Рішення № 30337995, 01.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2020/13 01.04.13

За позовомПриватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЛАФОРТ»провідшкодування шкоди в порядку регресу Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Неклонський В.І., за довіреністю,від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЛАФОРТ» (далі - відповідача) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 22.340,96 грн. та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 22.340,96 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2013 порушено провадження у справі № 910/2020/13 та призначено до розгляду на 18.02.2013.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відклався у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Ухвалою суду від 18.03.2013 розгляд справи було відкладено на 01.04.2013.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

Ухвала про призначення розгляду справи направлялася відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно з витягом з Головного управління регіональної статистики, яка додана позивачем до матеріалів справи, місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» є вул. Довнар-Запольського, 9/10, м. Київ, 04050.

Як вбачається з матеріалів справи, судом було відправлено ухвалу про порушення провадження у справі на адресу відповідача (вул. Довнар-Запольського, 9/10, м. Київ, 04050), яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Головного управління регіональної статистики, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно копії витягу з Головного управління регіональної статистики єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: вул. Довнар-Запольського, 9/10, м. Київ, 04050, за якою були надіслані ухвалу суду про порушення провадження у справі, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 01.04.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та Кочешковою Ганною Анатоліївною (далі - страхувальник) було укладено договір страхування автотранспорту цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасних випадків № CAS0015753 від 11/04/2012 (далі - Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «Мазда», державний номер АА 5934 НА.

В місті Києві 11.09.2012 по вул. Червоноармійській, 36 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу «Шевролет Авео», державний номер АА 7101 НК, який перебував під керуванням Лутошкіна Олександра Олексійовича, та транспортного засобу марки «Мазда» державний номер АА 5934 НА.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки «Мазда», державний номер АА 5934 НА.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.09.2012 у справі № 2601/18125/12 Лутошкіна Олександра Олексійовича було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № б/н від 14.09.2012, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, завданого власнику автомобіля марки ««Мазда», державний номер АА 5934 НА, склала 22.820,34 грн.

ДТП згідно з Договором, укладеним між позивачем та страхувальником, було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 1500007923 від 27.09.2012 (далі - Страховий акт), відповідно до якого сплата страхового відшкодування страхувальнику підлягала у сумі 22.340,96 грн.

Дану суму страхового відшкодування, позивач виплатив страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням № 1000019215 від 02.10.2012 на суму 22.340,96 грн.

Судом установлено, що транспортний засіб «Шевролет Авео», державний номер АА 7101 НК, застраховано у відповідача згідно полісу № АВ/2782376 страхувальником за яким є Стротієнко Андрій Сергійович, тип полісу 1, що підтверджується витягом з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, який міститься в матеріалах справи.

З метою з'ясування законності керування Лутошкіним Олександром Олексійовичем вищезазначеним транспортним засобом, за клопотанням позивача, судом було скеровано запит до Відділу Державної автомобільної інспекції Голосіївського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 04.03.2013, в якому суд просив надати інформацію про те, чи складався протокол про адміністративне правопорушення за ст. 126 КУпАП на водія Лутошкіна Олександра Олексійовича, який керував транспортним засобом «Шевролет Авео», державний номер АА 7101 НК.

У відповідь на запит від Відділу Державної автомобільної інспекції Голосіївського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 04.03.2013, до суду 26.03.2013 надійшов лист № 53/1922 від 19.03.2013, згідно з яким Лутошкін Олександр Олексійович до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП не притягався, чим підтверджується факт законності керування Лутошкіним Олександром Олексійовичем вказаним транспортним засобом.

Судом встановлено, що з заявою від 04.12.2012 № 2830/311-КБ (далі - Заява) позивач з метою досудового врегулювання даного спору звернувся до відповідача з претензією виплатити страхове відшкодування у розмірі 22.340,96 грн. Проте відповідач відповіді на таку заяву не надав.

Станом на час розгляду спору відповідачем вказаних коштів не сплачено, доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача, який сплатив страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є відповідач як страховик відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/2782376, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 50.000,00 грн., розмір франшизи становить 1.000,00 грн..

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

З урахуванням наведеного, суд, враховуючи встановлені обставини справи та ліміт відповідальності відповідно до полісу обов'язкового страхування, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 22.340,96 грн. підлягають задоволенню частково, за вирахуванням встановленого розміру франшизи 1.000,00 грн. Відтак сума, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 21.340,96 грн.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 9/10, код ЄДРПОУ 25005889) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 25395057) страхове відшкодування у сумі 21.340 (двадцять одна тисяча триста сорок) грн. 96 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.643 (одна тисяча шістсот сорок три) грн. 49 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.04.2013

Суддя Ониськів О.М.