Рішення № 30326497, 25.03.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2033/2-2574/11

Провадження № 2/645/83/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 р. Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Горпинич О.В.,

при секретарях судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Статус» про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом, яким просив стягнути з відповідача на його користь 49 171 грн. 63 коп. - матеріальну шкоду, спричинену внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, судові витрати. В обґрунтування позову посилався на те, що 14.10.2010 року, приблизно о 21 годині ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Фольксваген - Гольф", державний номерний знак НОМЕР_1, допустив зіткнення з автомобілем, яким керував позивач. В результаті ДТП автомобілю позивача були спричинені технічні пошкодження. Згідно висновку спеціаліста № 474 від 23.10.2010 року по визначенню вартості поновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин автомобілю позивача спричинені технічні пошкодження на суму 49 171 грн. 63 коп.. Крім того, у результаті ДТП, яка сталася з вини відповідача позивачу було спричинено моральну шкоду, оскільки через пошкодження автомобілю позивач нервував та хвилювався, також незручностей завдає той факт, що відповідач у добровільному порядку не відшкодував матеріальну шкоду та не бажає цього робити. Сума матеріальної шкоди значна і він за свій рахунок не може до теперішнього часу відремонтувати свій автомобіль, який необхідний позивачу кожен день, оскільки він є приватним підприємцем та автомобіль йому потрібний для здійсненні підприємницької діяльності. З вини відповідача позивач вимушений користуватися громадським транспортом, крім того позивач вимушений звертатися за судовим захистом, відвідувати органи ДАІ.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просивши суд про їх задоволення.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що дійсно 14.10.2010 року сталося ДТП, за участю позивача та відповідача, проте СК "Статус" відшкодовано матеріальну шкоду позивачу у повному обсязі, відповідно до звіту № 474 від 23.10.2010 року, за виключенням франшизи. Розрахунок № 199 від 20.02.2013 року не є належним доказом по справі, що стосується відшкодування моральної шкоди, то вони вважали її недоведеною у судовому засіданні.

На підставі викладеного відповідачі просили відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи: ПАТ «СК «Статус» у судовому засіданні пояснив, що розпорядженням № НОМЕР_2 «Статус» від 02.08.2011 року ОСОБА_2 було відшкодоване страхове відшкодування в розмірі 24 990 грн., при цьому страховою компанією було враховано звіт № 474 від 23.10.2010 року, де вартість відновлювального ремонту становить 27 057 грн. 31 коп.. При цьому відповідальність страховика за збитки, нанесені майну третіх осіб становить 25 500 грн. за відрахуванням франшизи в сумі 510 грн..

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, його представника, представника третьої особи, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, матеріали цивільної та адміністративної справ, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено у судовому засіданні 14.10.2010 року приблизно о 21 годині, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки "Фольксваген Гольф", державний номерний знак 105 40 ХВ по проспекту Московському, 199 у м. Харкові, виконуючи поворот ліворуч на вул. Плеханівську, не надав дорогу автомобілю маки Сітроен С4, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2, який завершував рух через перехрестя, допустивши з ним зіткнення. Вказаними діями водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 16.5 ПДР України.

Автомобіль Сітроен С4, державний номерний знак НОМЕР_4 , належить ОСОБА_2.

Постановою судді Фрунзенського районного м. Харкова від 05.12.2012 року було встановлено наявність у діях водія ОСОБА_3 порушень Правил дорожнього руху України, які знаходились у причинному звязку з вищезазначеною дорожньо-транспортною пригодою та останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою судді апеляційного суду Харківської області від 20.12.2012 року залишено без змін вищевказану постанову суду першої інстанції.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Виходячи з положень ст.61 ЦПК України, яка передбачає постанову суду у справі про адміністративне правопорушення як підставу звільнення від доказування, суд вважає встановленим, що шкоду майну позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 14.10.2010 року завдано з вини відповідача ОСОБА_3.

Відповідно ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до глави 82 Цивільного кодексу України, статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дорожньо-транспортна пригода, що мала місце у даному випадку, є страховим випадком.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на час скоєння ДТП була застрахована відповідно до полісу № ВВ № 9991489, строк дії якого з 13.01.2010 року по 12.01.2011 рік. Відповідно до полісу ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25500 грн., франшиза - 510 грн..

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та інші визначені витрати по транспортуванню транспортного засобу.

Згідно статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, в разі настання страхового випадку відповідальність в межах лімітів відповідальності несе страховик.

Згідно частини 1 статті 1194 Цивільного кодексу України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди особа, яка застрахувала свою відповідальність зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Сітроен С4», належного позивачу складає 27057 грн. 31 коп..

Розрахунок № 199 від 20.02.2013 року ТОВ "Тетро", яким визначено рахунок в сумі 65 965 грн. 46 коп., судом не може бути прийнятий до уваги, оскільки відповідно до не є належним доказом по справі.

Відповідно до ст. 147 ЦПК України експертиза проводиться в суді або поза судом, якщо потрібно у звязку з характером досліджень або якщо об»єкт досліджень не можливо доставити до суду. Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, який приєднується до справи.

Проте сторони по справі у судовому засіданні відмовилися від проведення по справі судової експертизи.

Також позивач пояснював, що на теперішній час автомобіль ним не відремонтований.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

З урахуванням наведеного сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2А в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної ДТП, складає: вартість відновлювального ремонту 27057 грн. 31 коп., за мінусом суми 24 990 грн. компенсованої страховою компанією, всього - 2067 грн. 31 коп., з яких франшиза складає 510 грн..

Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 2000 грн. виходячи з наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено, що в результаті дорожньо транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, було пошкоджено майно позивача належний йому автомобіль.

Таким чином, суд вважає, що з вини відповідача позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у звязку з пошкодженням його майна, змінився нормальний життєвий уклад позивача в результаті позбавлення позивача можливості користуватися транспортним засобом.

При визначенні судом розміру відшкодування завданої позивачу моральної шкоди суд виходить з вимог розумності та справедливості та враховує обставини, викладені вище. Розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди суд оцінює в сумі 2000 грн..

При цьому суд не бере до уваги доводи позивача що в результаті ДТП було завдано шкоду його здоров'ю, оскільки вони не підтверджені належними та допустимим доказами. Посилання позивача на те, що 25.11.2011 року йому було проведено оперативне втручання, висновків суду не спростовують, оскільки не дано доказів, що між ДТП та проведеним оперативним втручанням є

причинний зв'язок. Крім того, сам позивач пояснював, що в результат ДТП ніяких тілесних ушкоджень в нього не було.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Предмет доказування це коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. Доведенню підлягають тільки ті обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, по якій виник спір.

Зміст обов'язку подавати докази полягає в тому, що, в випадку його невиконання суб'єктом доказування і неможливості отримання доказів, суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим.

Рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано належних та допустих доказів на підвредежння того, що в результаті ДТП йому спрчинено шкоду здоровю.

Питання про розподіл понесених позивачем судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 10,11, 60, 61, 79, 86, 88, 224, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Страхова компанія „Статус про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 2067 грн. 31 коп., з яких 510 грн. франшиза.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 2000 грн..

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 51 грн. та 120 грн. витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: