Ухвала суду № 30329424, 27.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2013 р. м. Київ К/9991/70544/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Ричека В.В.,

представників відповідача Ярошинського І.М., Маковій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 року

у справі № 2а-1792/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів»(далі -позивач, ТОВ «Пісківський завод скловиробів»)

до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач, ДПІ у Бородянському районі)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Пісківський завод скловиробів»звернулось у квітні 2012 до суду з позовом до ДПІ у Бородянському районі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2011 року форми «Р» № 0001052300/0, форми «П» № 0001062300/0, форми «У» № 0000202200/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бородянському районі Київської області від 02.11.2011 року № 0001062300/0 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 175 061 715, 00 гривень та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бородянському районі Київської області від 02.11.2011 року № 0000202200/0. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 року апеляційна скарга ДПІ у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби залишена без задоволення, а апеляційна скарга ТОВ «Пісківський завод скловиробів»задоволена частково. Постанова Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 року скасована в частині відмови в задоволені позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.11.2011 року № 0001052300/0 та № 0001062300/0 в частині. В цій частині прийняте нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Пісківський завод скловиробів»до ДПІ у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2011 року № 0001062300/0 та № 0001052300/0 задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 02.11.2011 року № 0001062300/0 та № 0001052300/0. В іншій частині постанова Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 року залишена без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняте нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити. Посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення судів, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судами норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Податковим органом проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Пісківський завод скловиробів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 21.10.2011 року № 711 /23-33894121.

Висновками акту зафіксовано порушення позивачем п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток), п.п. 14.1.257. п. 14.1. ст. 14, п.п. 135.5.4., п. 135.5.5. ст. 135 Податкового кодексу України (далі -ПК України), п. 2, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 181 022 567,00 гривень, у тому числі: за 1 півріччя 2010 року у сумі 28 871 314,00 гривень, за 9 місяців 2010 року у сумі 5 709 756,00 гривень, за 2010 рік у сумі 5 709 756,00 гривень та занижено податок на прибуток на загальну суму 1 194 823,00 гривень; встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року у сумі 47 511 978,00 гривень, за ІІ квартал 2011 року в сумі 175 312 811,00 гривень; статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями, розрахунки по експортному контракту з фірмоюLtd, Болгарія проведені з простроченням термінів розрахунків.

За результатами перевірки та на підставі акту податковий орган 02.11.2011 року прийняв податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0001052300/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 493 528,75 гривень, де 1 194 823,00 гривні -основний платіж, 298 705,75 гривень -штрафні санкції, форми «П» № 0001062300/0, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2010 року на 930 462,00 гривні та за 2 квартал 2011 року на 175 312 811,00 гривень, всього на 176 243 273,00 гривні, форми «У» № 0000202200/0, яким визначено пеню за порушення термінів розрахунків у розмірі 11 680,86 гривень.

Також, актом перевірки встановлено, що на порушення п. 6.1 ст. 6 Закону про прибуток позивачем в І півріччі 2010 року не відкориговано рядок 04.9 декларації з податку на прибуток підприємства на суму 28 871 314,00 гривень, в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік, яке встановлено за результатами попередньої перевірки та зафіксовано в акті перевірки від 26.08.2010 року № 557/23-33894121 (далі -Акт № 557).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що податкове повідомлення-рішення форми «П» № 0001062300/0 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на 175 061 715,00 гривень є неправомірним, оскільки в період до 01.04.2011 року положення ПК України щодо оподаткування прибутку підприємств не діяли, а діяв Закон про прибуток.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX «Перехідні положення» ПК України, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Вищевказана норма передбачає включення до витрат ІІ кварталу 2011 року суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, розрахованого за підсумками І кварталу 2011 року відповідно до вимог законодавства.

Абзац 3 пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України передбачає, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Вищевказана норма передбачає порядок обрахування у 2011 році від'ємного значення оподаткування наростаючим підсумком без встановлення жодних особливостей щодо методології його розрахунку за підсумками І кварталу 2011 року.

Законодавством чітко закріплена можливість врахування в складі валових витрат першого кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року, а також подальше включення всього без виключення від'ємного значення об'єкта оподаткування, розрахованого за підсумками першого кварталу 2011 року до повного його погашення у витрати другого кварталу 2011 року та його значення у рядку «06.6» податкової декларації з податку на прибуток.

Так, пункт 2 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України передбачає, що з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий-четвертий квартали 2011 року.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, що позивач, здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи від'ємне значення об'єкта оподаткування, вірно керувався положеннями саме вказаного Закону та правомірно включив кошти в сумі 175 061 715,00 гривень до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні 11.10.2012 року.

Але при цьому, суд апеляційної інстанції, з якою погоджується і колегія суддів касаційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції при прийнятті постанови неправомірно підтвердив правомірність зменшення податковим органом суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток за 2010 рік на 930 462,00 гривні, виходячи з наступного.

Позивачем у 2009 році, під час зупинення дії Постанови КМУ від 26.08.2009 року № 895 згідно Указу Президента України, до валових витрат включено збитки в сумі 28 548 775,00 гривень, а саме 22 911 993,00 гривні від перерахунку балансової вартості заборгованості (від'ємні курсові різниці) по валютних кредитних договорах та 5 636 782,00 гривні, що утворились в результаті реалізації власної продукції за цінами нижче собівартості.

Колегія суддів апеляційної інстанції вірно зазначила, що суд першої інстанції помилково врахував доводи відповідача, зазначаючи, що позивач не правомірно включив до складу валових витрат 22 911 993,00 гривні від перерахунку балансової вартості заборгованості (від'ємні курсові різниці) по валютних кредитних договорах, так як згідно рішення Конституційного суду України від 13.01.2010 року № 2-уп/2010 Постанова КМУ від 26.08.2009 року № 895 на даний час є чинною, а отже податковий орган правомірно зобов'язав позивача здійснити коригування від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 22 911 993,00 гривні, оскільки судом першої інстанції не уважно досліджено, а тому і не враховано абзац 3 п. 4. Ухвали Конституційного суду України від 13.01.2010 року № 2-уп/2010 де чітко зазначено, що Постанова вичерпала свою дію і є нечинною.

Статтею 7 Господарського кодексу України передбачено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами. Отже, як вбачається з цієї норми, Закони України мають вищу силу ніж Постанови КМУ.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що дії позивача, щодо включення до валових витрат 22 911 993,00 гривні від перерахунку балансової вартості заборгованості (від'ємні курсові різниці) по валютних кредитних договорах, слід вважати правомірними та такими, що не суперечать вимогам статті 7 чинного на той час Закону про прибуток, що позивачем доведено та економічно обґрунтовано суми збитків, які виникли у ТОВ «Пісківський завод скловиробів»станом на 01.01.2011 року за попередні звітні періоди господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що пеню за порушення термінів розрахунків у розмірі 11 680,86 гривень ТОВ «Пісківський завод скловиробів»визначено на підставі статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі -Закон № 185).

Відповідно до статті 4 Закону № 185 порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що по ВМД № 182784 від 21.08.2009 року граничний термін надходження валютної виручки 17.02.2010 року, по ВМД № 183067 від 29.09.2009 року -28.03.2010 року, по ВМД № 183115 від 02.10.2009 року -31.03.2010 року, по ВМД № 183342 від 30.10.2009 року - 28.04.2010 року.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.02.2010 року Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України прийняв постанову про прийняття справи до провадження за № 41б/2010 з виконання позовних вимог по стягненню боргу з фірми Bul Vita Ltd, Болгарія в розмірі 18 426,86 євро.

25.06.2010 року Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України прийнято рішення про задоволення позову про стягнення з фірми Bul Vita Ltd, на користь ТОВ «Пісківський завод скловиробів» боргу станом на день розгляду справи в загальному розмірі 16 611,99 гривень. В той же час, справу АС № 41б/2010 про стягнення з Bul Vita Ltd на користь ТОВ «Пісківський завод скловиробів» боргу в частині стягнення 6 976,00 євро було припинено у зв'язку з погашенням Bul Vita Ltd цієї частини боргу.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки кошти в сумі 6 976,00 євро нерезидентом добровільно погашено і це стало причиною припинення (закриття) провадження у справі, а в решті вимог позов ТОВ «Пісківський завод скловиробів», то в даному випадку відсутні підстави для поновлення строків і нарахування пені за їх порушення за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. В той же час, на момент прийняття Міжнародним комерційним арбітражним судом позовної заяви ТОВ «Пісківський завод скловиробів» (08.02.2010 року) строки для нарахування пені ще не настали (17.02.2010 року, 28.03.2010 року, 31.03.2010 року, 28.04.2010 року).

Отже, колегія суддів касаційної інстанції інстанції вважає законними та обґрунтованими рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині, якою встановлено безпідставність нарахування відповідачем у податковому повідомлені-рішення форми «У» № 0000202200/0 пені за порушення термінів розрахунків у розмірі 11 680,86 гривень по взаємовідносинах з Bul Vita Ltd.

Але при цьому, суд апеляційної інстанції, з якою погоджується і колегія суддів касаційної інстанції, не погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.11.2011 року форми «Р» № 0001052300/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 493 528,75 гривень, з яких 1 194 823,00 гривні -основний платіж, 298 705,75 гривень -штрафні санкції.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову в цій частині, прийшов до висновку, що у 2 кварталі 2009 року позивач реалізував власну продукцію за цінами, нижче собівартості на суму 5 636 782,00 гривні, тобто валові витрати в розмірі 5 636 782,00 гривні пов'язані з виготовленням зазначеної вище власної продукції, використані не в господарській діяльності, в результаті чого встановлено завищення валових витрат за 2009 рік на суму 5 636 782,00 гривні. Крім того, суд зазначив, що в порушення чинного законодавства позивачем безпідставно за І півріччя 2010 року не відкориговано рядок 04.9 декларації з податку на прибуток підприємства на суму 28 871 314,00 гривень в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік, яке встановлено за результатами попередньої перевірки та зафіксовано в Акті № 557.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який задовольняючи позовні вимоги в цій частині, виходив з наступного.

Преамбула Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент складання Акту № 557, визначає, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

З аналізу норм вказаного закону вбачається, що контролюючий орган може визначити платнику податків податкове зобов'язання, яке знайде своє відображення у податковому-повідомленні-рішенні. Відтак, за результатами будь-якої перевірки, якщо встановлюються факт порушення податкового законодавства, обов'язковою умовою є винесення податкового повідомлення-рішення, яке в подальшому, у разі незгоди платник може оскаржити у встановленому законом порядку.

Мотивуючи рішення про відмову в задоволені позову в цій частині суд першої інстанції посилається на висновки Акту № 557. В той же час, колегія суддів апеляційної інстанції вірно зазначає, що жодного податкового повідомлення-рішення за результатами вказаної перевірки податковим органом винесено не було. Складання вказаного вище акта не спричинило виникнення будь-яких прав і обов'язків у підприємства чи ДПІ, він також не породив правовідносин, що могли б бути предметом спору.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що наведені в акті факти і висновки можуть бути лише підставою, якщо з ними погодиться уповноважена на те особа, для прийняття органом владних повноважень відповідного рішення і лише за наслідками такого рішення можуть виникнути правовідносини, що можуть порушувати права платника податків.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, що встановлювати за якою ціною товариство реалізовує власну продукцію належить до повноважень Державної інспекції з контролю за цінами, а не до повноважень податкового органу.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне залиши без змін рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 року у справі № 2а-1792/12/1070 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько