Постанова № 30333677, 22.03.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

22 березня 2013 р. Справа № 2а/0270/4327/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара Павла Анатолійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Старожилової Дар'ї Олександрівни

позивача: Шпирко Т. Д., Вархоляк В. Ф

відповідача: Охрімовського Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінагрохім"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Вінагрохім» із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач не погоджується із податковими повідомленнями-рішеннями від 15.06.2012 року форми «Р» № 0000202300 та №0000192300, прийнятих на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки №15/00/32811966 від 31.05.2012 року. Позивач вказує на те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про наявність порушень необґрунтовані, зроблені помилково та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, відповідно, незаконними є донарахування відповідачем ТОВ «Вінагрохім» податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток та податкових зобов'язань зі сплати ПДВ, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

На переконання позивача, у нього наявні усі підтверджуючі реальність господарських операцій документи, які вимагає чинне законодавство.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання заперечував проти адміністративного позову. Пояснив суду, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали справи, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінагрохім» зареєстровано Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області 31.01.2004 року, запис про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР №1149120000000125.

З 16.05.2012 р. по 24.05.2012 р. Державною Податковою службою у Вінницькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вінагрохім» (код ЄДРПОУ 32811966) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Перевірка здійснювалась згідно з Наказами ДПС у Вінницькій області від 15.05.2012 року №176 та від 22.05.2012 року №187 та на підставі направлень від 16.05.2012 року №41,42,43, головним державним податковим ревізором-інснектором відділу перевірок великих підприємств, супроводження особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПС у Вінницькій області, радником податкової служби ІІІ-го рангу Ковальчуком Сергієм Васильовичем, головним державним податковим ревізором-іспектором відділу перевірок великих підприємств, супроводження особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПС у Вінницькій області, радником податкової служби Ш-го рангу Вершигорою Іриною Петрівною, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за проведенням готівкових розрахунків управління податкового контролю Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС, інспектором податкової служби ІІ-го рангу Полонським Олександром Сергійовичем, державним податковим інспектором, інспектором податкової служби ІІ-го рангу відділу податкового контролю юридичних осіб управління оподаткування доходів фізичних осіб Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС Івановим Миколою Івановичем, на підставі п.п.78.1.12. п.78.4 п.78.1 ст.78., п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями.

По закінченню документальної позапланової виїзної перевірки було складено Акт №15/22/32811966 від 31.05.2012 року.

Як слідує з Акту перевірки, податковим органом встановлено, що дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість за перевіряємий період, не спричиняють реального вчинення господарських операцій, в результаті чого підприємству зменшено валові витрати, зменшено валові доходи, зменшено податковий кредит та донараховано податку на прибуток в сумі 198 813 грн. та донараховано ПДВ у сумі 177 752 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивачем 06.06.2012 року подано заперечення, які податковим органом залишено без задоволення, що підтверджується відповіддю ДПС у Вінницькій області від 13.06.2012 року №9411/10/27.

На підставі Акту перевірки Вінницькою ОДПІ Вінницької області ДПС прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 15.06.2013 року форми "Р" №0000192300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток 198 814 грн., з них 198 813 грн. - за основним платежем, 1 грн. - штрафна санкція та №0000202300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 204 963 грн, з них 177 752 грн. - за основним платежем, 27 211 грн. - штрафні санкції.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Згідно пп.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач є юридичною особою та зареєстрований платником податків, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, довідкою з ЄДРПОУ, що містяться в матеріалах справи.

Видами господарської діяльності, якими займається позивач, є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля хімічними продуктами, роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах, вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 13).

В процесі здійснення вказаних видів господарської діяльності між позивачем та ПП "Форсайт Плюс" укладено наступні договіри: договір про надання консультаційних послуг, договір підряду №31/1 від 05.01.2011р., договір транспортно-експедиційних послуг "19/02 від 01.02.2011р., договір зберігання №0111/10 від 01.12.2010р.

Податковим органом зроблено висновок про відсутність реальності здійснення господарських операцій за даними договорами, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки виявлено відсутність документів, які свідчили б про виконання умов вказаних договорів.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Податкового Кодексу України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, юридична відповідальність особи, згідно із статтею 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно пп.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, серед іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200). Відповідно до п. 200.4 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

При цьому, одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Так, на виконання умов догорів ТОВ "Вінагрохім" отримало від ПП "Форсайт Плюс" послуги зберігання майна (зерна), транспортні послуги, послуги по переробці зерна, ядохімікати, зерно, сою, маркетингові послуги на загальну суму 163 671 32 грн., в т. ч. ПДВ - 2727855,34 грн. Факт виконання умов договір підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, актами здачі-прийняття робіт (том 2 а.с. 156-158, 161-168,174,181-214).

Також судом досліджено квитанції ( том 2 а.с. 215-235), що підтверджують факт перерахування коштів товариством за отриманий товар та послуги.

Однак, як вбачається з акту перевірки, податковим органом зроблено висновок, що дані відображені позивачем у деклараціях не спричиняють реального вчинення господарських операцій. Відповідач пояснює такий висновок шляхом надання правової оцінки матеріалам кримінальної справи, порушеної щодо ТОВ "ТД Вертикаль", яке було контрагентом ПП "Форсайт Плюс, а яке, в свою чергу, було контрагентом позивача.

Стверджуючи факти безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарської діяльності позивача, податковим органом зроблено висновок про неможливість використання первинних документів, проаналізувавши порушення з боку його контрагента - ТОВ "Форсайт Плюс" з іншими контрагентами.

Стосовно твердження податкового органу, щодо укладення та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а саме підприємства з ознаками фіктивності, суд зазначає наступне.

Визнання контрагента TOB "ТД Вертикаль" як фіктивного підприємства на підставі акту ДПІ у м. Житомирі про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Форсайт Плюс" з питань взаємин з контрагентом ТОВ "ТД Вертикаль" по дотриманню вимог податкового законодавства та матеріалів кримінальної справи порушеної щодо ТОВ "ТД "Векртикаль" є лише припущенням органів державної податкової служби, що ґрунтується на інформації, викладеної у внутрішніх службових документах, і не доведене в передбаченому законом порядку.

Відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 20 ПК України органам державної податкової служби України не надано право визнавання особи такою, що скоїла злочин. Більш того, такі дії є прямим порушення прав та охоронюваних Конституцією України інтересів особи. За відсутності вироку суду, відсутні будь-які правові підстави стверджувати про фіктивність TOB "ТД Вертикаль".

Статтею 55-1 Господарського кодексу України визначено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними.

Згідно п.п 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 ПКУ органам податкової служби надано право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Таким чином, лише на підставі даних перевірки ПП "Форсайт Плюс" та за відсутності вироку суду та/або підтвердження наявності рішення суду про припинення юридичної особи в державного податкового інспектора відсутні будь-які правові підстави стверджувати, що TOB "ТД Ветикаль" є фіктивним підприємством. Також відсутні будь-які правові підстави встановлювати порушення законодавства та застосовувати юридичну відповідальність до іншого суб'єкта господарювання.

Суд зауважує на те, що відповідачем не доведено факту поставлення ПП "Форсайт Плюс" позивачу саме того товару, який поставлено йому від ТОВ "ТД Вертикаль", оскільки у ПП "Форсайт Плюс" є інші контрагенти, які податковим органом не перевірялися.

В акті перевірки стосовно відхилення первинних документів йдеться посилання на Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, акцентуючи увагу на вимогах, які ставляться для надання документам юридичної сили та доказовості.

Проте, з аналізу даного Положення судом не вбачається підстав для заперечення юридичної сили та доказовості первинних документів. Лише пунктом 2.16 Положення визначено заборону приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Актом перевірки визначено, що постачальником ТОВ "Вінагрохім є ПП "Форсайт Плюс" за договором про надання консультаційних послуг, договором підряду від 05.01.2011р., договором транспортно-експедиційних послуг від 01.02.2011р. та договір зберігання від 01.02.2010р.

Однак, як вбачається зі змісту акту перевірки, податковий орган аналізує нормативно-правові аспекти укладення договору поставки, який відсутній у вищезазначеному переліку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. В свою чергу, умови договору купівлі-продажу передбачено ст.ст. 655-697 ЦК України. Тобто, порядок приймання товару визначається, насамперед, зобов'язальними умовами договору і тільки у разі відсутності домовленостей сторін про порядок приймання товару та відсутності інших нормативних актів, застосовуються положення вищезазначених Інструкцій.

Оскільки у акті перевірки відсутнє посилання на дослідження договору поставки, суд приходить до висновку, що висновки податкового органу про його нереальність є необгрунтовними.

Актом перевірки встановлено відсутність у позивача сертифікатів на окремі групи товарів. Проте, не зазначено які товари та на підставі якого договору їх одержано чи поставлено, що унеможливлює визначити які правовідносини та які факти порушень встановлено відповідачем.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про підтвердження відповідності" постачальник зобов'язаний реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.

З аналізу вищезазначеної норми видно, що у ній йдеться про зазначення у документах реєстраційних номерів сертифікатів відповідності, а не про наявність сертифікатів. Окрім того, сертифікат відповідності видається виробником на ті товари, які чітко передбачені Переліком продукції, яка підлягає сертифікації в Україні, затвердженого наказом Держкомітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. №28.

Також податковий орган акцентує увагу на 9 аркуші акту перевірки, посилаючись на відсутність у позивача ліцензії на торгівлю пестицидами та агрохімікатами. Однак в матеріалах адміністративної справи міститься та досліджена судом Ліцензія серії АВ №345333 від 20.06.2008р., строк дії до 20.06.2013р. Додатково суд зазначає, що у даному випадку йдеться про продаж агрохімікатів та пестицидів ПП "Форсайт Плюс".

З огляду на зазначене, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону господарського договору, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Щодо висновку, який відображено в акті перевірки, про завищення податкового кредиту, то слід зазначити, що платником податку на підтвердження сплати податку на додану вартість надано суду податкові накладні, оформлені відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України. Досліджувані податкові накладні чинні.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити : назву документа (форми); місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до норм статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Визначення господарської діяльності також надано у п. 14.1.36 Податкового кодексу України, за яким господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Таким чином, діяльність ТОВ «Вінагрохім», яке надає послуги (реалізує товари, виконує роботи) направлена на отримання доходу, що неможливо без відповідних витрат. Договори з ПП «Форсайт Плюс» укладались в межах здійснення платником податку господарської діяльності, в результаті якої платником податку було одержано доходи та понесено витрати.

Згідно із приписами п.5.1. п.п5.2.1. п.п.5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, прослуг), які придбаваються таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності; не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.2 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 14.1.54 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно із п. 135.2 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, ов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Статтею 139 Податкового кодексу України передбачено перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України чітко визначено випадки, при яких суми податку не відносяться до податкового кредиту - не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями ( іншими подібними документами). У цьому ж пункту зазначено про відповідальність платника податків лише у разі відсутності документального підтвердження віднесення відповідних сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ПП "Форсайт Плюс" відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаним підприємством, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону господарського договору, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг та поставки товарів позивачеві зі сторони його контрагента документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг та поставки товарів не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операцій.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту позивача.

Відносно посилань податкового органу щодо нікчемності та недійсності позивачем укладених правочинів, слід зазначити, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Акт перевірки не містить жодного доказу укладення договору між позивачем та контрагентом з порушенням публічного порядку і спрямованості саме на це їх умислу. Отже, вказані обставини та долучені до матеріалів справи докази додатково підтверджують протилежність позицій відповідача.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомленнь-рішеннь.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (форми "Р") від 15.06.2012 року №0000192300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток 198 814,00 грн. та №0000202300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 204 963,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінагрохім" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 146,00 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України із розрахункових рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович