Постанова № 30333821, 26.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2013 року 14:12 № 2а-15751/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Газтепломонтаж»доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Газтепломонтаж» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби від 01 листопада 2012 року № 0000023500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 104 253 грн., в тому числі за основним платежем - 83 402 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 851 грн. та № 0000033500 про зменшення розмірі від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81 603 гривень.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 24 січня 2013 року представники сторін заявили клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

За таких обставин та у відповідності до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що винесені відповідачем податкові повідомлення - рішення від 01 листопада 2012 року № 0000023500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 104 253 грн., в тому числі за основним платежем - 83 402 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 851 грн. та № 0000033500 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81 603 гривень підлягають скасуванню, оскільки вони винесені з порушенням норм чинного законодавства.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на законність прийнятих податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем неправомірно завищено від'ємне значення податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 81 603,00 гривень, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 119 402,00 гривень по господарських взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Росукрбуд» за період з 01 травня 2009 року по 31 серпня 2010 року. Крім того, відповідач посилається на вирок Солом'янського районного суду міста Києва, відповідно до якого директора ТОВ «Росукрбуд» ОСОБА_1 визнано винного у вчинені злочину передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень Податкового кодексу України, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Державною податковою службою у місті Києві проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт №18/16-30/30262714 від 25 жовтня 2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Газтепломонтаж» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійснені фінансово - господарських взаємовідносин із ТОВ «Росукрбуд» за період з 01 травня 2009 року по 31 серпня 2010 року (далі - Акт).

В Акті перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 81 603 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 119 402 грн., в тому числі: за липень 2009 року на суму 36 000 грн., за березень 2010 року на суму 8197 грн., квітень 2010 року на суму 11223 грн., за травень 2010 року на суму 63982 грн. А також зазначено, що не підлягає сплаті до бюджету податок на додану вартість за липень 2009 року у сумі 36 000 грн. відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

На підставі даного Акту, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) винесено податкове повідомлення - рішення від 01 листопада 2012 року №0000023500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 104 253,00 в тому числі за основним платежем - 83 402,00 гривень, штрафними (фінансовими) санкціями - 20 851,00 гривень та податкове повідомлення рішення від 01 листопада 2012 року №0000033500 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81 603,00 гривень.

Суд встановив, що за період, який перевірявся, між позивачем та ТОВ «Росукрбуд», укладено наступні договори:

- Договір №18/07-09 від 06 липня 2009 року про виконання санітарно - технічних робіт на об'єкті житлово - офісний комплекс по вулиці Майорова, 5а в Оболонському районі міста Києва;

- Договір №19/07-09 від 06 липня 2009 року про виконання санітарно - технічних робіт по розширенню очисних споруд на ІП «Кока - Кола Беверіджис» в селі Димерка Броварського району Київської області;

- Договір №20/07-09 від 06 липня 2009 року про виконання санітарно - технічних робіт на об'єкті будівництво надбудови над існуючим приміщенням адміністративного будинку прокуратури міста Києва;

- Договір №04/02-10 від 01 лютого 2010 року про виконання санітарно - технічних робіт на об'єкті будівництво житлових будинків по проспекту 40-річчя Жовтня, 30-32 у Голосіївському районі міста Києва;

- Договір №05/03-10 від 01 березня 2010 року про виконанню робіт з монтажу системи вентиляції на об'єкті житло - офісний комплекс по вулиці Майорова, 5а в Оболонському районі міста Києва.

На підтвердження виконання зазначених договорів, позивач надав суду копі актів приймання виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, платіжних доручень, а також копії семи простих векселів, загальною номінальною вартістю 316 800,00 гривень.

ТОВ «Росукрбуд» виписано на адресу позивача податкові накладні від 31 березня 2010 року №81 на суму 116 313,20 гривень, від 31 липня 2009 року №79 на суму 216000,00 гривень, 31 березня 2010 року №80 на суму 422 486,80 грн., на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у періоді, що перевірявся.

Разом з тим, в акті перевірки міститься посилання на вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2012 року у кримінальній справі № 1-273/12, яким директора ТОВ «Росукрбуд» - ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Зазначений вирок набрав законної сили 21.02.2012 року.

Суд, керуючись положеннями статей 79, 138 Кодексу адміністративного судочинства України та з метою встановлення обставин у даній адміністративній справі направив до Солом'янського адміністративного суду міста Києва судовий запит про надання належним чином засвідченої копії вироку Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2012 року у кримінальній справі № 1-273/12.

25.03.2013 суд отримав копію зазначеного вироку з відміткою про набрання ним законної сили.

Так, Солом'янський районний суд міста Києва, розглядаючи кримінальну справу № 1 273/12 встановив, що в березні-квітні 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою придбали ТОВ «Росукрбуд» та перереєстрували на ОСОБА_1 Законної господарської діяльності від імені ТОВ «Росукрбуд» не здійснювали та протягом квітня 2009 року - жовтня 2010 року використовували вказане товариство для проведення фіктивних безтоварних операцій.

У вироку суду зазначено, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю. Будучи допитаним в судовому засіданні під час розгляду кримінальної справи № 1 273/12 ОСОБА_1 пояснив, що за проведення безтоварних документальних операцій він та ОСОБА_3 отримували 5-7% від суми таких операцій. З його слів, саме з цією метою було придбане ТОВ «Росукрбуд». Він особисто оформив необхідні документи та відкрив рахунок товариства. Протягом квітня 2009 року жовтня 2010 року вони разом із ОСОБА_3 імітували активну фінансово-господарську діяльність, укладали договори з суб'єктами підприємницької діяльності на проведення різних господарських операцій. У жовтні 2010 року з метою приховування слідів такої діяльності, вказане товариство було перереєстроване на громадянина іншої держави.

У відповідності до п. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У наданих суду копіях первинних документів та копіях договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем та ТОВ «Росукрбуд», особою, що підписувала первинні документи від зазначеного товариства зазначено ОСОБА_1

Однак, враховуючи обставини, викладені у вироку суду по кримінальній справі № 1 273/12, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 фактично не займався фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Росукрбуд», а операції здійснені ним від імені даного товариства не мали реального характеру.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент здійснення господарських взаємовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.4.5 підпункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6).

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Наведені обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг ТОВ «Росукрбуд» позивачу фактично не мали реального характеру та не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені цими угодами.

Відтак, наявність податкових накладних без проведення реальної операції не може спричиняти будь-які пов'язані з цим правові наслідки, в тому числі щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

ТОВ «Росукрбуд» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість з метою проведення фіктивних безтоварних операцій, що встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

За таких обставин, виписані від імені ТОВ «Росукрбуд» податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Отже, віднесення до податкового кредиту, відображених у таких податкових накладних сум податку на додану вартість, є безпідставним.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків податкового органу про завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 81 603 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 119 402 грн., в тому числі: за липень 2009 року на суму 36 000 грн., за березень 2010 року на суму 8197 грн., квітень 2010 року на суму 11223 грн., за травень 2010 року на суму 63982 грн.

А отже, податкові повідомлення-рішення від 01 листопада 2012 року № 0000023500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 104 253 грн. та № 0000033500 про зменшення розмірі від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81 603 гривень є правомірними.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністратвиного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 97, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Приватного підприємства «Газтепломонтаж» відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський