Постанова № 30338731, 28.03.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року Справа № 803/470/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 грудня 2012 року №0001111701,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 грудня 2012 року №0001111701.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в ході проведеної виїзної позапланової документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 з питань підтвердження задекларованого податкового кредиту в деклараціях по податку на додану вартість (далі - ПДВ) за червень-вересень 2012 року встановлено порушення пунктів 198.3, 198.4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме, завищення податкового кредиту у розмірі 60 503 грн., в тому числі за липень 2012 року - 38 341,00 грн., за серпень 2012 року - 11 315,00 грн., за вересень 2012 року - 10 847, 00 грн. На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001111701 від 11 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 60 503,00 грн. та 30 251,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На думку позивача, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №6501/17-2/НОМЕР_1 від 28 листопада 2012 року, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, суперечать положенням статті 198 ПК України, пункту 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388. Неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит за операціями із придбання вантажних транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначенні пунктом 198.3 статті 198 ПК України. Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, ОСОБА_4 оскаржив його в адміністративному порядку спочатку до Державної податкової служби у Волинській області, а згодом до Державної податкової служби України, які залишили його без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0001111701 від 11 грудня 2012 року з тих підстав, що набув права на податковий кредит та має документальне його підтвердження, а транспортні засоби, ПДВ щодо яких включено до податкового кредиту, придбані для використання у підприємницькій діяльності.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову позовні вимоги не визнав (а.с.138-140). В обґрунтування заперечення зазначив, що документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено завищення фізичною особою-підприємцем податкового кредиту, що призвело до заниження значення рядків 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду), рядка 25 (сума ПДВ, що підлягає перерахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду) декларацій з ПДВ за липень-вересень 2012 року на 60 503,00 грн. Зокрема, податковою перевіркою виявлено, що до податкового кредиту відповідних періодів включено ПДВ, сплачений при придбанні транспортних засобів у ПП «ЮПІ». За отриманий товар та сплату комісійної винагороди за договором, укладеним між позивачем та ПП «ЮПІ», останньому перераховано кошти у сумі 363 017,98 грн., в тому числі ПДВ 60 503,00 грн. Сплачена сума ПДВ віднесена до податкового кредиту на підставі податкових накладних. Придбані позивачем транспортні засоби зареєстровані на фізичну особу. Проте до податкового кредиту фізичної особи-підприємця можливе включення ПДВ лише щодо транспортних засобів, зареєстрованих на суб'єкта підприємницької діяльності та за умови використання їх в оподатковуваних операціях в силу пунктів 198.3, 198.4 статті 198 ПК України.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Луцькою ОДПІ і прийняте податкове повідомлення-рішення, яке оскаржує позивач: йому донараховане податкове зобов'язання та з урахуванням правил статті 123 ПК України штраф у розмірі 25 відсотків.

Відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримує з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково суду пояснила, що придбання транспортних засобів здійснювалося позивачем для здійснення господарської діяльності - надання послуг щодо внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у письмовому запереченні. Просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області 19 січня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.126 ). Позивач перебуває на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ та є платником ПДВ згідно з виданим Луцькою ОДПІ свідоцтвом НОМЕР_2 від 28 березня 2006 року (а.с.123).

На підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України з 15 по 21 листопада 2012 року Луцькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань підтвердження задекларованого податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за червень-вересень 2012 року. За наслідками перевірки складено акт від 28 листопада 2012 року №6501/17-2/НОМЕР_1 (а.с.11-19). Актом перевірки встановлено, що ОСОБА_4 у податкових деклараціях з ПДВ за липень-вересень 2012 року завищив значення рядків 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду), рядка 25 (сума ПДВ, що підлягає перерахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду), зокрема, в порушення пунктів 198.3, 198.4 статті 198 ПК України завищив податковий кредит на 60 503 грн., в тому числі за липень 2012 року на 38 341,00 грн., за серпень 2012 року на 11 315,00 грн., за вересень 2012 року на 10 847, 00 грн.

Такий висновок обґрунтований тим, що до податкового кредиту фізичної особи-підприємця можливе включення ПДВ щодо транспортних засобів, зареєстрованих на суб'єкта господарювання (а не на приватну особу) за умови використання їх в оподатковуваних операціях (а.с.17).

На підставі вищезазначеного акта перевірки Луцькою ОДПІ прийняте податкове-повідомлення-рішення від 11 грудня 2012 року № 0001111701, яким позивачу за липень-серпень 2012 року збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 60 503,00 грн. та 30 251,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.10).

Судом встановлено, що позивач на згадане податкове повідомлення-рішення 21 грудня 2012 року подав в адміністративному порядку скаргу до Державної податкової служби у Волинській області (а.с.23-25), а потім - до Державної податкової служби України (а.с.30-32). Рішенням Державної податкової служби у Волинській області від 09 січня 2013 року №Б/5/10.2-06 про результати розгляду первинної скарги (а.с.26-29) та рішенням Державної податкової служби України від 08 лютого 2013 року №733/Б/10-2315 про результати розгляду повторної скарги (а.с.33-36) повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2012 року № 0001111701, прийняте відповідачем як суб'єктом владних повноважень, перевірялося судом на відповідність критеріям, визначеним частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Між приватним підприємством «ЮПІ» (ПП «ЮПІ») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договори комісії від 01 червня 2012 року № 5221/К, від 22 червня 2012 року № 2206/К та від 25 червня 2012 року № 2506/К. За умовами вказаних договорів ПП «ЮПІ» як комісіонер зобов'язувалося від свого імені, але за рахунок та за дорученням комітента (позивача) за комісійну винагороду поставити з-за меж України транспортні засоби.

Поставка товару та сплата ПДВ митним органам підтверджується вантажно-митними деклараціями (а.с.39, 44, 48, 52, 56, 60), відповідно до яких імпортовано напівпричіп-самоскид марки CRANE FRUEHAUF, шасі НОМЕР_3, 1995 року випуску; сідельний тягач RENAULT PREMIUM 370DCI, шасі НОМЕР_4, 2004 року; сідельний тягач RENAULT PREMIUM, модель 370 DCI, шасі НОМЕР_4, 2004 року випуску; сідельний тягач RENAULT PREMIUM 370DCI, шасі НОМЕР_5, 2004 року випуску; напівпричіп марки WILCOX, модель UF-SA, шасі НОМЕР_6, 2003 року випуску; напівпричіп марки CRANE FRUEHAUF, шасі НОМЕР_7, 1998 року; сідельний тягач RENAULT PREMIUM, шасі НОМЕР_8, 2004 року. Транспортні засоби передано комітенту. За отриманий товар та комісійну винагороду фізична особа-підприємець ОСОБА_4 сплатив комісіонеру 363 017,98 грн., в тому числі ПДВ 60 503,00 грн.

ПП «ЮПІ» виписано податкові накладні на транспортні засоби: від 15 червня 2012 року № 46 на напівпричіп-самоскид марки CRANE FRUEHAUF, шасі НОМЕР_3 з урахуванням комісійної винагороди на загальну суму 35 863,57 грн., ПДВ 5 977,26 грн. (а.с.40), від 15 червня 2012 року № 47 на сідельний тягач RENAULT PREMIUM 370DCI, шасі НОМЕР_4 з комісійною винагородою на загальну суму 64 181,71 грн. , в тому числі ПДВ 10 696,95 грн. (а.с.46), від 27 червня 2012 року № 57 на загальну суму 80 000,00 грн., в тому числі ПДВ 13 333,33 грн. (а.с.54), від 24 липня 2012 року № 72 на сідельний тягач на загальну суму 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ 8 333,33 грн. (а.с.42), від 20 серпня 2012 року № 88 на напівпричіп марки CRANE FRUEHAUF, шасі НОМЕР_7 та сідельний тягач RENAULT PREMIUM, шасі НОМЕР_8 з комісійною винагородою на загальну суму 67 890,46 грн., в тому числі ПДВ 11 315,08 грн. (а.с.58), від 09 вересня 2012 року № 97 на сідельний тягач на суму 10 333,33 грн. (а.с.51), від 27 вересня 2012 року № 102 на сідельний тягач RENAULT PREMIUM 370DCI, шасі НОМЕР_5 на суму 3 082,24 грн., в тому числі ПДВ 513,71 грн. (а.с.49).

Транспортні засоби - напівпричіп марки CRANE Fruehauf DJD, шасі НОМЕР_3, сідельний тягач RENAULT PREMIUM 370DC1, шасі НОМЕР_4, сідельний тягач марки RENAULT PREMIUM 370DCI, шасі НОМЕР_5, напівпричіп марки WILCOX, модель UF-SA, шасі НОМЕР_6, напівпричіп самоскид марки FRUEHAUF, шасі НОМЕР_7 зареєстровані Луцьким відділенням реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області на ОСОБА_4, про що свідчать копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 від 27 липня 2012 року, НОМЕР_10 від 27 липня 2012 року, серії НОМЕР_11 від 04 жовтня 2012 року, серії НОМЕР_12 від 19 вересня 2012 року, серії НОМЕР_13 від 19 вересня 2012 року (а.с.41, 47, 50, 53, 59).

Наказом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 30 серпня 2012 року № 22 автомобілі та причіпи, придбані у червні-серпні 2012 року, закріплено за конкретними водіями (а.с.37).

Судом також встановлено, що у зв'язку з придбанням транспортних засобів фізична особа-підприємець ОСОБА_4 60 503,00 грн. включив до податкового кредиту, зокрема, за податковими накладними від 15 червня 2012 року № 46, від 15 червня 2012 року № 47, від 27 червня 2012 року № 57, від 24 липня 2012 року № 72 (ПДВ 38 341,00 грн.) - у липні 2012 року, від 20 серпня 2012 року № 88 (ПДВ 11 315,00 грн.) - у серпні 2012 року, від 09 вересня 2012 року № 97, від 27 вересня 2012 року № 102 (ПДВ 10 847,00 грн.) - у вересні 2012 року, що відображено в акті перевірки на сторінці 6 і не заперечується позивачем (а.с.16).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.3, 198.4 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Придбання позивачем усіх транспортних засобів підтверджено відповідними первинними документами, які видані та заповнені відповідно до вимог законодавства, про що не заперечує відповідач.

Оскільки відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року, передбачено реєстрацію транспортних засобів лише за юридичними або фізичними особами, тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа -підприємець. Отже, як вбачається зі змісту даної норми, транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями, не передбачена. Тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому, неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит за операціями з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені ПК України.

Вказане кореспондується з нормами чинного законодавства, яке регламентує право власності фізичних осіб, уточнюючи його, та не обмежує можливості використовувати транспортні засоби у підприємницькій діяльності для реалізації прав власника.

Статтею 325 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлено, що суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Факт використання позивачем придбаних транспортних засобів у його господарській діяльності та в оподатковуваних операціях підтверджується наступними доказами: договором поставки № 4/09 від 04 вересня 2012 року (а.с.63), договором № 23/10 про надання транспортних послуг від 23 жовтня 2012 року (а.с.64); товарно-транспортними накладними № АТ000007451 від 7 грудня 2012 року, № АТ000007458 від 7 грудня 2012 року, № АТ000007472 від 8 грудня 2012 року, № АТ000007457 від 7 грудня 2012 року, №АТ000007452 від 7 грудня 2012 року, № АТ000007455 від 7 грудня 2012 року, №АТ000007448 від 7 грудня 2012 року, № АТ000007474 від 8 грудня 2012 року, №АТ000007450 від 7 грудня 2012 року (а.с.68-77), №АТ000007684 від 18 грудня 2012 року, №АТ000007743 від 20 грудня 2012 року, № АТ000007692 від 19 грудня 2012 року, №АТ000007693 від 19 грудня 2012 року, № АТ000007724 від 20 грудня 2012 року, №АТ000007744 від 20 грудня 2012 року, № АТ000007725 від 20 грудня 2012 року, №АТ000007689 від 18 грудня 2012 року, № АТ000007745 від 20 грудня 2012 року (а.с.81-86), №224 від 22 грудня 2012 року, № 225, № 226 від 24 грудня 2012 року, № 233 від 25 грудня 2012 року, № 223 від 22 грудня 2012 року, № 227 від 24 грудня 2012 року (а.с.90-93), № 809 від 11 січня 2013 року, № 794 від 08 січня 2013 року, № 797 від 09 січня 2013 року, № 783 від 05 січня 2013 року, № 775 від 05 січня 2013 року, № 808 від 11 січня 2013 року, № 804 від 10 січня 2013 року, № 819 від 12 січня 2013 року, № 818 від 12 січня 2013 року, № 796 від 09 січня 2013 року (а.с.97-102); податковими накладними № 313 від 08 грудня 2012 року (а.с.66), № 328 від 20 грудня 2012 року (а.с.79), № 336 від 25 грудня 2012 року (а.с.88), №2 від 12 січня 2013 року (а.с.95), № 312 від 30 листопада 2012 року (а.с.105), № 276 від 07 листопада 2012 року (а.с.108), № 311 від 12 листопада 2012 року (а.с.112), №2 від 12 січня 2013 року (а.с.95), № 278 від 10 листопада 2012 року (а.с.116), № 285 від 14 листопада 2012 року (а.с.120); видатковими накладними № Ю-00000130 від 07 листопада 2012 року (а.с.109), № Ю-00000132 від 10 листопада 2012 року (а.с.118), № Ю-00000138 від 14 листопада 2012 року (а.с.121); рахунками-фактурами № Ю-00000297 від 08 грудня 2012 року (а.с.65), № Ю-00000305 від 20 грудня 2012 року (а.с.78), № Ю-00000314 від 25 грудня 2012 року (а.с.87), №Ю-00000002 від 12 січня 2013 року (а.с.94), №Ю-00000296 від 30 листопада 2012 року (а.с.103), №Ю-00000262 від 07 листопада 2012 року (а.с.107), №Ю-00000295 від 12 листопада 2012 року (а.с.111), №Ю-00000264 від 10 листопада 2012 року (а.с.115), №Ю-00000267 від 14 листопада 2012 року (а.с.119); актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Ю-00000170 від 08 грудня 2012 року, №Ю-00000180 від 20 грудня 2012 року, №Ю-00000187 від 25 грудня 2012 року, №Ю-00000002 від 12 січня 2013 року, №Ю-00000169 від 30 листопада 2013 року, №Ю-00000168 від 12 листопада 2012 року; реєстрами перевезення вантажу для приватного підприємства "Інко-Плюс" (а.с.110, 117, 122). З пункту 1.12 акта перевірки слідує, що зазначені документи надані позивачем для перевірки (а.с.13).

Податковою перевіркою також встановлено, що основним видом діяльності позивача є діяльність автомобільного вантажного транспорту, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами; позивач має гаражне приміщення (авто майстерню зі стоянкою) (а.с.12). На підтвердження таких обставин суду надано копію довідки Луцької ОДПІ від 25 червня 2012 року № 2001, у якій вказано види діяльності позивача, копію ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України серії НОМЕР_14 з терміном дії з 11 червня 2008 року по 10 червня 2013 року , що надає право позивачу надавати послуги з перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами і напівпричепами (а.с.124-125). Зазначені докази використання придбаних транспортних засобів у господарській діяльності позивача Луцькою ОДПІ не спростовані.

Наведене свідчить, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 дотримані вимоги податкового законодавства щодо включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту у липні-вересні 2012 року за операціями з придбання транспортних засобів, зареєстрованих за правилами діючого Порядку державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених норм законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем не завищено податковий кредит в липні-вересні 2012 року на суму 60 503,00 грн., а доводи Луцької ОДПІ з цього приводу повністю спростовано.

У відповідності до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2012 року №0001111701 діяв всупереч нормам статті 198 ПК України, а тому рішення, що не відповідає закону є протиправним та підлягає скасуванню. Відтак, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Отже, на користь позивача необхідно присудити понесені судові витрати у сумі 907,55 грн., підтверджені квитанцією від 01 березня 2013 року № 117 та від 06 березня 2013 року № 95 (а.с.2, 131).

Керуючись статтями 2, 71, 94, частиною третьою статтями 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 11 грудня 2012 року №0001111701.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору в сумі 907,55 грн. (дев'ятсот сім грн. 55 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 01 квітня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В. Каленюк