Рішення № 30335312, 21.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/17816-2012 21.03.13За позовом Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна"

про стягнення 19 789,85 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Мельник Ю.В. - представник за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.03.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 19 789,85 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/17816-2012, розгляд справи було призначено на 24.01.2013.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 24.01.2013, у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. на лікарняному, справу № 5011-47/17816-2012 передано судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2013 суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 5011-47/17816-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 12.02.2013.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києв від 12.02.2013 , у зв'язку з виходом судді Станіка С.Р. з лікарняного та враховуючи велику завантаженість судді Курдельчука І.Д., справу № 5011-47/17816-2012 передано судді Станіку С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 суддя Станік С.Р. прийняв справу №5011-47/17816-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 12.02.2013.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.02.2013, від 05.03.2013, від 12.03.2013 розгляд справи було відкладено до 05.03.2013, до 12.03.2013 та до 21.03.2013 відповідно, у зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача, а також з метою виконання сторонами вимоги суду.

В судовому засіданні 21.03.2013 представник позивача підтримав заявлені вимоги з урахуванням поданої через канцелярію суду заяви про зміну розміру позовних вимог. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору № К-310 від 20.01.2012 було поставлено відповідачу товар, проте, відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого товару, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем утворився борг в сумі 19 438,36 грн.

Серед іншого, позивач у відповідності до п. 6.4. вищевказаного договору просить стягнути з відповідача пеню в сумі 351,49 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 12.02.2013, 05.03.2013, 12.03.2013 та 21.03.2013 - не направив, вимоги суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору - не виконав, письмовий відзив на позов з наданням доказів - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що подана до суду позивачем. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Також, в судовому засіданні 21.03.2013 судом було розглянуто заяву позивача про зміну розміру позовних вимог, в якій останній, у зв'язку із здійсненням перерахунку суми, просить суд стягнути з відповідача 24 968,84 грн. - основного боргу.

Відповідно до ч. 4 т. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищенаведене, виходячи зі змісту заяви позивача про зміну розміру позовних вимог, суд приймає вказану заяву до розгляду як заяву про збільшенні розміру позовних вимог в частині суми основного боргу.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2012 між позивачем - Дочірнім підприємством «Бест Альтернатива», як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна", як покупцем, було укладено договір № К-310, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити товар (п. 1.1).

Умовами договору № К-310 від 20.01.2012 сторони погодили, що при виникненні будь-яких невідповідностей при прийманні товару відповідачем оформляється акт про виявлені недоліки й підписується представниками сторін після завершення приймання (п. 2.11.). Позивач, у строк не більше трьох робочих днів від дня підписання акту про виявлені недоліки складає коригувальні (видаткову та податкову) накладні та передає їх відповідачу (п. 2.12.). Право власності на поставлений товар переходить від позивача до відповідача з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання відповідачем товаро-транспортної та/або видаткової накладної (п. 2.13.). Відповідач має право повернути позивачу товари, що були поставлені останнім в торгівельну мережу відповідача, а позивач зобов'язаний прийняти такі товари у разі: - якщо термін придатності/зберігання товарів до кінцевого терміну їх реалізації відповідачем сплине більш, ніж на 70-100%; - якщо даний товар був повернений відповідачу споживачем як неякісний протягом терміну придатності/зберігання або некомплектний; - якщо товар не користується попитом у споживачів та не реалізовується більш ніж 60 календарних днів; - в разі закриття торгівельної точки відповідача (п. 3.11.). Відповідач оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 7 календарних днів з дня реалізації поставленого товару споживачам. За письмовою вимогою позивача, відповідач складає один раз у квартал звіт квартальних залишків та надсилає його позивачу електронною поштою, факсом або іншим способом, що дозволяє зафіксувати момент його передачі (п. 4.3.).

Відповідно до видаткових накладних № Б-00004202 від 19.09.2012, № Б-00003988 від 10.09.2012, № Б-00003987 від 10.09.2012, № Б-00003986 від 10.09.2012, № Б-00003985 від 10.09.2012, № Б-00003605 від 17.08.2012, № Б-00003397 від 03.08.2012, № Б-00003058 від 13.07.2012, № Б-00002919 від 06.07.2012, № Б-00002914 від 05.07.2012, № Б-00002525 від 14.06.2012, № Б-00002527 від 11.06.2012, № Б-00002526 від 11.06.2012, № Б-00002436 від 07.06.2012, № Б-00002443 від 06.06.2012, № Б-00002137 від 17.05.2012, № Б-00002136 від 17.05.2012, № Б-00002135 від 17.05.2012, № Б-00002051 від 11.05.2012, № Б-00001917 від 03.05.2012, № Б-00001739 від 19.04.2012, № Б-00001712 від 18.04.2012, № Б-00001668 від 13.04.2012, № Б-0000836 від 23.02.2012, № Б-0000448 від 06.02.2012 (належним чином засвідчені копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар на загальну суму 25 021,06 грн.

Згідно акту звірки від 31.12.2012 (належним чином засвідчена копія, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), який підписаний представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, заборгованість відповідача перед позивачем становить 24 968,84 грн.

Позивач у позові наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором № К-310 від 20.01.2012 у повному обсязі, поставлено на користь відповідача товар, натомість, відповідач здійснив лише частковий розрахунок за отриманий товар, внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в сумі 24 968,84 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у зв'язку із неоплатою відповідачем поставленого позивачем товару в строк, що встановлений п. 4.3. договору № К-310 від 20.01.2012, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" з претензією № 210 від 05.11.2012 (належним чином засвідчена копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), в якій просив відповідача погасити заборгованість за договором № К-310 від 20.01.2012. Надсилання вказаної претензії підтверджується описом вкладеного у цінний лист від 07.11.2012 та фіскальним чеком поштової установи № 2296 від 07.11.2012 (належним чином засвідчені копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Однак, як стверджує позивач у позові, вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Позивач стверджує, що відповідач поставлений товар на суму 24 968,84 грн. не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу за договором № К-310 від 20.01.2012 в сумі 24 968,84 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 6.4. договору № К-310 від 20.01.2012 встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати вартості товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент не виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день такої прострочення.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання умов договору № К-310 від 20.01.2012, як постачальником, було передано у власність відповідача товар на загальну суму 25 021,06 грн., що підтверджується видатковими накладними № Б-00004202 від 19.09.2012, № Б-00003988 від 10.09.2012, № Б-00003987 від 10.09.2012, № Б-00003986 від 10.09.2012, № Б-00003985 від 10.09.2012, № Б-00003605 від 17.08.2012, № Б-00003397 від 03.08.2012, № Б-00003058 від 13.07.2012, № Б-00002919 від 06.07.2012, № Б-00002914 від 05.07.2012, № Б-00002525 від 14.06.2012, № Б-00002527 від 11.06.2012, № Б-00002526 від 11.06.2012, № Б-00002436 від 07.06.2012, № Б-00002443 від 06.06.2012, № Б-00002137 від 17.05.2012, № Б-00002136 від 17.05.2012, № Б-00002135 від 17.05.2012, № Б-00002051 від 11.05.2012, № Б-00001917 від 03.05.2012, № Б-00001739 від 19.04.2012, № Б-00001712 від 18.04.2012, № Б-00001668 від 13.04.2012, № Б-0000836 від 23.02.2012, № Б-0000448 від 06.02.2012, які підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб. Проте відповідач, як покупець, свій обов'язок щодо оплати переданого йому позивачем у власність товару виконав лише частково, повністю товар за договором № К-310 від 20.01.2012 у строк, встановлений п. 4.3. наведеного договору - не оплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 24 968,84 грн.

Крім того, суд дійшов висновку, оскільки п. 4.3. договору № К-310 від 20.01.2012 сторони погодили, що відповідач оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 7 календарних днів з дня реалізації поставленого товару споживачам, то позивач, у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог наведеного пункту, звернувся до відповідача з претензією № 210 від 05.11.2012, в якій просив відповідача погасити заборгованість за договором № К-310 від 20.01.2012.

Однак, відповідач так і не виконав повністю зобов'язання по оплаті отриманого товару за договором № К-310 від 20.01.2012, інформації щодо реалізації/не реалізації товару та заперечень проти претензії не надав, існування заборгованості за поставлений товар не заперечував, претензій щодо невідповідності товару в порядку п. 2.11. договору № К-310 від 20.01.2012 - не пред'являв, на поверненні товару в порядку п. 3.11. договору № К-310 від 20.01.2012 - не наполягав.

Таким чином, оскільки відповідачем заявлених до нього вимог не спростовано, не доведено факту виконання зобов'язання за договором № К-310 від 20.01.2012, а також у зв'язку із тим, що строк, протягом якого мало бути виконане зобов'язання за договором № К-310 від 20.01.2012, сплинув, то позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 24 968,84 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню повністю. Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 в справі № 47/447.

Крім того, позивач, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором № К-310 від 20.01.2012, просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 351,49 грн. за 44 календарних дні, станом на 05.11.2012, тобто за період з 23.09.2012 до 05.11.2012.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з яким суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, а відтак враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором № К-310 від 20.01.2012, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: пеня - 351,49 грн. за період з 23.09.2012 до 05.11.2012.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" (ідентифікаційний код - 35847908, місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12) на користь Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» (ідентифікаційний код - 24583590, 01014, м. Київ,вул. Дорогожицька, буд. 13) 24 968 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 84 коп. - основного боргу, 351 (триста п'ятсот одна) грн. 49 коп. - пені та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 26.03.2013