Ухвала суду № 30342138, 27.03.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кододова О. В.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року справа №7/9а/5006 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.

секретар судового засідання Іллінов О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - Миргородов О.В. - за довір. від 12.02.2013 року

від відповідача - Таранов Є.Г. - за довір. від 13.08.2012 року, Чиркіна Н.В. - за довір. від 23.01.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Господарського суду Донецької області від 13 травня 2010 року у справі № 7/9а/5006 за позовом Державного підприємства «Артемвугілля» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Артемвугілля» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2004 року № 0001792342/0.

Постановою Господарського суду Донецької області від 13 травня 2010 року у справі № 7/9а/5006 (суддя Кододова О.В.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.06.2004 року № 0001792342/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2845200 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1991640 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Господарського суду Донецької області від 13 травня 2010 року у справі № 7/9а/5006 залишено без задоволення, постанову Господарського суду Донецької області від 13 травня 2010 року у справі № 7/9а/5006 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2013 року касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби задоволено частково, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що ДП «Артемвугілля» створено на базі реорганізованих підприємств ВО «Артемвугілля» шляхом їх злиття. Згідно наказу структурні підрозділи ВО «Артемвугілля» здійснили інвентаризацію майна етапом на 01.04.2003 року, а виконуючий обов'язки генерального директора ДП «Артемвугілля» прийняв на баланс підприємства основні фонди та матеріальні цінності, склав передаточний баланс та подав його Мінпаливенерго на затвердження до 25.04.2003 року. Тобто на початок звітного року основні фонди на балансі СП «УГПТРЗ» ДП «Артемвугілля» не значилися, витрати на поліпшення основних фондів у розмірі 10 % не можуть бути віднесено на валові витрати.

Наголошує на тому, що балансові збитки у податковому обліку підприємств, що об'єдналися не належать до податкових зобов'язань або податкового боргу, тому не можуть бути перенесені до декларації юридичної особи, яка виникла у процесі реорганізації.

Представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просили апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила.

Державне підприємство «Артемвугілля» зареєстровано виконавчим комітетом Горлівської міської ради 19.02.2003 року за № 12561200000000078. Здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі Статуту, код ЄДРПОУ 32270533, є юридичною особою, має самостійний баланс, є платником податку на прибуток. Основні види діяльності: підземне видобування кам'яного вугілля; діяльність їдалень на підприємствах і в установах; робота з базами даних; діяльність у сфері геології та геологорозвідування; оброблення відходів, брухту та регенерація гуми.

Наказом Міністерства палива та енергетики № 769 від 28.12.2002 року «Про реорганізацію ВО «Артемвугілля» зазначено:

- п. 1 Реорганізувати ВО «Артемвугілля» шляхом виділення з його складу державних підприємств: «Ордена Жовтневої революції Шахта ім. В.І. Леніна», «Шахта ім. М.І.Калініна», «Шахта Ім. К.А.Румянцева», «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», «Шахта» Олександр-Захід», «Вантажно-транспортне управління «Артемвантаж-транс», «Горлівський вузол виробничо-технологічного зв'язку», «Управління по гасінню, профілактиці териконів та рекультивації земель», «Горлівська автобаза», «Інформаційно-обчислювальний центр», «Управління по збуту вугілля «Артем-вуглепостачання».

- п. 2 Реорганізувати державні підприємства: «Ордена Жовтневої революції Шахта ім. В.І. Леніна», «Шахта ім. М.І. Калініна», «Шахта ім. К.А. Румянцева», «Шахта ім. Ю.О.Гагаріна», «Шахта «Олександр-Захід», «Вантажно-транспортне управління «Артемвантажтранс», «Горлівський вузол виробничо-технологічного зв'язку», «Управління по гасінню, профілактиці териконів та рекультивації земель», «Горлівська автобаза», «Інформаційно-обчислювальний центр» шляхом їх злиття та створення на їх базі Державного підприємства «Артемвугілля»;

- п. 5 Керівникам державних підприємств «Ордена Жовтневої революції Шахта ім. В.І. Леніна», «Шахта ім. М.І. Калініна», «Шахта ім. К.А. Румянцева», «Шахта ім. Ю.О.Гагаріна», «Шахта «Олександр-Захід», «Вантажно-транспортне управління «Артемвантажтранс», «Горлівський вузол виробничо-технологічного зв'язку», «Управління по гасінню, профілактиці териконів та рекультивації земель», «Горлівська автобаза», «Інформаційно-обчислювальний центр»:

- п. 9 Установити, що правонаступником державних підприємств «Ордена Жовтневої революції Шахта ім. В.І. Леніна», «Шахта ім. М.І. Калініна», «Шахта ім. К.А. Румянцева», «Шахта ім. Ю.О.Гагаріна», «Шахта «Олександр-Захід», «Вантажно-транспортне управління «Артемвантажтранс», «Горлівський вузол виробничо-технологічного зв'язку», «Управління по гасінню, профілактиці териконів та рекультивації земель», «Горлівська автобаза», «Інформаційно-обчислювальний центр" є ДП «Артемвугілля».

Наказом Міністерства палива та енергетики № 184 від 09.04.2003 року «Про внесення змін та доповнень до наказу № 769 від 28.12.2002 року «Про реорганізацію ВО «Артемвугілля» зазначено, що інвентаризацію майна здійснити станом на 01.04.2003 року та передати, а в.о. генерального директора ДП «Артемвугілля» прийняти на баланс підприємства основні фонди та матеріальні цінності, скласти передавальний баланс та подати Мінпаливенерго на затвердження до 25.04.2003року.

Згідно Статуту ДП «Артемвугілля»:

- п.3.2 Підприємство є правонаступником ВО «Артемвугілля», ДП «Ордена Жовтневої революції Шахта їм. В.І. Леніна», ДП «Шахта ім. М.І. Калініна», ДП «Шахта ім. К.А. Румянцева», ДП «Шахта ім. Ю.О.Гагаріна», ДП «Шахта «Олександр-Захід», ДП «Управління по гасінню, профілактиці териконів та рекультивації земель», ДП «Інформаційно-обчислювальний центр», ДП «Горлівський вузол виробничо-технологічного зв'язку», ДП «Горлівська автобаза», ДП «Вантажно-транспортне управління «Артемвантажтранс», ДП «Шахта «Комсомолець».

Відповідно до Наказу ДП «Артемвугілля» № 1 від 01.04.2003 року «Про створення структурних підрозділів»:

- п. 1 Створити в результаті реорганізації у складі ДП «Артемвугілля» з 01.04.2003 року невідокремлені структурні підрозділи (без права юридичної особи): «Шахта ім. В.І. Леніна», «Шахта ім. М.І. Калініна», «Шахта ім. К.А. Румянцева», «Шахта ім. Ю.О.Гагаріна», «Шахта «Олександр-Захід», «Інформаційно-обчислювальний центр», «Вантажно-транспортне управління «Артемвантажтранс», «Горлівський вузол виробничо-технологічного зв'язку», «Горлівська автобаза», «Управління по гасінню, профілактиці териконів та рекультивації земель», Шахта «Комсомолець», Управління матеріально-технічного постачання.

- п. 2 Прийняти совокупні валові активи та зобов'язання від керівників реорганізованих підприємств: «Шахта ім. В.І. Леніна», «Шахта ім. М.І. Калініна», «Шахта ім. К.А. Румянцева», «Шахта ім. Ю.О.Гагаріна», «Шахта «Олександр-Захід», «Інформаційно-обчислювальний центр», «Вантажно-транспортне управління «Артемвантажтранс», «Горлівський вузол виробничо-технологічного зв'язку», «Горлівська автобаза», «Управління по гасінню, профілактиці териконів та рекультивації земель», Шахта «Комсомолець».

Відповідачем була здійснена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Артемвугілля» за період з 06.03.2003 року по 31.12.2003 року, наслідки якої викладені в зведеному акті № 68/23-1/32270533 від 29.06.2004 року.

За результатами перевірки відповідачем, зокрема, зроблені висновки про порушення позивачем: п.п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.2, 5.4.10 п. 5.4 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8.1, п.п. 8.3.1, 8.3.2, 8.3.9 п. 8.3 ст. 8, п.9.4 ст. 9, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 24.12.2002 року №349-IV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого, підприємством: завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2003 рік на суму 39271,6 тис. грн.; занижено податок на прибуток на суму 4709,6 тис. грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2004 року № 0001792342/0, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4836840,00грн., в тому числі основний платіж 2845200,00грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 1991640,00грн.

В ході судового розгляду судом першої інстанції призначалась судово-економічна експертиза, яка прийшла до висновку від 12.10.2009 року № 61/25 про наступне:

- не підтверджується документально висновки в акті перевірки № 68/23-1/32270533 від 29.06.2004 року в частині заниження на прибуток на суму 4709,6 тис. грн.;

- щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2003 рік на суму 39271,6 тис. грн., то висновки Акту не підтверджується документально частково в сумі 38358,3 тис. грн.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, позивач вказує на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції з здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері оподаткування.

Згідно п.5 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» №887-ХІІ від 27.03.1991 року (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), у разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло в результаті злиття. При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 163 від 07.07.1999 року (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) злиття це об'єднання підприємств (шляхом створення нової юридичної особи, або приєднання підприємств до головного підприємства), в результаті якого власники (акціонери) підприємств, що об'єднуються, здійснюватимуть контроль над усіма чистими активами об'єднаних підприємств з метою досягнення подальшого спільного розподілу ризиків та вигод від об'єднання.

За приписами п. 15 та п. 16 зазначеного Положення показники фінансової звітності підприємств, що об'єднуються, включаються до фінансової звітності об'єднаних підприємств за період, у якому відбувається злиття, і за попередній період. Об'єднане підприємство відображає активи, зобов'язання та власний капітал об'єднаного підприємства за їх балансовою вартістю з урахуванням зміни облікової політики (якщо це відбулося).

Відповідно до п 3 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-ХІV від 16.07.1999 року бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.13.1.1 п.13.1 ст.13 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 218 -III від 21.12.2000 року (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, його податкова заборгованість або податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку:

- якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, такий об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися.

Порядок визначення оподатковуваного прибутку, формування валових витрат та валового доходу, ставки податку на прибуток визначені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно пп. 4.1.1, пп. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4 Закону Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає:

Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

- сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

- сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

- сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

- сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

- сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

- вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

- сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

- сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

- сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів;

- доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну).

За приписами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до пп. 5.4.2, пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку.

До валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку.

Витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов'язаних з таким платником податку. Порядок професійної підготовки і перепідготовки та розміри витрат на такі цілі встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Обов'язки з доведення зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, покладаються на такого платника податку.

У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такі податкові органи зобов'язані звернутися до Міністерства України у справах науки і технологій, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом.

Оскарження рішень податкових органів, прийнятих на підставі експертних висновків Міністерства України у справах науки і технологій, провадиться платниками податку в загальному порядку.

До валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації).

Згідно до 5.9 ст. 9 Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює звітному податковому року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

У разі убутку запасів оцінка їх вартості здійснюється за методом вартості перших за часом надходжень (ФІФО) або за методом ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів, що визначається платником податку згідно з відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Застосовані платником податку методи обліку вартості запасів не можуть змінюватися протягом звітного податкового року.

За приписами пп. 8.3.1, пп. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Відповідно до пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2, 3 і 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1, пропорційно сукупній балансовій вартості таких груп та таких окремих об'єктів основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу.

Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

Проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації.

Згідно пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки при приєднанні підприємства до правонаступника показники діяльності підприємства переносяться в баланс та податковий облік правонаступника і повністю враховуються при визначенні об'єкта та розміру податку на прибуток таким правонаступником.

Оскільки, якщо в результаті реорганізації підприємств шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення їх майнові права та обов'язки в повному обсязі або у відповідних частках переходять до новостворених підприємств, активи та пасиви балансу таких підприємств повністю або у відповідних частках приєднуються до активів та пасивів підприємства-правонаступника, у тому числі з урахуванням заборгованості зі сплати податків до бюджетів усіх рівнів та з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування реорганізованого підприємства.

Вказана позиція підтверджується листом Державної податкової адміністрації України від 21.04.2005 року № 333/6/12-0216 про надання відповідей (відповідно до домовленості, досягнутої під час зустрічі представників Європейської бізнес-асоціації з Головою ДПА О.Кірєєвим 13.04.2005, Державна податкова адміністрація надала Європейській бізнес-асоціації своє бачення питань оподаткування, поставлених у листі Асоціації від 05.04.2005 року).

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Господарського суду Донецької області від 13 травня 2010 року у справі № 7/9а/5006 - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 13 травня 2010 року у справі № 7/9а/5006 за позовом Державного підприємства «Артемвугілля» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 27.03.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 01.04.2013 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська