Рішення № 30346294, 21.03.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-4006/12

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

21 березня 2013 року Печерський районний суд м. Києва

головуючого: судді Соколова О.М.,

при секретарі: Нагібіній Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» за участю третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» (далі за текстом: ТДВ «СК «Райп») 35077 грн. 52 коп. матеріальної шкоди, 22078 грн. 02 коп. штрафних санкцій, 1500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, а також 586 грн. 50 коп. витрат з оплати судового збору. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 20 лютого 2012 року о 09 год. 20 хв. відбулося ДТП за участю автомобіля марки «SCHWARZMUELLER» д.н.з. НОМЕР_5 з напівпричепом «ДАФ» д.н.з. НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «TOYOTA» д.н.з. НОМЕР_7 під керуванням водія ОСОБА_1. Винним у здійсненні вказаної ДТП, відповідно до Постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2012 року було визнано ОСОБА_3. Власником автомобіля марки «SCHWARZMUELLER» є ОСОБА_2. Цивільно-правова відповідальність останнього на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТДВ «СК «Плюс», назву якого було змінено на ТДВ «СК «Райп». На звернення позивача з вимогою здійснити страхове відшкодування ТДВ «СК «Райп» відмовило йому у здійсненні такої виплати, тому останній просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в примусовому порядку та задовольнити позов в заявлений ним спосіб.

В судове засідання позивач та його представник не з'явились, про місце, день і час розгляду справи повідомлялися належним чином, проте від представника позивача надійшла письмова заява про проведення розгляду справи за її відсутністю, в якій остання позовні вимоги підтримала просила задовольнити із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої було зменшено заявлений до стягнення розмір матеріальної шкоди до 48446 грн. 33 коп., з яких: 35077 грн. 52 коп. сума страхового відшкодування, 5437 грн. 02 коп. сума пені, 350 грн. 78 коп. сума нарахованого індексу інфляції, 1078 грн. 27 коп. сума 3% річних., 3000 грн. 00 коп. сума вартості послуг адвоката, 630 грн. 00 коп. сума витрат позивача на подачу оголошення в газету «Урядовий кур'єр» та 786 грн. 24 коп. сума витрат позивача на подачу оголошення в газету «Хрещатик». Крім того, зазначила, що не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку.

ТДВ «СК «Райп» свого представника в судове засідання не направило, про місце, день та час розгляду справи повідомлене належним чином (103,) й крім того, в порядку передбаченому ч. 9 ст. 74 ЦПК України (а.с. 108, 109), про причини неявки представника суду не повідомило.

Треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про місце, день і час розгляду справи повідомлені належним чином, в порядку передбаченому ч. 9 ст. 74 ЦПК України (104, 108, 109), про причини неявки суду не повідомили.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За викладених обставин, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних в справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, 20 лютого 2012 року о 09 год. 20 хв. в м. Києві по просп. Гагаріна, керуючи автомобілем марки «SCHWARZMUELLER» д.н.з. НОМЕР_5 з напівпричепом «ДАФ» д.н.з. НОМЕР_6 внаслідок порушення п. 10.1 ПДР здійснив зіткнення з автомобілем марки «TOYOTA» д.н.з. НОМЕР_7 під керуванням водія ОСОБА_1, в результаті чого були пошкоджені транспортні засоби.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2012 року у, винними у вчиненні зазначеної ДТП визнано ОСОБА_3 (а.с. 8).

Вказані обставини встановленні у рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року у справі № 2604/16816/12 (а.с. 38).

Згідно п. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_3 у вчинені вищевказаній ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.

У рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року у справі № 2604/16816/12 також встановлено, що ОСОБА_3 вчинив ДТП під час виконання своїх службових обов'язків. Крім того, згідно вказаного рішення власником автомобіля марки «SCHWARZMUELLER» д.н.з. НОМЕР_5 є ОСОБА_2.

Згідно полісу № АА/2347971 автомобіль марки «SCHWARZMUELLER» д.н.з. НОМЕР_5, яким керував ОСОБА_3 був взятий під страховий захист ТДВ «СК «ПЛЮС» правонаступником якого є ТДВ «СК «Райп» (а.с. 19, 39).

Згідно висновку звіту № 2120 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу (а.с. 9-12, 15-17) вартість матеріального збитку складає 35077 грн. 52 коп.

ОСОБА_1 подав до ТДВ «СК «Райп» всі необхідні документи та звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування.

17 квітня 2012 року своїм листом ТДВ «СК «Райп» відмовило позивачу у здійсненні страхового відшкодування із посиланням на те, що грошові кошти за полісом № АА/2347971 не було сплачено.

Як визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження виплати позивачу страхового відшкодування, або доказів правомірності відмови у здійсненні такої виплати позивачеві (анулювання або не укладення договору страхування, ненадання позивачем необхідних документів тощо), відповідачем не надано.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь суми страхового відшкодування є обґрунтованою та підлягає задоволенню страхового відшкодування у розмірі 35077 грн. 52 коп.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Таким чином, вимога ОСОБА_1 в частині стягнення з ТДВ «СК «Райп» 5437 грн. 02 коп. пені також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

За наведених обставин, суд, враховуючи розмір страхового відшкодування встановлений в судовому засіданні, вважає, що з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню 350 грн. 78 коп. індексу інфляції та 1078 грн. 27 коп. 3% річних.

Разом з цим не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 щодо стягнення з ТДВ «СК «Райп» витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп., оскільки граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, диференційована в залежності від платника. Так, якщо компенсація сплачується іншою стороною, її граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи, проте позивачем не надано, такого розрахунку.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати з оплати судового збору в розмірі 419 грн. 43 коп. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60‚ 88, 169, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» за участю третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» (ідентифікаційний код 31158052) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) 35077 (тридцять п'ять тисяч сімдесят сім) грн. 52 коп. страхового відшкодування.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» (ідентифікаційний код 31158052) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) 5437 (п'ять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 02 коп. пені.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» (ідентифікаційний код 31158052) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) 350 (триста п'ятдесят) грн. 78 коп. індексу інфляції.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» (ідентифікаційний код 31158052) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) 1078 грн. 27 коп. 3% річних.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» (ідентифікаційний код 31158052) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) 419 (чотириста дев'ятнадцять) грн. 43 коп. витрат з оплати судового збору.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» (ідентифікаційний код 31158052) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) 630 (шістсот тридцять) грн. 00 коп. витрат позивача на подачу оголошення в газету «Урядовий кур'єр».

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» (ідентифікаційний код 31158052) на користь ОСОБА_1 786 грн. 24 коп. витрат позивача на подачу оголошення в газету «Хрещатик».

В задволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.М. Соколов