Ухвала суду № 30343219, 01.04.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

У Х В А Л А

01 квітня 2013 року Справа № 8/39/2011.

За позовом Антрацитівської міської ради, місто Антрацит Луганської області, до Закритого акціонерного товариства "Термо", місто Луганськ, -

про стягнення 515098 грн. 85 коп.

та за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства "Термо", місто Луганськ,

до Антрацитівської міської ради, місто Антрацит Луганської області, -

про визнання недійсними пунктів договорів оренди земельної ділянки.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності учасників судового процесу:

від позивача – представник не з'явився;

від відповідача – представник не з'явився;

від Ленінської МДПІ у м.Луганську (заявника) – представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть справи: 11.03.11 року позивачем подано позовну заяву (від 02.03.11 року за вих.№01-160/3) з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 515098,85 грн. за користування земельними ділянками за період з 21.08.10 року по 01.03.11 року, у т.ч.:

площею 8,1649 га, що знаходиться за адресою: м. Антрацит, вул. З.Космодем’янської, №б/н, - у сумі 252479,16 грн.;

площею 6,8199 га, що знаходиться за адресою: м. Антрацит, вул. 7 Листопада, 2, - у сумі 210888,35 грн.;

площею 0,2753 га, що знаходиться за адресою: м. Антрацит, вул. Задорожная, 2-а, - у сумі 19812,26 грн.;

площею 0,1302 га, що знаходиться за адресою: м. Антрацит, вул. Петровського, 28, - у сумі 4026,10 грн.;

площею 0,7258 га, що знаходиться за адресою: м. Антрацит, провул. Волгоградський, 1-б, - у сумі 21937,30 грн.;

площею 0,1926 га, що знаходиться за адресою: м. Антрацит, провул. Волгоградський, 1-а, - у сумі 5955,68 грн., - з посиланням на неналежне ставлення відповідача до виконання умов наступних договорів оренди землі: №103000/040339800105 від 23.09.03 року; №103000/040439800192 від 09.12.04 року; №103000/040539800114 від 31.10.05 року; №103000/040439800162 від 07.06.04 року; №103000/040439800191 від 09.12.04 року; №103000/040639800138 від 10.01.06 року, - укладених між сторонами за цим спором.

28.03.11 року, поштою, від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вих. №02-10 від 24.03.11 року), відповідно до якої він, не змінюючи підстав та предмету позову, просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за користування вищезазначеними земельними ділянками у період з 21.08.10 року по 01.03.11 року у сумі 502633,79 грн., у т.ч.:

площею 8,1649 га, що знаходиться за адресою: м. Антрацит, вул. З.Космодем’янської, №б/н, - у сумі 252479,16 грн.;

площею 6,8199 га, що знаходиться за адресою: м. Антрацит, вул. 7 Листопада, 2, -у сумі 210888,35 грн.;

площею 0,2753 га, що знаходиться за адресою: м. Антрацит, вул. Задорожная, 2-а, - у сумі 6764,73 грн.;

площею 0,1302 га, що знаходиться за адресою: м. Антрацит, вул. Петровського, 28, - у сумі 4026,10 грн.;

площею 0,7258 га, що знаходиться за адресою: м. Антрацит, провул. Волгоградський, 1-б, - у сумі 22519,77 грн.;

площею 0,1926 га, що знаходиться за адресою: м. Антрацит, провул. Волгоградський, 1-а, - у сумі 5955,68 грн. (том 1, а.с.85-87).

11.04.11 року, через канцелярію суду, відповідач подав зустрічний позов (вих. №961-106 від 08.04.11 року), у якому просив визнати недійсними:

пункти 4.1 договорів оренди земельної ділянки від 10.01.06 року за №103000/040639800138; від 07.06.04 року за №103000/040439800162; від 31.10.05 року за №103000/040539800114; від 09.12.04 року за №103000/040439800192; від 04.12.04 року за №103000/040439800191;

пункт 2.1 договору оренди земельної ділянки від 01.01.03 року за №103000/040339800105, - кожним з яких врегульовано рівень місячної орендної плати, посилаючись на те, що встановлена названими пунктами кожного з договорів орендна плата не відповідає чинному законодавству, а саме: перевищує 12 відсотків нормативної грошової оцінки кожної земельної ділянки, що є предметами названих договорів (том 1, а.с. 91-95).

Судом відповідно до приписів ч.5 ст. 22 та ст. 60 ГПК України зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом, оскільки вони є взаємно пов’язаними.

Рішенням господарського суду від 10.05.11 року по справі №8/39/2011, первісний позов задоволено у повному обсязі та стягнуто з відповідача:

на користь позивача - заборгованість з орендної плати за користування земельними ділянками у сумі 502633,79 грн.;

на користь Державного бюджету України - державне мито в сумі 5026,34 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного суду від 01.08.11 року рішення господарського суду від 10.05.11 року по справі №8/39/2011 скасовано частково, у задоволенні первісного позову відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.11 року постанову Донецького апеляційного суду від 01.08.11 року по справі №8/39/2011 скасовано повністю, а рішення господарського суду Луганської області від 10.05.11 року по справі №8/39/2011 залишено в силі.

З метою примусового виконання вищевказаних рішення та постанови 19.12.11 року та 23.12.11 року господарським судом Луганської області видано накази від 07.12.11 року за №8/39/2011 з терміном пред’явлення їх до виконання – до 16.11.12 року (том 3, а.с.2-9).

19.02.13 року від Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі – МДПІ) до господарського суду Луганської області надійшло звернення (від 13.02.13 року за вих. №4154/173-01), яке розцінено судом як заява, - про поновлення пропущеного строку для пред’явлення судового наказу №8/39/2011 до виконання.

Ухвалою суду від 19.02.13 року вищезгадану заяву прийнято до розгляду.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд заяви було відкладено: з 04.03.13 року до 18.03.13 року – у зв’язку з неявкою заявника та відповідача, а також невиконанням учасниками судового процесу вимог ухвали в частині надання витребуваних документів; з 18.03.13 року до 01.04.13 року – у зв’язку з неявкою учасників розгляду заяви.

До судового засідання, призначеного на 01.04.13 року, позивач (стягувач) не з’явився, але, поштою, спрямував на адресу суду листа (вих. №1-146 від 15.03.13 року), у якому не заперечив проти розгляду вищезгаданої заяви за його відсутності.

Відповідач (боржник) до судового засідання не з’явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (том 3, а.с.87-88; 99-100).

Оператор поштового зв’язку повернув до суду ухвалу суду про призначення заяви до слухання у судовому засіданні, з доланням довідки "за закінченням терміну зберігання".

Згідно матеріалам справи в якості адреси місцезнаходження відповідача вказано: м.Луганськ, вул.Фрунзе, 107-б (том 1, а.с.2-7).

Згідно довідці з ЄДР №9253449 від 24.03.11 року, наданої до справи на вимогу суду, юридичною адресою відповідача є аналогічна адреса (том 1, а.с.62-66), - на яку суд спрямував вищезгадані ухвали.

З огляду на викладене він при вирішенні цього спору керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Заявник (МДПІ) до судового засідання не з’явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (том 3, а.с.99-100).

Отже, у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення учасників розгляду заяви про дату, час та місце судових слухань.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.43,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, - суд вважає, що заява підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності учасників її розгляду, - на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та оцінивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу було

Частиною 1 ст. 116 ГПК України (у редакції, чинній до 01.11.11 року), встановлено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Як зазначено у частині 3 ст.8 Закону України від 21.04.99 року №606-ХІУ "Про виконавче провадження", за виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи державної податкової служби.

Пунктом 1 частини 1 ст. 19 названого Закону встановлено, що підставою для відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу є заява стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 ст.10 Закону України від 04.12.90 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (був чинним станом на 07.12.11 року, - тобто день видачі наказу) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Згідно п/п 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 нині чинного Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 44 ст. 4 Закону України від 23.12.10 року №2857-УІ "Про Державний бюджет України на 2011 рік", пунктом 33 ст. 4 Закону України від 22.12.11 року №4282-УІ "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та п.70 додатку №1 Закону України від 06.12.12 року №5515-УІ "Про Державний бюджет України на 2013 рік" судовий збір віднесено до надходжень Державного бюджету України.

За таких обставин МДПІ, після отримання від ВДВС оригіналу наказу господарського суду Луганської області №8/39/2011від 07.12.11 року, слід було вжити заходів до його примусового виконання – відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно пункту 1 частини 2 ст. 17 останнього відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою накази господарського суду, - при цьому пунктом 2 частини 1 статті 22 даного Закону визначено, що примусове виконання наказу може бути здійснено протягом одного року.

З наказу №8/39/2011 від 07.12.11 року вбачається, що річний термін для його примусового виконання скінчився 07.12.12 року.

Статтею 119 ГПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві і боржнику.

З урахуванням обставин справи та наявних у ній доказів суд дійшов висновку, що причини пропуску строку для пред'явлення наказу №8/39/2011 від 07.12.11 року до виконання є поважними, а тому пропущений строк підлягає відновленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43,22,32-36,43,75, 86 та 119 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

у х в а л и в :

1.Клопотання Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби, викладене у зверненні від 13.02.13 року за вих. №4154/173-01, - про поновлення пропущеного строку для пред’явлення до примусового виконання судового наказу №8/39/2011 від 07.12.2011 року - задовольнити.

2.Строк пред’явлення наказу господарського суду Луганської області №8/39/2011 від 07.12.2011 року – про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Термо", ідентифікаційний код 13392504, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Фрунзе, 107-б, – на користь Державного бюджету України на рахунок №31211254700007, банк – УДК у Печерському районі м. Києва, МФО 820019; одержувач коштів: ГУ ДКУ у м.Києві, ідентифікаційний код 26077922, ККД – 22030004, символ звітності банку – 254, - державного мита у сумі 2513 (дві тисячі п’ятсот тринадцять) грн. 17 коп., - продовжити на 1 (один) рік, - до 07 грудня 2013 року.

3.Ця ухвала є невід’ємною частиною наказу господарського суду Луганської області №8/39/2011 від 07.12.2011 року.

Суддя А.П. Середа