Рішення № 30339292, 19.03.2013, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 209/4610/12

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.03.2013 року

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі головуючого - судді Крейдіна О.О.

при секретарі Бірюковій Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятині

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Томашпільської райдержадміністрації про дозвіл на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Томашпільської райдержадміністрації про дозвіл на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що з 04 вересня 2004 р. по 19 січня 2009 р. перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3, який проживає з нею. У зв'язку з важким матеріальним становищем вона була вимушена поїхати за кордон на заробітки, залишивши сина на утримання своїм бабусі та дядьку. На даний час в неї легалізована робота за кордоном, житло, матеріальна можливість взяти сина до себе, крім того, мати позивачки також проживає і працює у м. Москва та має фінансову можливість забезпечити дитині належні умови для оздоровлення, відпочинку, виховання та надання освіти.

Після розірвання шлюбу у неї з ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки і відповідач не дає дозволу на виїзд сина за межі України - до м. Москва Російської Федерації, куди вона має намір поїхати, щоб працювати.

Таким чином, вона вважає, що відповідач перешкоджає забезпеченню реалізації охоронюваних законом прав та інтересів дитини та просить суд надати дозвіл на виїзд за межі України малолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Російської Федерації, у своєму супроводі терміном на 5 років до досягнення ним десятирічного віку, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_2, без згоди та супроводу його батька - ОСОБА_2.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_5 підтримав позов, підтвердив обставини, на які посилається його довірителька в позовній заяві. Вказав, що відповідач ніколи не мав перешкод у спілкуванні з дитиною. Крім аліментів, додаткової допомоги на утримання сина не надавав. На прохання позивачки дати дозвіл на виїзд дитини за кордон, відповідач їй відмовив. ОСОБА_2 навмисно звертався до органів опіки для передачі йому дитини на період роботи ОСОБА_1 за кордоном, але, зважаючи, що відповідач не міг здійснювати належний догляд за дитиною, позивачка не могла погодитися на такі умови проживання сина. Представник позивачки вказав, що, так як позивачка працює за кордоном, а саме у м. Москва Російської Федерації, вона бажає, щоб дитина знаходилася разом з нею. Таким чином, ОСОБА_5 підтвердив, що головною метою виїзду дитини за кордон - є проживання та перебування дитини разом з матір'ю.

Відповідач в судовому засіданні частково заперечив проти задоволення позовних вимог, згоден дати дозвіл на виїзд дитини за кордон терміном на 90 діб. Також вказав, що позивачка не має офіційного дозволу на роботу в Російській Федерації, що є порушенням федерального закону.

Вважає, що не має жодної впевненості в тому, що позивачка через короткий час знову не захоче змінити місце свого проживання і в даному випадку це матиме негативний вплив на розвиток дитини та його психічний стан. Відповідачу не зрозумілі такий тривалий термін виїзду дитини за кордон, а саме - 5 років та мета даного виїзду. Зазначає, що при задоволенні позову, будуть грубо порушені його права, як батька, оскільки він має право на спілкування з дитиною та на участь у її вихованні. Також вказав, що позивачка перешкоджає йому зустрічатися з дитиною, від виконання своїх батьківських обов'язків він не ухилявся, неодноразово намагався зустрічатись із сином; він позбавлений можливості спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні через перешкоди, які чинить позивачка, з якою в нього склались неприязні стосунки. Дані факти підтверджуються його зверненнями до різних органів державної влади, які містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні відповідач запропонував представнику позивачки укласти мирову угоду шляхом вирішення спору у позасудовому порядку та вказав, що згоден дати дозвіл на виїзд дитини за кордон терміном на 90 діб. Представник позивачки відмовився від прийняття даної мирової угоди, вказавши, що умови угоди є неприйнятними для вирішення даного спору.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, пояснила, що позивачка зверталася до відповідача з проханням дати дозвіл на виїзд неповнолітнього сина за кордон, однак ОСОБА_2 їй відмовив. Відповідач погоджувався саме на тимчасовий виїзд сина за кордон, а не на постійне місце проживання (5 років). Про відносини сина і батька вказала, що відповідач сплачує аліменти на утримання сина, з дитиною зустрічається, син бажає бачитися та спілкуватися з батьком.

Третя особа - служба у справах дітей Томашпільської райдержадміністрації - в судове засідання не з'явилась, але надала письмову заяву через канцелярію суду, в якій просить справу розглядати у відсутність представника РДА. Крім того, служба у справах дітей Томашпільської райдержадміністрації надіслала до суду висновок про доцільність надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу одного з батьків.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, свідка, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 04.09.2004 р. по 19.01.2009 р. сторони перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с.6). Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю, батько сплачує аліменти на утримання сина.

Також з матеріалів справи видно, що позивачка по справі має намір виїхати на роботу разом з дитиною у м. Москва Російської Федерації, де також проживає її матір (а.с.54-60).

Між сторонами не досягнуто згоди стосовно участі у вихованні дитини, надання дозволу батькові на спілкування з сином, що підтверджено зверненнями відповідача до служби у справах дітей Томашпільської райдержадміністрації та до правоохоронних органів за захистом своїх прав на виховання дитини, а саме: рішенням комісії з питань захисту прав дитини про вирішення питання щодо участі ОСОБА_2 у вихованні його дитини ОСОБА_3, рішенням комісії з питань захисту прав дитини про примусове відібрання у ОСОБА_6 малолітнього ОСОБА_3, постановами про відмову в порушенні кримінальних справ, прийнятих за результатами розгляду заяв відповідача (а.с.12-20).

Згідно висновку № 11 від 18.03.2013 р. про надання дозволу на виїзд дитини за кордон, зробленого службою у справах дітей Томашпільської райдержадміністрації, як органом опіки та піклування, враховуючи вік дитини, рекомендовано за доцільне дати дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон (до Російської Федерації) малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька ОСОБА_2 у супроводі матері ОСОБА_1 (а.с.75-76).

Зазначений висновок служби у справах дітей наданий на право вивозу дитини на тимчасовий виїзд, а не на постійне місце проживання терміном на 5 років.

Отже, висновок органу опіки та піклування наданий фактично для короткотривалого тимчасового виїзду за кордон, а не про визначення постійного місця проживання дитини. Відтак, має місце спір про виїзд дитини за кордон за відсутності згоди батька на постійне місце проживання, тобто спір між батьками про визначення місця проживання дитини.

Відповідно до вимог ст. 313 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з

України та в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 р. № 3857-ХІІ, оформлення проїзного документа дитини та виїзд дитини за межі України провадиться лише на підставі нотаріально засвідченої згоди батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Вказана норма Закону регулює виїзд дитини за кордон, а не визначення постійного місця проживання. У разі посилання на цей Закон слід указувати дозвіл на конкретний виїзд (одноразовий), з визначенням його початку й закінчення.

Частиною 2 ст. 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, і без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі й рішення суду.

Відповідно до п. 22 ч. 1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, встановлено, що виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон.

У ст. 141 Сімейного кодексу України визначена рівність прав і обов'язків батьків відносно дитини.

У відповідності ст. 214 ЦПК України при ухваленні рішення, суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались як вимоги, так і заперечення; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинно бути зазначено встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 в судовому засіданні давав згоду на виїзд малолітньому сину на тимчасову поїздку за кордон, а саме: до Російської Федерації терміном на 90 діб, на що представник позивачки відмовився.

Крім того, позивачкою не надано доказів на підтвердження необхідності - мети виїзду дитини за кордон на постійне місце проживання строком на 5 років, як-от, наприклад, на лікування, оздоровлення, відпочинок дитини, відвідування близьких родичів. Також не надано доказів, що відповідач невмотивовано відмовляє у наданні згоди на строковий виїзд дитини. Сам по собі факт визначення місця проживання дитини із матір'ю не впливає на обсяг прав батька.

Виїзд дитини на постійне місце проживання за кордон строком на 5 років, порушить права самої дитини та ОСОБА_2, чим фактично позбавить відповідача, як батька, спілкуватися в подальшому з сином, тому, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивачки, щодо надання дозволу на тривалий виїзд дитини за кордон (5 років), як такий, що відповідатиме інтересам останньої. Надання рішенням суду дозволу на майбутнє на тривалий виїзд дитини за кордон до досягнення нею десятирічного віку та без згоди батька, суперечить ст. 4 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та змісту положень ст. ст. 141, 157 СК України, які визначають рівність прав і обов'язків батьків відносно виховання дитини та фактично в порушення вимог ст. ст. 153, 157 СК України, позбавить батька дитини можливості брати участь у її вихованні та можливості особистого спілкування з нею.

Керуючись ст. 313 ЦК України, ст. ст. 150, 152 СК України, ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Томашпільської райдержадміністрації про дозвіл на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька.

На рішення суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: підпис

З оригіналом вірно

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах цивільної справи

№ 209/4610/12 Козятинського міськрайоного суду Вінницької області.

Суддя -

Секретар -

Дата документу 19.03.2013 року