Рішення № 30339372, 08.02.2013, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 0809/6195/2012

Провадження №: 2/332/58/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2013

Заводський районний суд м.Запоріжжя в складі

судді: Марченко Н.В.

при секретарі: Фурдак В. И.

Розглянувши відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.. Кузьміна про відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок професійного захворювання.

УСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення моральної шкоди спричиненої внаслідок професійного захворювання в якому вказав , що з відповідачем, ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А. М. Кузьміна», позивач перебував у трудових відносинах з 1973 року і до 30 травня 2008 року, остання професія на вказаному підприємстві - вогнеупорщик на горячих роботах по 5-му розряду в сталеплавильному цеху №1. Звільнений позивач був у зв»язку із виходом на пенсію відповідно до ст. 38 КЗпП, що підтверджується копією трудової книжки.

Починаючи з 2006 року позивач хворіє, неодноразово звертався за медичною допомогою.

У березні 2006 його стан здоров'я погіршився, він почав постійно відчувати оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, гострий біль та обмеження руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі в шийному і попереко-крестовому відділах хребта, які постійно віддавали в ліву ногу, тому позивач перебував на лікуванні, однак стан його здоров'я не покращився. Також лікарі виявили у нього гіпертонічну хворобу у стані загострення.

08.02.2008 року актом розслідування хронічного професійного захворювання було виявлено, що професійне захворювання виникло внаслідок: «длительный стаж работы в неблагоприятньгх условиях.

З 22.03.2006 по 12.04.2006 року, з 12.04.2007 по 08.05.2007 року, з 10.10.2007 по року, з 26.12.2008 по 18.01.2008 року, з 26.02.2008 по 11.03.2008 року, з по 23.07.2008 року, з 02.07.2009 по 16.07.2009 року, з 25.12.2009 по 06.01.2010 року, з 26.02.2010 по 05.03.2010 року згідно виписок із історії хвороби позивач знаходився на лікуванні в Запорізькій обласній клінічній лікарні у відділі профпатології та в Українському науково-дослідному інституті промислової медицини в м. Кривий Ріг. Вже на протязі 7 років позивач лікується від хвороби, яку отримав на виробництві. Всі витрати на ліки він оплачував самостійно.

З відповідачем він перебував у трудових відносинах 35 років, де працював в умовах впливу шкідливих факторів.

Також, за результатами розслідування хронічного професійного захворювання згідно п. 14 акту по формі П-4 позивачу встановлено діагноз (основний): «вегетативно-сенсорная полинейропатия умеренной степени выраженности с двухсторонним плечолопатковым периартрозом НФС второй степени., лучевая катаракта обоих глаз».

Згідно з п. 17 вказаного акту причиною професійного захворювання у позивача є: наявність у повітрі робочої зони:

- кремнийдиоксид-5,2% 11,6-101,4мг/куб.м. (ПДК-4,0мг./куб.м.).

Лікарями було рекомендовано: направити позивача на медогляд та протипоказано працю зі шкідливими виробничими факторами, у важких фізичних навантаженнях.

За результатами висновку першого обстеження Медико-соціальної експертної комісії № 003194 від 14.03.2008 року у результаті професійного захворювання, -пов"язаного з виробництвом позивачу було встановлено третю групу інвалідності з 60% стійкої втрати професійної працездатності - первинно. При цьому визначена потреба у додаткових видах допомоги.

За результатами висновку останнього обстеження Медико-соціальної експертної комісії № 133195 від 12.03.2010 року у результаті професійного захворювання, по в'язаного з виробництвом позивачу було встановлено другу групу інвалідності з 70% стійкої втрати професійної працездатності - безстроково. При цьому визначена потреба у додаткових видах допомоги.

Внаслідок цього захворювання позивач змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

У зв'язку з професійним захворюванням було порушено його нормальні життєві зв"язки, позивач був позбавлений реалізувати його звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв'язку із загальною слабкістю, втомою, сильним болем в області голови, головокружінням. Всі ці фактори позначились на його здоровому сні, за останні роки позивач погано спить у зв'язку з частим загостренням болю в голові, болях в області серця та кашлі.

Усі ці фактори викликають негативні емоції і переживання. Порушено його нормальні життєві зв'язки, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода постраждалому від нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання складається з фізичного болю та душевних страждань, які він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов"язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрєс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст.ст. 21, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, профзахворювання, що призвели втрату працездатності», а так само відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, позивач має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця). Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи, що Рішенням МСЕК позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 70 % втрати професійної працездатності, позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду, яка була йому завдана у результаті професійного захворювання на виробництві, 70 000,00 (сімдесят тисяч) грн.

В судовому засіданні представник позивача, підтримав заявлені вимоги , суду пояснив, що позивач отримав на підприємстві важке професійне захворювання, процес якого є незворотнім, факт його професійного захворювання підтверджений та позивач визнаний інвалідом. У зв*язку з невиліковною хворобою , він постійно зазнає фізичного болю та потребує постійного лікування, не може вести той спосіб життя , який мав би мати аби не професійне захворювання. Якість його життя значно погіршилась, були порушені нормальні життєві зв*язки. Він розуміє , що відновлення його здоров*я вже не можливе і тому знаходиться в стані депресії.

Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог, зазначивши, що у відповідності до вимог діючого законодавства (ст.29 КзпП України ) позивач був повідомлений підприємством про умови праці, про наявність важких та шкідливих виробничих факторів. Будучи обізнаним про негативні наслідки впливу шкідливих факторів праці на власне здоров'я, позивач самостійно продовжував виконувати роботу в таких умовах довгий час, тим самим, з власної ініціативи допускав погіршення свого здоров'я. Після того, як позивач відпрацював на вказаних роботах понад 10 років та мав стаж, який дає право на отримання пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мав можливість отримати пенсію, він мав можливість перейти на іншу роботу в інших умовах праці. Проте позивач самостійно з власної ініціативи продовжував довгий працювати у важких умовах праці, тим самим, з власної ініціативи допускав погіршення свого здоров'я. Крім того, в обґрунтуванні відшкодування моральної шкоди позивач посилається на статтю 237-1 КЗпП и зазначає, у зв'язку з встановленням у нього професійного захворювання - 08.02.2008р. відповідно акту (форми П4) і встановленням 14.03.2008р. йому стійкої втрати працездатності 60%, він має право на відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, саме з 14.04.2008р. між підприємством та позивачем виникли правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди.

Проте з позовом про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з встановленням у нього професійного захворювання ОСОБА_1 звернувся до суду -01.11.2012р.

Таким чином позивачем було порушено 3-х місячний строк встановлений ст. 233 КЗпП. Вказана позиція підтверджується роз'ясненнями п. 16 Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» які передбачають « 16. До вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням відомостей, що не відповідають дійсності і порочать честь, гідність чи ділову репутацію фізичної або юридичної особи, згідно з ч. 3 ст. 7 ЦК застосовується строк позовної давності в один рік. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, - тримісячний строк (ст. 233 КЗпП). До інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до ст. 83 ЦК не застосовуються.»

Заслухавши у засіданні позицію сторін, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що з відповідачем, ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А. М. Кузьміна», позивач перебував у трудових відносинах з 1973 року і до 30 травня 2008 року, остання професія на вказаному підприємстві - вогнеупорщик на горячих роботах по 5-му розряду в сталеплавильному цеху №1. Звільнений позивач був у зв»язку із виходом на пенсію відповідно до ст. 38 КЗпП, що підтверджується копією трудової книжки.

Починаючи з 2006 року позивач хворіє, неодноразово звертався за медичною допомогою.

У березні 2006 його стан здоров'я погіршився, він почав постійно відчувати оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, гострий біль та обмеження руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі в шийному і попереко-крестовому відділах хребта, які постійно віддавали в ліву ногу, тому позивач перебував на лікуванні, однак стан його здоров'я не покращився. Також лікарі виявили у нього гіпертонічну хворобу у стані загострення.

08.02.2008 року актом розслідування хронічного професійного захворювання було виявлено, що професійне захворювання виникло внаслідок: «длительный стаж работы в неблагоприятных условиях.

З 22.03.2006 по 12.04.2006 року, з 12.04.2007 по 08.05.2007 року, з 10.10.2007 по року, з 26.12.2008 по 18.01.2008 року, з 26.02.2008 по 11.03.2008 року, з по 23.07.2008 року, з 02.07.2009 по 16.07.2009 року, з 25.12.2009 по 06.01.2010 року, з 26.02.2010 по 05.03.2010 року згідно виписок із історії хвороби позивач знаходився на лікуванні в Запорізькій обласній клінічній лікарні у відділі профпатології та в Українському науково-дослідному інституті промислової медицини в м. Кривий Ріг. Вже на протязі 7 років позивач лікується від хвороби, яку отримав на виробництві. Всі витрати на ліки він оплачував самостійно.

З відповідачем він перебував у трудових відносинах 35 років, де працював в умовах впливу шкідливих факторів.

Також, за результатами розслідування хронічного професійного захворювання згідно п. 14 акту по формі П-4 позивачу встановлено діагноз (основний): «вегетативно-сенсорная полинейропатия умеренной степени выраженности с двухсторонним плечолопатковым периартрозом НФС второй степени., лучевая катаракта обоих глаз».

Згідно з п. 17 вказаного акту причиною професійного захворювання у позивача є: наявність у повітрі робочої зони:

- кремнийдиоксид-5,2% 11,6-101,4мг/куб.м. (ПДК-4,0мг./куб.м.).

Лікарями було рекомендовано: направити позивача на медогляд та протипоказано працю зі шкідливими виробничими факторами, у важких фізичних навантаженнях.

За результатами висновку першого обстеження Медико-соціальної експертної комісії № 003194 від 14.03.2008 року у результаті професійного захворювання, -пов"язаного з виробництвом позивачу було встановлено третю групу інвалідності з 60% стійкої втрати професійної працездатності - первинно. При цьому визначена потреба у додаткових видах допомоги.

За результатами висновку останнього обстеження Медико-соціальної експертної комісії № 133195 від 12.03.2010 року у результаті професійного захворювання, по в'язаного з виробництвом позивачу було встановлено другу групу інвалідності з 70% стійкої втрати професійної працездатності - безстроково. При цьому визначена потреба у додаткових видах допомоги.

Внаслідок цього захворювання позивач змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

У зв'язку з професійним захворюванням було порушено його нормальні життєві зв"язки, позивач був позбавлений реалізувати його звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв'язку із загальною слабкістю, втомою, сильним болем в області голови, головокружінням. Всі ці фактори позначились на його здоровому сні, за останні роки позивач погано спить у зв'язку з частим загостренням болю в голові, болях в області серця та кашлі.

Усі ці фактори викликають негативні емоції і переживання. Порушено його нормальні життєві зв'язки, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода постраждалому від нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання складається з фізичного болю та душевних страждань, які він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов"язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрєс, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Таким чином, суд вважає, що позивачу спричинено моральну шкоду підприємством , на якому він отримав професійне захворювання. Але позивачем було порушено 3-х місячний строк встановлений ст. 233 КЗпП України. Вказана позиція підтверджується роз'ясненнями п. 16 Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» які передбачають «До вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням відомостей, що не відповідають дійсності і порочать честь, гідність чи ділову репутацію фізичної або юридичної особи, згідно з ч. 3 ст. 7 ЦК застосовується строк позовної давності в один рік. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, - тримісячний строк (ст. 233 КЗпП). До інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до ст. 83 ЦК не застосовуються.»

Таким чином позивач вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 208, 209, 212-215 ЦПК України,суд

ВИРІШИВ

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.. Кузьміна про відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок професійного захворювання відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.В.Марченко