Ухвала суду № 30339346, 20.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Справа № 84348/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Румянцевої О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГалХліб» до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У квітні 2011 року позивач ТзОВ «ГалХліб» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Мостиському районі Львівської області (на даний час Городоцька МДПІ Львівської області ДПС), в якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Мостиському районі Львівської області № 0000102321 від 01.04.2011 р. та № 0000112321 від 01.04.2011 р..

Відповідач ДПІ у Мостиському районі Львівської області позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2011 року позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Мостиському районі Львівської області № 0000102321 від 01.04.2011 р. та № 0000112321 від 01.04.2011 р..

З цією постановою суду не погодився відповідач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції прийнята з неправильним і неповним встановленням обставин у справі та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що працівниками ДПІ у Мостиському районі Львівської області було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ГалХліб» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р. в частині взаємовідносин з ПП «Галторгцентр» та ПП «Компанія «Галторгсервіс». За наслідками перевірки складено Акт № 21/23-32863181 від 22.03.2011 року, на підставі якого винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення від 01.04.2011 року. Вказує апелянт, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що податковою перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 8.1.2. п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік в сумі 72612 грн., та вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ у сумі 171326 грн., в тому числі за жовтень 2008 р. в сумі 101648 грн., за листопад 2008 р. в сумі 13995 грн., за січень 2009 р. в сумі 4457 грн., за квітень 2009 р. в сумі 23005 грн., за серпень 2009 р. в сумі 21569 грн., за вересень 2009 р. в сумі 4096 грн., за жовтень 2009 р. в сумі 2556 грн.. Зокрема, було встановлено, що укладені позивачем договора поставки товарів із ПП «Галторгцентр» та ПП «Компанія «Галторгсервіс» носять безтоварний характер, вчинені з метою заниження податкових зобов'язань. Реальність таких договорів не підтверджується первинними документами.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 08.07.2011 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що позивач ТзОВ «ГалХліб» зареєстровано юридичною особою 02.03.2004 року і є діючим суб'єктом господарської діяльності (а.с. 34-37, 127-129 Т.1).

В період із 14.03.2011 року по 16.03.2011 року відповідачем ДПІ у Мостиському районі Львівської області було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ГалХліб» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р. в частині взаємовідносин з ПП «Галторгцентр» та ПП «Компанія «Галторгсервіс». За наслідками перевірки складено Акт № 21/23-32863181 від 22.03.2011 року, у висновках якого зазначено, що товариством порушено вимоги п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 8.1.2. п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік в сумі 72612 грн., та вимоги п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ у сумі 171326 грн., в тому числі за жовтень 2008 р. в сумі 101648 грн., за листопад 2008 р. в сумі 13995 грн., за січень 2009 р. в сумі 4457 грн., за квітень 2009 р. в сумі 23005 грн., за серпень 2009 р. в сумі 21569 грн., за вересень 2009 р. в сумі 4096 грн., за жовтень 2009 р. в сумі 2556 грн. (а.с. 12-33 Т.1).

На підставі вищевказаного Акта перевірки від 22.03.2011 року відповідачем ДПІ у Мостиському районі Львівської області винесено 01.04.2011 р. відносно позивача податкові повідомлення-рішення : № 0000102321 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 90765 грн., в тому числі 72612 грн. за основним платежем і 18153 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000112321 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 214158 грн., в тому числі 171326 грн. за основним платежем і 42832 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 10, 11 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень ДПІ про безтоварний і нікчемний характер господарських договорів між ТзОВ «ГалХліб» та ПП «Галторгцентр» і ПП «Компанія «Галторгсервіс», щодо дотримання позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і Закону України «Про податок на додану вартість» та щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень від 01.04.2011 року, з врахуванням наступного.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», амортизації підлягають витрати на: - придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; - самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; - проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; - капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема статтею 9, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати визначені обов'язкові реквізити.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту Акту податкової перевірки від 22.03.2011 року видно, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем ТзОВ «ГалХліб» податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях ДПІ про те, що Товариством протягом перевіреного періоду з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р. безпідставно завищено валові витрати і завищено амортизаційні відрахування за господарськими договорами із ПП «Галторгцентр» та ПП «Компанія «Галторгсервіс» про придбання товарів, та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за цими договорами. На думку податкового органу такі договори мали безтоварний і нікчемний характер, не спричинили реального настання правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції вважає об'єктивними висновки суду першої інстанції щодо безпідставності вищевказаних тверджень ДПІ та щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень від 01.04.2011 року.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за розглядуваними господарськими договорами і об'єктивність інформації в первинних документах за цими договорами підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, усі контрагенти, тобто ПП «Галторгцентр» та ПП «Компанія «Галторгсервіс» на час укладення господарських договорів із ТзОВ «ГалХліб» і їх виконання були діючими суб'єктами господарювання, що підтверджується витягами з ЄДР (а.с. 122-126 Т.1).

Здійснення позивачем господарських операцій із ПП «Галторгцентр» підтверджується : - договором поставки № 011008 від 01.10.2008 року щодо поставки обладнання; - договором поставки № 011008/2 від 01.10.2008 року щодо поставки борошна та інших продовольчих товарів; - видатковими накладними : № РН-10-0801 від 08.10.2008 р., № РН-11-2810 від 28.11.2008 р., № РН-1-13003 від 13.01.2009 р., № РН-1-13004 від 13.01.2009 р., № РН-4-30009 від 30.04.2009 р.; - податковими накладними : № 1008000001 від 08.10.2008 р., № 1128000009 від 28.11.2008 р., № 1130000003 від 13.01.2009 р., № 4300000009 від 30.04.2009 р.; - платіжними квитанціями за липень-жовтень 2009 р. (а.с. 52-62, 197-220 Т.1).

Здійснення позивачем господарських операцій із ПП «Компанія «Галторгсервіс» підтверджується : - договором поставки № 280909 від 28.09.2009 р., згідно якого ТзОВ «ГалХліб» зобов'язується передати у власність ПП «Компанія «Галторгсервіс» зерно пшениці; - видатковою накладною № РН-9280346 від 28.09.2009 р.; - податковою накладною № 603 від 28.09.2009 р.; - договором поставки № 280909 від 28.09.2009 року, згідно якого ПП «Компанія «Галторгсервіс» зобов'язується передати у власність ТзОВ «Галхліб» обладнання та комплектуючі для обладнання; - видатковими накладними : № РН-8-01003 від 01.08.2009 р., № РН-9-01025 від 01.09.2009 р., № РН- 9-30016 від 30.09.2009 р., № РН-9-30015 від 30.09.2009 р., № РН-10-1406 від 14.10.2009 р., № РН-10-1407 від 14.10.2009 р., № РН-10-0129 від 01.10.2009 р., № РН-10-0130 від 01.10.2009 р.; - податковими накладними : № 8010000003 від 01.08.2009 р., № 9010000025 від 01.09.2009 р., № 9300000015 від 30.09.2009 р., № 9300000014 від 30.09.2009 р., № 1001000028 від 01.10.2009 р., № 1001000029 від 01.10.2009 р., № 1014000006 від 14.10.2009 р., № 1014000007 від 14.10.2009 р.; - актами списання ТМЦ : № СпТ-000178 від 31.12.2009 р., № СпТ-000182 від 30.11.2009 р., № СпТ-000181 від 31.10.2009 р., № СпТ-000088 від 30.06.2009 р.; - актами введення в експлуатацію основних засобів : № ВЭ-0000016 від 30.06.2009 р., № ВЭ-0000040 від 28.11.2008 р., № ВЭ-0000023 від 30.09.2009 р., № ВЭ-0000020 від 30.09.2009 р.; - інвентаризаційними картками обліку основних засобів № 286 і № 287 від 30.09.2009 р.; - правочином про проведення взаємозаліку від 28.09.2009 р.; - банківськими виписками за 27.10.2009 р.; - таблицею розрахунків і платіжними квитанціями за серпень 2009 р. - червень 2010 р. (а.с. 63-92, 177-179 Т.1, 2-22 Т.2).

Судом першої інстанції також вірно враховано, що обладнання, придбане позивачем у контрагентів ПП «Галторгцентр» та ПП «Компанія «Галторгсервіс», у подальшому було часткового реалізоване ТзОВ «Об'єднання «Мелібор» (а.с. 93-107 Т.1). Підтвердженням використання позивачем в господарській діяльності товарів, придбаних у контрагентів ПП «Галторгцентр» та ПП «Компанія «Галторгсервіс» є звіти про вироблену продукцію та звіти про використану сировину (хлібобулочні вироби) за 2008 - 2009 роки (а.с. 110-121 Т.1).

З врахування наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що операції по придбанню і поставці товарів ТзОВ «ГалХліб» відбувалися фактично, були здійснені в межах господарської діяльності цього платника податків, а тому твердження податкового органу про те, що операції з придбання і реалізації позивачем товарів за розглядуваними договорами фактично не відбувались і такі договори носять нікчемний характер, є необґрунтованими і не підтверджуються доказами по справі.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що право на податковий кредит у платників ПДВ не пов'язано із фактами сплати до бюджету податків контрагентами за господарськими договорами, а пов'язано лише із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та із наявністю відповідних первинних документів і податкових накладних. Визначальним є реальність існування господарських операцій та факт сплати податку в ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам. Такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків по сплаті податків іншими платниками податків, якщо це прямо не встановлено законом.

Щодо покликань відповідача ДПІ у Мостиському районі Львівської області на нікчемність розглядуваних договорів між ТзОВ «ГалХліб» та ПП «Галторгцентр» і ПП «Компанія «Галторгсервіс», то суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину і вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (стаття 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові наслідки недійсності правочину визначені статтею 216 ЦК України, де вказано, що в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Крім цього, відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З вищенаведених норм випливає, що наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У зв'язку із цим, висновки про нікчемність правочину можуть бути зроблені лише за наявності доказів і встановлення фактів порушення обов'язкових вимог для чинності правочину в момент укладення такого правочину.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що розглядувані договори між ТзОВ «ГалХліб» та ПП «Галторгцентр» і ПП «Компанія «Галторгсервіс» на момент їх укладення відповідали усім вимогам необхідним для їхньої чинності, не суперечили вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства, сторони договорів володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення були вільними і відповідали внутрішній волі сторін договору, договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків і такі наслідки наступили.

З врахування наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГалХліб» до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: М.А. Пліш

Н.М. Судова-Хомюк