Рішення № 30334091, 27.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4341/13 27.03.13

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Довганюк Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари", Волинська обл., доТовариства з обмеженою відповідальністю "КБФ", м. Київ,простягнення заборгованості 63 163,34 грн. за участю представників сторін:

від позивача:не з`явивсявід відповідача:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" (надалі - ТОВ "Волинська фабрика гофротари") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КБФ" (надалі - ТОВ "КБФ") 59479,16 грн. боргу за поставлений товар, пеню у розмірі 3 054,88 грн. та 629,30 грн. 3% річних.

Ухвалою від 06.03.2013 р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва у складі судді Князькова В.В. порушено провадження у справі № 910/4341/13.

20.03.2013р. через канцелярію суду позивачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи документів.

Представник позивача в судовому засіданні 20.03.2013р. позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача у зв`язку із виконанням вимог позивача в повному обсязі та погашенням заборгованості просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Волинська фабрика гофротари".

В судовому засіданні оголошено перерву до 27.03.2013р.

В судове засідання 27.03.2013р. представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

27.03.2013р. від позивача через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду надійшло клопотання про припинення провадження в частині стягнення суми основного боргу на суму 59 479,16 грн., а в частині стягнення пені та 3% річних позовні вимоги просив задовольнити.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/4341/13.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.04.2010р. між ТОВ "Волинська фабрика гофротари" (постачальник, позивач) та ТОВ "КБФ" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 41-10, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця паперово-картонну продукцію (надалі - товар), а покупець прийняти і сплатити товар.

Згідно п. 1.2 договору найменування, характеристики (марка, розміри тощо) товару, ціна за одиницю товару позиціях, поставка якого буде здійснюватися у відповідності до цього Договору, вказується у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Найменування та кількість Товару, що підлягає поставці, зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що всі необхідні документи, що підтверджують якість Товару, постачальник зобов'язаний передати покупцю в момент передачі партії товару.

Відповідно до п. 3.1 договору, для отримання товару ПОКУПЕЦЬ зобов'язаний за 10 робочих днів до бажаної дати поставки подати постачальнику заявку. Заявка повинна містити наступні дані про товар: найменування, асортимент, кількість та інші характеристики товару, дату поставки товару, адресу складу розвантаження.

Приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється згідно вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7.

Ціна на Товар є договірною і вказується в специфікації та накладних (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору Розрахунок за товар ПОКУПЕЦЬ здійснює в наступному порядку:

4.2.1 За поставку першої партії товару ПОКУПЕЦЬ зобов'язаний сплатити попередню оплату в розмірі 50% вартості замовленого товару до моменту здійснення поставки на підставі рахунку, наданого ПОСТАЧАЛЬНИКОМ. Остаточний розрахунок здійснюється ПОКУПЦЕМ протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту здійснення поставки.

4.2.2 Розрахунок за поставку кожної наступної партії товару здійснюється ПОКУПЦЕМ протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту здійснення поставки партії товару.

У випадку зміни ціни на товар, ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язаний повідомити ПОКУПЦЯ у 10 (десяти) денний термін до настання зміни ціни у письмовій формі шляхом направлення специфікації до договору, викладеній в новій редакції. Якщо ПОСТАЧАЛЬНИК не повідомив ПОКУПЦЯ про зміну ціни, поставка здійснюється за цінами попереднього прайс - листа (п. 4.3 договору).

Згідно п. 4.4 договору вартість товару визначається з врахуванням ПДВ та вказується в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

У випадку, якщо перевезення здійснюється ПОСТАЧАЛЬНИКОМ, вартість перевезення включається до ціни Товару або виплачується ПОКУПЦЕМ ПОСТАЧАЛЬНИКУ додатково на підставі окремих рахунків, що визначається погодженням між Сторонами шляхом підписання додаткової угоди (п. 4.5 договору).

Згідно п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

За відмову від прийняття товару, обумовленого в заявці, ПОКУПЕЦЬ зобов'язаний відшкодувати Постачальнику усі збитки, заподіяні такою відмовою, та сплатити штраф у розмірі 10% вартості товару, від якого Покупець відмовився (п. 5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що за прострочення строків розвантаження товару, ПОКУПЕЦЬ сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ штраф у розмірі 100,00 грн. за кожну годину простою.

За прострочення терміну оплати поставленого товару ПОКУПЕЦЬ сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу (п.5.4 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2011 року, але в будь-якому випадку до проведення повних взаєморозрахунків між Сторонами. Якщо до закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін не заявить у письмовій формі про своє бажання розірвати Договір, то він продовжує діяти на кожний" наступний рік на тих самих умовах.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачеві товару на загальну суму 92 006,40грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не повністю виконано зобов'язання щодо оплати поставленого ТОВ "Волинська фабрика гофротари" товару, у зв'язку з чим у ТОВ "КБФ" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 59 479,16 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір, згідно з яким позивач постачає, а відповідач отримує та оплачує отриману продукцію.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно специфікації №1 від 09.07.2012р. до договору поставки, видаткових накладних №РН-2755 від 05.12.2012р. на суму 61 133,80 грн., довіреності на отримання матеріальних цінностей №3714 від 03.12.2012р., видаткової накладної та №1801-3 від 18.01.2013р. на суму 30 872,60 грн. (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача, підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем партії товару загальною вартістю 92 006,40грн.

Однак, на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачем не здійснено оплату на суму 59 479,16 грн., що підтверджується банківськими виписками за спірний період.

Судом встановлено, що після порушення провадження у даній справі відповідач перерахував на користь позивача 59 479,16 грн., що підтверджується банківськими виписками на вказану суму, копії яких надані до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб. Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

З урахуванням того, що під час розгляду справи в господарському суді відповідачем здійснено погашення заборгованості, що підтверджується банківськими виписками на суму 59 479,16 грн., суд приходить до висновку, щодо задоволення клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення 59 479,16 грн., а позивач розпорядився своїм процесуальним правом і зменшив до нуля, тобто фактично відмовився, від вимоги про стягнення заборгованості, то провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено судом, в п.5.4 договору сторони передбачили відповідальність відповідача за порушення умов договору, а саме: за прострочення терміну оплати поставленого товару ПОКУПЕЦЬ сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

За таких обставин, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем розрахунком пені на суму 3 050,09 грн., який, за висновками суду, є арифметично вірним, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 629,30 грн. 3 % річних за період прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом визнано його обґрунтованим, а тому за порушення відповідачем зобов'язання за Договором щодо оплати вартості отриманого товару стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 629,30 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі закриття провадження у справі.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача (п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З урахуванням того, що погашення заборгованості у розмірі 59 479,16 грн. здійснено відповідачем після звернення позивача до суду з позовом, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КБФ" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, 8, ідентифікаційний код 30471628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КБФ" (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25, ідентифікаційний код 33211353) пеню у розмірі 3 050 (три тисячі п`ятдесят) грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 629 (шістсот двадцять дев`ять) грн. 30 коп., судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3 Провадження у справі № 910/4341/13 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 59 479 (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) грн. 16 коп. основного боргу припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 01.04.2013

Суддя В.В. Князьков