Ухвала суду № 30327953, 27.03.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа № 2605/7037/2012 Головуючий у 1 інстанції: Шевчук А.В.

Апеляційне провадження № 22-ц-796/2946/2013 Доповідач: Стрижеус А.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,

суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.

при секретарі: Бабіч К.А.

за участю: представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідача Кабушевої А.О.

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Кабушевої Анастасії Олександрівни, яка діє на підставі довіреності в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал" на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал", третя особа - Державне підприємство "Інформаційний центр" про визнання недійсним кредитного договору в частині застави ,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал", третя особа - ДП "Інформаційний центр" про визнання договору застави недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

В процесі судового розгляду позивачем було змінено підстави позову шляхом подання уточненої та доповненої позовної заяви, згідно якої ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись зі самостійними позовними вимогами до ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал", третя особа - Державне підприємство "Інформаційний центр" про визнання договору застави недійсним, застосування наслідків недійсності правочину.

Також, шляхом подання письмових заяв про уточнення позовних вимог представником позивачів неодноразово уточнювалися позовні вимоги, після останніх змін ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили визнати договір частково недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, що 17 листопада 2008 року між ОСОБА_4 та відповідачем було укладено кредитний договір №1330 (із забезпеченням) про надання кредиту в сумі 46 055 гривень 50 копійок на придбання транспортного засобу. У відповідності до п.п.1.3. -1.12, п.п.5.1.7-5.1.12 та Розділу 8 Кредитного договору, забезпеченням виконання зобов'язань ОСОБА_4 є застава автомобіля "SSANG YONG" АСТYОN, рік випуску: 2008, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого Миколаївським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України в Миколаївській області 18 листопада 2008 року. На виконання умов договору застави, за заявою відповідача третьою особою на предмет застави було накладено заборону відчуження та внесено до державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Договір застави транспортного засобу, укладений між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем нотаріально посвідчено не було, а тому вважає що договір не відповідає вимогам чинності правочину, встановлених ч.ч. 1,4 ст. 203 ЦК України, та є недійсним на підставі ст. 13, 14 Закону України "Про заставу".

Позивач ОСОБА_5 свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04 серпня 1984 року

Сімейним кодексом України визначено, що при укладанні договору одним з подружжя вважається, що він діє за згодою іншого з подружжя, однак ця презумпція не поширюється на укладання одним з подружжя договорів, що мають бути нотаріально оформлені, а також договорів, пов'язаних з цінним майном. У такому випадку згода другого з подружжя має бути письмовою. За відсутності такої згоди, зазначені договори мають визнаватись недійсними.

Він як чоловік ОСОБА_4 не бажав та не надавав згоди на укладення кредитного договору взагалі та договору застави, зокрема, його волевиявлення було грубо порушено відповідачем, його підпис у спірному договорі, який засвідчував його згоду на його укладення йому не належить, що підтверджується почеркознавчим дослідженням.

Вважає у зв'язку з цим, що договір застави не відповідає вимогам чинності правочину, встановлених ч.ч. 1,4 ст.203 ЦК України, та є недійсним на підставі ст.. 65 СК України, ст. 6 Закону України "Про заставу".

Посилаючись на викладене, позивачі просили суд визнати Кредитний договір (із забезпеченням) №1330 від 17 листопада 2008 року в частині забезпечення договору заставою, а саме п.п. 1.3-1.12, п.п.5.1.7-5.1.12 та Розділ 8 недійсним та вважати його таким з моменту укладання договору.

Враховуючи недійсність вказаного договору, вважають що недійсним є і правочин щодо заборони відчуження рухомого майна та внесення його до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, у зв'язку з чим просять зобов'язати відповідача подати до ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції Украйни заяву про припинення обтяження предмету застави, а також зобов'язати ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України припинити обтяження, зняти заборону відчуження та виключити із Державного реєстру обтяжень рухомого майна вказаний вище транспортний засіб.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал", третя особа - Державне підприємство "Інформаційний центр" про визнання кредитного договору недійсним в частині застави - задовольнити частково.

Визнати недійсними п.п. 1.3., 1.4., 1.5., І.6., 1.7., 1.8., 1.9., 1.10., 1.11., 1.12., п.п. 5.1.7., 5.1.8.,5.1.9., 5.1.10., 5.1.11., 5.1.12 та Розділ 8 "Звернення стягнення" Кредитного договору №1330 (із забезпеченням) від 17.11.2008 року укладеного між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал" (Код ЄДРПОУ 34709407, Поточ. рах №26509119070700 в АКБ "УкрСиббанк" МФО 351005) на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 27 гривень кожному понесених» судових витрат загальною сумою 54 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - відмовити.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником відповідача Кабушевою А.О. подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачів.

Зокрема посилається на те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню в цій частині.

В судовому засіданні представник відповідача Кабушева А.О. підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник позивачів ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, представник третьої особи ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17 листопада 2008 року між ОСОБА_4 та відповідачем було укладено кредитний договір №1330 (із забезпеченням) про надання кредиту в сумі 46 055 гривень 50 копійок на придбання транспортного засобу.

Згідно правового аналізу умов вказаного договору, за своєю суттю та юридичною природою він є змішаним договором, оскільки містить, як ознаки кредитного договору так і необхідні ознаки договору застави.

Даний договір у п.п.1.3.-1.12, п.п.5.1.7-5.1.12 та Розділу 8 Кредитного договору, містить вимоги щодо забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором заставою транспортного засобу, а саме автомобіля "SSANG YONG" АСТYОN, рік випуску: 2008, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого Миколаївським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України в Миколаївській області 18 листопада 2008 року.

На виконання умов договору в частині застави, за заявою відповідача ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на предмет застави було накладено заборону відчуження та внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до умов кредитного договору №1330 (із забезпеченням) від 17 листопада 2008 року, а саме п. 1.3, у забезпечення виконання в повному обсязі усіх грошових зобов'язань ОСОБА_4 за даним договором, позичальник передає в заставу, а кредитодавець приймає рухоме майно, а саме автомобіль "SSANG YONG" АСТYОN, рік випуску: 2008, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1.

За п. 11.17 цей Договір вчинено у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу: один для Кредитодавця, другий - для Позичальника.

Також, на аркушах 10 та 11 даного Договору міститься текстова інформація з якої вбачаєтеся, що ОСОБА_5 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 і начебто дає їй згоду на: укладання цього Кредитного договору (із забезпеченням); погашення зазначеного в цьому договорі кредиту із майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності; передання в заставу автотранспортного засобу, який зазначений у цьому договорі. Крім того, підтверджує, що ознайомлений з умовами цього Кредитного договору, ніяких заперечень та непорозумінь проти його положень не має і підтверджує, що цей договір укладено в інтересах сім'ї, і 1-й аркуш спірного договору містить підпис від імені ОСОБА_5

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було відмовлено з тих підстав, що на момент укладання кредитного договору між ОСОБА_4 та відповідачем, а саме станом на 17 листопада 2008 року, законом не було встановлене обов'язковості посвідчення договорів застави транспортних засобів. Крім того, в рішенні зазначено, що застава транспортного засобу є способом забезпечення виконання зобов'язання, в даному випадку грошового, а не правочином щодо розпорядження майном, належним позичальнику ОСОБА_4.; договір застави не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за кредитним договором, а відтак до даних правовідносин норми ст. 65 СК України не застосовуються. Висновки, викладені в почеркознавчому дослідженні, не впливають на прийняття судом рішення у зв'язку з викладеним вище та не є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 У зв'язку з викладеним, суд не вбачав порушень вимог, визначених ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та правових підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2012 року касаційна скарга ОСОБА_5 та ОСОБА_4 задоволена частково, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року та ухвала апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2011 року скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 2 березня 2012 року погодився із рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року в частині щодо відсутності підстав для визнання договору застави недійсним через відсутність нотаріального посвідчення, при цьому зазначив, що судом першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано наявності згоди ОСОБА_5 на укладення його дружиною договору застави спільного майна подружжя з огляду на те, що передача в заставу такого майна можлива лише за згодою усіх співвласників.

Висновки і мотиви Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи відповідно до ч.4 ст.338 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги позивачів частково та визнаючи недійсними п.п. 1.3., 1.4., 1.5., І.6., 1.7., 1.8., 1.9., 1.10., 1.11., 1.12., п.п. 5.1.7., 5.1.8.,5.1.9., 5.1.10., 5.1.11., 5.1.12 та Розділ 8 "Звернення стягнення" Кредитного договору №1330 (із забезпеченням) від 17 листопада 2008 року укладеного між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал", суд першої інстанції в своєму рішенні від 28 листопада 2012 року з того, що відсутність письмової згоди другого подружжя ОСОБА_5 на укладення його дружиною ОСОБА_4 кредитного договору із забезпеченням, є наслідком недійсності тієї частини кредитного договору, що стосується його забезпечення - застави.

Колегія суддів вважає такий висновок суду правильним, який ґрунтується на повно та всебічно з'ясованих обставинам справи, яким надана вірна правова оцінка.

Так, зі змісту ст. 65 СК України вбачається, що презумпція за якою при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя не поширюється на укладення одним із подружжі договорів стосовно цінного майна, у випадку оформлення яких, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Частиною 2 цієї ж статті СК України передбачено можливість дружини, чоловіка на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 ЦК України, правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Крім того, за ч.1 ст. 6 Закону України "Про заставу", майно яке перебуває у спільній власності, може бути передане в заставу лише за згодою цих співвласників.

Таким чином, з огляду на зазначене, зміст кредитного договору №1330 (із забезпеченням) та вартість предмета застави, для дійсності договору, який виходить поза межі дрібного побутового необхідно прямо виявлена письмова згода другого з подружжя.

Згідно висновку експерта №1460 від 09.04.2013 року, підпис від імені ОСОБА_5 в графі "підпис" кредитного договору №1330 (із забезпеченням) від 17 листопада 2008 року виконано не ОСОБА_5, а іншою особою.

З кредитного договору №1330 (із забезпеченням) від 17 листопада 2008 року вбачається, що даний договір загалом складається з 11-ти аркушів, підписаний кредитодавцем ТОВ "ФК "Єврокапітал" та позичальником ОСОБА_4, скріплений їхніми підписами на кожному аркуші та засвідчений печаткою товариства.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції вірно не прийняв як належний доказ наданий відповідачем окремий аркуш, який на його думку, свідчить про письмову згоду ОСОБА_5 на укладення кредитного договору №13300 (із забезпеченням) від 17 листопада 2008 року, оскільки за відсутності обов'язкових реквізитів у ньому (підпису уповноваженої особи та печатки установи кредитодавця), а також будь-яких ознак належності саме оспорюваному договору не можна ідентифікувати із самим кредитним договором №13300-(із забезпеченням) від 17 листопада 2008 року, а отже не можливо встановити формальне та фактичне відношення окремого аркуша до даного договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття. зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. З ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно ч.І ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчиненню правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч. З ст. 203 ЦК України є підставою недійсності правочину.

При цьому, за ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсним п.п.1.3-1.12, п.п.5.1.7-5.1.12 та Розділу 8 Кредитного договору №13300 (із забезпеченням) від 17 листопада 2008 року укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ "ФК "Єврокапітал", оскільки відсутність письмової згоди другого з подружжя - ОСОБА_5 на укладення його дружиною ОСОБА_4, кредитного договору із забезпеченням, є наслідком недійсності тієї частини кредитного договору, що стосується його забезпечення - застави.

Колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача Кабушевої Анастасії Олександрівни, яка діє на підставі довіреності в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал" - відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: