Постанова № 30341978, 02.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 року № 813/1708/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Журомської М.В. розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2013 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 39,24 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в період перебування на обліку у центрі зайнятості як безробітний та одержуючи допомогу, виконував послуги та отримував дохід по виконанню Договору. Оскільки відповідач не міг підпадати під категорію безробітного та отримувати допомогу з безробіття, то зазначені кошти підлягають до стягнення.

Ухвалою від 05.03.2013 р. відкрито скорочене провадження у справі та надано відповідачу строк для подання заперечення проти позову або заяви про визнання позову, роз'яснено наслідки такого неподання.

З врахуванням того, що на адресу суду від відповідача не надходило заперечення проти позову, суд вважає за можливе, відповідно до вимог частини 3 статті 183-2 КАС України, розглядати справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Пунктом 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. №803-XII (чинного до 01.01.2013 року) передбачено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Згідно з статтею 2 цього Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. №5067-VI (чинного з 01.01.2013 року) зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно. Згідно з частиною 1 статті 4 цього Закону до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2011 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи та 11.07.2011 року йому надано статус безробітного на підставі власноручно підписаної заяви.

За час перебування на обліку ОСОБА_1 отримував у центрі зайнятості матеріальне забезпечення та соціальні послуги, зокрема йому було виплачено допомогу з безробіття.

Згідно пункту 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частина 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», передбачає, що сума виплаченого забезпечення застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

На виконання своїх повноважень, позивачем було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», про що складено Акт № 1837 від 16.10.2012 року.

За результатами розслідування було встановлено, що ОСОБА_1, будучи зайнятою особою, а саме надаючи послуги по Договору № 02/ДП, укладеного з ПАТ «Конвеєр» та актів про виконані роботи з 11.01.2012 р. не міг підпадати під категорію безробітного, отримувати соціальні послуги та матеріальне забезпечення.

Оскільки з 11.01.2012 року відповідачу здійснено нарахування та виплату допомоги з безробіття в сумі 39,24 грн., що підтверджується розрахунком, така допомога підлягає поверненню.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачу надіслано претензію № 13/6786 від 24.10.2012 р. щодо відшкодування коштів у сумі 39,24 грн., проте дана претензія залишена без задоволення.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Доказів вжиття відповідачем заходів щодо погашення заборгованості суду не представлено, не надано доказів в спростування вимог.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані матеріалами справи і підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог статті 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 160-163, 183-2, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Львівського міського центру зайнятості (р/р 37170001000584, ГУДКС у Львівській області, МФО 825014, код ЗКПО 25555035) кошти в сумі 39,24 грн. (тридцять дев'ять гривень 24 коп.).

Судові витрати з сторін не стягуються.

Постанова виконується негайно.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі протягом десяти днів з дня одержання копії постанови апеляційної скарги, яка подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків оскарження її в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя Журомська М.В.