком в період шлюбу, оскільки в описовій частині позовної заяви просить при визнанні за нею права власності на перераховане в позовній заяві майно, врахувати частину майна, яке було набуте в період шлюбу та яким розпорядився її чоловік без її згоди, передавши його ОСОБА_4, оскілки суд має розглядає вимоги в межах заявленого позову (ст.11 ЦПК України). Тобто, слід визначитися: чи заявляється позов лише про визнання права власності на майно, набуте в період шлюбу за кошти позивача і не заявляється позов про поділ іншого майна, набутого в шлюбі; чи заявляється позов про поділ всього майна, набутого в шлюбі, проте позивач просить в порядку поділу спільно нажитого майна, визнати частину майна таким, що набуте позивачем хоч і в період шлюбу, проте не за спільні кошти подружжя, а за її власні кошти.

Законом визначено (ст. 60, ч. 1 ст. 70 СК України), що частки дружини та чоловіка при поділі майна є рівними, проте у прохальній частині позову позивач не визначає частки, які просить виділити сторонам та не зазначає про рівність їх часток чи про прохання поділити майно не в рівних частках, відступивши від засад рівності часток подружжя та з яких підстав, зазначивши докази на підтвердження такого відступу. Позивач наводить перелік майна, яке просить виділити кожній стороні, проте позовна заява не містить зазначення жодного доказу на підтвердження вимог позивача щодо запропонованого нею варіанту розподілу майна.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що заявлено дві вимоги майнового характеру: про визнання права власності на майно до ОСОБА_3 та про витребування цього майна у ОСОБА_2, шляхом зобов'язання останнього повернути позивачу, як власнику майна, яке незаконно передано ОСОБА_2 ОСОБА_3 За таких обставин, у позовній заяві слід зазначити ціну кожної позовної вимоги.

Згідно з ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

При зверненні в суд з позовом позивач сплатила 107 гривень 30 копійок судового збору, що є менше, ніж розмір судового збору навіть для вимог немайнового характеру. З урахуванням заявлених вимог, необхідно було доплатити судовий збір за вимоги майнового характеру в розмірі 3033 гривні 70 копійок на рахунок № 31212206700010, Банк отримувача: ГУ ДКУ у м. Києві, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, код банку отримувача (МФО): 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030001, отримувач коштів: УДК у Солом'янському районі м. Києва.

Ухвала судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року отримана позивачем 12 березня 2013 року.

Станом на 01 квітня 2013 року до суду не подано будь-яких заяв чи клопотань про поновлення чи продовження строку для усунення вказаних недоліків.

Згідно з ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Вбачається, що вимоги ухвали від 18 лютого 2013 року про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 не виконано, для виконання було достатньо часу, наслідки невиконання вимог ухвали були роз'яснені.

З огляду на наведене, позовну заяву необхідно визнати неподаною та повернути позивачеві.

Згідно меморіального ордеру № КР117617 від 12 грудня 2012 року позивач при зверненні до суду сплатила 107 гривень 30 копійок через АТ «Брокбізнесбанк».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 вважати неподаною та повернути позивачеві.

Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Зобов'язати Управління державного казначейства у Солом'янському районі м. Києва повернути ОСОБА_1 107 гривень 30 копійок, внесені нею через АТ «Брокбізнесбанк» згідно меморіального ордеру № КР117617 від 12 грудня 2012 року як судовий збір при подачі позову.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: