Рішення № 30330908, 20.03.2013, Приморський районний суд м. Одеси

20.03.2013

Справа № 1522/3709/12

Провадження 2/522/4042/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі Шеян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Одеській ремонтно-монтажний комбінат» до ОСОБА_1, яка також діє в інтересах малолітньої, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, з залученням третіх осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської державної академії будівництва та архітектури, Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним ордера на жиле приміщення, незаконними рішень органів місцевого самоврядування та недійсними свідоцтв про право власності,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2012 р. до Приморського районного суду м. Одеси звернувся представник ТДВ «Одеській ремонтно-монтажний комбінат» (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1, яка також діє в інтересах малолітньої, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, з залученням третіх осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеської державної академії будівництва та архітектури, Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним ордера на жиле приміщення, незаконними рішень органів місцевого самоврядування та недійсними свідоцтв про право власності.

21.08.2012 р. було задоволено клопотання представника позивача та замінено відповідача - Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради на виконавчий комітет Одеської міської ради, а Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради залучено до справи у якості третьої особи без самостійних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення, згідно з якими вважає незаконними рішення виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 350 від 04.07.1986 року в частині видачі ордера для прописки ОСОБА_7 на дві кімнати загальною жилою площею 24 кв.м. окремої квартири АДРЕСА_1 та послідуючі рішення органів місцевого самоврядування направлені на передачу зазначеної квартири у приватну власність та зміну поштової адреси спірного об'єкта нерухомості - з квартири АДРЕСА_1 на домоволодіння по АДРЕСА_17 Свою позицію позивач обґрунтовує наявністю доказів, що на момент видачі ордера на вселення в спірний об'єкт нерухомості він мав статус нежилого приміщення, а саме був павільйоном роздягальні з душовою, розташованому на стадіоні, що з 1980 року перебував на балансі Одеського інженерно-будівельного інституту (по вул. Ковалевського, 18), а сам ОСОБА_7 не мав право на отримання жилої площі, оскільки не перебував на обліку громадян потребуючих поліпшення житлових умов. Позивач вважає, що має право на захист своїх прав у суді, оскільки у зв'язку з прийняттям незаконних рішень органів місцевого самоврядування, виникла ситуація при якої його речове право, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_18 було обтяжено наявністю необхідності відселення власників спірного об'єкту та виплати їм грошової компенсації. З урахуванням наданих в судовому засіданні пояснень і доказів, позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 350 від 04.07.1986 року в частині видачі ордера для прописки ОСОБА_7 на дві кімнати загальною жилою площею 24 кв.м. окремої квартири АДРЕСА_1; визнати недійсним ордер № 7-84 серії ЦР від 10.07.1986 г. на право заняття двох кімнат загальною жилою площею 24 кв.м. окремої квартири АДРЕСА_1, який було видано на підставі рішення виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 350 від 04.07.1986 року; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 389 від 09.06.1994 року в частині визнання квартири АДРЕСА_1 жилим приміщенням, та зобов'язання ЖЕО району укласти з ОСОБА_8 договору найму жилого приміщення; визнати незаконним та скасувати розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради №157533 від 13.03.2001 р. про передачу в приватну спільну часткову власність ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за реєстровим №7-17922 від 13.03.2001 р. видане Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради ОСОБА_1, ОСОБА_3. ОСОБА_8, та неповнолітнім ОСОБА_4, ОСОБА_2 на підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради №157533 від 13.03.2001 р.; визнати незаконним та скасувати розпорядження Центральної районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 404 від 28.04.2001 р. «Про надання одноквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 нової поштової адреси: АДРЕСА_18»; визнати незаконним та скасувати розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради № 676 від 20.07.2001 року; визнати недійсним свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_18 № 014867 від 20.07.2001 р., видане Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради ОСОБА_1, ОСОБА_3. ОСОБА_8, та неповнолітнім ОСОБА_4, ОСОБА_2 на підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради № 676 від 20.07.2001 року.

Представники відповідачів: ОСОБА_1, яка також діє в інтересах малолітньої, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, та третіх осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради проти задоволення позову заперечують та просять суд відмовити в його задоволенні у повному обсязі посилаючись на те, що позивачем було пропущено строки позовної давності для звернення з цим позовом, а також на законність прийняття оскаржуваних рішень, видачі ордера і свідоцтв про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Представник третьої особи Одеської державної академії будівництва та архітектури (далі - ОДАБА) позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із ст. 31 ЖК УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.

Статтею 42 ЖК УРСР встановлено, що жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтею 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до ст. 50 ЖК УРСР жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.

Статтею 58 ЖК УРСР також встановлено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення (ч. 1). Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення (ч. 2).

Частиною 1 ст. 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЖК УРСР ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації окрім іншого: квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей) (ч. 2).

На підставі наявних в матеріалах справи документів та пояснень сторін судом встановлені наступні факти:

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 268 від 20.05.2003 р. «Про надання дозволу ВАТ «Одеській ремонтно-монтажний комбінат» на будівництво 2-х жилих 16-ти поверхових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення (1-й пусковий комплекс), про умови надання земельної ділянки площею 0,6126 га, за адресою: АДРЕСА_18, та про подальше проектування комплексу жилих будинків з окремо розташованим супермаркетом» та рішенням Одеської міської ради № 1420-XXIV від 11.07.2003 р. «Про затвердження проекту відведення та надання ВАТ «Одеській ремонтно-монтажний комбінат» в оренду земельної ділянки площею 0,6126 га, за адресою: АДРЕСА_18 для будівництва 2-х жилих 16-ти поверхових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення (1-й пусковий комплекс)» надано дозвіл на будівництво жилих будинків та вказану земельну ділянку було надано в оренду ВАТ «ОРМК».

01.07.2010 р. відкрите акціонерне товариство «Одеській ремонтно-монтажний комбінат» було перетворено в товариство з додатковою відповідальністю «Одеській ремонтно-монтажний комбінат», яке є правонаступником прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства «Одеській ремонтно-монтажний комбінат».

Пунктом 5.4. рішення Одеської міської ради № 1420-XXIV від 11.07.2003 р. та пунктом 2.5.4. рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 268 від 20.05.2003 р. ВАТ «ОРМК» також було зобов'язано здійснити згідно із проектом будівництва відселення, що проживають у межах забудови і знесення будинків та споруд відповідно до чинного законодавства.

Список громадян, які підлягають відселенню затверджено розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 2285 від 26.08.2005 р. та, згідно з поясненнями представника позивача, що не спростовувались сторонами по справі, на момент вводу в експлуатацію будинків, запроектованих відповідно до вказаних рішень органів місцевого самоврядування, зобов'язання по відселенню осіб, вказаних в цьому списку, позивачем були виконані.

Під час отримання права забудови та користування зазначеною земельною ділянкою позивачу стало відомо про існування родини ОСОБА_7, яка претендує на відселення на підставі того, що вони є власниками окремо розташованого житлового будинку за адресою; АДРЕСА_18, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № 014867 від 20.07.2001 р. за адресою АДРЕСА_18, яке було видано на підставі розпорядження Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради № 676 від 20.07.2001 р. замість свідоцтва про право власності на житло від 13.03.2001 р. реєстр. № 7-17922 за адресою: АДРЕСА_6, виданого на підставі розпорядження УЖКХ № 157533 від 13.03.2001 р.

Підставою для вселення ОСОБА_7 (третя особа) з родиною з п'ятьох чоловік до спірного об'єкту, розташованого на час вселення за адресою: АДРЕСА_6, був ордер № 7-84 серії ЦР від 10.07.1986 г. на право заняття двохкімнатної квартири площею 24 кв.м. АДРЕСА_1, який було видано на підставі рішення виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 350 від 04.07.1986 року.

Як вбачається з копії довідки відділу обліку та розподілення житлової площі виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 265, ОСОБА_7 до моменту прийняття рішення про прописку в АДРЕСА_1 зі своєю родиною на квартирному обліку не знаходився, а зазначену квартиру займав без правових підстав, що є порушенням ст. 31 і 42 ЖК УРСР.

З рішення виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 350 від 04.07.1986 року також вбачається, що «…до виконкому звернулось керівництво Одеського державного педагогічного інституту ім. К.Д. Ушинського з клопотанням № 1344 від 04.05.1986 р. погодженим з міськвиконкомом, про прописку співробітника інституту ОСОБА_9 на відомчій житловій площі в двохкімнатній квартирі АДРЕСА_1 загальною площею 24,0 кв.м, який мешкає в ній без правових документів…».

Згідно із листом № 1344 від 04.05.1986 р. приміщення, на яке рішенням виконкому № 350 було видано ордер, було службовим приміщенням «при інститутському стадіоні», але будь-яких правовстановлюючих документів на це приміщення ОДПІ ім. К.Д. Ушинського не мало. Ця обставина також підтверджується, листом ОДПІ ім. К.Д. Ушинського № 541 від 27.02.1986 р., в якому зокрема зазначено: «… під адресою АДРЕСА_1 числиться лише гуртожиток студентів ОДПІ. В архіві ОДПІ не знайдені документи, які підтверджують службовий статус житлового флігелю за цією адресою…».

Згідно відповіді Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, який був отриманий на запит Приморського районного суду м. Одеси № 3380 від 12.12.2005 р., зроблений під час розгляду справи № 2а-187/08, «за адресою АДРЕСА_1 на балансі університету знаходиться гуртожиток № 2 з 10.12.1973 р. Окремої будівлі за адресою АДРЕСА_9 на балансі університету не знаходиться і ніколи не знаходилося». Згідно відповіді Південноукраїнського національно педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського № 139 від 28.01.2013 р., зазначений навчальний заклад є правонаступником Одеського державного педагогічного інституту ім. К.Д. Ушинського.

Крім того, як вбачається з довідки Головного архітектурно-планувального управління виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 798-Г від 06.08.1986 р. та листа відділу народної освіти № 110 від 05.05.1986 р., ОДПІ ім. К.Д. Ушинського не могло мати будь-яких правовстановлюючих документів на споруду, розташовану на стадіоні, оскільки з моменту створення цього стадіону, а саме з 1951 року, він ніколи не знаходився в управлінні ОДПІ ім. К.Д. Ушинського, тому як рішенням виконкому ОМР народних депутатів № 430 від 25.04.1951 р. стадіон був відведений в користування юнацькій спортивній школі № 7 Центрального району, але на протязі великої кількості років використовувався ОДПІ ім. К.Д. Ушинського. При цьому, при відведені земельної ділянки під будівництво стадіону на ньому були розташовані тільки складські приміщення, а вже з 1980 року зазначений стадіон був взятий на баланс Одеським інженерно-будівельним інститутом.

До матеріалів справи були додані копії документів, з яких слідує також, що будівля в якій знаходилась спірна квартира була розташована безпосередньо на території стадіону ОДАБА, який володіє цією земельною ділянкою та розташованими на неї спорудами на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 05.11.2007 р. серії ЯЯ № 205365 та свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та споруди стадіону ОДАБА від 20.11.2008 р. розташовані за адресою: АДРЕСА_19 При цьому, в технічному паспорті від 22.07.2008 р. спірна будівля зображена, як нежитлова споруда літера «Д» - павільйон з душовою установкою, план та розміри якого повністю тотожні плану та розмірам квартири АДРЕСА_1, відображеним в технічному паспорті від 23.07.1999 р., що також підтверджується оглянутими в судовому засідання завіреними копіями геодезичних планів відповідної земельної ділянки станом на 1981 рік та 2001 рік. Крім того, як вбачається з листа Міністерства освіти і науки України № 1/11-436 від 03.02.2010 р., акту списання основних засобів та дефектної відомості від 23.06.2009 р., спірна будівля була списана з балансу ОДАБА, та знесена силами та за ініціативою ОДАБА. Ці висновки підтверджуються також іншими, наведеними нижче доказами.

Згідно з висновком Одеської філії ГПИИ «УКПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» від 15.02.1994 р., виконаному на замовлення ОСОБА_8 будівля, на вселення в яку родина ОСОБА_8 отримала ордер, відноситься к малоцінним та пристосована під житло тільки в процесі експлуатації, не відповідає СНіП 2.08.01-89 «Жилі будівлі», відноситься до ветхих з наявністю аварійних конструкцій (фізичний знос конструкцій складає 71 %), підлягає знесенню. В описовій частині зазначеного висновку також зазначено: «…будівля складається з одноповерхових будівель, розташованих на території стадіону Одеського інженерно - будівельного інституту і знаходиться на балансі Одеського інженерно - будівельного інституту… Квартира НОМЕР_1 розміщена в окремо стоячої будівлі в процесі експлуатації пристосованої під житло…Квартира без яких-небудь зручностей. Відсутній санвузол. з інженерного обладнання є тільки електропостачання. Опалення пічне…».

Згідно листа інспекції ДАБК № 633 від 20.07.1999 р. квартира НОМЕР_1 розміщується в окремої будівлі, розташованої на території стадіону Одеського інженерно - будівельного інституту. В процесі експлуатації будівля пристосована під житло. В ході перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_8 здійснила реконструкцію квартири, демонтаж і перекладку несучих конструкцій, будівництво гаража.

Не зважаючи на наявність висновку Одеської філії ГПИИ «УКПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» від 15.02.1994 р. рішенням виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 389 від 09.06.1994 року в порушення вимог ст. 50 ЖК УРСР квартиру АДРЕСА_1 було визнано жилим приміщенням, та зобов'язано ЖЕО району укласти з ОСОБА_8 договір найму жилого приміщення.

З огляду на викладені обставини справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 з сім'єю з 5 чоловік було видано ордер на АДРЕСА_1, яка на той момент фактично не існувала як квартира (жиле приміщення), а була нежитловим приміщенням, відображеним в технічному паспорті від 22.07.2008 р., як нежитлова споруда літера «Д» - павільйон з душовою установкою.

Ці ж самі обставини були встановлені ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 09.08.2005 р. по справі за позовом ОДАБА до родини ОСОБА_7, Приморської районної адміністрації та інших про визнання недійсним ордера № 7-84 серії ЦР від 10.07.1986 г. на право заняття квартири за адресою: АДРЕСА_6, свідоцтва про право власності на АДРЕСА_1, свідоцтва про право власності на будинок по АДРЕСА_18 та рішень органів місцевого самоврядування, на підставі яких ці документи були видані.

Судом також береться до уваги копія заперечень на апеляційну скаргу по справі № 2а-187/08, поданих ОСОБА_1 до Одеського апеляційного адміністративного суду 28.10.2008 р., в якої містяться пояснення ОСОБА_1 щодо обставин вселення родини ОСОБА_1 до спірного об'єкту. Зокрема, ОСОБА_1 надала пояснення, відповідно до яких в 70-і роки ОДПІ ім. К.Д. Ушинського переобладнав кам'яну нежитлову споруду, яка знаходилась на стадіоні в житлове приміщення, де здійснювалась тимчасова прописка співробітників за адресою вул. АДРЕСА_1 з поміткою гуртожиток.

Під час розгляду цієї справи представник родини ОСОБА_1 - ОСОБА_5 неодноразово посилався на рішення Центрального районного суду м. Одеси від 21.09.1993 р. по справі № 2-853/1993, від 19.12.2000 по справі № 2-1834/2000, від 18.01.2001 р. по справі № 2-36х/2001, від 27.12.2001 р. по справі № 2-2337/2001, ухвалені щодо спірного об'єкту (про зобов'язання укласти договір найму, прописати осіб, підписати документи на приватизацію). Проте, оскільки зазначеними рішеннями суду не встановлювалась та не визнавалась правомірність отримання документів, що стали підставою для вселення до спірного об'єкту, та не визнавалось право власності на нього, ці рішення не мають якого-небудь доказового значення по цій справі та відповідно до ст. 58 ЦПК України не беруться судом до уваги.

Таким чином, суд приходить до висновку, щодо незаконності рішення виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 350 від 04.07.1986 року про надання ОСОБА_7 з сім'єю з 5 чоловік ордера на АДРЕСА_1 і, як наслідок про наявність підстав для визнання недійсним ордеру № 7-84 серії ЦР від 10.07.1986 г. та скасування рішення виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 389 від 09.06.1994 року.

Крім того, будівля, в якій знаходилась кв. АДРЕСА_1 була незаконно віднесена до жилого фонду, знаходилась в аварійному стані, та безпідставно заселена родиною ОСОБА_7, тому здійснення приватизації цього об'єкту було також незаконним, оскільки є порушенням вимог ст. 1 і 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», отже, розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради №157533 від 13.03.2001 р. про передачу в приватну спільну часткову власність квартири АДРЕСА_1 та свідоцтво про право власності за реєстровим № 7-17922 від 13.03.2001 р. підлягають визнанню незаконним та недійсним в судовому порядку. Враховуючи незаконність приватизації АДРЕСА_1, незаконним також є розпорядження Центральної районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 404 від 28.04.2001 р. «Про надання одноквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 нової поштової адреси: АДРЕСА_18», у зв'язку з чим, воно також підлягає скасуванню і як наслідок свідоцтво про право власності на житло № 014867 від 20.07.2001 р. (на домоволодіння за адресою АДРЕСА_18) та розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради № 676 від 20.07.2001 року., на підставі якого було видане свідоцтво, також підлягають визнанню незаконним та недійсним.

Слід також зазначити, що під час судового розгляду представниками відповідачів - родини ОСОБА_7 та Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - ВК ОМР) було надано пояснення, згідно з якими ВК ОМР є неналежним відповідачем по справі, оскільки не є правонаступником виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів.

Проте, така позиція не відповідає нормам діючого законодавства та обставинам справи.

Відповідно до підпунктів 5 - 8 пункту Б ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

· облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням;

· надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату;

· здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності;

· видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 52. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради. Частиною 2 тієї ж статті встановлено, виконавчий комітет ради:

1) попередньо розглядає проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;

2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;

3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Згідно із рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.10.2002 р. Жовтневу, Малиновську, Київську, Ленінську, Суворовську, Приморську, Центральну районні адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради було ліквідовано. При цьому, Центральна районна рада народних депутатів була правонаступником ліквідованої Центральну районні адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.10.2002 р. № 338 замість ліквідованих районних адміністрацій було створено Київську, Малиновську, Приморську Суворовську районні адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 18.06.2003 р. № 3377 Київську, Малиновську, Приморську Суворовську районні адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради було визнано правонаступниками ліквідованих Жовтневої, Малиновської, Київської, Ленінської, Суворовської, Приморської, Центральної районних адміністрацій Виконавчого комітету Одеської міської ради лише в частині участі у судових справах по майновим спорам.

Таким чином, Виконавчий комітет Одеської міської ради є органом місцевого самоврядування, який може виступати відповідачем по справі по вимогам пов'язаним з визнанням незаконними рішень Центральної районної ради народних депутатів.

Приймаючи рішення по справі судом також враховується, наступні фактичні обставини справи:

- з відповіді Портофранковського ВМ Приморського району РВ ОМУ УМВС України в Одеській області вих. 3/23вх 887 от 02.04.2004 р. на запит ОДАБА слідує - «приміщення, розташоване на території стадіону ОГАСА по АДРЕСА_18 згідно із свідоцтвом про право власності № 014867 від 20.07.2001 р. належить гр. ОСОБА_1 і її родичам. На теперішній час в даному приміщені ніхто не мешкає. ОСОБА_1 спільно з родиною мешкає за адресою: АДРЕСА_14».

- з відповіді КП «ДЕЗ «Центральне» вих. 321/11 від 11.03.2004 р. на запит прокурора Приморського району м. Одеси слідує - «…за адресою АДРЕСА_14 відкритий особовий рахунок на ОСОБА_10 на підставі договору № 47 від 15.07.1997 р… За адресою АДРЕСА_14 ніхто не прописаний». Ця інформація також підтверджується листом КП «ЖКС «Портофранковський» вих. № 395/11 від 05.02.2013 р. та доданими на нього довідкою та копією особового рахунку № 10027020.

- з відповіді КП «ОМБТІ та РОН» вих. 6538 від 09.01.2002 р. на запит прокурора Центрального району м. Одеси слідує - «…За ОСОБА_8 зареєстровані 398/2000 частин квартири по АДРЕСА_20 на підставі договору дарування, посвідченого Першою Одеською нотаріальною конторою від 05.07.1996 р. 5-1106…. За ОСОБА_3 зареєстрована АДРЕСА_16 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11 Одеського міськнотокруга від 03.07.1999 р. № 5837… За ОСОБА_5 реєстрації не значиться».

Тобто, члени родини ОСОБА_5 навмисно та штучно створили ситуацію, за якої всі вони зареєстровані в неіснуючому домоволодінні АДРЕСА_18 не мають будь-якого іншого житла та вимушені, згідно пояснень ОСОБА_10, жити в квартирах знайомих і родичів, навмисно не здійснюючи реєстрацію права власності на належні їм квартири. На переконання суду, зазначена обставина дає можливість робити висновок, що в разі задоволення позову по цій справі, судом не будуть порушені будь-які права відповідачів по справі.

Щодо посилань представників позивачів по справі на необхідність застосування строків позовної давності необхідно зазначити наступне:

Згідно з поясненнями представника позивача, які підтверджуються матеріалами справи, судом встановлено наступне: не зважаючи на те, що родина ОСОБА_10 не була включена в список громадян, які підлягають відселенню затвердженого розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 2285 від 26.08.2005 р., позивач спочатку розпочав переговори з родиною ОСОБА_10 про їх відселення. В першій половині 2005 року позивачу стало відомо про те, що ще в 2002 році на підставі заяви Одеської державної академії будівництва та архітектури прокуратурою було проведено перевірку законності приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_6, яка розташована на території стадіону ОДАБА, в результаті якої було виявлено порушення законодавства при видачі ордера на цю квартиру. В той же час позивачу стало відомо, що у зв'язку з результатами прокурорської перевірки ОДАБА перебуває в тривалому судовому процесі (адміністративна справа № 2а-187/08), в якому оспорювало право власності родини ОСОБА_10 на окремо розташований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_18, шляхом висування позовних вимог про визнання недійсними ордера № 7-84 серії ЦР від 10.07.1986 г. на право заняття квартири за адресою: АДРЕСА_6, свідоцтва про право власності на житло від 13.03.2001 р. реєстр. № 7-17922 (за адресою: АДРЕСА_6), свідоцтва про право власності на житло № 014867 від 20.07.2001 р. (за адресою АДРЕСА_18), та рішень органів місцевого самоврядування на підставі яких ці документи були видані.

Зазначена справа була розглянута Приморським районним судом м. Одеси. 16.11.2004 р. було ухвалено рішення, яким в задоволені позовних вимог ОДАБА було відмовлено.

11.05.2005 р. ВАТ «ОРМК» подало апеляційну скаргу на вказане рішення з посиланням на те, що справа була розглянута без залучення ВАТ «ОРМК», хоча результат вирішення цього спору прямим чином зачіпав інтереси ВАТ «ОРМК», оскільки видача свідоцтва про право власності на окремо розташований житловий будинок за адресою АДРЕСА_18 покладало на ВАТ «ОРМК» обов'язок по відселенню родини ОСОБА_10 з випливаючими з цього значними матеріальними витратами. Згідно пояснень представника позивача, самостійного позову не було заявлено у зв'язку з відсутністю процесуальною необхідністю заявляти вимоги, які вже були заявлені ОДАБА.

Апеляційним судом Одеської області ухвалою від 09.08.2005 р. скаргу ОДАБА та ВАТ «ОРМК» було задоволено та скасовано рішення першої інстанції з направленням справи на новий розгляд.

В подальшому справа знову розглядалась Приморським районним судом м. Одеси за правилами КАС України та за результатами розгляду було прийнято постанову від 13.05.2008 року, якою в позові ОДАБА було відмовлено.

ОДАБА та ВАТ «ОРМК» оскаржили зазначену постанову до Одеського апеляційного адміністративного суду, який своєю ухвалою від 25.02.2009 р. апеляційні скарги задовольнив частково: скасував постанову суду першої інстанції та закрив провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, та роз'яснив позивачу право на звернення з позовом в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, 25.03.2009 р. ВАТ «ОРМК» оскаржила ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 р. до Вищого адміністративного суду України, який розглянув касаційну скаргу 09.12.2010 р., залишивши касаційну скаргу без задоволення а рішення апеляційної інстанції без змін.

ТДВ «ОРМК» дізналось про результат розгляду касаційної скарги та отримало копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.12.2010 р. справа № К-13437/09, тільки 31.01.2012 р. при ознайомлені з матеріалами справи в Приморському районному суді м. Одеси.

Таким чином, враховуючи те, що на цей час вже вичерпано процесуальну можливість захисту майнових інтересів в рамках адміністративної справи, відкритої у зв'язку із зверненням з вище згаданим позовом ОДАБА, та не бажанням ОДАБА звертатись з тим же позовом за правилами цивільного судочинства, позивач по цій справи реалізує своє право на захист свого майнового інтересу шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Та при цьому вважає, що строк позовної давності хоча і був пропущений, але він був пропущений з об'єктивних причин, які можливо віднести до поважних. Тому суд вважає за можливе відновити позивачу строк на звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, судом, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини та, зокрема, його рішення по справі «Ілхан проти Туреччини» (№ 22277/93 від 27.06.2000 р. пар. 59), в якому зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи, встановлюється поважність причин пропуску строків позовної давності для звернення з заявленим по цій справі позовом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З огляду на зазначене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними й такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 21 ЦК України, ст.ст. 31, 42, 50, 58, 59 ЖК УРСР, ст.ст. 30, 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 3, 4, 5, 6, 10, 11, 57, 60, 88, 208-209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю «Одеській ремонтно-монтажний комбінат» задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 350 від 04.07.1986 року в частині видачі ордера для прописки ОСОБА_7 на дві кімнати загальною жилою площею 24 кв.м. окремої квартири АДРЕСА_1;

Визнати недійсним ордер № 7-84 серії ЦР від 10.07.1986 г. на право заняття двох кімнат загальною жилою площею 24 кв.м. окремої квартири АДРЕСА_1, який було видано на підставі рішення виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 350 від 04.07.1986 року;

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 389 від 09.06.1994 року в частині визнання квартири АДРЕСА_1 жилим приміщенням, та зобов'язання ЖЕО району укласти з ОСОБА_8 договору найму жилого приміщення;

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради №157533 від 13.03.2001 р. про передачу в приватну спільну часткову власність ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1;

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за реєстровим №7-17922 від 13.03.2001 р.. видане Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради ОСОБА_1, ОСОБА_3. ОСОБА_8, та неповнолітнім ОСОБА_4, ОСОБА_2 на підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради №157533 від 13.03.2001 р.;

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Центральної районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 404 від 28.04.2001 р. «Про надання одноквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 нової поштової адреси: АДРЕСА_18»;

Визнати недійсним розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради № 676 від 20.07.2001 року;

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_18 № 014867 від 20.07.2001 р., видане Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради ОСОБА_1, ОСОБА_3. ОСОБА_8, та неповнолітнім ОСОБА_4, ОСОБА_2 на підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради № 676 від 20.07.2001 року;

Стягнути з ОСОБА_1, яка також діє в інтересах малолітньої, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради на користь товариства з додатковою відповідальністю «Одеській ремонтно-монтажний комбінат» (ідентифікаційний код 02132556) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 107, 80 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Ю.Б. Свячена