Постанова № 30330818, 27.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12854/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Денісова А.О.,

при секретарі судового засідання - Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелон Фешн Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелон Фешн Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелон Фешн Україна» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2012 №0008772203, № 0008782203, № 0008762203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників сторін, які з'явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 20 липня 2012 року по 16 серпня 2012 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Мелон Фешн Україна» код за ЄДРПОУ 37100448 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено Акт № 645/22-3/37100448 від 23 серпня 2012 року.

Плановою виїзною перевіркою ТОВ «Мелон Фешн Україна» встановлені наступні порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 p. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями);

- пп. пп. 153.2.1, 153.2.3 п. 153.2 ст. 153, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.6, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.8.2 п. 138.8, пп. 138.10.1, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 2 801 328 грн., у тому числі за 2-4 квартали 2011 року в сумі 2 677 123 гри., за 1 квартал 2012 року в сумі 124 205 грн.,

- завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2012 р. у сумі 32 800 322 грн.,

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту з податку на додану вартість наступного податкового періоду за березень 2012 року у сумі 669 159 грн.

30 серпня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 645/22-3/37100448 від 23 серпня 2012 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 06 вересня 2012 року № 7256/10/22-310, висновки, викладені в акті № 645/22-3/37100448 від 23 серпня 2012 року залишено без змін.

11 вересня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, на підставі акта перевірки № 645/22-3/37100448 від 23 серпня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення № 0008772203, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 p. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями); пп. пп. 153.2.1, 153.2.3 п. 153.2 ст. 153, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.6, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.8.2 п. 138.8, пп. 138.10.1, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 32 800 322 грн., з якої сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток складає 32 800 322 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -0 грн.

11 вересня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, на підставі акта перевірки № 645/22-3/37100448 від 23 серпня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення № 0008782203, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 ст. 58 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 669 159 грн., з якої сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість складає 669 159 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -0 грн.

11 вересня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, на підставі акта перевірки № 645/22-3/37100448 від 23 серпня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення № 0008762203, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 p. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями); пп. пп. 153.2.1, 153.2.3 п. 153.2 ст. 153, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.6, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.8.2 п. 138.8, пп. 138.10.1, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 2 832 380 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 2 801 328 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 052 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Мелон Фешн Україна» зареєстроване у якості суб'єкта господарювання Печерською районною державною адміністрацією. Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій серії АА №624978 видами діяльності ТОВ «Мелон Фешн Україна» є: 51.19.0. - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 51.90.0. інші види оптової торгівлі; 52.12.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 74.40.0 - рекламна діяльність; 74.87.0 - надання інших комерційних послуг; 93.05.0 - надання інших індивідуальних послуг (а.с. 148 том 2).

В висновках до акту перевірки вказано, що Позивачем було «порушено п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 52 ст. 5 Закону України від 28.12.1994, №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97 р., із змінами і доповненнями, п.п 153.2.1, 153.2.3 п. 153.2 ст. 153, п.п 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.6, п.п 138.1.1 п.138.1, п.п 138.8.2 п. 138.8, п.п 138.10.1, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 4 ст. 138, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 2 801 328 грн., у тому числі за 2-4 квартали 2011 року в сумі 2 677 123 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 124 205 грн.» (а.с. 71 том 1).

Судом встановлено, що зазначені порушення по відношенню до Позивача встановлені внаслідок проведеного аналізу достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств, за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 року.

Відповідно до поданої Позивачем декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року задеклароване від'ємне значення з податку на прибуток у розмірі 32' 800' 322 грн.

Відповідач за наслідками проведеної перевірки зменшує всю суму задекларованого від'ємного значення Позивача, та нараховує Позивачу податок на прибуток у розмірі 2' 801' 328 гривень.

Щоб зменшити від'ємне значення об'єкта оподаткування та нарахувати податок на прибуток Відповідач перераховує задекларовані Позивачем показники у рядку 05.1 СВ Декларацій «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 55 773 916 грн., у тому числі за 2-4 квартал 2011 року - 42 125 249 грн., 1 квартал 2012 року - 13 648 667 грн. Вказаний перерахунок було зроблено шляхом включенням до собівартості у декларації з податку на прибуток витрат на оренду приміщення для розташування магазинів, на амортизаційні відрахування (основні засоби, які використовуються в магазинах), на оплату праці та відрахувань до соціальних фондів працівників, які працюють в магазинах.

Відповідно до визначень статті 14 Податкового Кодексу України

14.1.27. витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6. ст. 138 ПК України передбачено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України «собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг…».

Отже, витратами, які складають собівартість товарів, є лише ті витрати, що прямо пов'язані з виробництвом або придбанням таких товарів.

Позивач здійснює роздрібну торгівлю імпортованими товарами, а саме, одягом, білизною та аксесуарами, тобто Позивач не виробляє товари, а тільки придбаває та продає їх, а отже, не може керуватися пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України при веденні свого податкового обліку.

При цьому, витрати на збут, перелік яких наведений у пункті 138.10.3 ПКУ, належать до складу інших витрат (пункт 138.10 ПКУ), та відповідно до пункту 138.5 ПКУ такі витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. Тобто ПКУ чітко розділяє собівартість придбаних/виготовлених товарів та інші витрати, серед яких є і витрати на збут, як в частині їх визначення за економічною сутністю, так і в частині моменту їх визнання витратами в податковому обліку.

В матеріалах справи містяться Декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 р, Податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 р. уточнююча, Податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 р., Податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 р. уточнююча, Податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартал 2011 р., Податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартал 2011 р. уточнююча, Податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартал 2011 р., Податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 р. (а.с. 66-147, том 2).

Із зазначених декларацій вбачається, що відповідно до показників, задекларованих Позивачем в декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 року, дохід Позивача від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) становив 77 715 163 гривень, а собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) - 39 962 461 гривні. Отже, у 2-4 кварталах 2011 року Позивач продавав товари за ціною, вищою від їхньої собівартості на 37 752 702 гривні.

Згідно з показниками, задекларованими Позивачем в декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 року, дохід Позивача від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) становив 27 919 130 гривень, а собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) - 16 775 359 гривень. Отже, у 1 кварталі 2012 року Позивач продавав товари за ціною, вищою від їхньої собівартості на 11 143 771 гривню.

Таким чином, судова колегія вважає, що Відповідач неправомірно збільшив показники рядка «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» декларацій Позивача на суму витрат на збут, понесених Позивачем, оскільки ототожнення витрат на збут з собівартістю товарів суперечить нормам Податкового кодексу України.

З огляду на це, Позивач правомірно визначив показники «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг»)» у власних деклараціях з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року та за 1 квартал 2012 року у розмірі 39 962 461 гривні та 16 775 359 гривень відповідно. Оскільки ці показники не перевищують суму доходів від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг), то висновки про продаж Позивачем товарів за ціною, нижчою від їхньої собівартості є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач розраховував собівартість одиниці товару за такою методикою (а.с. 22-23 том 3): суму товару, указану в Вантажно-митній декларації з Євро переводимо в гривні по курсу станом на дату вантажно-митної декларації, додаємо до вказаної суми усі транспортно-заготівельні витрати та суму ввізного мита. Отримаємо собівартість партії товару. Щоб отримати собівартість одиниці товару, вираховуємо вагу транспортно-заготівельних витрат на одиницю товару, додаємо інвойсну вартість, додаємо суму ввізного мита, так отримуємо собівартість одиниці товару без ПДВ.

В свою чергу відповідачем не було надано жодних обґрунтованих заперечень, що спростовують правильність методики розрахунку собівартості одиниці товару, якою керується Позивач.

В висновках акту перевірки зазначено, що Позивачем було завищення суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2012 р. у сумі 32 800 322 грн. (а.с. 71 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, частину витрат Відповідачем було знято з витрат в деклараціях з податку на прибуток, не визнаючи їх витратами, які Позивач має право віднести до витрат у податковому обліку у звітних періодах, а визначає їх витратами майбутніх періодів:

- в повному обсязі адміністративні витрати за 2-4 квартали 2011 року та 1 квартал 2012 року у розмірі 8' 695' 153,0 гривень (заробітна плата та відрахування до соціальних фондів працівників що працюють в офісі, оренда офісних приміщень, амортизаційні відрахування основних засобів які використовуються в офісі);

- частину витрат на збут, які Відповідач не переніс до собівартості реалізованих товарі, а просто зняв з витрат (рекламні послуги, витрати на відрядження, послуги з транспортування та інші) у розмірі 6' 332' 203,05 гривень;

- в повному обсязі інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати у розмірі 11' 292' 791 гривень (від`ємне значення курсових різниць, амортизація тимчасової податкової різниці);

- в повному обсязі фінансові витрати у розмірі 179' 059 гривень;

- в повному обсязі від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, попереднього звітного періоду (рядок 06.5 відповідних декларацій на прибуток):

- що склалося в декларації за 1 квартал 2011 року та перенесене до декларації за 2-4 квартал 2011 року - 8 875 479 грн.;

- що склалося в декларації за 2-4 квартал 2011 року та перенесене до декларації за 1 квартал 2012 року - 20 887 887 грн.

Згідно п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються:

138.10.2. адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати);

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

138.10.3. витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

138.10.4. інші операційні витрати;

138.10.5. фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку);

138.10.6. інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції «Про затвердження Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності» № 145 від 22.05.2002 (Методичні рекомендації, п.10) до витрат, облік яких ведеться на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», відносяться: сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса; оплата торгового патенту; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання; витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; витрати, пов'язані з освоєнням нових виробництв та агрегатів.

Як вбачається з податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 року, дохід Позивача від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) становив 77 715 163 гривень, а собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) - 39 962 461 гривні. Отже, у 2-4 кварталах 2011 року Позивач отримав дохід у сумі 37 752 702 гривні.

Згідно з показниками, задекларованими Позивачем в декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 року, дохід Позивача від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) становив 27 919 130 грн., а собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) - 16 775 359 грн. Отже, у 1 кварталі 2012 року Позивач отримав дохід у сумі 11 143 771 грн. (а.с. 66-147, том 2).

Крім того, зі змісту акта перевірки вбачається, що при встановленні правильності визначення валового доходу позивача, зокрема визначення «звичайної ціни», податковий орган посилається на положення ст. 30 Податкового кодексу України.

Однак, відповідно до п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України, стаття 39 ПК України набирає чинності з 01 січня 2013 року.

Визначення звичайної ціни до 01.01.2013р. відповідно до прикінцевих положень ПКУ закладено у пункті 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року

Згідно з п. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з абзацом другим підпункту 1.20.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Водночас, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом договору.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами, не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Всупереч наведеному, Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо визначення цін на товари Позивача:

- не проведено ніяких досліджень щодо ринку роздрібної торгівлі;

- не приведено аргументації на підставі чого Відповідачем зроблений висновок, що одна і та ж сама ціна на продукцію нашого підприємства для різних споживачів не є звичайною ціною для податкових цілей.

Обґрунтованість застосування для визначення звичайної ціни методики розрахунку наведеного Відповідачем не доведена, відтак визначення позивачеві податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін є протиправним.

В акті перевірки Відповідач зазначає «Перевіркою показників, відображених у рядку 06.2, 06.3 ВЗ Декларацій «витрати на збут», за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 р. у сумі 78 530 686 грн. встановлено, що вони сформовані за рахунок витрат, пов'язаних із нарахуванням амортизаційних відрахувань (основні засоби, які використовувалися в магазинах), поліпшення основних фондів (ремонт приміщень в магазинах) рекламних послуг, послуг оренди приміщень (магазинів), витрат на оплату праці та внесків на соціальні заходи (працюючий персонал магазинів), витрат на відрядження, послуг на транспортування, на охорону - тощо... На порушення п.5.1., п.п. 5.2.1 п. 52 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств п.п. 14.1.27 п. 14.1. ст.. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст .138 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. до складу валових витрат віднесено вартість послуг, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме послуги за утримання спільних частин приміщення, за сервісні послуги, за експлуатаційні витрати, за операційні послуги, за послуги утримання на загальну суму 3 345 794 грн..»

Натомість, матеріали справи містять копії договору оренди нежитлових приміщень №01-01-А-67/1, договору оренди нежитлових приміщень №01-01-А-30/1, договору оренди №05-08/10-SPF, договору оренди №05-08/10-LR, договору оренди №05-08/10-WS, договору оренди №05-08/10-BF (а.с. 154 - 242 том 1, 1-65 том 2) та копії актів виконаних робіт та податкових накладних (т. 4 - 7).

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

З урахуванням вищенаведеного, висновок Відповідача щодо невикористання в господарській діяльності Позивача витрат на утримання спільних частин є безпідставними, оскільки витрати на їх придбання підтверджені первинними документами, у матеріалах справи є докази використання їх у власній господарській діяльності, договори позивача не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку своїх валових витрат.

Щодо висновку Відповідача про порушення Позивачем вимог ст. 198 ПК України, то колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а»п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3.ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем були надані усі, належним чином оформлені, податкові накладні та акти виконаних робіт за весь період. Жодних зауважень щодо зазначених документів відповідачем не вказано ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи.

Підсумовуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що Відповідачем не було доведено правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Натомість, матеріали справи свідчать про обґрунтованість позовних вимог та необхідність скасування протиправних рішень Відповідача.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому у відповідності до ст. 205 КАС України, постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелон Фешн Україна» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 11.09.2012 №0008772203, № 0008782203, № 0008762203.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Постанова складена у повному обсязі 29.03.2013 року.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Денісов А.О.