Ухвала суду № 30334491, 27.03.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0602/1709/2012 Головуючий у 1-й інст. Михальчук О.П.

Категорія 53 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Заполовського В.Й.,

при секретарі судового засідання: Трохимчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі

справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, до дочірнього підприємства «Кам'янобрідський фаянс» товариства з обмеженою відповідальністю «Поліський фаянс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 15 січня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, звернулася до суду з вище вказаним позовом. Просила ухвалити рішення про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період затримки розрахунку з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2012 року в сумі 66 600,24 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 01 липня 2012 року по день фактичного розрахунку, виходячи із середнього заробітку 82,02 грн. та судові витрати. В обґрунтування позову зазначала, що ОСОБА_2 з 19 грудня 2003 року по 31 березня 2009 року працював у відповідача та був звільнений з підприємства за ст.40 КЗпП у зв'язку із скороченням чисельності штату. День його звільнення був робочим днем. Згідно рішення Баранівського районного суду від 17 лютого 2012 року, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 індексацію на заробітну плату в сумі 11 825 грн. за період з січня 2004 року по березень 2009 року, компенсацію за несвоєчасну отриману проіндексовану заробітну плату за той же період в сумі 6 183,85 грн. Заборгованість виплачена в липні місяці 2012 року. Тому вважає, що відповідач повинен нести відповідальність у вигляді сплати середнього заробітку на користь позивача за весь час затримки по день фактичного розрахунку, зокрема виплатити позивачу середній заробіток за період затримки розрахунку з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2012 рік, тобто за 812 робочих днів, всього в сумі 66 600,24 грн., який обраховано наступним чином: 82,02 грн. середньої заробітної плати х 812 днів затримки.

Ухвалою Баранівського районного суду від 26 жовтня 2012 року позовні вимоги про стягнення середнього заробітку з 01 липня 2012 року по день фактичного розрахунку залишено без розгляду(а.с.21).

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 15 січня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП «Кам'янобрідський фаянс» ТзОВ «Поліський фаянс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2012 року в сумі 34 510 грн. та на користь держави судовий збір в сумі 345,10 грн.

У поданій апеляційній скарзі представник позивача- ОСОБА_1 просить рішення змінити в частині розміру стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з середнього заробітку 82,02 грн., та стягнути середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2012 року у розмірі 660 600,24 грн. Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У відповідності до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_2 працював у відповідача з 19 грудня 2003 року по 31 березня 2009 року та був звільнений з підприємства 31 березня 2009 року.

Відповідно до довідки відповідача від 28 вересня 2012 року №104 день звільнення позивача був його робочим днем (а.с.14).

На день звільнення підприємство мало заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2 на суму 18 008,85 грн., що стверджується рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2012 року (а.с.4-5).

За вказаним судовим рішенням заборгованість позивачу виплачувалася частинами і остаточно розрахунок проведено 05 липня 2012 року, про що свідчить довідка ДП „Кам'янобрідський фаянс" ТзОВ „Поліський фаянс" від 28 вересня 2012 року №105 (а.с.15).

Оскільки на день звільнення ОСОБА_2, з вини відповідача, останньому не було виплачено належну заробітну плату, яка остаточно виплачена йому 05 липня 2012 року, то висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про стягнення середнього заробітку слід визнати правильним.

Такий висновок суду узгоджується з нормами ст.ст.116,117 КЗпП України, рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ст.233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117,237-1 цього Кодексу та наявними у справі доказами.

При обрахуванні середньої заробітної плати суд першої інстанції також обґрунтовано врахував положення постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, якою врегульовано питання порядку обчислення середньої заробітної плати.

Зокрема, у п.3 вказаної постанови визначено перелік виплат, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати, серед яких індексація заробітної плати відсутня. Крім того, слід зазначити, що у відповідності до Закону України „Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до ст.18 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексація доходів населення належить до державних соціальних гарантій. Таким чином, індексація заробітної плати є соціальною гарантійною виплатою і відповідно до ч.2 ст.2 Закону України „Про заробітну плату" відноситься до додаткової заробітної плати. Підпунктом „е" пункту 4 вищевказаної постанови зазначено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються соціальні та компенсаційні виплати.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не включив у зазначений розмір нараховану та виплачену згідно рішення суду від 17 лютого 2012 року індексацію заробітної плати.

Середньоденний заробіток у розмірі 42,50 грн. суд першої інстанції визначив наступним чином: заробітну плату за два місяці, що передували звільненню, поділив на кількість відпрацьованих днів у цих місяцях. Такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджується довідкою роботодавця від 09 січня 2013 року №5.

У зв'язку з цим розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку (з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2012 року - 812 днів) складає 34 510 грн. (42,50 х 812), а не 66 600,24 грн., як просив позивач у позові, та не 660 600,24 грн. на який представник позивача просить змінити в апеляційній скарзі.

З огляду на вище викладе доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Рішення законне та обґрунтоване. Колегія суддів не вбачає підстав для його зміни.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308,313,315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 15 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: