Рішення № 303455, 25.10.2006, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2006 року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - судді Фальчука В.П. суддів: Градовського Ю.М., Суворова В.О., при секретарі - Петренко Г.А., за участю представника Закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанку" - Жукова Т.В., представника позивача - ОСОБА_1., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Кредо", Закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанку" про стягнення збитків, спричинених незаконними діями у розмірі 9004 гривні 19 коп., моральної шкоди у розмірі 200000 гривен, витрат на санаторно-курортне лікування у розмірі 3450 гривен, визнання недійсними п.п.14.14, 14.2, 15.2, 16.3.7 договору страхування та розірвання договору, повернення страхового платежу у розмірі 824 гривні 19 коп. -

ВСТАНОВИЛА: 26 липня 2005 року ОСОБА_2. звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з цивільним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Кредо" /далі ТДВ „СК „Кредо"/, Закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанку" /далі -„Приватбанк"/ про стягнення збитків, спричинених незаконними діями у розмірі 9004 гривні 19 коп., моральної шкоди у розмірі 200000 гривен, витрат на санаторно-курортне лікування у розмірі 3450 гривен, визнання недійсними п.п.14.14, 14.2, 15.2, 16.3.7 договору страхування та розірвання договору, повернення страхового платежу у розмірі 824 гривні 19 коп. вказуючи на такі обставини:

20 грудня 2004 року між страховим агентом - „Приватбанком", який діяв від імені та за дорученням ТДВ „СК „Кредо", на підставі договору доручення на виконання страхових агентських послуг №НОМЕР_4 від 01.11.2002 року ОСОБА_3. та ОСОБА_4. було укладено договір НОМЕР_1 страхування наземного транспорту, автомобіля flAEWOO LAN0S, державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2. на праві власності. Тоді ж позивачем, на виконання умов договору, була сплачена вартість страхового платежу у розмірі 824 гривні 19 коп.

Укладений договір позивачу не було вручено страховиком у зв'язку з тим, що його належним чином не було виготовлено.

03 січня 2005 року застрахований транспортний засіб було пошкоджено в результаті ДТП, де винною стороною визнано водія автомобіля, який спричинив пошкодження автомобілю позивача.

05 січня 2005 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, але йому було відмовлено на підставі того, що ним не виконано умови договору, а саме: не надано копії протоколу його медичного огляду на стан сп'яніння після ДТП. Виконати такі умови договору позивач не міг, тому що не знав про це, так як йому не було надано екземпляру договору страхування.

Позивач вважає, що п.п.14.14, 14.2, 15.2, 16.3.7 договору страхування в частині вимог про надання копії протоколу медичного огляду на стан сп'яніння та вживання психоактивної речовини суперечать діючому законодавству України, яке регулює цивільні правовідносини, пов'язані з відшкодуванням майнової шкоди, тому просить визнати їх недійсними.

Так як страховик грубо порушив вимоги договору страхування, не виконав своїх зобов'язань по договору відмовившись сплатити страхові виплати, позивач просить розірвати договір страхування, зобов'язавши страхову компанію та „Приватбанк" повернути страховий платіж у розмірі 824 гривні 19 коп. та виплатити майнову шкоду, пов'язану з витратами на надання йому юридичних

послуг, укладення нового договору страхування транспортного засобу, та на такі ж послуги - для захисту своїх прав по зазначеному договору страхування.

Позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 200000 гривен, спричинену йому неправомірними діями відповідачів, так як він морально страждав та переживав, було порушено його звичний спосіб життя, він вимушений був докладати додаткових зусиль для його налагодження. З цих причин погіршився його фізичний стан, більшу частину часу він знаходився у лікарні, порушилися сімейні відносини, його покинула дружина. Після лікування позивач потребує реабілітації в умовах санаторно-курортного лікування, вартість якого складає 3450 гривен, та які він просить стягнути з відповідачів.

Відповідачі позов не визнали посилаючись на те, що позовні вимоги не обґрунтовані та не доведені належними доказами.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2006 року ОСОБА_2. у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі у зв'язку з тим, що позивач не надав суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2. просить рішення суду скасувати у зв"язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права^ та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі вказуючи, що в порушення умов договору страхування, Законів України „Про страхування", „Про захист прав споживачів", відповідачі не надали йому копії договору, відмовили у виплаті страхового відшкодування, чим спричинили майнову та моральну шкоду. Для забезпечення позову представник ОСОБА_2. просить накласти арешт на рахунки відповідачів, зазначаючи їх номери та відділення банків, де вони знаходяться.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав:

Згідно п.1,4ч.1ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2004 року між страховим агентом „Приватбанком", який діяв за дорученням страховика - ТДВ „СК „Кредо" і ОСОБА_4. було укладено договір страхування наземного транспорту №НОМЕР_1 на строк 36 місяців, з 20.12.2004 року по 19.12.2007 року - включно. Договір було підписано сторонами, та страхувальнику страховим агентом було виписано рахунок у розмірі 824 гривні 19 коп., який він оплатив того ж дня. З моменту оплати договір страхування набрав законної сили у зв'язку з тим, що позивач сплатив всю суму страхового платежу.

Гарантом виконання зобов'язань ТДВ „СК „Кредо" за договором страхування є „Приватбанк".

Відповідно до п.п.19 договору, договір страхування укладається у трьох примірниках, що мають рівну юридичну силу, та зберігається по одному примірнику у страховика, страхового агента та страхувальника, незалежно від того, набрав договір законної сили чи ні.

Договір страхування було виготовлено страховим агентом, тому страховий агент повинен був забезпечити своєчасну передачу одного примірника договору кожній із сторін.

Відповідно до п.8ч.1ст.21 Закону України „Про захист прав споживачів" №1023-Х11 від 12.05.1991 року права споживача вважаються у будь-якому разі порушеними, якщо документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не надано споживачу.

В порушення зазначених вимог Закону та п.п.19 умов договору страхування, страховий агент своєчасно не передав для зберігання один примірник страхувальнику, посилаючись на те, що договір ще не виготовлений у необхідному обсязі. Ця обставина підтверджується службовою запискою ОСОБА_3 від

19.04.2005 року, в якій визнано, що договір може бути переданий ОСОБА_2. лише після спливу 48 діб після його оплати 7а.с.24/.

03 січня 2005 року автомобіль позивача ДАЕWОО LANOS, державний номер НОМЕР_2, який був предметом договору страхування наземного транспорту, отримав механічні ушкодження в результаті ДТП. Винною стороною у завданій майновій шкоді визнано водія, автомобілем якого було спричинено механічні пошкодження автомобіля позивача.

05.01.2005 року страхувальник, не маючи екземпляру договору страхування, звернувся з заявою до страховика про виплату страхового відшкодування майнової шкоди, яка настала в результаті страхового випадку.

В порушення п.п.16.1-2 договору.страхування, /яким передбачено обов'язок страховика протягом двох робочих днів, як Тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити всіх необхідних заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхового відшкодування/ листом від 21.03.2005 року ТДВ „СК „Кредо" відмовила ОСОБА_2. у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з ненаданням позивачем, відповідно до умов договору, копії протоколу медичного огляду на стан сп'яніння та вживання психоактивної речовини.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, що її завдала.

Відповідно до п.1ч.1ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, діючим цивільним законодавством передбачено підстави для відшкодування шкоди - винні дії чи бездіяльністю фізичної чи юридичної особи.

Частиною першою статті 991 ЦК України встановлені випадки, коли страховик має право відмовитися від здійснення страхових виплат страхувальнику, частиною другою цієї статті передбачено, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

П.п. 14.1.4 договору страхування передбачено, що у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, передбаченого умовами цього договору, страхувальник зобов'язаний у разі, якщо сталася ДТП, пройти медичний огляд для встановлення факту сп'яніння та вживання психотропної речовини, і одержати у медичному закладі копію протоколу медичного огляду встановленої форми.

Частиною шостою п.п.14.2 договору страхування передбачено, що для одержання страхового відшкодування страхувальник повинен надати копію протоколу медичного огляду про встановлення факту сп'яніння та вживання психоактивної речовини.

П.п.15.2 договору страхування передбачено, що страхове відшкодування не виплачується у разі ненадання страхувальником копії протоколу медичного огляду про встановлення факту сп'яніння та вживання психоактивної речовини.

П.п.16.3.7 договору страхування передбачено право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених розділом 15 цього договору, /у тому числі і на підставі п.п.15.2 відносно ненадання копії медичного огляду про встановлення факту сп'яніння та вживання психотропної речовини/.

Аналізуючи зазначені норми права та зазначені умови договору страхування колегія суддів приходить до висновку, що вимоги договору в частині вирішення питання про надання страхувальником страховику копії протоколу медичного огляду про встановлення факту сп'яніння та вживання психоактивної речовини суперечать нормам цивільного права, та обумовлені прийняттям страховиком таких зобов'язань /по виплаті страхового відшкодування/ додержанням страхувальником зайвих формальностей /надання зазначеного протоколу/. Страховик у договорі зазначив несправедливі умови, які формально дають йому підстави відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування. Це підтверджується тим, що:

- копія протоколу медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння та вживання психоактивної речовини не завжди може бути отримана страхувальником в силу того, що страховий випадок може відбутися далеко від населеного пункту, або коли може бути відсутня можливість дістатися до медичного закладу для проведення медичного огляду,

- не у кожному населеному пункті є медичні заклади, які мають право на проведення такого огляду,

не завжди під час ДТП її учасники фізично мають можливість пройти медичний огляд на стан сп'яніння та вживання психоактивно! речовини,

стан алкогольного сп'яніння не є дією чи бездіяльністю, в результаті якої спричиняється майнова шкода, та не створює причинно-наслідкового зв'язку між діями /бездіяльністю/ та спричиненою шкодою,

цивільним законодавством не передбачено відповідальності за спричинення майнової та немайнової шкоди- фізичній або юридичній іншій особі у зв'язку находженням причинителя шкоди у стані алкогольного сп'яніння.

кримінальним законодавством та законодавством про адміністративні правопорушення алкогольне сп'яніння є обтяжуючою обставиною вини особи, яка вчинила злочин чи адміністративний проступок.

Відповідно до ч.2,п.15ч.3,ч.4ст.18 Закону України „Про захист прав споживачів" визнаються недійсними умови договору, які обмежують права споживача і є несправедливими у зв'язку з істотним дисбалансом договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, які обумовлюють прийняття ним зобов'язань додержанням зайвих формальностей.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2. про визнання не дійсними умов договору, передбаченими п.п.14.1.4, 14.2, 15.2, 16.3.7 в частині проходження медичного огляду та надання страховику копії протоколу медичного огляду про встановлення факту сп'яніння та вживання психоактивної речовини підлягають задоволенню, так як ґрунтуються на законі.

Згідно ч.2ст.651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.5ст.653 ЦК України, ч.4ст.10 Закону України „Про захист прав споживачів", якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Апеляційним судом встановлено, що 28.12.2005 року ОСОБА_2. уклав договір страхування наземного транспорту №НОМЕР_3 з Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „ІНГОССТРАХ" /далі - ЗАО „СК „ІНГОССТРАХ"/, застрахувавши свій автомобіль ДАЕИЮО LAN0S, державний номер НОМЕР_2, та сплативши страховий платіж 697 гривен 39 коп.

Колегія суддів визнає, що порушення страховиком п.п.19, п.п.16.1.2 договору страхування, ст.991 ЦК України /відсутність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування/, ч.2,п.15ч.3,ч.4ст.18 Закону України „Про захист прав споживачів" /несправедливі умови договору/, формальний підхід до виконання своїх договірних зобов'язань - є істотним порушенням умов цього договору, що спричинило ОСОБА_2. матеріальну шкоду, пов'язану з виплатою страхової суми іншій страховій компанії /ЗАО „СК „ІНГОССТРАХ"/ у розмірі 697 гривень 39 коп., так як він був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору страхування з ТДВ „СК „Кредо" - на страхове відшкодування збитків, завданих йому фізичною особою в результаті ДТП.

На підставі викладеного позовні вимоги ОСОБА_2. про розірвання договору страхування підлягають задоволенню, так як є законними та обґрунтованими.

Підлягають задоволенню, частково позовні вимоги ОСОБА_2. про відшкодування майнової шкоди у розмірі 697 гривен 39 коп., які пов'язані з розірванням договору страхування, у зв'язку з істотним порушенням ТДВ „СК „Кредо" зазначених умов договору, та необхідністю заключити інший договір страхування наземного транспорту.

Згідно ч.1ст.1209 ЦК України виконавець послуг зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній особі внаслідок недоліків послуг.

Згідно ч.1ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Апеляційним судом встановлено, що в результаті бездіяльності, неправомірних дій ТДВ „СК „Кредо", що обумовили недоліки наданих послуг у виконанні договору страхування наземного транспорту ОСОБА_2., позивачу була завдана моральна шкода, яка виразилася в тому, що він морально страждав та

і

переживав, було порушено його звичний спосіб життя, на відновлення якого він повинен був докладати додаткових зусиль. У зв'язку з цим загострилися його хвороби, погіршився загальний стан здоров'я, були зруйновані стосунки у сім'ї.

Колегія суддів визнає, що розмір спричиненої моральної шкоди позивачу становить 15000 гривен. При цьому суд виходить з характеру та обсягу душевних та психічних страждань позивача, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля/ необхідні для відновлення попереднього стану, а також із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тому, позовні вимоги ОСОБА_2. про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення сплаченого позивачем страхового платежу у розмірі 824 гривні 19 коп., тому що вони є необгрунтованими.

Відповідно до ч.4ст.653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено, договором або законом.

А ні договором страхування наземного транспорту, а ні Законом України „Про страхування" від 07.03.1996 року №85/96-ВР не передбачено повернення сплаченого страхового платежу, одержаного до розірвання договору страхування.

Позивач просить стягнути матеріальні збитки у розмірі 9004 гривні 19 коп. вказуючи, що вони складаються з оплати наданих йому юридичних послуг у розмірі 3180 гривен - 19.04.2005 року, та у розмірі 5000 гривен - 17.05.2005 року, і сплаченого страхового платежу у розмірі 824 гривні 19 коп.

Відповідно до п.2ч.3ст.79, ст.84 ЦПК України сплачені ОСОБА_4. втрати у розмірі 3180 гривен та 5000 гривен відносяться до витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги фахівця в галузі права, і не є збитками. Граничний розмір компенсації зитрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ч.1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які зона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав суду доказів /розрахунку/ того, на які юридичні послуги ним було витрачено 8180 гривен 19 коп. Законом граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу не встановлений. Тому зазначені вимоги позивача не підлягають задоволенню так як не ґрунтуються на законі та не доведені належними доказами.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на його користь вартості необхідного санаторно-курортного лікування у розмірі 3450 гривен у зв'язку з тим, що його захворювання не пов'язане з порушенням ТДВ „СК „Кредо" договору страхування наземного транспорту №НОМЕР_1, а є фізичними особливостями захворювання його організму /а.с.74/.

Відповідач „ПриватБанк" виступив гарантом виконання зобов'язань у кредитному договорі з боку страховика - ТДВ „СК „Кредо", що підтверджується відомостями, викладеними у зазначеного договорі, а також тим, що „вигодонабувачем" по договору є саме „Приватбанк"; страховим агентом у договорі є „ПриватБанк", відповіді на листи позивача надані „ПриватБанком" особисто, та за дорученням страховика.

Відповідно до ст.560 ЦК України за гарантією банк гарантує перед кредитором виконання боржником свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема - відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, відповідно до зазначених вимог закону кредитор має право вимагати виконання обов'язку з сплати збитків та моральної шкоди у повному обсязі з відповідачів - ТДВ „СК „Кредо" та „ПриватБанку", так і від кожного з них окремо.

Приймаючи до уваги, що відповідачі зобов'язані в однаковій мірі відшкодувати спричинену шкоду, вони повинні нести солідарну відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

У зв'язку з цим підлягає частковому задоволенню клопотання представника позивача про забезпечення позову накладенням арешту на кошти відповідачів у розмірі спричинених позивачу збитків, які знаходяться на банківських рахунках, відповідно до п.1ч.1ст.152 ЦПК України, так як невжиття таких заходів може зробити неможливим виконання рішення суду. Загальний розмір грошових коштів,

які підлягають арешту на рахунку кожного з відповідачів складає 15697 гривен 39 коп.

Підлягають солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача, відповідно до ст.88 ЦПК України, сплачені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи у poзмірі- ЗО гривен; та державне мито На користь держави у розмірі 51 гривні.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального і процесуального права, /не застосувавши закон, який підлягав застосуванню/, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.304, п.2ч.1ст.307, п.1,4ст.309, ст.313, ч.2ст.314, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2006 року -скасувати.

Ухвалити нове рішення: позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Кредо", Закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанку" про стягнення збитків, спричинених незаконними діями у розмірі 9004 гривні 19 коп., моральної шкоди у розмірі 200000 гривен, витрат на санаторно-курортне лікування у розмірі 3450 гривен, визнання недійсними п.п.14.14, 14.2, 15.2, 16.3.7 договору страхування та розірвання договору, повернення страхового платежу у розмірі 824 гривні 19 коп. Відкритого Акціонерного Товариства „Електронмаш" - задовольнити частково:

визнати недійсними умови договору №НОМЕР_1 страхування наземного транспорту, передбачені п.п.14.1.4, 14.2, 15.2, 16.3.7 в частині проходження медичного огляду страхувальником та надання страховику копії протоколу медичного огляду про встановлення факту сп'яніння та вживання психоактивної речовини,

розірвати договір №НОМЕР_1 страхування наземного транспорту, автомобіля ДАЕЇГОО LAN0S, державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2. на праві власності, укладений 20 грудня 2004 року між страховим агентом - „Приватбанком", який діяв від імені та за дорученням ТДВ „СК „Кредо", на підставі договору доручення на виконання страхових агентських послуг №НОМЕР_4 від 01.11.2002 року ОСОБА_3. та ОСОБА_2,

стягнути солідарно з Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Кредо", Закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанку" на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 697 гривен 39 коп., моральну шкоду у розмірі 15000 гривен, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи у розмірі ЗО гривен; та державне мито на користь держави у розмірі 51 гривні.

у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити. Накласти арешт на кошти Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Кредо" у сумі 15697 гривен 39 коп., які знаходяться на банківському рахунку №26500050000003 Закритого Акціонерного Товариства комерційного банку „ПриватБанку", код №13622789, МФО №305299 у м. Запоріжжя вул. 8 березня 34, поштовий індекс - 69068.

Накласти арешт на кошти Закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанку" у сумі 15697 гривен 39 коп., які знаходяться на банківському рахунку №29240828509101, ОКПО №14360570, МФО №305299 у м. Дніпропетровську, вул. Набережна 50.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців, з дня набрання законної сили.