Постанова № 30343399, 29.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2013 року № 2а-17471/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромгаз"

до Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної

податкової служби

про визнання протиправними дій

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромгаз" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 26088848; 04080, м. Київ, вул. Турівська, 12), які полягають у визнанні правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз» (код ЄДРПОУ 34603822; 04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекс-А ЛТД" (код ЄДРПОУ 33443792; м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2 Б), а також Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз» (код ЄДРПОУ 346031322; 04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44) зі споживачами природного газу у період з 01.12.2010 р. по 30.04.2011 р. такими, що є нікчемними, та такими, що вчинені з порушенням ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України); визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 26088848: 04080, м. Київ, вул. Турівська, 12), які полягають у направленні акту від 26.12.2011 р. №521/23-205/34603822 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агропромгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.04.2011 року» до ДПІ у містах та районах за місцезнаходженням контрагентів для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Відповідачем незаконно було проведена перевірка та дії Відповідача пов'язані із проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки Позивача є незаконними та такими, які порушують законні права підприємства.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач до суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли заперечення на позовну заяву. В обґрунтування заперечень Відповідач зазначає, що перевірка проводилася у відповідності до законодавства, тому вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи, вислухавши думку сторін та всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що на підставі службового посвідчення серія УКМ №9069384 проведена документальна невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромгаз", з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 30.04.2011 р.

За результатами перевірки складено акт про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Агропромгаз" від 26.12.2011 р. №521/23-205/34603822.

Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.75.1. ст.75 Кодексу, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Кодексу).

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4. ст.78, п.79.1., п.79.2. ст.79 Кодексу).

Відповідно до п.86.1. ст.86 Кодексу, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Крім того, суд звертає увагу, що в акті перевірки відсутні підстави проведення перевірки посилання на норми Закону та Наказ.

Відповідачем не надано суду докази того, на підставі чого було проведено перевірку Позивача.

З огляду на викладене вбачається, що перевірка ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС проводилася з порушенням норм закону та за відсутності направлення позивачу письмового запиту про надання пояснень та їх документальні підтвердження; крім того, відповідач не надав суду доказів того, що Позивачем не надано пояснення та їх документальні підтвердження на його письмовий запит, тобто, рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки проведено за відсутності підстав для проведення такої перевірки.

Крім того, Суд звертає увагу, що Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 р. було залишено без змін Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2012 р. по справі №2а-15673/12/2670, якою позовні вимоги ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромгаз" задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, що виразилися у проведенні документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромгаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 30 квітня 2011 року. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, що виразилися у складанні акту від 26 грудня 2011 року № 521/23-205/34603822 про проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромгаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 30 квітня 2011 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що між ТОВ «Агропромгаз» та ТОВ «Алекс-А ЛТД» було укладено наступні договори: договір купівлі-продажу природного газу № 21/12/01-ПГ від 21.12.2010 р., договір купівлі-продажу природного газу № 24/11/01-ПГ від 24.11.2011 р., договір купівлі-продажу природного газу № 24/01/01-ПГ від 24.01.2011 р., договір купівлі-продажу природного газу № 01/10ПГ від 23.02.2011 р., договір купівлі-продажу природного газу № 04/17-ПГ від 11.04.2011 р.

У відповідності до умов вищезазначених договорів, ТОВ «Алекс-А ЛТД» зобов'язується продати ТОВ «Агропромгаз» для подальшої реалізації природний газ, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Поставка природного газу оформлена актами прийому-передачі обсягів природного газу: від 31.12.2010 р. (500 000 м. куб.), 31.01.2011р. (700 000 м. куб.), 28.02.2011 р. (700 000 м. куб.), 28.02.2011р. (326 000 м. куб.), 31.03.2011 р. (700 000 м. куб.), 30.04.2011 р. (724 000 м. куб.).

На підставі актів приймання-передачі обсягів природного газу позивач отримав податкові накладні: № 324 від 25.1 1.2010 р., № 343 від 22.12.2010 р„ № 345 від 23.12.2010 р., № 348 від 24.12.2010.р„ № 352 від 27.12.2010 р„ № 362 від 30.12.2010 р„ № 18 від 24.01.2011 р., № 19 від 25.01.2011 р., № 23 від 26.01.2011 р„ № 31 від 28.01.2011 р., № 35 від 31.01.2011 р., № 11 від 07.02.2011 р., № 13 від 08.02.2011 р., № 16 від 10.02.2011 р., № 32 від 23.02.2011 р., № 41 від 24.02.2011 р., № 45 від 25.02.2011 р., № 1 від 01.03.2011 р„ № 29 від 12.04.2011 р.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі робіт, податковими накладними платіжними дорученнями (копії документів містяться в матеріалах справи).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки та відзиві на позов не зазначено жодних посилань щодо несплати Товариствами податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В акті перевірки зазначено наступне: «ТОВ «Агропромгаз» включено до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість з вартості реалізованого природного газу, що був придбаний у ТОВ «Алекс-А ЛТД» на загальну суму 1811 741,00 грн. ... В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Агропромгаз», що придбані у ТОВ «Алекс-А ЛТД» ... Отже, договори відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними ... усі. операції купівлі-продажу за ТОВ «Агропромгаз» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

На підставі чого відповідачем зроблено висновок про невідповідність укладеного договору вимогам ст. 203 ЦК України та, відповідно, наявність, у зв'язку з цим, підстав передбачених п.1 ст.215 ЦК України, який є не переконливим виходячи з наступного.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеної угоди з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Поруч з тим, протоколи допиту свідків не є допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, згідно з положеннями ст.323 Кримінально-процесуального кодексу України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому, згідно ст.76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагента Позивача було ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даного підприємства під час укладання та виконання договорів.

Суд скептично ставиться до посилання Відповідача на той факт, що у контрагента Позивача відсутні власні транспортні засоби, тобто товариство не має можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами, оскільки зі змісту Договорів, контрагент Позивача надавав послуги та продукцію, а не транспортні.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Крім того, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржувані договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалах ВАСУ від 17.07.2012 р. по справі за №К/9991/72255/11; від 12.07.2011 р. по справі за № К/9991/11753/12; від 02.08.2012 р. по справі №К/9991/20740/12.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 26088848; 04080, м. Київ, вул. Турівська, 12), які полягають у визнанні правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз» (код ЄДРПОУ 34603822; 04070, м. Київ, вул. Почайнинська. 38/44) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекс-А ЛТД" (код ЄДРПОУ 33443792; м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2 Б), а також Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз» (код ЄДРПОУ 346031322; 04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44) зі споживачами природного газу у період з 01.12.2010 р. по 30.04.2011 р. такими, що є нікчемними, та такими, що вчинені з порушенням ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 26088848: 04080, м. Київ, вул. Турівська, 12), які полягають у направленні акту від 26.12.2011 р. № 521/23-205/34603822 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агропромгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.04.2011 року» до ДПІ у містах та районах за місцезнаходженням контрагентів для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту п. 3 р. I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 (далі - Порядок оформлення результатів перевірок), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У відповідності до п. 3 р. IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок, Акт (довідка) документальної перевірки після його (її) реєстрації вручається посадовим особам платника податків або його законним представникам (акт невиїзної документальної перевірки вручається особисто посадовим особам платника податків або його законним представникам). У разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. При цьому в акті відмови від підпису зазначається про ознайомлення (чи відмову від ознайомлення) посадових осіб платника податків або його законних представників із змістом акта (довідки) документальної перевірки, обов'язками, правами і відповідальністю платника податків. Акт відмови від підпису в день його складання реєструється у окремому єдиному Спеціальному журналі реєстрації актів органу державної податкової служби у порядку, визначеному пунктом 5 цього розділу. Один примірник акта (довідки) про результати документальної перевірки з відповідними додатками у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків або його законному представнику.

З аналізу матеріалів справи та норм законів, Суд приходить до висновку, що податковий орган був зобов'язаний надіслати Позивачу Акт перевірки, проте, в супереч вимогам Законодавства, Відповідачем не були виконані дані вимоги, а тому, позовні вимоги Позивача в даній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 26088848; 04080, м. Київ, вул. Турівська, 12), які полягають у визнанні правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз» (код ЄДРПОУ 34603822; 04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекс-А ЛТД" (код ЄДРПОУ 33443792; м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2 Б), а також Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромгаз» (код ЄДРПОУ 346031322; 04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44) зі споживачами природного газу у період з 01.12.2010 р. по 30.04.2011 р. такими, що є нікчемними, та такими, що вчинені з порушенням ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України).

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 26088848: 04080, м. Київ, вул. Турівська, 12), які полягають у направленні акту від 26.12.2011 р. № 521/23-205/34603822 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агропромгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.04.2011 року» до ДПІ у містах та районах за місцезнаходженням контрагентів для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук