Ухвала суду № 30331201, 14.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15700/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Томко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд Груп» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд Груп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року ТОВ «Інтертрейд Груп» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 25 травня 2011 року № 00000772307/0.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2012 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що надав достатні докази фактичного здійснення операцій з ТОВ «Азовагрогруп», ПП «Алюр 2009» та ТОВ «МінЗерноТранс».

Під час судового засідання представник позивача підтримала свою апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Інтертрейд Груп» - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2012 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Інтертрейд Груп» з питань правових відносин з ТОВ «Азовагрогруп», ПП «Алюр 2009» та ТОВ «МінЗерноТранс» за весь період взаємовідносин, про що складено акт від 27 квітня 2011 року № 214/1-23-70-36555886.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2011 року № 00000772307/0, яким позивачу донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6409471 грн. 25 коп., з яких 5127577 грн. 00 коп. - за основним платежем та 1281894 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу ТОВ «Інтертрейд Груп» звернулося до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Інтертрейд Груп» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували правомірність дій щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених ТОВ «Азовагрогруп», ПП «Алюр 2009» та ТОВ «МінЗерноТранс».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що позапланова перевірка ТОВ «Інтертрейд Груп» була призначена постановою слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 15 березня 2011 року в рамках кримінальної справи № 56-2659, порушеної за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Горнер» та підробки реєстраційних документів за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205 та ч. 2 ст. 358 КК України.

Таким чином, перевірки позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, однак з підстав, які не створюють перешкод у винесенні податкового повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до розгляду та вирішення кримінальної справи № 56-2659.

У відповідності до п. 86.9 ст. 86 ПК України (тут та надалі норми Податкового кодексу України зазначені у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

З метою вірного розуміння та застосування вказаної норми правова необхідно враховувати інші положення Податкового кодексу України, що регулюють правовідносини між податковим органом та платниками податків у разі порушення кримінальної справи у зв'язку з вчиненням кримінального злочину.

Згідно п. 58.4 ст. 58 ПК України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.

Зазначена норма права вказує на те, що податковий орган складає податкове повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань юридичній особі, щодо керівника якої було порушено кримінальну справу за ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків), виключно після набрання законної сили обвинувальним вироком або постановою про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Обмежень щодо винесення податкового повідомлення-рішення відносно контрагентів юридичної особи, щодо керівника якої порушено кримінальну справу за ст. 212 КК України, навіть якщо про порушення вимог податкового законодавства таким контрагентом стало відомо під час розслідування відповідної кримінальної справи, положення п. 58.4 ст. 58 ПК України - не містять.

Так само у вказаній нормі права не міститься заборони приймати податкові повідомлення-рішення щодо контрагентів юридичної особи, за фактом створення чи відносно керівника якої порушено кримінальну справу за ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а також 2 ст. 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).

Згідно п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп. 102.2.2. п. 102.2 ст. 102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті, якщо посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Згідно вказаних норм права податкове зобов'язання може бути визначене податковим органом без обмеження строком давності лише тому платнику податків, відносно керівника якого набрав законної сили вирок суду у кримінальній справі про визнання винним в ухиленні від сплати податків або постанова про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав.

Можливість нарахування податкових зобов'язань контрагентам платника податків, відносно керівника якого кримінальну справу про ухилення від сплати податків було завершено після спливу 1095 днів, положеннями ст. 102 ПК України - не передбачено.

Таким чином, позбавлення податкового органу права на винесення податкових повідомлень-рішень відносно ТОВ «Інтертрейд Груп» на підставі акту від 27 квітня 2011 року № 214/1-23-70-36555886 до прийняття відповідного рішення у кримінальній справі № 56-2659 може призвести до неможливості визначення позивачу податкових зобов'язань з підстав закінчення строку давності.

Проаналізувавши п. 86.9 ст. 86 ПК України в сукупності з п. 58.4 ст. 58 та п. 102.1, п. 102.2 ст. 102 ПК України колегія суддів дійшла висновку про те, що податкове повідомлення-рішення за результатами проведення перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду лише щодо того платника податку, стосовно посадової особи якого було порушено кримінальну справу за ст. 212 КК України.

Натомість по відношенню до контрагентів суб'єкта господарювання, відносно керівника якого розпочато оперативно-розшукову діяльність або досудове слідство, постанова про призначення перевірки є податковою інформацією у розумінні пп. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 ПК України, що була отримана у відповідності до пп. 72. 1. 5 ПК України, яка свідчить про можливе порушення вимог податкового законодавства та, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, може бути підставою для призначення позапланової перевірки.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що акт перевірки від 27 квітня 2011 року № 214/1-23-70-36555886 може бути одночасно використаний як доказ у кримінальній справі № 56-2659, так і в якості підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2011 року № 00000772307/0.

Правильність зазначених висновків колегії суддів підтверджується також змінами, що були в подальшому внесені до п. 86.9 ст. 86 ПК України.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Інтертрейд Груп» колегія суддів встановила наступне.

Між ТОВ «Інтертрейд Груп» та контрагентами - ТОВ «Азовагрогруп», ПП «Алюр 2009» та ТОВ «МінЗерноТранс» були укладені договори поставки зерна.

На підставі податкових накладених, складених вказаними контрагентами, позивач сформував податковий кредит за період з травня по жовтень 2010 року на суму 5127577 грн. 00 коп.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва вважає, що угоди між позивачем та ТОВ «Азовагрогруп», ПП «Алюр 2009» та ТОВ «МінЗерноТранс» є безтоварними. Свої висновки податковий орган обґрунтовує тим, що в діяльності зазначених контрагентів ТОВ «Інтертрейд Груп» наявні ознаки фіктивності.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із вказаної норми права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Отже, з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Азовагрогруп», ПП «Алюр 2009» та ТОВ «МінЗерноТранс» зобов'язане було надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання відповідних договорів поставки.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції такі документи надані не були. У зв'язку з цим ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року у ТОВ «Інтертрейд Груп» були витребувані рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, сертифікати якості/відповідності, довіреності на отримання товару, акти приймання-передачі товару по операціях з ТОВ «Азовагрогруп», ПП «Алюр 2009» та ТОВ «МінЗерноТранс».

Представникам позивача неодноразово надавався додатковий час для підготовки витребуваних доказів.

До канцелярії суду 08 лютого 2012 року були надані пояснення до апеляційної скарги разом з додатковими доказами.

Зокрема, суду були надані банківські виписку з рахунків ТОВ «Інтертрейд Груп», які підтверджують перерахування позивачем коштів на рахунки ТОВ «Азовагрогруп», ПП «Алюр 2009» та ТОВ «МінЗерноТранс».

Проте, як раніше зазначалося, обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг. Формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством - не передбачено.

У зв'язку з цим сам по собі факт перерахування позивачем грошових коштів на рахунки ТОВ «Азовагрогруп», ПП «Алюр 2009» та ТОВ «МінЗерноТранс» не є доказом правомірності дій щодо формування податкового кредиту на суму 6409471 грн. 25 коп.

Також позивачем були надані копії рахунків на оплату, видаткових та податкових накладних. Вказані документи складені та скріплені підписами і печатками позивача та його контрагентів, в діяльності яких наявні ознаки фіктивності, та які, згідно висновків податкового органу, не мали ресурсів, що економічно необхідні для вчинення господарських операцій.

За таких обставин колегія суддів вважає, що такі докази повинні бути підтверджені також іншими документами первинного бухгалтерського обліку, складеними третіми особами, не зацікавленими в незаконному наданні позивачу податкового кредиту. Позивач націджений можливість надати такі документи з огляду на умови поставки визначені п. 2 договорів, які за своїм змістом є типовими.

Позивач надав суду копії актів-розрахунків із зерновими складами, актів здачі-приймання наданих послуг, рахунків на оплату послуг. На думку представника позивача вказані документи є доказом прийняття на зберігання третіми особами зерна, яке було придбане у ТОВ «Азовагрогруп», ПП «Алюр 2009» та ТОВ «МінЗерноТранс».

Разом з тим, вказані документи підтверджують факт перебування ТОВ «Інтертрейд Груп» у правовідносинах із зерновими складами. Однак, в них відсутні відомості на підставі яких можливо встановити, що позивач передавав на зберігання саме те зерно, що було придбане у зазначених документах.

Так, вказані документи складені за певний розрахунковий період та не містять відомостей точну дату передачі конкретної партії зерна на зберігання.

У зв'язку з цим колегія суддів позбавлена можливості порівняти дату переходу права власності на зерно до позивача згідно видаткових накладних та дату передачі його зберігання на зерновий склад, а, отже, переконатися, що на зберігання було передано саме те зерно, яке придбане у ТОВ «Азовагрогруп», ПП «Алюр 2009» та ТОВ «МінЗерноТранс».

Крім того, документами, що підтверджують прийняття зерна на зерновий склад, згідно ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», є подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво та складська квитанція. Обов'язковими реквізитами вказаних документів є дата їх складення.

Однак, такі документи до суду не були надані.

Також позивачем не були надані суду копії сертифікатів якості/відповідності, які продавець, згідно п. 2.2 договору, зобов'язаний був передати покупцю.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що представник ТОВ «Інтертрейд Груп» не надав достатніх доказів на підтвердження фактичного отримання товару від ТОВ «Азовагрогруп», ПП «Алюр 2009» та ТОВ «МінЗерноТранс» та, відповідно, виникнення у позивача права податковий кредит за операціями із вказаними контрагентами.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов ТОВ «Інтертрейд Груп» є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 25 липня 2012 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Інтертрейд Груп» - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2012 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд Груп» - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.