Постанова № 30333846, 21.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2013 року 14:59 № 826/1401/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., суддів Донця В.А., Катющенка В.П., при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., розглянувши за участі позивача, представників відповідачів Корчинської М.В., Бутенка С.С., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Державної митної служби України

Київської обласної митниці

про визнання протиправним та скасування наказу №191-к від 16.01.2013р., поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд визнати протиправним наказ Державної митної служби України №191-к від 16.01.2013р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», поновити ОСОБА_3 на посаді головного інспектора митного поста "Східний термінал" Київської обласної митниці з 18 січня 2013 року, виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 січня 2013 року по день розгляду справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем не було допущено дисциплінарного проступку, оскільки видалення помилково завантаженого файлу митної декларації не заборонено жодним нормативним актом та наказами митної служби. При цьому позивач стверджував, що ним було видалено помилково завантажений файл, а документа - вантажної митної декларації у паперовому вигляді декларантом не подавалося, жодних наслідків дії позивача не потягли. Додатково в судовому засіданні позивач послався на те, що застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення не відповідають тяжкості вчиненого правопорушення, а відповідачем при накладенні стягнення не враховано усіх обставин, які передбачені чинним законодавством.

Представниками відповідачів позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 перебував на посаді головного інспектора митного поста «Східний термінал» Київської обласної митниці з 14.06.2010 відповідно до наказу Київської обласної митниці від 11.06.2010 № 313-Ю (в митних органах з 07.03.1995р.), має спеціальне звання «Радник митної служби III рангу», відповідно до наказу Державної митної служби України від 30.03.2004 № 250-к.

Наказом Державної митної служби України від 16 січня 2013 року №191-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», згідно з вимогами ст.ст. 21, 22, пункту 6 ст. 23, п.1 ст. 26, п. 4 ст. 28 Дисциплінарного статуту митної служби України, за перевищення службових обов'язків та здійснення повноважень, не передбачених законом, було звільнено з митних органів відповідно до п. 4 ст. 28 Дисциплінарного статуту митної служби України ОСОБА_3, головного інспектора митного поста «Східний термінал» Київської обласної митниці, визначивши датою звільнення перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності.

Підставою для видання оскаржуваного Наказу було визначено Дисциплінарний статут митної служби України, подання Київської обласної митниці від 29.12.2012 № 12-38/13-10280, акт службового розслідування від 26.12.2012, пояснення ОСОБА_3

Матеріалами справи встановлено, що у відповідності до наказу Київської обласної митниці від 21.12.2012 № 664 «Про призначення службового розслідування», з метою з'ясування обставин здійснення митного контролю та митного оформлення товарів за митною декларацією (далі-МД) від 19.12.2012 № 125110000/2012/577713 було проведено службове розслідування.

Так, службовим розслідуванням встановлено, що 19.12.2012 о 15 год. 26 хв. ОСОБА_3 прийнято до митного оформлення МД№ 125110000/2012/577707, подану представником ТОВ «Фортрейдінг ЛТД». У подальшому, під час внесення в ПІК «Інспектор-2006» інформації щодо переміщуваних за даною МД товарів, спрацювала автоматична система аналізу та управління ризиками.

Однак, ОСОБА_3, не зважаючи на спрацювання автоматичної системи аналізу та управління ризиками, застосування необхідних форм митного контролю забезпечено не було, та о 15 год.33 хв. вищевказану МД ним взагалі вилучено з електронної бази даних ПІК «Інспектор 2006».

Акт службового розслідування містить висновок, що вилучення ОСОБА_3 з електронної бази даних ПІК «Інспектор-2006» МД від 19.12.2012 №125110000/2012/577707 свідчить про перевищення ним своїх службових обов'язків та здійснення повноважень, не передбачених законом.

Зазначений висновок мотивовано наступним.

Відповідно до положень статті 256, пунктів 1-5 статті 269 Митного кодексу України, п. 33 постанови Кабінету Міністрів України «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій» від 21.05.2012 №450, розділу VII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, після прийняття МД до оформлення, передбачено можливість лише внесення змін до митної декларації, її відкликання або прийняття рішення про відмову у митному оформленні.

Саме ці обставини, встановлені актом перевірки, зазначені в наказі №191-к в якості підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

Згідно з преамбулою затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року №2805-IV Дисциплінарного статуту митної служби України, цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання (далі - посадові особи митної служби), у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій (далі - митних органів), щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

Частиною 1 розділу 1 вищезазначеного Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна в митній службі України (далі - службова дисципліна) полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління.

Згідно зі статтями 21 та 22 Дисциплінарного статуту, порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України (ст.21).

Статтею 22 Дисциплінарного статуту встановлено, що до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать:

1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників;

2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України;

3) утрата службового посвідчення, документів, що є підставою для пропуску предметів через митний кордон України, а також митного забезпечення, зброї, спеціальних засобів, затриманих або прийнятих митницею на зберігання предметів;

4) затримання, вилучення та прийняття на зберігання предметів, валюти України та іноземної валюти без оформлення і реєстрації в установленому законодавством порядку відповідних документів;

5) брутальне або зневажливе ставлення до громадян, приниження їх честі та гідності під час виконання службових обов'язків, проведення несанкціонованого особистого огляду громадян;

6) перешкоджання законній діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, під час здійснення ними зовнішньоекономічних операцій;

7) сприяння проникненню, умисне або внаслідок недбалого ставлення до виконання своїх обов'язків невжиття необхідних заходів для недопущення несанкціонованого проникнення сторонніх осіб до зони митного контролю;

8) приховання посадовою особою митної служби фактів її судимості або подання підроблених документів, необхідних для працевлаштування в митних органах;

9) недодержання обмежень щодо роботи за сумісництвом або зайняття підприємницькою діяльністю та інших обмежень, передбачених законодавством;

10) неподання або подання неправдивих відомостей у декларації про доходи;

11) інші діяння, визначені як порушення службової дисципліни законами та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідачами наголошувалося, що позивачем було допущено порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників, яке полягало у перевищенні ним своїх службових обов'язків та здійснення повноважень, не передбачених законом, що є підставою для звільнення згідно з п.4 ст. 28 Дисциплінарного статуту.

При цьому відповідачі не навели жодної норми чинного законодавства, якою б було прямо заборонено видалення файлів, завантажених до електронної системи.

Колегією суддів не приймаються посилання відповідачів на приписи нормативних актів, зазначених у оскаржуваному наказі, з огляду на нижченаведене.

Статтею 256 Митного кодексу України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. (ч.1) У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження (ч.2). Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу (ч.3 статті 256).

Частинами 1 - 5 статті 269 Митного кодексу України визначено, що за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу митний орган зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови (ч.1) Внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації (ч.2). Якщо після випуску у вільний обіг товарів, митний контроль яких здійснювався без проведення митного огляду, декларантом виявлені товари, переміщені через митний кордон України і не зазначені в митній декларації, за письмовим зверненням декларанта та з дозволу митного органу допускається внесення до митної декларації змін щодо збільшення кількості товарів, випущених у вільний обіг на митній території України, у зв'язку з виявленням незадекларованих товарів (ч.3). Внесення до митної декларації змін, які впливають на застосування до товарів заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснюється за умови дотримання таких заходів (ч.4). Відкликання митної декларації допускається лише до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму (ч.5 статті 269 Митного кодексу України).

Відповідно до пункту 33 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 21 травня 2012 р. № 450 Положення про митні декларації, за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу вiдомостi, зазначенi в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана. У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом або уповноваженою ним особою, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів. Дозвіл митного органу на зміну або відкликання митної декларації, митне оформлення якої не завершено, надається посадовою особою митного органу, яка здійснює оформлення цієї митної декларації, в усній формі.

Саме посиланням на те, що вищезазначеними нормами після прийняття митної декларації до оформлення, передбачено можливість лише внесення змін до митної декларації, її відкликання або прийняття рішення про відмову у митному оформленні, відповідачі дійшли висновків про наявність в діях позивача порушень.

Суд з такими посиланнями не погоджується, виходячи з такого.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частин 1, 2, 6 та 8 статті 264 Митного кодексу України митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч.1). Митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів (ч.2). Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій (частина 6 статті 264 МК України). З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (частина 8 статті 264 МК України).

Відповідно до пунктів 11 та 12 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 Положення про митні декларації, митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа подається разом з її електронною копією. Інформація, внесена декларантом до електронної копії митної декларації, повинна відповідати інформації, внесеній декларантом до оригіналу на паперовому носії, за винятком тієї інформації, яка в установленому порядку вноситься тільки до електронної копії (п. 11) Електронна митна декларація складається з полів електронного документа, що відповідають формам митних декларацій на паперовому носії, та засвідчується електронним цифровим підписом особи, яка її склала (п.12 Положення).

Таким чином, вищенаведеними нормативними актами чітко визначено момент, з якого митна декларація вважається прийнятою для її оформлення. При цьому, даний момент визначено як реєстрацію та проставлення відбитку штампу на документі встановленої форми.

Відповідачами не надано жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що митне оформлення здійснювалося шляхом подання електронної декларації - договору про визнання електронного підпису, реєстрації декларації на сервері Держмитслужби.

Отже, моментом прийняття декларації, у даному випадку, є момент проставлення штампу на документі, поданому декларантом. Натомість, матеріали справи не містять жодного доказу про наявність такого документу та наявність на ньому штампу, проставленого позивачем.

З огляду на нижчевикладене, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять жодного доказу прийняття декларації позивачем, тобто вчинення дій, які вищезазначеними нормативними актами визначені саме в якості прийняття декларації.

Матеріали справи не містять жодних посилань на наявність нормативно встановленої заборони на видалення з інформаційної системи помилково внесених файлів. З огляду на вищенаведене, у колегії суддів відсутні необхідні докази для визнання обставини внесення позивачем саме електронної копії декларації, що існувала у паперовому вигляді, тобто повернення декларації, яку було прийнято до оформлення.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вищезазначений розподіл обов'язку доведення встановлює презумпцію правомірності дій позивача та наявність протиправності в діях суб'єкта владних повноважень, яка має бути спростована відповідачем певними засобами доказування. Отже, для доведення правомірності своїх дій, відповідачами має бути надано посилання на пряме порушення позивачем наказів, тобто прямі вказівки певного акту про заборону вчинення позивачу конкретних дій, та докази порушення таких вимог.

Крім того, колегія суддів враховує наступне. Статтею 23 Дисциплінарного статуту Митної служби України передбачено, що за вчинення дисциплінарних правопорушень до посадових осіб митної служби можуть бути застосовані такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) затримання на період до одного року присвоєння чергового спеціального звання; 4) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 5) попередження про неповну службову відповідність; 6) звільнення з митного органу.

Отже, звільнення є найбільш суворим заходом, який має застосовуватися до посадової особи. Згідно зі статтею 27 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.

Разом з тим, матеріали службового розслідування не містять доказів виконання відповідачами вимог статті 27 Дисциплінарного статуту Митної служби України, зокрема не містить відомостей щодо попередньої поведінки ОСОБА_3, його ставлення до служби та стажу роботи в митних органах, його відношення до вчиненого правопорушення.

Колегія суддів доходить висновків про порушення вищезазначених вимог статті 27 відповідачами, оскільки до позивача було застосовано найбільш суворе стягнення за відсутності аналізу наведених обставин.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів доходить висновків про порушення вищезазначених вимог відповідачами, зокрема, використання повноважень необґрунтовано та непропорційно.

За висновком суду Державною митною службою України прийнято рішення про звільнення позивача з посади необґрунтовано, позаяк не враховано всі обставини, які мали значення для прийняття такого рішення, а саме відсутність в нормативно - правових актах заборони щодо видалення файлу з програми, та не встановлено обставини прийняття позивачем митної декларації.

Не взято до уваги відповідачем відношення позивача до власного вчинку. При цьому позивач в судовому засіданні пояснив, що не зважаючи на відсутність правового регулювання питання можливості видалення інспектором помилково внесеного файлу в програму, він усвідомлює, що з метою уникнення сумнівів у його добросовісному ставленні до виконуваних обов'язків видаляти файл не слід.

Також суд вважає, що наказ про звільнення позивача прийнято Державною митною службою України непропорційно, оскільки не враховано та не визначено наслідки видалення позивачем файлу в порівнянні зі звільненням позивача, який пропрацював в митних органах більше 17 років. Водночас суд наголошує, що відповідачами жодних негативних наслідків у зв'язку з видаленням файлу не встановлено, доказів донарахування імпортеру зобов'язань та його перевірки суду не надано.

Статтею 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

При цьому, вимоги про поновлення на посаді підлягають задоволенню частково, з огляду на те, що датою звільнення позивача є 18 січня, тобто поновлений він має бути на посаді з 19 січня, тобто з дня, наступного за днем звільнення.

Вимоги про стягнення підлягають задоволенню частково, з огляду на те, що стягнення коштів за період, який слідує за періодом винесення судового рішення, є захистом права на майбутнє, тобто права, яке ще не порушено.

Також суд враховує, що поновлення на посаді та стягнення є втручанням в дискреційні повноваження відповідачів, тому позов має бути задоволено шляхом зобов'язання поновити на посаді та зобов'язання нарахувати та виплатити кошти.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України №191-к від 16.01.2013р.

3.Зобов'язати Державну митну службу України поновити ОСОБА_3 на посаді головного інспектора митного поста "Східний термінал" Київської обласної митниці з 19 січня 2013 року.

4. Зобов'язати Київську обласну митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 січня 2013 року по 21 березня 2013 року включно.

5.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Постанову суду в частині зобов'язання Державної митної служби України поновити ОСОБА_3 на посаді головного інспектора митного поста "Східний термінал" Київської обласної митниці з 19 січня 2013 року, а також в частині зобов'язання Київської обласної митниці нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі заробітку за один місяць виконати негайно.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя С.К. Каракашьян

Судді В.А. Донець

В.П. Катющенко