Рішення № 30344486, 27.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4117/13 27.03.13За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України

про стягнення 4 139,52 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідачів: Компанець Т.Б.- представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства з енергоефективноті та енергозбереження України про стягнення 4 139,52 грн., з яких 3 956,29 грн. - основного боргу, 52,30 грн. - пені, 130,88 грн. - річних.

Ухвалою від 05.03.13 р. суддею Мельником С.М. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.03.13 р.

21.03.13р. через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому роти позову заперечує.

Представник позивача в судове засідання 27.03.13 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 27.03.13 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» правонаступником якого є позивач (далі - Позивач) та Державною інспекцією з енергозбереження (далі -споживач) було укладено договір № 2913/145 про надання послуги ADSL- підключення до мережі інтернет (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач надає споживачу на платній основі послугу доступу до мережі інтернет шляхом підключення до порту вузла інтернет укртелекому по абонененській лінії за допомогою обладнання ADSL, динамічної або постійної ІР-адреси, та інші додаткові постуги інтернет, які споживач може самостійно замовити через систему самообслуговування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином надав послуги Державній інспекції з енергозбереження по Кіровоградський області, правонаступником якої є відповідач, а відповідач за надані послуги не розрахувався у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 956,29 грн. Посилаючись на ст. 526, 530, 901, 903 ЦК України, просить задовольнити позовні вимоги.

Стаття 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що він не має зобов'язань за договором № 2913/145 про надання послуги ADSL- підключення до мережі інтернет перед позивачем, оскільки підставою для виникнення прав та зобов'язань є підписання сторонами договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб -підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»(далі - Закон).

Статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»(далі - Закон) встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи (ст. 36 Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частина 2 ст. 104 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Пункт 7 ст. 59 Господарського кодексу України, визначає, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Відповідно до п. 1. ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Згідно п. 3 ст. 17 Закону в Єдиному державному реєстрі зокрема містяться такі відомості щодо органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб:

- дані про перебування юридичної особи в процесі припинення;

- дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення;

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру (ч. 2 ст. 20 Закону).

Згідно п. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.11 № 346 «Про ліквідацію урядових органів», Державну інспекцію з енергозбереження разом з її територіальними управліннями ліквідовано.

Наказом Державної інспекції з енергозбереження від 12.04.11 №64 утворено ліквідаційну комісію, яка на даний час проводить процедуру ліквідації у встановленому чинним законодавством порядку.

В п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»зазначається, що господарським судам необхідно мати на увазі, що саме лише прийняття рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання не позбавляє його статусу юридичної особи, і до внесення до названого державного реєстру запису про припинення його діяльності він, зокрема, може виступати учасником судового процесу в загальному порядку. Водночас ліквідаційна комісія не є ні юридичною, ані фізичною особою і не може брати участі в судовому процесі, в тому числі й від імені суб'єкта господарювання, що ліквідується. Від імені останнього в суді з підстав, передбачених частиною першою статті 28 Господарського процесуального кодексу України та частиною четвертою статті 105 Цивільного кодексу України, виступають голова і члени названої комісії, ліквідатор юридичної особи.

Відповідно до ч.4 ст.105 ЦК України, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Як вбачається зі витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, виданого станом на 08.02.2013, Державна інспекція з енергозбереження як юридична особа не є припиненою та знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на те, що станом на день звернення з позовом до суду (04.03.2013 -штапм вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва) Державна інспекція з енергозбереження як юридична особа не припинена, то позовні вимоги до Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України, як правонаступника є необґрунтованими, непідтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 43,43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 01.04.13 р.

Суддя С.М. Мельник