Постанова № 30339146, 29.03.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2013 року № 813/195/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого - судді: Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання: Олексяк І.Р.

представника позивача Максимович Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Опрон Україна» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Опрон Україна» (далі - ТзОВ «Опрон Україна») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС), в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

- №0000082301 від 12.04.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 12 723, 00 грн.;

- №0000062301 від 12.04.2012 року, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 37 500, 00 грн.;

- №0000292301 від 22.06.2012 року (№0000072301 від 12.04.2012 року), яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 201 129, 75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що позивач вважає здійснені податковим органом донарахування грошових зобов'язань безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства з огляду на наступне. В акті перевірки податковим органом викладається висновок про порушення товариством вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 30 000, 00 грн. Згідно акта перевірки, такий висновок податкового органу ґрунтується на припущеннях про нікчемність правочинів, укладених ТзОВ «Опрон-Україна» із його контрагентами ПП «МКМ-Сервіс» та ПП «Авторесурс Сервіс». Жодних зауважень щодо невідповідності первинних документів позивача вимогам законодавства акт перевірки не містить. Посилання податкового органу на відсутність в контрагентів товариства відповідних ресурсів для здійснення операцій не може бути достатнім підтвердженням його висновків про неможливість ведення підприємницької діяльності такими суб'єктами, оскільки вказані ресурси можуть залучатися на підставі господарських договорів, а ймовірні порушення податкового законодавства контрагентами товариства, зокрема в частині неподання податкової звітності чи достовірності даних наведених в податковій звітності, не є безумовними підставами для визнання усіх господарських операцій між такими суб'ктами та товариством безтоварними. Крім того, як вбачається з акта перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ «Опрон-Україна» на укладення договорів із ПП «МКМ-Сервіс» та ПП «Авторесурс Сервіс» без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами, чи спрямованість таких договорів проти публічного порядку, що могло б слугувати підставою для розцінювання таких нікчемними. Щодо визначення відповідачем грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 166 820,00 грн. та твердження податкового органу про порушення товариством вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.3, п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» такі базуються також на припущеннях про нікчемність правочинів, укладених ТзОВ «Опрон Україна» із ПП «МКМ-Сервіс» та ПП «Авторесурс Сервіс». Позивач зазначає, що ТзОВ «Опрон Україна» виконано усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів - перелічених в акті перевірки. Податкові накладні, на підставі яких було сформовано податковий кредит по податку на додану вартість у спірному періоді, оформлені відповідно до вимог п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів регулюється статтею 150 Податкового кодексу України, згідно із п. 150.1 якої якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року по справі №2а-14124/11/1370 скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі №0009241501 від 21.11.2011 року, тим самим підтвердивши правомірність визначення товариством від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду (І та ІІ квартал 2011 року). У зв'язку з наведеним, на думку позивача, прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пославшись на обставини викладені в позовній заяві, просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача, який є суб'єктом владних повноважень та належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Згідно поданих у попередніх судових засіданнях пояснень, така заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у поданих суду письмових запереченнях (а.с.86-88) та просила суд відмовити у позові повністю.

Відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у неї доказів.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Опрон Україна», зареєстроване як юридична особа 03.03.2006 року Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області про що зроблено відповідний запис за №14081020000000721, ідентифікаційний код юридичної особи 34105438, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №591483 (а.с.96).

ТзОВ «Опрон Україна» взято на податковий облік 10.03.2006 року в Червоноградську ОДПІ (Сокальське відділення) за №623 та станом на момент проведення перевірки перебувало на податковому обліку у ДПІ у Сокальському районі.

На момент проведення перевірки підприємство володіло ліцензією Міністерства промислової політики України серії АВ №188940 (термін дії ліцензії від 19.09.2006 року по 19.09.2011 року), на даний час - ліцензією Міністерства економічного розвитку і торгівлі України серія АВ №597720 (термін дії ліцензії від 13.12.2011 року по 13.12.2016 року) на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів (а.с.97, 98).

У періоді, за який проводилася перевірка, суб'єкт господарювання був платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.03.2006 року №18617423, індивідуальний податковий номер 341054313296.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Опрон Україна» (код за ЄДРПОУ - 34105438) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.03.2012 року №3/2301/34105438 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 662, 655 та 656 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з ПП «МКМ-Сервіс» та ПП «Авторесурс Сервіс»;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5, 3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 30 000, 00 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року у сумі 30 000, 00 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2. пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із внесеними змінами та доповненнями) та п. 138.10.3, п. 139.1.9 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 628 138, 00 грн., в тому числі за І квартал 2011 року на суму 577 250, 00 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 50 888, 00 грн.;

- п.1.4 пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4, пп.7.2.3, п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5.ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) та п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), завищено податковий кредит на загальну суму 166 820, 06 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 137 235, 39 грн.. за січень 2011 року в сумі 17 647, 70 грн., за лютий 2011 року в сумі 11 936, 97 грн.;

- п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2756-VI в частині подання у неповному обсязі, недостовірними відомостями про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

На підставі даного Акту перевірки від 26.03.2012 року податковим органом винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0000062301 від 12.04.2012 року, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 37 500, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 30 000, 00 грн. та 7 500, 00 за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№0000072301 від 12.04.2012 року, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 201 130, 75 грн., в тому числі за основним платежем - 166 820, 00 грн. та 34 310, 75 за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000292301 від 22.06.2012 року, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 201 129, 75 грн., в тому числі за основним платежем - 166 820, 00 грн. та 34 309, 75 за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000082301 від 12.04.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 12 723, 00 грн.

Згідно листа ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС від 24.04.2012 року №1901/10/2200/34105438 було внесено зміни до податкового повідомлення-рішення від 12.04.2012 року №0000082301 та до акта виїзної планової документальної перевірки від 26.03.2012 року №3/2301/34105438, а саме зазначений розмір «Штрафної (фінансової) санкції (штраф)» в сумі 12723, 00 грн. вважати - 0,0 гривень.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» забороняє відносити до складу валових витрат лише ті витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. (ч. 3, 5 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (п. 2.2 Положення).

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду було встановлено, що між ТзОВ «Опрон» та ПП «МКМ-Сервіс» 01.12.2010 року укладено договір №01122010 (а.с.100), відповідно до якого Продавець (ПП «МКМ-Сервіс») передає у власність Покупця (ТзОВ «Опрон»), а Покупець приймає і оплачує згідно умов цього Договору Товар, означений у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору. Продавець гарантує, що володіє правом власності на вказаний Товар, він не знаходиться під заставою, на нього не розповсюджуються права третіх осіб. Сума Договору визначається із суми вартості Товару на підставі накладних відповідно до визначення у Специфікації. Договір підписано директорами ПП «МКМ-Сервіс» та ТзОВ «Опрон», та скріплено печатками підприємств.

Згідно п.2 даного Договору, Продавець забезпечує завантаження Товару. Товар вважається переданим Покупцю з моменту завершення завантаження. Продавець зобов'язується оформити: податкову накладну, накладну, товарно-транспортну накладну.

На підтвердження факту виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки та прийняття товару) відповідно до умов вказаного Договору №01122010 від 01.12.2010 року позивачем подано наступні копії первинних документів бухгалтерського обліку:

- специфікації до договору купівлі-продажу товару №01122010 від 01.12.2010 року, що містять повну ідентифікацію кожного виду замовленого позивачем товару від 03.12.2010 року, 08.12.2010 року, 14.12.2010 року, 17.12.2010 року, 27.12.2010 року, 13.01.2011 року, 04.01.2011 року, 05.01.2011 року, 06.01.2011 року, 11.01.2011 року, 12.01.2011 року;

- видаткова накладна №РН12-03001 від 03.12.2010 року на суму 5 847, 78 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 974, 63 грн.), видаткова накладна №РН12-08002 від 08.12.2010 року на суму 96 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 16 000, 00 грн.), видаткова накладна №РН12-14002 від 14.12.2010 року на суму 144 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 24 000, 00 грн.), видаткова накладна №РН12-17001 від 17.12.2010 року на суму 480 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 80 000, 00 грн.), видаткова накладна №РН12-27002 від 27.12.2010 року на суму 97 564, 50 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 16 260, 75 грн.), видаткова накладна №РН-1-13013 від 13.01.2011 року на суму 67 050, 00 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 11 175, 00 грн.), видаткова накладна №РН-1-04016 від 04.01.2011 року на суму 65 400, 00 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 10 900, 00 грн.), видаткова накладна №РН-1-05009 від 05.01.2011 року на суму 65 820, 00 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 10 970, 00 грн.), видаткова накладна №РН-1-06004 від 06.01.2011 року на суму 65 670, 00 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 10 945, 00 грн.), видаткова накладна №РН-1-11020 від 11.01.2011 року на суму 65 910, 00 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 10 985, 00 грн.), видаткова накладна №РН-1-12019 від 12.01.2011 року на суму 68 220, 00 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 11 370, 00 грн.);

- товарно-транспортні накладні від 03.12.2010 року, від 08.12.2010 року, від 14.12.2010 року, від 17.12.2010 року, від 27.12.2010 року, від 13.01.2011 року, від 04.01.2011 року, від 05.01.2011 року, від 06.01.2011 року, від 11.01.2011 року, від 12.01.2011 року;

- акти приймання-передачі підписані представниками сторін Договору та скріплені печатками підприємств від 03.12.2010 року, від 08.12.2010 року, від 14.12.2010 року, від 17.12.2010 року, від 27.12.2010 року, від 13.01.2011 року (за період з 04.01.2011 року по 13.01.2011 року на суму 398 070, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 66 345, 00 грн.);

- податкові накладні №1040000033 від 04.01.2011 року на суму 65 400, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 900, 00 грн.), №1060000025 від 05.01.2011 року на суму 65 820, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 970, 00 грн.), №1060000007 від 06.01.2011 року на суму 65 670, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 945, 00 грн.), №1110031 від 11.01.2011 року на суму 65 910, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 985, 00 грн.), №1120030 від 12.01.2011 року на суму 68 220, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 370, 00 грн.), №1130022 від 13.01.2011 року на суму 67 050, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 175, 00 грн.); №1208000014 від 08.12.2010 року на суму 96 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 000, 00 грн.), №1214000036 від 14.12.2010 року на суму 144 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24 000, 00 грн.), №1217000022 від 17.12.2010 року на суму 480 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 80 000, 00 грн.), реєстр отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року (серед інших включена в т.ч. податкова накладна від 03.12.2010 року №1203000024 на суму 5 847, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 974, 64 грн.) та від 27.12.2010 року №1227000029 на суму 97 564, 50 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 260, 75 грн.)), реєстр отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 року.

Крім того, судом встановлено, що між ТзОВ «Опрон» та ПП «Авторесурс-Сервіс» 01.02.2011 року укладено договір №ДГ-012 (а.с.158), відповідно до якого Продавець (ПП «Авторесурс-Сервіс») зобов'язується продати, а Покупець (ТзОВ «Опрон») належним чином прийняти і оплатити товар в кількості та асортименті, згідно товарних накладних, підписаних та завірених сторонами. Договір підписано директорами ПП «Авторесурс-Сервіс» та ТзОВ «Опрон», та скріплено печатками підприємств.

На підтвердження факту виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки та прийняття товару) відповідно до умов вказаного Договору №ДГ-012 від 01.02.2011 року позивачем подано наступні копії первинних документів бухгалтерського обліку:

- видаткові накладні, що містять повну ідентифікацію кожного виду замовленого позивачем товару №РН-2-08003 від 08.02.2011 року на суму 68 854, 50 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 11 475, 75 грн.), №РН-2-07006 від 07.02.2011 року на суму 66 222, 30 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 11 037, 05 грн.), №РН-2-04002 від 04.02.2011 року на суму 66 992, 70 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 11 165, 45 грн.), №РН-2-03006 від 03.02.2011 року на суму 67 185, 30 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 11 197, 55 грн.);

- податкові накладні №65 від 08.02.2011 року на суму 68 854, 50 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 475, 75 грн.), №64 від 07.02.2011 року на суму 66 222, 30 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 037, 05 грн.), №63 від 04.02.2011 року на суму 66 992, 70 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 165, 45 грн.), №62 від 03.02.2011 року на суму 67 185, 30 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 197, 55 грн.);

- товарно-транспортні накладні від 05.02.2011 року, від 07.02.2011 року, від 04.02.2011 року, від 03.02.2011 року;

- акт приймання-передачі за період з 03.02.2011 року по 08.02.2011 року, згідно якого ТзОВ «Опрон» прийняв, а ПП «Авторесурс-Сервіс» передало металоконструкції б/в в кількості 83, 880 тон на суму 269 254, 80 грн., в т.ч. ПДВ - 44 875, 80 грн.

На підтвердження факту використання придбаних товарів у своїй безпосередній господарській діяльності (згідно вищевказаних Ліцензій) позивачем подано суду договори поставок укладені між позивачем та його контрагентами, акти приймання-передачі, акти списання, квитанції про приймання вантажу, специфікації до договорів поставки (а.с.177 - 199).

Згідно матеріалів справи, 31.03.2011 між ТзОВ «Опрон» (Божник), ПП «Авторесурс-Сервіс» (Первісний кредитор) та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» (Новий кредитор) укладено правочин про уступку вимоги за договором купівлі-продажу №ДГ-012 від 01.02.2011 року про перехід права вимоги Первісного кредитора до Нового кредитора в повному об'ємі та на тих самих умовах, які існують на момент укладення цього правочину (по зобов'язанню плати заборгованості в сумі 269 254, 80 грн.) (а.с.173, 174). Крім того, правочин про уступку права вимоги був укладений за Договором купівлі-продажу №01122010 від 01.12.2010 року між ПП «МКМ - Сервіс» (Первісний кредитор), ТзОВ «Опрон» (Божник) та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» (Новий кредитор), згідно якого право вимоги по виконанню зобов'язання по сплаті заборгованості в сумі 1 221 482, 28 грн. переходить до Нового кредитора. Первісний кредитор передає Новому кредитору належним чином оформлені документи, які засвідчують право вимоги, і повідомляє відомості, які мають значення для пред'явлення вимоги в строк до 31 грудня 2012 року (а.с.175, 176).

Позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту. Зокрема, про фактичне виконання вищезазначених послуг свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Зазначені вище податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про податок на додану вартість» та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. Зазначені накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000082301 від 12.04.2012 року, яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 12 723, 00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно Акта перевірки у п.3.1.4 Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток зазначено, що за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року ТзОВ «Опрон Україна» задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року в сумі 1994303 грн.; від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року у загальній сумі 2572602 грн., в т.ч. по періодах: за 2 квартал 2011 року - 1722080 грн., за 3 квартал 2011 року - 327234 грн., за 4 квартал 2011 року - 523288 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року встановлено: заниження податку на прибуток всього у сумі 30000,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року у сумі 30000, 00 грн.; завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 628137, 97 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року на суму 577250, 35 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 50887, 62 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства , які відображено в п.3.1.2 та 3.1.3 розділу 3 акта перевірки.

У періоді, що перевірявся, ТзОВ «Опрон Україна» «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» у сумі 1389204, 00 грн. Встановлено, що ТзОВ «Опрон Україна» відображало в складі валових витрат суму від'ємного значений об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств задекларованого за результатами 2009 року (за 9 місяців 2010 року підприємством відображено 20% від суми від'ємного значення об'єкта оподаткування - 347301 грн.) за 1 квартал 2011 року - відображено 80% (1389204, 00 грн.), від загальної суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств задекларованого за результатами 2009 року. Згідно з поясненнями посадових осіб суб'єкта господарювання, причиною цього є зниження обсягів закупівлі та реалізації металобрухту, відображення у складі валових витрат операційної курсової різниці.

Порядок обліку, звітування та внесення до бюджету податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР).

Пунктом 6.1 статті 6 Закону України № 334/94-ВР передбачено, що у разі, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому, у 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Абзацом 1 пункту 22.4 статті 22 «Прикінцеві положення» Закону України № 334/94-ВР (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.05.2010 року № 2275-VI), який набрав чинності з 01.07.2010 року, встановлено, що у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З 1 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає порядок адміністрування податку на прибуток підприємств, права та обов'язки платників податку, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

При цьому, відповідно до приписів пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, розділ III цього Кодексу, який визначає порядок справляння податку на прибуток підприємств, застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Так, пунктом 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

Відповідно до пункту 150.1 статті 150 розділу III Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому, пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням того, що у разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Крім того, Комітет Верховної ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики листом від 10 листопада 2011 року № 04-39/10-1160 зазначив, що пункт підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 1 січня 2011 року, а отже збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Суд звертає увагу, що вказана правова позиція викладена також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.07.2012 року у справі № 2а-14625/11/0170/1 (К/9991/32014/12).

Отже, згідно наведених законодавчих положень та в контексті фактичних обставин даної справи розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року в обов'язковому порядку здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло в 2010 році, включеного в склад валових витрат в І кварталі 2011 року, у розмірі, що не був врахований у складі валових витрат 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Опрон» відобразило у рядку 04.9 декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року суму в розмірі 1389204 грн., яка сформована на підставі від'ємних значень об'єктів оподаткування минулих податкових періодів, що перешли до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

З урахуванням наведеного, згідно пояснень представника позивача у судовому засіданні та як вбачається з матеріалів справи, розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого-четвертого кварталів 2011 року здійснювався з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податків за перший квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення за попередній звітний період.

Тому, згідно висновків Акта перевірки, платником завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 389 204 грн.

Оскільки з аналізу наведених вище правових норм вбачається, що від'ємне значення минулих років, є складовою частиною витрат I кварталу 2011 року, його включення до складу податкових витрат саме в цьому періоді було передбачене положеннями Закону України № 334/94-ВР, що діяв у той час.

Таким чином, податкове зобов'язання за наслідками I кварталу 2011 року, складовою частиною якого є від'ємне значення минулих податкових періодів, вважається кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування за Законом України № 334/94-ВР, який втрачав чинність.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України, якими встановлено, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого кварталу 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат такого податкового періоду.

Таким чином, враховуючи приписи наведених правових норм, суд дійшов висновку, що зменшення відповідачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств з 1722080 грн. на 332876 грн. (за ІІ квартал 2011 року на суму 1389204 грн.) та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12723 грн. здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000082301 від 12.04.2012 року.

Крім того відповідач в Акті перевірки посилається на те, що провівши аналіз господарської та економічної діяльності ПП «МКМ-Сервіс» та використавши акт позапланової невиїзної перевірки, встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність в періоді грудень 2010 року - січень 2011 року. В свою чергу, ПП «МКМ-Сервіс» задіювало інші підприємства, віднесені до «групи ризику», які не виконували своїх податкових зобов'язань. В діяльності ПП «МКМ-Сервіс» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального товарного характеру. Виходячи з вищенаведеного, в порушення ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України та п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «Опрон Україна» зайво віднесено до валових витрат вартість придбаних ТМЦ від ПП «МКМ-Сервіс» на загальну суму 451 725, 00 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року - 120 000, 00 грн., за 1 квартал 2011 року - 331 725, 00 грн. (а.с.25). В ході аналізу податкової звітності ПП «Авторесурс-Сервіс» встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. ПП «Авторесурс-Сервіс» станом на 14.04.2011 року, за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, стан платника згідно баз даних АІС Податки - « 9» - до ЄДР (в довідці від 28.03.2011 року № 2339/26-33 виданій ГВПМ СДПІ ВПП у м. Львові, зазначено ПП «Авторесурс-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37030617) за юридичною та фактичною адресою реєстрації не знаходиться. Виходячи з вищенаведеного, ПП «Авторесурс-Сервіс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПП «Авторесурс-Сервіс» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ПП «Авторесурс-Сервіс» фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Авторесурс-Сервіс» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст.234 Цивільного Кодексу України) (а.с.28).

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства-контрагенти позивача були належним чином включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та володіли свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, а отже видача ним податкових накладних, за операціями, фактичне здійснення яких відповідачем не спростовано під час розгляду справи та не наведено об'єктивних обставин та належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій, є правомірним.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, виникнення у платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту та відображення його у податковій звітності не ставиться у залежність від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Позивачем представлено суду документальне підтвердження обгрунтованості віднесення до складу валових витрат та до податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період в розрізі контрагентів ПП «МКМ-Сервіс» та ПП «Авторесурс-Сервіс».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до положень, закріплених ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби від 12.04.2012 року № 0000082301, № 0000072301, №0000062301, та від 22.06.2012 року № 0000292301.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Опрон Україна» 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 02 квітня 2013 року

Суддя Костецький Н.В.