Ухвала суду № 30341794, 06.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 р.Справа № 2-а-6419/09/1570

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Малиновському районі м.Одеси та Приватного підприємства «Господарь» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Господарь» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси та ГУ Державного казначейства України в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення - рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

10.03.2009 року ПП «Господарь» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси та ГУ Державного казначейства України в Одеській області, в якому просило суд:

- визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення 27.08.2008 року невиїзної перевірки підприємства та складанню акту перевірки №112/23-210/31390566 від 27.08.2008 року;

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000452350/0 від 27.08.2008 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2007р. на суму 227 573 грн.;

- стягнути з держбюджету через ГУ Державного казначейства України в Одеській області бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 227 573 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року адміністративний позов ПП «Господарь» задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м.Одеси по проведенню 27.08.2008 року «невиїзної перевірки» ПП «Господарь» та складанню акту перевірки від 27.07.2008 року №112/23-210/31390566. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №0000452350/0 від 27.08.2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Господарь» суму сплаченого державного мита в розмірі 1706,80 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ в Малиновському районі м.Одеси 31.10.2011р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ПП «Господарь» відмовити у повному обсязі.

Представник ПП «Господарь», також не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, 03.11.2011р. теж подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального права та просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити усі позовні вимоги підприємства в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника відповідача в підтримку апеляційних скарг, виступ представника позивача, який заперечував проти їх задоволення та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ПП «Господарь» зареєстровано 23.03.2001 року виконкомом Херсонської міськради та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ (т.1 а.с.52-53).

В грудні 2007 року підприємство позивача подало до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за листопад 2007 року, у якій, з урахуванням уточнюючого розрахунку, задекларовано залишок від'ємного значення ПДВ в розмірі 256 804 грн., який заявлено до бюджетного відшкодування (т.1 а.с.44-48).

В період з 28.01.2008 року по 08.02.2008 року, в зв'язку із подачею вказаної п/декларації, відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації за листопад 2008 року.

За результатами цієї перевірки складено акт від 14.02.2008 року №22/23-210/31390566, в якому зазначено, що позивач, в порушення положень п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищив суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007 року на суму 29 231 грн. (т.1 а.с.13-32).

В подальшому, на підставі вказаного акту перевірки, уповноваженою особою ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000082350/0 від 28.02.2008 року, яким ПП «Господарь» було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 29 231 грн. (т.1 а.с.54).

Однак, інша частина заявленої до відшкодування суми ПДВ в ррозмірі 227 573 грн. підприємству так повернута і не була, а в серпні 2008 року ДПІ було проведено ще одну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації за листопад 2007 року, за наслідками якої, відповідачем було складено акт від 27.08.2008 року №112/23-210/31390566, в якому зазначено, що в порушення положень п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП завищило суму бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2007 року в розмірі 227 573 грн. (т.1 а.с.33-35).

На підставі даного акту перевірки, ДПІ було прийнято ще одне податкове повідомлення - рішення №0000452350/0 від 27.08.2008 року, яким підприємству зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на суму 227573 грн. (т.1 а.с. 36).

Вирішуючи справу по суті та приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд 1-ї інстанції обґрунтовано виходив з того, що дії перевіряючих ДПІ та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними та не заснованими на законі.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими і правильними, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно зі ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Право на проведення перевірок органів ДПС визначено п.1 ч.1 ст.11 цього Закону. Згідно цієї норми Закону, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім НБУ та його установ.

Відповідно до приписів п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У відповідності до п.4.1 «Порядку відшкодування податку на додану вартість» (затв. спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України №209 від 02.07.1997р.), відшкодування ПДВ із бюджету здійснюється за висновками податкових органів або за рішенням суду. Зазначені висновки податкові органи зобов'язані направити у відділення Держказначейства по місцезнаходженню платника податків за п'ять днів до закінчення терміну відшкодування ПДВ.

З урахуванням вказаних вище норм діючого на той час законодавства, судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що перевірка від 27.08.2008 року була здійснена податковим органом з порушенням встановленого зазначеними нормами порядку та строків, а після закінчення перевірки у лютому 2008 року ДПІ не надало висновки із зазначенням сум бюджетного відшкодування ПДВ за вирахуванням суми, на яку за наслідками цієї перевірки було зменшене таке відшкодування податковим повідомленням-рішенням №0000082350/0 від 28.02.2008 року.

Крім цього, по справі встановлено, що в порушення положень п.п.1.11 п.1, п.4 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затв. наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року), позивач не запрошувався на проведення невиїзної перевірки від 27.08.2008 року, йому не надсилався у встановленому порядку акт цієї перевірки, а спірне податкове повідомлення-рішення №0000452350/0 від 27.08.2008 року було прийнято одночасно в день складання акту цієї перевірки без врахування права позивача на подання заперечень проти акту перевірки та без дотримання обов'язку ДПІ розглянути ці заперечення (т.1 а.с.50-51).

Таким чином, в ході розгляду справи судами обох інстанцій беззаперечно встановлено, що спірна перевірка від 27.08.2008 року була проведена відповідачем з порушенням встановленого законодавством порядку, у зв'язку з чим, ці дії податківців по проведенню даної перевірки не можуть вважатися законними.

Окрім цього, з акту перевірки від 27.08.2008 року №112/23-210/31390566 вбачається, що викладені в ньому висновки про порушення підприємством вимог п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» обґрунтовані лише відповіддю ДПІ у Білозірському районі Херсонської області, з якої нібито вбачається, що на виконання вимог угоди від 01.07.2007 року №01/07/1-2007 у жовтні 2007 року підприємство позивача зробило передплату на адресу свого контрагента за цією угодою - ТОВ МНДВО «Прогрес» за автозапчастини в сумі 1423439,48 грн. (у тому числі ПДВ 237239,92 грн.). За інформацією ВПМ ДПІ ТОВ МНДВО «Прогрес» не є виробником автозапчастин, оскільки номенклатура отриманої ПП від вказаного контрагента та відвантаженої на експорт позивачем продукції збігається з номенклатурою раніше реалізованих ПП на адресу ТОВ МНДВО «Прогрес»товарів. У зв'язку з тим, що ТОВ МНДВО «Прогрес»в ідмовилося надавати на запит податкових органів інформацію щодо наявності необхідного для виробництва обладнання та технічних умов на виробництво кожного різновиду відвантаженого на адресу ПП товару, калькуляцію виробничих витрат та докази оплати за цей товар, ДПІ прийшло до висновку, що останнє не сплачувало ПДВ до бюджету, а тому, відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не має право на бюджетне відшкодування по декларації за листопад 2007 року (т.1 а.с.33-34).

Разом з тим, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції вважає вказані висновки ДПІ необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи встановлено, що відповідно до укладеної між ПП «Господарь» та ТОВ МНДВО «Прогрес» угоди, позивач перерахував своєму контрагенту кошти в рахунок оплати за придбані автозапчастини, в тому числі ПДВ в сумі 367353,62 грн., а товариство, в свою чергу, видало позивачу належним чином оформлені податкові накладні та відповідно поставило товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (т.1 а.с.128а, 133а, 172-173, 182, 191, т.2 а.с.51-54, 131, 133-136, 142-145).

При цьому, слід зазначити, що вказані обставини також були встановлені і актом перевірки позивача від 14.02.2008 року №22/23-210/31390566 (т.1 а.с.12).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону, якими є позивач та його контрагент - ТОВ МНДВО «Прогрес», що, в свою чергу, не оспорював представник ДПІ.

Як слідує з вимог п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

А у відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно ж до вимог п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

А відповідно до п.7.7.4. п.7.7 ст.7 даного Закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно ж з п.5.12. Порядку №166, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, та розрахунок суми бюджетного відшкодування. При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, відповідно до вказаних норм діючого на той час законодавства, з моменту оплати коштів за товар та отримання позивачем податкових накладних від ТОВ МНДВО «Прогрес», у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту, що, в свою чергу, він і зробив у поданих до ДПІ податкових деклараціях, та на бюджетне відшкодування від'ємного значення ПДВ за листопад 2007 року.

Так, відповідно до викладених в акті перевірки від 27.08.2008 року висновків, позивач нібито завищив бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 227 573 грн. по правовідносинам з ТОВ МНДВО «Прогрес», заявлене у листопаді 2007 року, оскільки останнім ПДВ не було сплачено до Державного бюджету.

Однак, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає вказані висновки ДПІ безпідставними, оскільки, відповідно до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право платника податку на включення ПДВ до складу свого податкового кредиту, а також право такого платника на бюджетне відшкодування ПДВ не залежить від включення його контрагентами цього ПДВ до складу їх податкових зобов'язань та від сплати ПДВ будь-якими іншими платниками до Державного бюджету.

При цьому, слід вказати, що посилання ДПІ на п.1.8 ст.1 цього Закону, апеляційний суд вважає помилковими, оскільки навіть і ця норма не встановлює залежність права платника податку на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування ПДВ від сплати ПДВ будь-якими іншими платниками, в тому числі і від сплати такими платниками цього податку саме до Державного бюджету.

Таким чином, на підставі викладеного, суд апеляційної інстанції також вважає протиправним і спірне податкове повідомлення-рішення №0000452350/0 від 27.08.2008 року про зменшення ПП бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007 року в загальній сумі 227573 грн., оскільки воно прийнято на підставі необґрунтованих висновків незаконної перевірки, і фактично є похідним від цих висновків перевірки, у зв'язку з чим, це спірне рішення не може вважатися законним.

Отже, за таких обставин та на підставі встановлених судами обох інстанцій фактів, судова колегія приходить до аналогічного висновку про те, що здійснюючи спірну перевірку від 27.08.2008 року та складаючи за її результатами спірний акт, а також приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000452350/0 від 27.08.2008 року про зменшення позивачу бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007 року в загальній сумі 227573 грн., податковий орган діяв не на підставі закону та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також без урахування права підприємства на участь у проведенні перевірки та процесі прийняття рішення, у зв'язку з чим, заявлені позивачем п/вимоги, з урахуванням положень ч.2 ст.11 КАС України, дійсно підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій ДПІ щодо здійснення вказаної невиїзної перевірки, а також шляхом скасування вказаного податкового повідомлення-рішення, що, в свою чергу, і було правильно встановлено судом 1-ї інстанції.

Доводи ж відповідача в обґрунтування заперечень проти позову про те, що позивача неможливо було повідомити про проведення перевірки від 27.08.2008 року та неможливо було надіслати йому акт цієї перевірки у зв'язку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою, апеляційний суд вражає безпідставними та до уваги не приймає, оскільки ці доводи повністю спростовуються матеріалами справи, а саме договорами оренди офісних приміщень, платіжними документами на оплату оренди, актом перевірки від 14.02.2008 року №22/23-210/31390566, яка проводилася саме за юридичною адресою позивача, реєстраційними документами, поштовими повідомлення про вручення кореспонденції від ДПІ та суду (т.1 а.с.14, 51-53, 60, т.2 а.с.147-173, 201).

Крім цього, в ході розгляду справи в судах 1-ї та 2-ї інстанції, відповідачем не було надано суду доказів направлення позивачу повідомлень про проведення перевірки від 27.08.2008 року та акту цієї перевірки, що прямо передбачено приписами п.п.1.11 п.1, п.4 Порядку. Не було надано відповідачем і будь-яких доказів неможливості повідомлення ПП про проведення перевірки шляхом використання зазначених у податковій звітності ПП засобів зв'язку, та і взагалі доказів намагань ДПІ повідомити позивача про цю перевірку (т.1 а.с. 37-48).

Також, судова колегія вважає безпідставними і посилання представника відповідача в обгрунтування правомірності висновків перевірки від 27.08.2008 року та спірного рішення на довідку перевірки ТОВ МНДВО «Прогрес», оскільки ці доводи суперечать встановленим самим відповідачем в ході перевірки позивача від 14.02.2008 року фактам, в тому числі щодо придбання позивачем автозапчастин у ТОВ МНДВО «Прогрес» та щодо наявності у останнього складських приміщень.

При цьому, в ході розгляду справи судами обох інстанцій, не зважаючи на неодноразові пропозиції суду, відповідачем не було надано суду не тільки відповіді ДПІ у Білозірському районі Херсонської області, на яку ДПІ посилалася в обґрунтування висновків спірної перевірки, а і будь-яких доказів щодо продажу позивачем на користь ТОВ МНДВО «Прогрес» товарів, аналогічних тим, які ПП придбало у цього контрагента у перевіряємому періоді, а також щодо несплати ТОВ МНДВО «Прогрес» ПДВ до бюджету.

Більш того, спірна перевірка від 27.08.2008 року проводилася з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації за листопад 2007 року, в той час, як спірний акт містить лише висновки ДПІ щодо операцій між позивачем та ТОВ МНДВО «Прогрес» за жовтень 2007 року.

Крім цього, слід зауважити, що викладені в спірному акті перевірки позивача висновки спростовуються також і іншими матеріалами справи, в тому числі і митними деклараціями, за якими, придбана у ТОВ МНДВО «Прогрес» продукція була експортована позивачем в Росію.

Інших, заслуговуючих на увагу доказів правомірності проведеної перевірки від 27.08.2008 року та прийнятого за її результатами спірного податкового повідомлення-рішення в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Разом з тим, судова колегія вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за листопад 2007 року в розмірі 227573 грн., оскільки законодавством передбачений певний порядок щодо бюджетного відшкодування.

Так, відповідно до вимог п.п.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та ст.200.15 Податкового Кодексу України, процедура бюджетного відшкодування припиняється, якщо за результатами перевірки платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган ДПС протягом 5 (п'яти) робочих днів за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, у разі закінчення процедури узгодження податкового зобов'язання на користь підприємства, обов'язок здійснити бюджетне відшкодування на користь позивача виникає у податкового органу безпосередньо із закону.

До того ж, ще слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку не було зроблено відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційні скарги ДПІ та позивача - без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Малиновському районі м.Одеси та Приватного підприємства «Господарь» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко