Постанова № 30342046, 28.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 року 810/1292/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Кириченко Б.Б.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Дубовика В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 16.10.2012 № 2360/0001531720/251, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 2222712,00 грн.;

від 16.10.2012 № 2361/0001521720/252, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 10371,00 грн.;

від 18.03.2013 № 585/0000111720/53, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 5965,47 грн., з яких: 4772,37 грн. - за основним платежем; 1193,10 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 27.03.2013).

На підставі вказаних повідомлень-рішень податковий орган застосував до відповідача штрафні (фінансові) санкції:

за порушення вимог пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" та підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01. 2005 за № 40/10320, що виявилось у неоприбуткуванні готівки за реалізований товар у касі фізичної особи-підприємця;

за порушення вимог пунктів 1, 6, 9, 10 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що виявилось у непроведенні розрахункової операції на повну суму покупки через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій; незабезпеченні зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення; незабезпеченні щоденного друку на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків; незабезпечення друкування на реєстраторі розрахункових операцій контрольної стрічки і зберігання її протягом трьох років;

В основу податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за цим платежем покладено висновки посадових осіб податкового органу про включення до складу валових витрат витрати на придбання запасних частин до автомобілів та будівельних матеріалів за відсутності бухгалтерського обліку основних фондів; порушення порядку заповнення та подання податкової звітності, що виявилось у не відображенні у податкових розрахунках сум виплаченого доходу на користь фізичних осіб - підприємців; незабезпечення позивачем зберігання Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємців.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом незаконно, просив суд їх визнати протиправними та скасувати.

Так, позивач стверджував, що висновки податкового органу про неоприбуткування готівки за реалізований товар у касі є безпідставними. Під час судового розгляду позивач визнав, що не провів одну з розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, але оприбуткував готівку в касі шляхом видачі покупцю товарного чеку, унесення відповідного запису до Книги обліку розрахункових операцій, видачі податкової накладної та відображення цієї події у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Позивач також визнав, що не забезпечував щоденний друк на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, але, на його думку, закон вимог відносно щоденного друку не встановлює, а друкування звітних чеків має відбуватися лише в ті дні, коли здійснювались розрахункові операції.

Крім того, позивач стверджував, що витрати на придбання запасних частин до автомобілів та будівельних матеріалів підтверджуються документально. Як фізична особа - підприємець він не повинен вести бухгалтерський облік згідно з вимогами для юридичних осіб, тому визначення йому податкового зобов'язання з мотивів незабезпечення ведення бухгалтерського обліку є незаконним.

Під час судового розгляду представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими. Представник відповідача у судовому засіданні просив суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені сторонами докази та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

ОСОБА_4 має статус фізичної особи - підприємця, зареєстрований 16.07.2003 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби. Позивач також зареєстрований як платник податку на додані вартість.

Основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами; діяльність вантажного автомобільного транспорту.

Позивач має у власності два автомобіля (ГАЗ 5314 (вантажний) та Mazda CX-7 (легковий)), які використовуються в господарській діяльності.

У вересні 2012 року посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 (акт перевірки від 27.09.2011 № 3250/17-2/2889104310/98).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 5.1, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334-94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13/92-ВР "Про прибутковий податок з громадян", що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 11216,59 грн.;

статті 9 Закону України від 22.12.1994 № 320/94-ВР "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів", Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1020, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за № 46/18784, пункту 119.2 статті 119, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України;

пункту 44.1 статті 44, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1025, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за № 1425/18720;

вимог пунктів 1, 6, 9, 10 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що виявилось у непроведенні розрахункової операції на повну суму покупки через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій; незабезпеченні зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення; незабезпеченні щоденного друку на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків; незабезпечення друкування на реєстраторі розрахункових операцій контрольної стрічки і зберігання її протягом трьох років;

підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, що виявилось у неоприбуткуванні готівки за реалізований товар у касі фізичної особи - підприємця.

З приводу порушення вимог пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 5.1, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334-94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13/92-ВР "Про прибутковий податок з громадян" висновки посадових осіб податкового органу ґрунтуються на даних про те, що в 2011 році ОСОБА_4 включив до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, документально підтверджені витрати на придбання запасних частин для автомобілів та будівельних матеріалів на загальну суму 28072,79 грн. Оскільки ОСОБА_4 бухгалтерський облік основних фондів та нематеріальних активів не ведеться, амортизація не нараховується, посадові особи податкового органу дійшли висновку, що віднесення вказаної суми до валових витрат є незаконним.

Крім того, в 2011 році ОСОБА_4 включив до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, документально підтверджені витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 37907,23 грн. Оскільки в ОСОБА_4 виявились відсутніми подорожні листи, товарно-транспортні накладні та акти списання паливно-мастильних матеріалів, податковий орган дійшов висновку про відсутність документального підтвердження витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів з господарською діяльністю позивача, тому посадові особи податкового органу дійшли висновку, що віднесення вказаної суми до валових витрат також вчинено позивачем незаконно.

З приводу порушення вимог статті 9 Закону України від 22.12.1994 № 320/94-ВР "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів", Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 № 1020, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за № 46/18784, пункту 119.2 статті 119, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України посадовими особами податкового органу під час проведення перевірки виявлено, що ОСОБА_4 у Податкових розрахунках за 1, 2, 3 та 4 квартали 2011 та за 2 квартал 2012 року не відобразив суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ, та сум виплаченого доходу фізичним особам-підприємцям.

З приводу порушення вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1025, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за № 1425/18720, посадовими особами податкового органу під час проведення перевірки виявлено, що ОСОБА_4 не забезпечив зберігання впродовж встановленого строку Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці.

З приводу порушення вимог пунктів 1, 6, 9, 10 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а також підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320, посадовими особами податкового органу під час проведення перевірки встановлено наступне.

28 лютого 2011 року ОСОБА_4 в порушення вимог пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" здійснив реалізацію товару на суму 444542,40 грн., але розрахункову операцію не провів через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції.

З цього ж факту посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення ОСОБА_4 вимог підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320, що виявилось у неоприбуткуванні готівки за реалізований товар у касі фізичної особи-підприємця.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивач в порушення вимог пункту 6 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не забезпечив зберігання Книги обліку розрахункових операцій.

В порушення вимог пункту 9 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ОСОБА_4 не забезпечив роздрукування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків за 30 днів, а саме: 01.11.2011, 02.11.2011, 03.11.2011, 04.11.2011, 07.11.2011, 08.11.2011, 11.11.2011, 14.11.2011, 16.11.2011, 17.11.2011, 18.11.2011, 21.11.2011, 25.11.2011, 28.11.2011, 05.12.2011, 06.12.2011, 07.12.2011, 08.12.2011, 12.12.2011, 13.12.2011, 15.12.2011, 19.12.2011, 20.12.2011, 21.12.2011, 22.12.2011, 23.12.2011, 26.12.2011, 28.12.2011, 29.12.2011, 30.12.2011.

Перевіркою також встановлено порушення ОСОБА_4 вимог пункту 10 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що виявилось у незабезпеченні друкування на реєстраторі розрахункових операцій контрольної стрічки та зберігання її протягом трьох років.

За результатами перевірки Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 16.19.2012 № 2359/0001511720/250, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 16570,74 грн., з яких: 11216,59 грн. - за основним платежем; 5354,15 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

від 16.10.2012 № 2360/0001531720/251, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 2222712,00 грн.;

від 16.10.2012 № 2361/0001521720/252, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 10371,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової служби у Київській області.

За результатами розгляду скарги позивача Державна податкова служба у Київській області рішенням від 25.12.2012 № 648/9/10-206/705-1673 скаргу задовольнила частково: податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012 № 2360/0001531720/251 та від 16.10.2012 № 2361/0001521720/252 залишила без змін, а податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 № 2359/0001511720/250 скасувала в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 1530,00 грн., в іншій частині залишила без змін.

У зв'язку із зменшенням суми грошового зобов'язання (частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення), визначеного позивачу згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.19.2012 № 2359/0001511720/250, в силу положень підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України це податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.

У зв'язку з відкликанням податкового повідомлення-рішення від 16.19.2012 № 2359/0001511720/250 Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби прийняла нове податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 № 1/0000111720, згідно з яким збільшила позивачу грошове зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 15040,74 грн., з яких: 11216,59 грн. - за основним платежем; 3824,15 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги позивача Державна податкова служба України рішенням від 02.03.2013 №1346/У/10-1415 скаргу задовольнила частково: податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012 № 2360/0001531720/251 та від 16.10.2012 № 2361/0001521720/252 залишила без змін, а податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 № 1/0000111720 скасувала в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" на суму 6444,22 грн. за основним платежем та 1611,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом), в іншій частині залишила без змін.

Так, Державна податкова служба України скасувала податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 № 1/0000111720 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" на суму 6444,22 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1611,05 грн. у зв'язку з висновками посадових осіб Білоцерківської ОДПІ про неправомірне формування позивачем валових витрат у сумі 37907,23 грн. за господарськими операціями з приводу придбання паливно-мастильних матеріалів.

У зв'язку з відкликанням податкового повідомлення-рішення від 10.01.2013 № 1/0000111720 Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби прийняла нове податкове повідомлення-рішення від 18.03.2013 № 585/0000111720/53, згідно з яким збільшила позивачу грошове зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 6985,47 грн., з яких: 4772,37 грн. - за основним платежем; 2213,10 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, та рішеннями вищестоящих податкових органів за результатами адміністративного оскарження, позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення до суду.

З приводу висновків посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 5.1, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334-94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13/92-ВР "Про прибутковий податок з громадян", що виявилось у формуванні валових витрат за господарськими операціями з придбання запасних частин для автомобілів та будівельних матеріалів на загальну суму 28072,79 грн., суд під час судового розгляду встановив наступне.

Як убачається з акта перевірки, витрати позивача на придбання запасних частин для автомобілів та будівельних матеріалів на загальну суму 28072,79 грн. підтверджуються документально (акт містить посилання на відповідні первинні фінансово-господарські документи). Вказані витрати пов'язуються з господарською діяльністю позивача, адже позивач має у власності автомобілі, одним з основних видів його діяльності є діяльність вантажного автомобільного транспорту. Водночас, позивач, маючи статус фізичної особи - підприємця, не здійснював повноцінного ведення бухгалтерського обліку основних фондів та нематеріальних активів.

З приводу висновків посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог статті 9 Закону України від 22.12.1994 № 320/94-ВР "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів", Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 № 1020, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 р. за № 46/18784, пункту 119.2 статті 119, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що виявилось у не відображенні сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за 1, 2, 3 та 4 квартали 2011 та за 2 квартал 2012 року, та сум виплаченого доходу фізичним особам-підприємцям, позивач під час судового розгляду дані обставини визнав.

З приводу висновків посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1025, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за № 1425/18720, що виявилось у не забезпеченні зберігання впродовж встановленого строку Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, позивач під час судового розгляду визнав, що Книгу обліку доходів і витрат ним було втрачено.

З приводу висновків посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, судом під час судового розгляду встановлено, що 28.02.2011 позивач здійснив реалізацію товару на суму 444542,40 грн., але розрахункову операцію не провів через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції, оскільки розрахункова операція здійснювалась після завершення режиму робочого дня.

На підтвердження факту здійснення розрахунків (розрахункової операції) позивач видав покупцю товарний чек б/н від 28.02.2011 на суму 444542,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 74090,00 грн.), податкову накладну від 28.02.2011 № 110 на суму на суму 444542,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 74090,00 грн.), уніс до Книги обліку розрахункових операцій № 1027003792 "р"/1 запис про оприбуткування 28.02.2011 готівкових коштів у сумі 444542,40 грн., а також відобразив вказану господарську операцію у податковому обліку та податковій звітності - податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року та реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за цей податковий (звітний) період.

З приводу висновків посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 6 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що виявилось у не забезпеченні зберігання книги обліку розрахункових операцій, суд під час судового розгляду встановив, що Книга обліку розрахункових операцій № 1027003792 "р"/1, зареєстрована Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області ДПС для використання з реєстратором розрахункових операцій MINI-500.02МЕ (заводський № ПБ 57108411, фіскальний № 1027005792) виявилась наявною, копії сторінок із записами за 28.02.2011 приєднані до матеріалів справи (т. 1, а.с. 113, 114).

З приводу висновків посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 9 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що виявилось у незабезпеченні роздрукування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків за 30 днів, позивач під час судового розгляду дані факти визнав, однак заперечував висновки щодо порушення вимог закону, стверджував, що не зобов'язаний здійснювати роздрукування фіскальних звітних чеків у дні, коли розрахунки не здійснювались.

Даючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

З приводу визначення позивачу грошових зобов'язань за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" спірні правовідносини у період їх виникнення регулювались положеннями Закону України від 28.12.1994 № 334-94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", а з 1 квітня 2011 року - відповідними положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.03.2013 № 585/0000111720/53 позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 6985,47 грн., з яких: 4772,37 грн. - за основним платежем; 2213,10 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

При цьому, штрафні (фінансові) санкції (штраф) у загальній сумі 2213,10 грн. складаються з таких сум: 1193,09 грн. - штраф у розмірі 25 відсотків від донарахованої суми податкового зобов'язання; 510,00 грн. - штраф за подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків; 510,00 грн. - штраф за незабезпечення платником податків зберігання Книги обліку доходів і витрат.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В силу положень пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Так, пунктом 167.1. статті 167 Податкового кодексу передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України розділ III цього Кодексу набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

До 31 березня 2011 року склад витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, визначався на підставі положень Закону України від 28.12.1994 №" 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №" 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З 1 квітня 2011 року відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

В силу пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В даній справі судом встановлено, що витрати на придбання запасних частин для автомобілів та будівельних матеріалів на загальну суму 28072,79 грн. підтверджуються документально, зв'язок вказаних витрат з господарською діяльністю позивача випливає з основного виду його діяльності і не заперечується сторонами, а вимоги податкового органу щодо забезпечення ведення бухгалтерського обліку основних фондів та нематеріальних активів для реалізації права платника податків фізичної особи - підприємця на формування витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, не ґрунтуються на положеннях закону.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що податковий орган неправомірно визначив позивачу податкове зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" в сумі 4772,37 грн. - за основним платежем та застосував до нього штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1193,09 грн. (25% від донарахованої суми податкового зобов'язання).

Пунктом 176.1 статті 176 Податкового кодексу України передбачено, що на вимогу органу державної податкової служби та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку; подавати податкову декларацію за результатами податкового (звітного) року у строки, передбачені цим Кодексом для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом такого податкового (звітного) року оподатковувані доходи нараховувалися (виплачувалися, надавалися) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, платнику податку у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами двома або більше податковими агентами і при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

В даній справі судом встановлено, що позивач не відобразив у Податкових розрахунках суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за 1, 2, 3 та 4 квартали 2011 та за 2 квартал 2011 року, та сум виплаченого доходу фізичним особам-підприємцям, таким чином, накладення на нього штрафу в сумі 510 гривень за це правопорушення є правомірним.

Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

В даній справі судом встановлено, що позивач не забезпечив зберігання Книги обліку доходів та витрат і визнав цей факт у судовому засіданні, таким чином накладення на нього штрафу в сумі 510 гривень за це правопорушення є правомірним.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.03.2013 № 585/0000111720/53 підлягає скасуванню в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 5965,47 грн., з яких: 4772,37 грн. - за основним платежем; 1193,10 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.10.2012 № 2361/0001521720/252 податковий орган застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 10371,00 грн., з яких: 1,00 грн. - фінансова санкція (штраф) за вчинене вперше та встановлене протягом календарного року в ході перевірки правопорушення, що виявилось у непроведенні розрахункової операції на суму 2222712,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; 10200,00 грн. - фінансова санкція (штраф) у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що застосована до позивача за невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків (30 фактів нероздрукування) (17,00 грн. х 20 х 30 = 10200,00 грн.); 170,00 грн. - фінансова санкція (штраф) у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що застосована до позивача за незабезпечення зберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

Відповідно до статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій (пункт 1); забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення (пункт 6); щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій (пункт 9); друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років (пункт 10).

Статтею 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, вчинене вперше - 1 гривня (пункт 1); двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або незберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну (пункт 3); двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання (пункт 4); десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або не збережено контрольну стрічку протягом трьох років, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі (пункт 5).

В даній справі судом встановлено, що позивач вперше впродовж року вчинив правопорушення, що виявилось у не проведенні розрахункової операції на суму 2222712,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи. Під час судового розгляду позивач також визнав, що у період з 01.11.2011 по 31.12.2011 30 разів не виконував роздрукування фіскальних звітних чеків, обґрунтовуючи це відсутністю розрахункових операцій у відповідні дні. Водночас, наявна в матеріалах справи копія Книги обліку розрахункових операцій свідчить про безпідставність тверджень про незабезпечення її зберігання.

Суд не приймає твердження позивача про те, що за 30 фактів невиконання друку фіскальних звітних чеків має застосовуватися фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, адже кожний факт невиконання платником податків щоденного друку фіскального звітного чеку утворює самостійне завершене правопорушення.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 № 2361/0001521720/252 підлягає скасуванню в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 170,00 грн.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.10.2012 № 2360/0001531720/251 податковий орган застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 2222712,00 грн. за порушення вимог підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320, що виявилось у неоприбуткуванні готівки за реалізований товар у касі фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пункту 2.6 вказаного Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач не забезпечив проведення розрахункової операції на суму 2222712,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, на нього накладено фінансові санкції (штраф) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.10.2012 № 2361/0001521720/252. Водночас, на підтвердження факту здійснення розрахунків (розрахункової операції) позивач видав покупцю товарний чек б/н від 28.02.2011 на суму 444542,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 74090,00 грн.), податкову накладну від 28.02.2011 № 110 на суму 444542,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 74090,00 грн.), уніс до Книги обліку розрахункових операцій № 1027003792 "р"/1 запис про оприбуткування 28.02.2011 готівкових коштів у сумі 444542,40 грн., а також відобразив вказану господарську операцію у податковому обліку та податковій звітності - податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року та реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за цей податковий (звітний) період.

На підставі перелічених фактів суд дійшов висновку, що кошти в сумі 444542,40 грн. фактично були оприбутковані позивачем у день проведення розрахункової операції - 28.02.2011, адже були відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій як окрема подія за відсутності фіскальних наслідків вказує лише на порушення позивачем порядку оприбуткування готівкових коштів, але не доводить факту неоприбуткування готівкових коштів в касі фізичної особи-підприємця. Суд також враховує той факт, що за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.10.2012 № 2361/0001521720/252.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 № 2360/0001531720/251, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 2222712,00 грн., підлягає скасуванню.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина третя статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2294,00 грн., доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, частина судових витрат, що підлягає присудженню на корить позивача з Державного бюджету України становить 2282,51 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби:

від 16.10.2012 № 2360/0001531720/251, згідно з яким до ОСОБА_4 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 2222712,00 грн.;

від 16.10.2012 № 2361/0001521720/252 в частині застосування до ОСОБА_4 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 170,00 грн.;

від 18.03.2013 № 585/0000111720/53 в частині збільшення ОСОБА_4 грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 5965,47 грн., з яких: 4772,37 грн. - за основним платежем; 1193,10 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 частину витрат по сплаті судового збору в сумі 2282 (дві тисячі двісті вісімдесят дві) гривень 51 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "02" квітня 2013 р.